Рішення

від 07.03.2019 по справі 205/1314/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

07.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/1314/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Скрипник К.О.,

за участю секретаря судового засідання Мікунової К.Ю.

учасники справи: представник позивача - ОСОБА_1, представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 17 лютого 2016 року звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що їй на праві власності належить автомобіль Scania 113, державний номер НОМЕР_1. 06 березня 2015 року о 13.00 год. у м. Дніпро по вул. Берегова, 210 на території ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 та автобуса ЛАЗ, д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, що належить ТДВ ДАТП-11228 . Після скоєння ДТП ОСОБА_5 зник з місця пригоди та внаслідок порушення останнім ПДР України, автомобіль, що належить позивачу отримав механічні пошкодження, чим позивачу завдана матеріальна та моральна шкода. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2015 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП. На момент скоєння ДТП ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з ТДВ ДАТП-11228 . Згідно висновку № 2763 від 27.04.2015 року, складеного судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_6 матеріальна шкода, завдана транспортному засобу, що належить позивачу складає 190 992,90 грн., витрати на проведення експертизи склали 800 грн. Цивільно-правова відповідальність ТДВ ДАТП-11228 була застрахована в ПрАТ СК Країна за полісом № АІ/3361341. 10.06.2015 року позивач отримала від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн. Крім того, через ДТП позивач зазнала значних душевних страждань, що виразилися у нервовому стресі, який вона перенесла дізнавшись, що автомобіль потрапив в ДТП, у погіршенні самопочуття і настрою, зміні звичного комфортного способу життя. Позивач просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь майнову шкоду в розмірі 141 492,90 грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву не визнав та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Співвідповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день і час проведення слухання справи сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив, письмових заяв не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11 грудня 2017 року постановлено витребувати у ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , документи, що підтверджують трудові відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , станом на 06 березня 2015 року.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, з огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06 березня 2015 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом ЛАЗ , д/н НОМЕР_3, під час руху заднім ходом, в районі будинку № 210 по вул. Береговій в м. Дніпро, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб Scania 113, д/н НОМЕР_1. Після ДТП ОСОБА_5 місце пригоди залишив, своїми діями порушив п. п. 2.10, 10.9 ПДР України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортним засобам.

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мала місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП (а.с.9).

У зв'язку з чим, вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 06 березня 2015 року, доведена в силу вищевказаної норми.

Згідно висновку № 2763 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КЗТ від 27 квітня 2015 року, складеного експертом- автотоварознавцем ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Scania 113, державний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП складає 190 992,90 грн. (а.с.10-16).

Власником транспортного засобу Scania 113, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 104198 (а.с.6).

ОСОБА_5, який керував автобусом ЛАЗ , д/н НОМЕР_3, на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована (а.с. 130).

ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.

Згідно заяви про видачу готівки № 13 від 10.06.2015 року ПрАТ СК Країна виплатило ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 49 500 грн. (а.с.18).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з реч. 1 абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 1 березня 2013 року не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 1 березня 2013 року відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 1 березня 2013 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до абз. 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 1 березня 2013 року при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням перелічених норм, шкоду, завдану позивачу ОСОБА_3 ОСОБА_5 , слід вважати шкодою, яку завдано джерелом підвищеної небезпеки. Отже, під час дорожньо-транспортної події яка сталась 06 березня 2015 року відповідач водій ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТДВ ДАТП-11228 та керував автомобілем який на правовій підставі перебував у користуванні вказаного підприємства. Наведені обставини представником ТДВ ДАТП-11228 в судовому засіданні не оспорювалися.

Відтак, оскільки під час скоєння ДТП ОСОБА_5 знаходився у трудових відносинах з ТДВ ДАТП-11228 , шкоду, завдану ОСОБА_3, повинен відшкодовувати відповідач - ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 .

У зв'язку з чим відсутні правові підстави для солідарного відшкодування шкоди відповідачами та суд відмовляє в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою суду від 12 липня 2016 року по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза для визначення ринкової вартості знищеного автомобіля, оскільки автомобіль повністю розукомплектований.

Разом з тим, експертиза не проведена, оскільки за результатами огляду встановлено, що колісний транспортний засіб Scania 113, д/н НОМЕР_1 знаходиться в розібраному стані, що не збігається з виглядом КТЗ після ДТП, яка сталася 06.03.2015 року (а.с.66-67). У зв'язку з чим представник відповідача ТДВ ДАТП-11228 відізвав клопотання про призначення експертизи та зазначив, що провести експертизу на сьогодні неможливо, оскільки фактично автомобіля не існує, а залишилися лише деякі його частини.

Таким чином, з відповідача ТДВ ДАТП-11228 на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода завдана внаслідок ДТП в розмірі 141 492,90 грн. (190 992,90 грн. вартість матеріального збитку згідно висновку № 2763 - 49 500 грн. сума виплаченого страхового відшкодування). Крім того, з ТДВ ДАТП-11228 підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 800 грн., а всього - 142 292,90 грн.

За змістом роз'яснень, викладених у п.14 Постанови Пленуму ВССУ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року №4, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК . Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне після відшкодування збитків в повному обсязі передати ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 пошкоджений автомобіль НОМЕР_4.

При вирішенні вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В даному випадку позивачем у позові досить стисло і абстрактно зазначено в чому саме полягала моральна шкода, в судовому засіданні не доведено жодними доказами обставини, зазначені в позовній заяві, як і не надано доказів, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, в чому полягає тяжкість заподіяної моральної шкоди та матеріальний стан відповідача, а також наявність і тривалість тих обставин, які потенційно могли б викликати душевні страждання позивача в результаті ДТП (наявність розладу здоров`я, час вибуття автомобіля з володіння, порушення соціальних зв`язків та конкретних планів, тощо). Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди у зв`язку з його недоведеністю.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.141 ЦПК України, з відповідача ТДВ ДАТП-11228 на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1414,92 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.1166,1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 (ЄДРПОУ 03113615) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) майнову шкоду в розмірі 141492,90 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто дві гривні 90 коп.) та витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 800 грн. (вісімсот гривень), а всього - 142292,90 грн. (сто сорок дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні 90 коп.).

Після відшкодування збитків в повному обсязі, передати ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 пошкоджений автомобіль НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 (ЄДРПОУ 03113615) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_5, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) судові витрати в розмірі 1414,92 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 92 коп.).

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текс рішення виготовлено 15.03.2019 року.

Суддя К.О. Скрипник