Постанова

від 10.01.2020 по справі 205/1314/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/242/20 Справа № 205/1314/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Позивач просила, стягнути солідарно з відповідачів на її користь майнову шкоду в розмірі 141492,90 грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с.2-5).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задоволено частково. Стягнуто з ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 141492,90 грн. та витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 800 грн., а всього - 142292,90 грн. Вирішено після відшкодування збитків в повному обсязі, передати ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 пошкоджений автомобіль Scania 113 державний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1414,92 грн. В задоволені позову ОСОБА_1 до ТДВ Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовлено. В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовлено (а.с.171-175).

Не погодившись з рішенням суду, ТДВ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» , звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову (а.с.182-185).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 березня 2015 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ЛАЗ , д/н НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, в районі будинку № 210 по вул. Береговій в АДРЕСА_1 , не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб Scania 113, д/н НОМЕР_1 . Після ДТП ОСОБА_2 місце пригоди залишив, своїми діями порушив п. 2.10, 10.9 ПДР України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортним засобам.

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мала місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП (а.с.9).

У зв`язку з зазначеним, вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 06 березня 2015 року, доведена в силу вищевказаної норми.

Власником транспортного засобу Scania 113, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , який керував автобусом ЛАЗ , д/н НОМЕР_2 , на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована.

ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.

Згідно заяви про видачу готівки № 13 від 10.06.2015 року ПрАТ СК Країна виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 49500 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що шкоду, завдану позивачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 , слід вважати шкодою, яку завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, під час дорожньо-транспортної події яка сталась 06 березня 2015 року відповідач водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 та керував автомобілем, який на правовій підставі перебував у користуванні вказаного підприємства.

Наведені обставини представником Товариства з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 в судовому засіданні не оспорювалися. Відтак, оскільки під час скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з Товариством з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , шкоду, завдану ОСОБА_1 , повинен відшкодовувати відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 .

Задовольняючи частково позовні вимоги, як на доказ розміру спричиненої ДТП шкоди, суд першої інстанції посилався на висновок № 2763 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу від 27 квітня 2015 року, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 , згідно якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Scania 113, державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 190992,90 грн.

При цьому ухвалою Ленінського районного суду. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року за клопотанням представника відповідача по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза для визначення ринкової вартості знищеного автомобіля.

22.02.2017 року за № 11/3902/711 судовим експертом на адресу суду надіслано клопотання про надання додаткових матеріалів та вихідних даних, необхідних для виконання експертизи, в якому судовим експертом було встановлено, що 31.01.2017 року було проведено огляд колісного транспортного засобу Scania 113, д/н НОМЕР_1 за адресою: Дніпропетровський район, с. Олександрівка, вул. Колгоспна, АДРЕСА_2 б в присутності представника власника колісного транспортного засобу ОСОБА_4 . За результатами огляду встановлено, що колісний транспортний засіб Scania 113, д/н НОМЕР_1 знаходиться в розібраному стані, що не збігається з виглядом колісного транспортного засобу після ДТП, яка сталася 06.03.2015 року. Тому судовому експерту необхідні дані, а саме: по першому питанню - перелік пошкоджень отриманих автомобілем, що підлягає дослідженню, з наведенням ступеню та характеру пошкоджень отриманих автомобілем, що підлягає дослідженню, з наведенням ступеню та характеру пошкоджень всіх складників автомобіля, пробіг колісного транспортного засобу на момент ДТП, корозійні пошкодження складників та стан лакофарбового покриття станом на 06.03.2015 року. По другому, третьому та четвертому питанням - перелік всіх технічно справних складників (та дефектування) колісного транспортного засобу, які на момент огляду 31.01.2017 року не встановлені на колісному транспортному засобі з діагностуванням їх на спеціальному для даної моделі колісного транспортного засобу підприємстві автосервісі, а зберігаються окремо.

Зазначене клопотання виконано не було, у зв`язку з чим, судовим експертом надіслано повідомлення № 3902-16 від 25.05.217 року про неможливість надання висновку судової автотоварознавчої експертизи.

Між тим, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення із Товариством з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 141492,90 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев`яносто дві гривні 90 коп.) та витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 800 грн., а всього 142292,90 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, а саме ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якою передбачено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим неправильно визначив матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року. Вимоги методики є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз.

Відповідно до п. 7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого колісного транспортного засобу не розраховується. Відновлення такого колісного транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації колісного транспортного засобу.

Тобто, якщо транспортний засіб є фізично знищеним (вартість відновлювального ремонту аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень) встановлюється вартість утилізації колісного транспортного засобу.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Отже, розмір шкоди пов`язаної з фізичним знищення транспортного засобу розраховується за правилом ч. 2 ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . У випадку фізичного знищення транспортного засобу його власнику відшкодовується різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (утилізаційною вартістю), а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з висновку № 2763 експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу від 27 квітня 2015 року, ринкова вартість дослідженого колісного транспортного засобу складає 190992 грн. 90 коп., а вартість відновлювального ремонту складає 538143 грн. 25 коп., що значно перевищує його ринкову вартість, тому необхідно було встановити вартість утилізації колісного транспортного засобу.

Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість то такий ремонт є економічно недоцільним.

Разом з тим, не можуть бути взяті до уваги доводи, що позивачці необхідно відшкодувати майнову шкоду в розмірі, яка відповідає ринковій вартості пошкодженого автомобіля до ДТП, у зв`язку з визнанням нею автомобіля фізично знищеним, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до положень ч.ч. 1,3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Всупереч обов`язку доказування позивач не довела обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог, зокрема не підтвердила розмір завданої їй майнової шкоди.

У зв`язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядку ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди.

При цьому, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції були позбавлені можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки цей транспортний засіб позивачем було розібрано, а позивач клопотання експерта, будучи з ним ознайомлена, не виконала та фактично відмовилась від проведення відповідної експертизи (або зазначене клопотання, не зважаючи на роз`яснення судом вимог ст. 81 ЦПК України, не заявлялося).

Відповідно до зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відповідно до зазначеного вище.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: