Рішення

від 25.03.2019 по справі 640/1439/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 640/1439/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0032681411, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (далі - ТОВ Білоцерківське ШЕУ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0032681411.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість. У той же час, як стверджує позивач, задекларовані позивачем суми податкових вигод підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами та податковими накладними, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а відтак позивач вважає правомірним формування податкового кредиту за результатами здійснення таких господарських операцій, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

25.02.2019 року представником Головного управління ДФС у Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договорами, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

В поданій до суду відповіді на відзив, позивач не погодився з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 26.09.2018 №2001 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Білоцерківське ШЕУ (код 34018864) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Каргоприлад (код ЄДРПОУ 41353515) та ТОВ Магніт ТК (код ЄДРПОУ 41353611) за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт №864/10-36-14-11/34018864.

Перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Білоцерківське ШЕУ встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 542 000 грн. за березень 2018 року.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК . Зокрема, перевіркою встановлено факти, які документально не підтверджують постачання та одержання товару (пісок річковий, сіль для промислового перероблення (кам'яна без пакування) та бітум нафтовий дорожній БНД 60/90) від постачальників ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК .

Відповідач, в обґрунтування висновку про безтоварність господарських операцій, вказує на відсутність у контрагентів власних та орендованих основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, які економічно необхідні для виконання зобов'язань згідно договорів, а також посилається на матеріали кримінального провадження №42017000000003630 від 13.11.2017 року, згідно яких в межах досудового розслідування встановлено, що на території м. Києва та інших областей встановлено організоване злочинне угрупування, учасники якого організували функціонування конвертаційного центру , спрямованого на мінімізацію доходів, отриманих в ході протиправних діянь, а саме ухилення від сплати обов'язкових платежів до бюджету, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб'єкти господарської діяльності, проведення безтоварних фінансових операцій з використанням реквізитів фіктивних підприємств, серед яких ТОВ Магніт ТК , ТОВ Мельмарк та інші.

Виходячи з вищенаведеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ Каргоприлад та ТОВ Магніт ТК здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, здійснені без мети настання реальних наслідків, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки такі податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги статті 22, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, по операціях з постачання та продажу товарів.

Як наслідок, задекларований ТОВ Білоцерківське ШЕУ податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з вказаними контрагентами сформований неправомірно та не підтверджений документально.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0032681411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 813 000,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 542 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 271 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 15.01.2019 №1976/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0032681411 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Білоцерківське ШЕУ (Покупець) та ТОВ Магніт ТК (Постачальник) укладено договір постачання товару №275 від 20.03.2018, в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору товар - пісок річковий, бітум нафтовий дорожній.

Згідно умов цього Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по номенклатурі, кількості та за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару (п.2.1).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю (п.3.1).

Поставка товару здійснюється Постачальником Покупцю при виконанні умов Договору згідно п.3.1.

Постачання товару здійснюється шляхом самовивозу транспортом Покупця (п.4.4).

Факт постачання товару (пісок річковий, бітум нафтовий дорожній) підтверджується видатковими накладними від 20.03.2018 №18, від 22.03.2018 №19, від 22.03.2018 №20, від 25.03.2018 №21, від 26.03.2018 №22, від 27.03.2018 №23, від 28.03.2018 №24, від 29.03.2018 №25, від 30.03.2018 №26, податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН, від 15.04.2018 №18, №19, №20, №21, №22, №23, №24, №25, №26 на загальну суму 1 669 620,29 грн., у тому числі ПДВ - 278 270,05 грн.

ТОВ Білоцерківське ШЕУ по взаємовідносинам з ТОВ Магніт ТК згідно з податковими накладними до податкового кредиту за березень 2018 року віднесено податок на додану вартість в сумі 278 270,05 грн.

Крім того, виходячи із змісту договору відносно строків та умов постачання, беручи до уваги характер спірних операцій щодо постачання товару, задекларованих обсягів вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням товару.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна.

В підтвердження транспортування товару зі складу постачальника ТОВ Магніт ТК позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, виписані за період з 20 березня 2018 року по 30 березня 2018 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних пісок річковий, бітум нафтовий дорожній перевозились автотранспортом позивача за маршрутами: пункт навантаження - с. Мотовилівка, пункт розвантаження - м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості ТОВ Білоцерківське ШЕУ , по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками станом на 31.03.2018 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Магніт ТК в сумі 1 669 620,29 грн.

Окрім того, в період, що перевірявся позивачем, як Покупцем, укладено також договір постачання товару №27 від 16.03.2018 з ТОВ Каргоприлад (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору товар - сіль для промислового перероблення, пісок річковий.

Згідно умов цього Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по номенклатурі, кількості та за ціною, передбаченою у видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару (п.2.1).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару Покупцю (п.3.1).

