Постанова

від 19.03.2019 по справі 818/889/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 р.Справа № 818/889/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 29.10.18 року по справі № 818/889/17

за позовом Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, про що складено акт від 17.02.2017. За наслідками перевірки, незважаючи на подані позивачем заперечення та додаткові пояснення, відповідачем 09.03.2017 винесено податкові повідомлення-рішення якими збільшено зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено від'ємне значення суми ПДВ, застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки, збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовано фінансові санкції та збільшено зобов'язання з військового збору.

З такими рішення позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 04.04.2017 термін розгляду карги продовжено до 21.05.2017. Рішенням ДФС України від 22.05.2017 скаргу задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000641402 та 0000631402 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення зобов'язання з податку на додану вартість по відносинах з ТОВ "Альже", ТОВ ВТФ "Авіас", ТОВ "Сумиальтербуд", ТОВ Агрохім-партнер", ТОВ "МТС-2012". В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін. 19.06.2017 відповідачем винесено нові податкові повідомлення-рішення у зв'язку з частковим скасуванням попередніх: 0002071402,яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на 222,50 грн.; 0002081402, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 77533 грн.

Вважає, що при розгляді скарги ДФС України порушено строки її розгляду, оскільки строк було продовжено до 21.05.2017, а рішення за скаргою винесено лише 22.05.2017. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 56 п. 56.9 ПК України скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку.

Крім того, вважає, що у відповідача не було підстав для винесення податкових повідомлень-рішень. Підприємством була реалізована ТОВ "Агрохім партнер" соя. За договором зберігання придбаний товар знаходився у складських приміщеннях позивача та відпускався покупцеві частинами. Відповідачем вірно встановлено, що соя реалізована за договором постачання та право власності на неї перейшло до покупця відповідно до накладної від 31.12.2015. 30.12.2015 сторонами укладено договір відповідального зберігання, товар передано позивачу на зберігання відповідно до акту від 31.12.2015. Сторонами договору не встановлювалась плата за зберігання товару. Відповідач самостійно, без правових підстав визначив вартість послуг зберігання на підставі дослідження договорів про надання послуг зі зберігання, які надавались іншими суб'єктами. Такі дії є протиправними, оскільки операції між позивачем та контрагентом не є контрольованими, а тому базою оподаткування є ціна за договором.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Вважає такий висновок протиправним. Позивачем здійснювався ремонт автодороги в с. Сніжки, де знаходиться рухоме та нерухоме майно позивача. У господарській діяльності позивач використовує автотранспорт. Наявність доріг з твердим покриттям безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача. З цією метою позивачем укладались договори на проведення поточного ремонту дороги. Податок на додану вартість, сплачений виконавцю у складі вартості робіт, позивачем віднесено до податкового кредиту правомірно.

Також відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем порядку оформлення авансових звітів та неналежного підтвердження витрачання коштів підзвітними особами. В порушення порядок оформлення результатів перевірок відповідачем в акті порушення описано без посилання на документи, що підтверджують таке порушення. При цьому відповідач в акті перевірки зазначає авансовий звіт № 6 від 30.06.2016 підзвітної особи Бойко Г.М. на суму 5276 грн. такий документ в бухгалтерському обліку підприємства взагалі не значиться. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017: № 0001551304, № 0000651406, № 0001561304, № 0001541304, від 19.06.2017: № 0002071402, № 0002081402.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018р. адміністративний позов Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 року № 0001551304, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 335,22 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 060,24 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0000651406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 609,68 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0001561304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. 00 коп. з податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0001541304 про збільшення податкового зобов'язання з військового збору в сумі 355,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 247,64 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року № 0002071402 про збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість на 178 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 24 769 грн. Визнано протиправним та скасовано та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 52 764, грн. відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржує в апеляційному порядку вищевказане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Головне управління ДФС у Сумській областів вважає, що висновок про необхідність скасування донарахованої позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операції з надання послуг з відповідального зберігання сої зроблений судом першої інстанції без врахування норм Податкового кодексу України, якими встановлено обов'язок платника податку нараховувати та перераховувати до бюджету податок на додану вартість по операціях, які є об'єктами оподаткування цим податком, а також норму пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу щодо невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Головне управління ДФС у Сумській області вважає, що судом першої інстанції при вирішення справи неправильно застосовано перелічені вище норми діючого податкового законодавства та протиправно звільнено позивача від обов'язку нараховувати та перераховувати до бюджету податок на додану вартість по операціях, які є об'єктом оподаткування цим податком. Головне управління ДФС у Сумській області вважає, що при ухваленні рішення, що оскаржується, в частині задоволених позовних вимог судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме: пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, ст.56, п. 188.1 ст. 188, Податкового кодексу України, а також п.п. 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320. Враховуючи вищевикладене просить Харківський апеляційний адміністративний суд, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018р. по справі № 818/889/17 в частині задоволених позовних вимог про визнання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Сумській області від 09.03.2017 № 0001551304, № 0000651406, № 0001561304, № 0001541304, від 19.06.2017 № 0002071402 і часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0002081402 та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Малого підприємства Гранум ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю повністю.

Малим підприємством Гранум ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю, також подано до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується в частині не задоволення вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 року № 0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 52764грн., оскільки вважає, що при розгляді справи та винесення рішення, судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права. Вказує, що кількість мешканців с. Сніжки Буринського району - 634 особ., 52 з яких є працівниками МП Гранум лтд . МП Гранум лтд є єдиним суб'єктом господарювання на території Даної громади. Саме в цьому населеному пункті знаходяться об'єкти нерухомості, власником яких є МП Гранум лтд , сільськогосподарська техніка, сільськогосподарські тварини, інше майно. Саме з метою забезпечення продовження функціонування автомобільних доріг, якими користувалось господарство МП Гранум лтд було укладено договори з ДП Сумський автодор ЗАТ ДАК Автомобільні дороги України . Вказує, що жодним законодавчим актом не поставлено в залежність формування податкового кредиту з податку на додану вартість від права власності на майно, яке ремонтується. Зазначає, що рішення суду першої інстанції відносно не визнання права позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з вартості проведених ремонтів доріг в зв'язку з кваліфікацією їх операціями поза межами господарської діяльності МП Гранум лтд є прямим порушенням вимог чинного Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року по справі №818/889/17 в частині не задоволення вимог Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 року № 0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 52764грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 року №0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення" податку на додану вартість на 52764грн. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року по справі №818/889/17 просить залишити без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти апеляційної скарги Головного управління ДФС у Сумській області заперечував, просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання МП "Гранум ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2013 по 30.11.2016, про що складено акт (т. 1 а.с. 62-94).

За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення 09.03.2017 № 0001551304, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 335,22 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 060,24 грн.; № 0000651406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 609,68 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; № 0001561304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. 00 коп. з податку на доходи фізичних осіб; № 0001541304 про збільшення податкового зобов'язання з військового збору в сумі 355,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 247,64 грн. Податкові повідомлення-рішення від 19.06.2017: № 0002071402 про збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість на 178 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44,50 грн.; № 0002081402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2016 року на 77533 грн. ( т. 1 а.с. 9-16).

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку. Скарга отримана ДФС 23.03.2017. Рішенням ДФС України від 04.04.2017 строк розгляду скарги продовжено до 21.05.2017 включно. Рішенням від 22.05.2017 скарга задоволена частково (т. 1 а.с. 17-44).

Відмовляючи в задоволенні апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

В ході перевірки встановлено відповідачем та не оспорюється позивачем, що 30.12.2015 ним укладено договір постачання сої в кількості 1000 тонн з ТОВ "Агрохім-Партнер".

Перехід права власності відбувся у день підписання видаткової накладної - 31.12.2015 (т. 1 а.с. 122-124).

Крім цього, 30.12.2015 цими ж сторонами укладено договір відповідального зберігання відповідно до якого ТОВ "Агрохім-Партнер" передав, а МП "Гранум ЛТД" у формі ТОВ прийняло на відповідальне зберігання сою кількості 1000 т. Строк дії договору до 30.06.2016.

Оплата послуг зі зберігання договором не передбачена. Передача товару на зберігання здійснена 31.12.2015, що оформлено актом № 1 ( т. 1 а.с. 95).

Передача (повернення) товару поклажодавцю відбувалась частинами, протягом травня-серпня 2016 року, що підтверджується актами приймання-передачі (повернення) з відповідального зберігання та заявками на відвантаження (т. 1 а.с. 97-103).

Відповідно до ст. 188 п. 188.1 ПК України (в редакціях на момент виконання умов договору - 2016 рік) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1.71 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.219 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Для визначення рівня звичайних цін на послуги зі зберігання зерна відповідачем досліджено податкові накладні за ідентичними послугами інших суб'єктів, що надають такі послуги за той же самий період ( т. 1 а.с. 165-169, т. 2 а.с. 94-97).

З наданих копій податкових накладних вбачається, що послуги зі зберігання сої надавались ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В акті перевірки відповідачем зазначено, що послуги надаються філіями товариства - Буринським елеватором. Надання послуг зі зберігання та обробки зерна для такого суб'єкта є напрямком господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача та суду першої інстанції, що умови зберігання зерна, а у зв'язку з цим і вартість послуг з такого зберігання, в умовах елеватору та на складі позивача не є співставними.

Крім того, відповідачем не подано доказів дослідження договорів з надання послуг ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" чи отримання у будь-який інший спосіб інформації про умови надання послуг цим суб'єктом. Також відповідачем не взято до уваги, що зберігання товару ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" здійснюється з метою отримання прибутку.

Позивачем же зберігався товар, що був придбаний покупцем та отримувався покупцем частинами, а прибуток отримувався від продажу товару, а не від операцій з його зберігання.

