Рішення

від 26.03.2019 по справі 826/15950/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 826/15950/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ

до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

про визнання бездіяльності та дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-СВ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд визнати незаконною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не направлення відповіді за результатами розгляду скарги №157/7/12 від 04.08.2017 на адресу позивача протягом встановленого строку, а скаргу №157/7/12 від 04.08.2017 задоволеною у повному обсязі від 02.09.2017; визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-СВ" та складання акту №246/12-32-14-05/4046+1197 від 05.09.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 29.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.10.2018.

Суд на підставі п. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю прийнятого Головним управлінням ДФС у Луганській області наказу № 414 від 19.07.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Велес-СВ" з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Карат ЛТД" за листопад 2016 року, ПП "Будівельник-РАН" за липень, вересень, грудень 2016, ТОВ "Віст Груп" за грудень 2016, ТОВ "Шунгіт" за вересень 2016, ТОВ "ДЮС Трейд" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Овель" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Вітолюкс дистрибуція" за липень, листопад 2016, ФОП ОСОБА_1 за вересень 2016 та відповідно до зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених з порушеннями, які зазначені у запитах ГУ ДФС у Луганській області, з 21.08.2017 тривалістю п'ять робочих днів, складення його з численними порушеннями нормативно-правових актів та посилання на обставини, що не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що відповідачем-1 в порушення вимог Податкового кодексу України не було надіслано рішення за наслідками розгляду скарги чи повідомлення про продовження строків її розгляду, що не надало змоги ТОВ "Велес-СВ" усунути порушення прав та законних інтересів.

Крім того позивач вказує, що виходячи з положень пп. 56.8, 56.9 та 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України його скарга вважається задоволеною у повному обсязі, а наказ № 414 від 19.07.2017 - протиправним та скасованим від 02.09.2017.

Також позивач повідомив, що в період з 21.08.2017 по 29.08.2017 відповідачем-2 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Велес-СВ" за результатами якої складено Акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення. ТОВ "Велес-СВ" вважає, що у зв'язку з тим що перевірку було проведено без належної правової підстави, оскільки наказ № 414 від 19.07.2017 є протиправним та скасованим, то дії відповідача-2 є протирпавними.

Відповідач-1 у відзиві на позов заперечив щодо заявлених позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні, відповідач зазначив, що скарга №157/7/12 від 04.08.2017 була направлена останнім до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, як належного розпорядника. Однак, позивач не погодившись із вказаними діями, повторно звернувся до ДФС України із зверненням, на яке листами від 11.12.2018 №2490/5/99-99-14-02-01-15 та від 18.12.2017 №30413/6/99-99-14-02-01-15 було надано відповіді.

Відповідач-2 у письмових запереченнях зазначив про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з ненаданням ТОВ "Велес-СВ" інформації (документальних підтверджень) на запити ГУ ДФС у Луганській області, в наслідок чого було прийнято рішення про проведення перевірки.

ГУ ДФС у Луганській області також посилається на те, що ним виконувалося доручення ДФС України щодо розгляду звернення директора ТОВ "Велес-СВ" щодо правомірності наказу № 414 від 19.07.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2017 № 414 прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Велес-СВ" з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Карат ЛТД" за листопад 2016 року, ПП "Будівельник-РАН" за липень, вересень, грудень 2016, ТОВ "Віст Груп" за грудень 2016, ТОВ "Шунгіт" за вересень 2016, ТОВ "ДЮС Трейд" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Овель" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Вітолюкс дистрибуція" за липень, листопад 2016, ФОП ОСОБА_1 за вересень 2016 та відповідно до зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених з порушеннями, які зазначені у запитах ГУ ДФС у Луганській області, з 21.08.2017 тривалістю п'ять робочих днів.

В наказі вказано, що перевірка підлягає проведенню на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 та з урахуванням п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Вважаючи прийнятий наказ протиправним, складеним з численними порушеннями нормативно-правових актів, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою № 157/7/12, в якій просив визнати його протиправним та скасувати.

ДФС України направив скаргу ТОВ "Велес-СВ" для розгляду до ГУ ДФС у Луганській області.

