Постанова

від 13.09.2019 по справі 826/15950/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15950/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання бездіяльності та дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не направлення відповіді за результатами розгляду скарги №157/7/12 від 04.08.2017 на адресу позивача протягом встановленого строку, а скаргу №157/7/12 від 04.08.2017 задоволеною у повному обсязі від 02.09.2017;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-СВ" та складання акту №246/12-32-14-05/4046+1197 від 05.09.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії та бездіяльність є протиправними.

Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2017 № 414 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 та з урахуванням п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК) вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Велес-СВ" з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Карат ЛТД" за листопад 2016 року, ПП "Будівельник-РАН" за липень, вересень, грудень 2016, ТОВ "Віст Груп" за грудень 2016, ТОВ "Шунгіт" за вересень 2016, ТОВ "ДЮС Трейд" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Овель" за вересень, грудень 2016, ТОВ "Вітолюкс дистрибуція" за липень, листопад 2016, ФОП ОСОБА_1 за вересень 2016 та відповідно до зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, складених з порушеннями, які зазначені у запитах ГУ ДФС у Луганській області, з 21.08.2017 тривалістю п`ять робочих днів.

Вважаючи прийнятий наказ протиправним, складеним з численними порушеннями нормативно-правових актів, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою № 157/7/12, в якій просив визнати його протиправним та скасувати.

ДФС України направив скаргу ТОВ "Велес-СВ" для розгляду до ГУ ДФС у Луганській області. 15.09.2017 ГУ ДФС у Луганській області листом № 3195/10/12-32-14-05-11 повідомило, що наказ про проведення документальної перевірки ТОВ "Велес-СВ" від 19.07.2017 № 414 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі вказаного наказу, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що звернення зі скаргою на наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не є належним способом захисту порушеного права, оскільки факт протиправності акту повинен бути досліджений в судовому, а не адміністративному порядку. Суд також вказав, що у даному випадку положення ст. 56 ПК щодо строків та порядку розгляду скарги ТОВ Велес-СВ не поширюються на дані правовідносини, оскільки дія наказу, як акту індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складено акт. У суду відсутні правові підстави для задоволення скарги, в якій ТОВ Велес-СВ просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Луганській області № 414 від 19.07.2017 щодо проведення позапланової невиїзної перевірки підприємства.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК).

Як зазначалося, Головним управлінням ДФС у Луганській області було прийнято наказ від 19.07.2017 № 414, який призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Відповідно до пунктів 78.5 статті 78, 79.1, 79.2 статті 79 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, процедура допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірки передбачена виключно для виїзної перевірки. У свою чергу, з огляду на характер невиїзної перевірки, платник податків не може допускати чи недопускати інспекторів для її проведення, а тому свою незгоду із її призначенням та здійсненням платник може висловити в інший спосіб, зокрема шляхом оскарження відповідного наказу.

При цьому, суд першої інстанції необґрунтовано постався на те, що наказ про призначення перевірки може бути досліджений лише в судовому, а не адміністративному порядку, оскільки відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення , що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно пункту 55.2 статті 55 ПК контролюючими органами вищого рівня є центральний орган виконавчої влади , що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць;

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пункт 56.3 статті 56 ПК).

Відповідно до пункту 56.5 статті 56 ПК платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Як зазначалося, не погодившись із наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2017 № 414, позивач в порядку статті 56 ПК подав на нього скаргу до контролюючого органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), що була отримана останньою 11.08.2017. Також позивачем згідно пункту 56.5 статті 56 ПК 04.08.2019 було повідомлено Головне управління ДФС у Луганській області про подання скарги.

Відповідно до пункті 56.8 статті 56 ПК контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно пункту 56.9 статті 56 ПК керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ДФС, яке згідно викладених вище норм мало здійснювати розгляд скарги на наказ про проведення перевірки як контролюючий орган вищого рівня для Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, у визначений законом 20-денний строк (до 31.08.2017 включно) рішення за результатами розгляду скарги чи рішення про продовження строку розгляду скарги не прийняло та, відповідно, не направило його позивачу.

При цьому, ДФС взагалі не здійснювало розгляд скарги, безпідставно та в порушення наведених вище норм та поза межами 20-денного строку (13.09.2017) направивши скаргу для розгляду до контролюючого органу, рішення якого і було предметом скарги.

Беручи до уваги викладені вище норми, судом апеляційної інстанції відхиляється лист Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 3195/10/12-32-14-05-11, направлений позивачу як результат розгляду його скарги, оскільки Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області у відповідності до статті 56 ПК не є компетентним органом з розгляду скарг на свої ж рішення.

За таких обставин, оскільки скаргу позивача було отримано ДФС 11.08.2017, однак у визначений ПК 20-денний строк, тобто до 31.08.2017 включно, ДФС рішення за результатами розгляду скарги або рішення про продовження строку розгляду скарги не приймало, то скарга позивача на наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2017 № 414 у відповідності до пункту 56.9 статті 56 ПК скарга вважається повністю задоволеною з наступного дня, тобто з 01.09.2017.

Таким чином, 01.09.2017 наказ Головного управління ДФС у Луганській області від 19.07.2017 № 414, яким призначено проведення перевірки позивача втратив свою дію у зв`язку із задоволенням скарги про його скасування.

У свою чергу, надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту, судом апеляційної інстанції враховується, що перевірка на підставі згаданого наказу здійснювалась з 21.08.2017 по 29.08.2017, тобто у період до дати, з якої скарга позивача на наказ вважається задоволеною.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта, включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Отже, оскаржувані позивачем дії та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Таким чином, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 810/5854/14.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У світлі викладеного, щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності ДФС щодо не направлення відповіді за результатами розгляду скарги, то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки такий спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав позивача, позаяк відповідна скарга вважається задоволеною внаслідок ненадання відповіді у встановлений ПК строк, а не внаслідок визнання судом такої бездіяльності протиправною.

У даному випадку, у зв`язку із задоволенням скарги про скасування наказу про призначення перевірки, позивач взмозі здійснювати захист своїх прав шляхом оскарження відповідних рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами такої перевірки. У свою чергу, суд у даній справі не вправі надавати оцінку таким рішенням, які не є предметом даного спору.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позову, проте із помилкових мотивів.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині, а провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються акта перевірки - закриттю.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Велес-СВ задовольнити частково.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року в мотивувальній частині.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року в частині позовних вимог про визнання протиправним дій Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області щодо складання акту №246/12-32-14-05/4046+1197 від 05.09.2017 скасувати, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов