Рішення

від 19.03.2019 по справі 160/783/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 160/783/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства "БЕРЕГИНЯ" до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "БЕРЕГИНЯ" (далі - ФГ "БЕРЕГИНЯ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області від 15.11.2018 року № 203-14/VII "Про припинення права користування земельними ділянками" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 40,0 га, надану ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства (Державний акт на право постійного користування землею серії ДП від 12.03.1993 року) у зв'язку зі смертю землекористувача.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 02.10.1992 №12 ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 40,0 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею Серії ДП від 12.03.1993. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Після набуття права користування земельною ділянкою, ОСОБА_5 створив Фермерське господарство БЕРЕГИНЯ . Головою та членом Фермерського господарства Берегиня згідно зі Статутом був визначений ОСОБА_5. Згідно з протоколом загальних зборів Фермерського господарства Берегиня від 06.02.2015 №1, змінено Голову Фермерського господарства БЕРЕГИНЯ на ОСОБА_6. Рішенням Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області від 15.11.2018 №203-14/VII Про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування земельною ділянкою площею 40,0 га, надану ОСОБА_5 згідно з рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 02.10.1992 №12, для ведення селянського (фермерського) господарства. Підставою припинення користування земельною ділянкою визначено смерть землекористувача. Позивач вважає вказане рішення протиправним, таким що не відповідає нормам Конституції України та нормам Земельного кодексу України, у зв'язку з чим просив скасувати вказане рішення.

Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

25.02.2019 до суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_5 створено та зареєстровано 25.03.1993 Фермерське господарство Берегиня . Відповідно до актового запису про смерть від 20.02.2015 №101 ОСОБА_5 помер 20.02.2015. Право постійного користування земельною ділянкою припинилось зі смертю ОСОБА_5 з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність. За інформацією, наявною у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, за Фермерським господарством БЕРЕГИНЯ не зареєстровано нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки. Разом з тим, представник відповідача зазначив, що відповідно до норм Закону України Про фермерське господарство , спірна земельна ділянка, а також право користування нею, не входять до складу майна фермерського господарства, що виникло у фізичної особи - ОСОБА_5 У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву, з огляду на викладені в ній обставини.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви, з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 02.10.1992 №12 ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 40,0 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею Серії ДП від 12.03.1993.

Після набуття права користування земельною ділянкою, ОСОБА_5 створив Фермерське господарство БЕРЕГИНЯ .

Рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 25.03.1993 №157/І ХІІ/ХХІ зареєстровано Фермерське господарство БЕРЕГИНЯ .

Відповідно до актового запису про смерть від 20.02.2015 №101, ОСОБА_5 помер 20.02.2015.

Рішенням Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області від 15.11.2018 року № 203-14/VII "Про припинення права користування земельними ділянками" припинено, в зв'язку зі смертю землекористувачів, право постійного користування земельними ділянками комунальної власності Миколаївської сільської ради сільськогосподарського призначення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 407 ЦК України та частиною 3 статті 102-1 ЗК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16.

При цьому, між власником спірної земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) та головою ФГ БЕРЕГИНЯ ОСОБА_5 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно з вимогами частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права користування чужою земельною ділянкою.

Разом з тим, ФГ БЕРЕГИНЯ не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

За таких обставин, суд робить висновок, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і не передається спадкоємцям у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "БЕРЕГИНЯ" (с. Дубовики, Васильківський район, Дніпропетровська область, 52623, код ЄДРПОУ 20274946) до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (вул. Центральна, 8, с. Миколаївка, Васильківський район, Дніпропетровська область, 52622, код ЄДРПОУ 04338670) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1