15.09.2017 ГУ ДФС у Луганській області листом № 3195/10/12-32-14-05-11 повідомило, що наказ про проведення документальної перевірки ТОВ "Велес-СВ" від 19.07.2017 № 414 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із пунктом 78.4. статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У відповідності до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну податкову службу" ДФС є центральним органом виконавчої влади, яка регулює податкову політику держави. Таким чином, саме відповідач-1 є контролюючим органом ГУ ДФС у Луганській області в розумінні п. 56.2 ст. 56 ПК України.

Вважаючи наказ № 414 від 19.07.2017 протиправним, складеним з численними порушеннями нормативно-правових актів, таким що не відповідає дійсності, позивач на підставі п. 56.2 ст. 56 ПК України звернувся до ДФС України зі скаргою № 157/7/12 від 04.08.2017. Відповідно, до скарги ТОВ "Велес-СВ" просило визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Луганській області № 414 від 19.07.2017 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Як передбачено п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

ДФС України отримало скаргу ТОВ "Велес-СВ" 11.08.2017, а отже рішення, прийняте за результатами її розгляду мало бути надіслано на адресу позивача до 01.09.2017 включно.

Проте, 13.09.2017 скарга позивача була переадресована на адресу ГУ ДФС у Луганській області, яке 15.09.2017 повідомило позивача, що наказ № 414 від 19.07.2017 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

У відповідності до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надання йому під розписку.

Однак, у своїх поясненнях відповідач-2 зазначив, що в даному випадку позивач звернувся не зі скаргою, а зі зверненням директора, тому звернення від № 157/7/12 від 04.08.2017 не може вважатися скаргою у розумінні вимог Податкового кодексу України, крім того, наказ про проведення документальної невиїзної перевірки не підлягає оскарженню в адміністративному порядку, оскільки наказ вичерпав свою дію виконанням, а тому вже не може бути скасований.

Розглянувши вказані пояснення, суд вважає за необхідне зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Вказана правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року справа №826/12612/17 (№ К/9901/29186/18), від 13.03.2018 року справа №804/1113/16 (К/9901/19326/18).

Крім того, у листах Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 №1145/11/13-10 та від 24.12.2010 №1844/11/13-10 містяться роз'яснення положень Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , з яких вбачається, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято таке рішення. Зазначений наказ є таким, що має правове значення, а, отже, є актом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, правомірність останнього може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що позивач саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе а також недопустити посадових осіб відповідача-2 до здійснення документальної позапланової перевірки та оскарження наказу №414 від 19.07.2017 в судовому порядку.

Аналіз вищевказаного дає підстави стверджувати, що звернення зі скаргою на наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не є належним способом захисту порушеного права, оскільки факт протиправності акту повинен бути досліджений в судовому, а не адміністративному порядку.

Отже, суд робить висновок, що у даному випадку положення ст. 56 ПК України щодо строків та порядку розгляду скарги ТОВ Велес-СВ не поширюються на дані правовідносини, оскільки дія наказу, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складено Акт.

Враховуючи викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення скарги, в якій ТОВ Велес-СВ просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Луганській області № 414 від 19.07.2017 щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Луганській області щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ та складання Акту перевірки № 246/12-32-14-05/40461197 від 05.09.2017, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, факт оскарження наказу про призначення перевірки не зупиняє його дію.

У зв'язку з чим проведення ДФС у Луганській області в період з 21.08.2017 по 25.08.2017 перевірки ТОВ Велес-СВ не суперечить чинному законодавству.

Також, суд зазначає, що акт перевірки не є актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк, тобто не має ознак акту індивідуальної дії, яке може бути оскаржене у судовому порядку.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд України постанові від 10.09.2012 у справі № 21-237а13, постанові від 03.11.2015 у справі № 21-99а15 та постанові від 07.07.2015 у справі № 21-334а15.

У зв'язку з чим вимоги ТОВ Велес-СВ про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Луганській області щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ та складання Акту перевірки № 246/12-32-14-05/40461197 від 05.09.2017 також не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачі правомірність своїх дій та прийнятих рішень довели, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження та обґрунтування.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 72 - 78, 90, 241, 244, 246, 255, 293, 295 - 297 України Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 1; ідентифікаційний код 40461197) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) та Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) про визнання бездіяльності та дій протиправними відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур