Рішення

від 19.03.2019 по справі 520/1436/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 березня 2019 р. № 520/1436/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. при секретарі судового засідання - Алавердян Е.А.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ГУ ДФС - Кезлі М.Д.

представника відповідача УДФС - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, буд. 11,м. Київ,04073, код ЄДРПОУ 37826158), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 37764460) третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, буд. 4-а,м. Київ,02152, код ЄДРПОУ42552598) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, громадянин Соціалістичної Республіки В єтнам ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 204 від 22.12.2018 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року; скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 27.12.2018 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_7 від 29.11.2018 року громадянину В 'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області поновити позивачу посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової посвідки.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин В'єтнаму, паспорт НОМЕР_2 від 05.10.2018 року.

16.06.2004 року рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київський області на підставі Закону України про Імміграцію та дозволу на імміграцію в Україну, позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії безстроково.

16.09.2011 року Васильківським РВ ГУ МВС України в Київський області зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3.

16.09.2011 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради позивача знято з реєстрації місця проживання та зареєстровано нове місце проживання за адресою АДРЕСА_2

Матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2018 року Харківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 2040/5918/18 за адміністративним позовом громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа - Управління Державної міграційної служби України в Київський області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії прийнято рішення, яким суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в нездійсненні оформлення та видачі громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року за заявою від 06.06.2018 року; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.06.2018 року про оформлення та видачу громадянину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року, з урахуванням висновків суду.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 по адміністративній справі № 2040/5918/18 набрало законної сили.

07.02.2019 року позивач в приміщенні ГУ ДМС України в Харківський області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі № 2040/5918/18 отримав посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 29.11.2018 року.

07.02.2019 року в приміщенні ГУ ДМС України в Харківський області головним спеціалістом ГУ ДМС України в Харківський області Кушнир Н.В. у громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 29.11.2018 року, що підтверджується актом про вилучення документу від 15.11.2018 року.

15.11.2018 року Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Харківський області позивачу надано копію рішення Управління Державної міграційної служби України у Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 204 від 22.12.2018 року.

Крім того, Головним Управлінням Державної міграційної служби України в Харківський області 15.11.2018 року надано позивачу копію рішення ГУ ДМС України в Харківський області від 27.12.2018 року про скасування громадянину СРВ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 29.11.2018 року

Так, рішенням Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 204 від 22.12.2018 року визначено, що громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 1 частини першої ст.12 Закону України Про імміграцію скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 13.09.2011 року .

У рішенні ГУ ДМС України в Київській області № 204 від 22.12.2018 року зазначено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321.

Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 27.12.2018 року визначено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 29.1 1.2018 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321.

Як визначено відповідачем у висновку УДМС України в Київський області Перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3 від 22.12.2018 року позивач отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України Про імміграцію (далі - Закон) як чоловік іммігрантки громадянки СРВ ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (шлюб зареєстрований 20.02.2008 року) та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року.

Висновком визначено, що відповідно 05.12.2018 року рішенням УДМС України в Київський області № 180 громадянці СРВ ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 скасовано дозвіл на імміграцію Україну та скасовано посвідки на постійне проживання в Україну сері НОМЕР_6 від 04.11.2004 року.

На підставі, чого відповідачем прийнято рішення № 204 від 22.12.2018 року про скасування громадянину В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до положень ст..1 Закону України Про імміграцію іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Стаття 9 Закону №2491-111 встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини 2 статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

Суд вказує, що даний перелік документів є вичерпаним.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію, заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів.

У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

Статтями 10, 11 зазначеного Закону, у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 (далі - Порядок).

У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно п. 12 Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Так, дозвіл про надання імміграції позивачу, як громадянину В'єтнаму було надано згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 13.09.2011 року.

Станом на момент прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію - на 13.09.2011 року дійсність, чинність та законність відповідних документів, визначених статтею 9 Закону №2491-111 працівниками УГІРФО ГУ \ІВС України в Київський області перевірялись.

Зазначені дії не були визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та наданні посвідки на постійне місце проживання, посадові особи ВПРФО ГУМВС України в Київський області, проводили перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" ними надана оцінка підстав залишення позивача на постійне проживання в Україні.

Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України "Про імміграцію" не було виявлено у зв'язку з чим, надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства та порядок надання таким особам дозволу на імміграцію в Україну визначені Законом України від 07.06.2001 року № 2491 -III Про імміграцію з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2491-III), постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року N 1983 Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень. Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання (далі - Постанова № 1983), постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251 Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків га внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року N 1983 .

Згідно із п. 21 Постанови 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до п. 22 Постанови 1983, для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

За умов п. 23 Постанови 1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Відповідно до п. 24 Постанови 1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України Про імміграцію . Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Таким чином, підставою для вилучення у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне проживання у Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону України Про імміграцію , органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

У відповідності до ст. 6 Закону України Про імміграцію спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи, зокрема, приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Згідно статті 13 вищезгаданого Закону, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Рішення У ДМС України в Київський області про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну № 204 прийнято 22.12.2018 року.

Проте, як встановлено судом, копії зазначеного рішення відповідачем у тижневий строк позивачу не надіслано, до відома позивача не доведено.

Для надання пояснень при розгляді питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивача не запрошено.

Зазначене, на думку суду, є грубим порушенням відповідачем статті 13 Закону України Про імміграцію .

В даному випадку вказані вимоги законодавства відповідачем дотримані не були.

Управлінням ДМС України в Київський області про призначення і проведення перевірки щодо правомірності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні відносно позивача, не повідомлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 204 від 22.12.2018 року про скасування ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 16.09.2011 року.

Скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 27.12.2018 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_7 від 29.11.2018 року громадянину В 'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області поновити ОСОБА_3 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової посвідки.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Київській області (ЄДРПОУ 37826158).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ЄДРПОУ 37764460).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.