Суд вважає, що за таких обставин економічні (комерційні) умови надання послуг не можуть вважатися порівняними. Рішення відповідача про збільшення зобов'язань позивача з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку по зазначених операціях є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про правомірність збільшення зобов'язань позивача з ПДВ та зменшення від'ємного значення з цього податку по зазначених операціях є помилковими.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у серпні 2016 позивачем укладено з ДП "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" договори підряду за яким останній зобов'язався виконати на замовлення позивача поточний ремонт автомобільних доріг в с. Сніжки вул. Гагаріна, вул. Корольова. На підтвердження виконання умов договорів надано копії локальних кошторисів, актів приймання виконаних робіт відомостей ресурсів платіжних доручень, довідок про рух коштів по рахунках у банку ( т. 1 а.с. 105-121). За цими операціями позивачем віднесено до податкового кредиту 52764 грн.

З копії свідоцтва на право власності на нерухоме майно вбачається, що МП "Гранум ЛТД" у формі ТОВ дійсно має на праві власності майновий комплекс, що розташований в с. Сніжки Буринського району Сумської області, вул. Гагаріна 2.

З копії схеми доріг на території с. Сніжки вбачається, що вулиці Калініна та Гагаріна дійсно розташовані поблизу майнового комплексу, що належить на праві власності позивачу (т. 1 а.с. 163-164).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дороги, договори на проведення ремонту яких укладені позивачем, не перебувають у його власності, а є дорогами загального користування.

Жодними, дослідженими у судовому засіданні доказами такі висновки відповідача не спростовано.

Відповідно до ст. 198 п. 198.5 п.п. "г" ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зазначений обов'язок позивачем не було виконано, доказів визначення податкових зобов'язань по операціях на суму ПДВ, сплачену в операціях з ремонту автодоріг та подання зведеної податкової декларації не подано. За таких обставин, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 52764 грн. є правомірними.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 року №0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення" податку на додану вартість на 52764грн. є помилковим.

Також судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем видавались під звіт фізичним особам готівкові кошти. Такими особами подавались зійти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

До звітів додавались товарні чеки, видані фізичними особами-підприємцями, розрахункові квитанції фіскальні чеки (т. 1 а.с. 131-162). відповідачем в ході перевірки зроблено висновок про відсутність оформлених належним чином підтверджувальних документів про використання виданих коштів на загальну суму 25609 грн. 68 коп., а додані до звітів документи не є розрахунковими та належними доказами сплати готівкових коштів. З такими висновками суд апеляційної інстанції погодитись не може.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (далі Положення).

Відповідно до п. 1.2 Положення готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

З наведеного вбачається, що встановлені Положенням правила ведення касових операцій розповсюджуються і на фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем зроблено висновок, що фізичні особи-підприємці, не ведуть каси та касової книги, а тому не можуть видавати прибуткові касові ордери.

Такий висновок суперечить вимогам Положення, відповідно до п.п 2.2. якого підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Як було зазначено вище, такими книгами Положення визначає касову книгу, книгу обліку доходів та витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій. Відповідно до абзацу 4 п. 4.2 Положення підприємці касової книги не ведуть. З аналізу наведених норм вбачається, що вимога до ведення та оформлення касових операцій розповсюджується і на підприємців, такі операції можуть відображатися в будь-якій з наведених книг, в тому числі і в книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, підприємець, що здійснює розрахунки із застосуванням готівкових коштів без використання реєстратора розрахункових операцій, зобов'язаний відображати операції у відповідних книгах обліку. Також він зобов'язаний видати розрахунковий документи, який засвідчує факт отримання готівки.

Відповідно до п. 1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Таким чином, фізична особа-підприємець здійснюючи розрахунки із застосуванням готівки зобов'язана видати розрахунковий документ, але форма такого документу не встановлена. Суд вважає, що в такому випадку цей документ може бути оформлений в довільній формі, в тому числі і аналогічно до прибуткового касового ордера та квитанції до такого ордера за формою, наведеною в додатку № 2 до "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Невизнання відповідачем квитанцій до прибуткових касових ордерів, наданих на перевірку позивачем, належними розрахунковими документами суперечить вимогам законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про отримання фізичними особами додаткового блага на суму 25609 грн. 68 коп.

Відповідно безпідставним є рішення відповідача про збільшення зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки, штрафних санкцій за неподання звітності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2017: № 0001551304, яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4 335,22 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 060,24 грн.; № 0000651406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 25 609,68 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; № 0001561304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. 00 коп. з податку на доходи фізичних осіб; № 0001541304 про збільшення податкового зобов'язання з військового збору в сумі 355,81 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 247,64 грн.; від 19.06.2017 року № 0002071402 про збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість на 178 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44,50 грн.; № 0002081402 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 24 769 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року по справі № 818/889/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 25.03.2019 року.