Поставка товару здійснюється Постачальником Покупцю при виконанні умов Договору згідно п.3.1.

Постачання товару здійснюється шляхом самовивозу транспортом Покупця (п.4.4).

В підтвердження виконання умов договору щодо постачання товарів виписані видаткові накладні (акти виконаних робіт) від 16.03.2018 №31, від 17.03.2018 №32, від 19.03.2018 №33, від 20.03.2018 №34, від 21.03.2018 №35, від 22.03.2018 №36, від 23.03.2018 №37, від 23.03.2018 №38, від 24.03.2018 №39, від 26.03.2018 №40, від 27.03.2018 №41, а також податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, від 15.04.2018 за №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №38, №39, №40, №41 на загальну суму 1 582 380,00 грн., у тому числі ПДВ - 263 730,00 грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними віднесено позивачем до податкового кредиту за березень 2018 року в сумі 263 730,00 грн.

В підтвердження транспортування товару зі складу постачальника ТОВ Каргоприлад позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, виписані за березень 2018 року, відповідно до яких товар перевозився автотранспортом позивача за маршрутами: пункт навантаження - с. Кощіївка, пункт розвантаження - м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості ТОВ Білоцерківське ШЕУ , по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками станом на 31.03.2018 у позивача обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ Каргоприлад в сумі 1 582 380 грн.

У взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами відповідач посилається, зокрема, на порушення заповнення товарно-транспортних накладних, які не містять повний перелік обов'язкових реквізитів, що свідчить, на його думку, про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а також вказує на відсутність частково товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, сертифікатів якості.

Крім того, при проведенні аналізу баз даних ДФС України в ході проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання.

Вимоги щодо заповнення товарно-транспортних накладних регламентовані нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу;

- подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з пунктом 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3 Правил № 363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4 Правил № 363).

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна, подорожній лист, які супроводжують поставку товарів, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, згідно яких ТОВ Білоцерківське ШЕУ здійснювало перевезення товарів (бітум нафтовий дорожній, сіль для промислового перероблення, пісок річковий), згідно яких вбачається, що вони містять основну інформацію, передбачену пунктом 11.1. Правил, з яких можливо встановити коли, у який спосіб та яким транспортним засобом були здійснені перевезення товарів, місце його навантаження та розвантаження, маршрут перевезення, найменування вантажу, ПІБ водія тощо.

Крім того, що стосується реальності господарських операцій та наявності ділової мети, слід зазначити, що основними видами діяльності за КВЕД позивача є будівництво доріг, автострад, будівництво мостів та тунелів, відтворення рослин, інші будівельно-монтажні роботи, інші види діяльності з прибирання, вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується відомостями з ЄДР.

Відповідно до видів господарської діяльності та надання послуг третім особам, як на момент укладення договорів з ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК , так і в подальшому, позивачем укладались договори про виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття з Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації №180-18 від 06.06.2018, №181-18 від 06.06.2018, №178-18 від 06.06.2018, №263-18 від 18.07.2018, №179-18 від 23.07.2018, копії яких наявні у матеріалах справи.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року у справі №816/2231/15, від 29 січня 2019 року у справі №2а/0470/7384/12 зазначено, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що у свою чергу презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Таким чином, економічно метою господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК було подальше надання позивачем послуг власним замовникам з використанням поставленого товару, а саме піску річкового, бітуму та солі, відповідно, отримання в результаті прибутку.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від контрагентів ТОВ Каргоприлад і ТОВ Магніт ТК товар використовувався позивачем для виконання договору субпідряду №1-С від 09.02.2018, укладеного з ТОВ Спец Комплект Постач про виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг загального користування місцевого значення Київської області Білоцерківського, Володарського, Сквирівського районів.

Виконання умов цього договору підтверджується актами приймання виконаних послуг за березень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за 2018 рік, актами приймання виконання виконаних послуг за квітень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за квітень 2018 рік, актами приймання виконання виконаних послуг за травень 2018 року, довідками про вартість виконаних послуг та витрати за травень 2018 року.

Крім цього, слід зазначити, що у даному випадку, сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Крім того, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для платника.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по ланцюгу постачання зводяться до переоцінки обставин у справі та є безпідставними, оскільки не можуть бути доказом невиконання договірних зобов'язань саме контрагентами позивача.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 21 березня 2018 року у справі №813/59/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №808/2090/14.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість безтоварністю вищевказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 542 000, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 271 000, 00 грн. є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0032681411 прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 34018864, 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 95) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.11.2018 року №0032681411.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 34018864, 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 95) понесені ним витрати по сплаті судового збору у 12 195 (дванадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко