Рішення

від 25.03.2019 по справі 640/2045/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2019 року № 640/2045/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма MARCH-A доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0055021404, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма MARCH-A (далі - ТОВ НВФ MARCH-A , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які виражені у неврахуванні в акті перевірки від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721 поданих ТОВ НВФ MARCH-A документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності та застосування до об'єкта перевірки фактів, які не мають відношення до правовідносин сторін господарських відносин, що виразилися в акті перевірки від 05.10.2018 року №970/26-15-14-04-03/21505721;

скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.10.2018 року № 0055021404.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновки перевіряючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій з його контрагентами такими, що не ґрунтуються на наданих ТОВ НВФ MARCH-A матеріалах, а є лише думкою контролюючого органу, через неправильне розуміння норм Податкового кодексу України.

На думку позивача, сам по собі факт перебування у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва чи порушення кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів ТОВ НВФ MARCH-A , не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій, що стали об'єктами перевірки та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ НВФ MARCH-A .

Позивач стверджує, що здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наявними у нього первинними документами, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а відтак позивач вважає правомірним формування податкового кредиту. Враховуючи, як вважає позивач, помилковість та невідповідність фактичним обставинам висновків акта перевірки, які зроблені в результаті неналежного аналізу перевіряючими первинних бухгалтерських документів, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та має бути скасованим, а відповідні дії відповідача - визнані протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

04.03.2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення відповідач не вбачає, оскільки, на думку контролюючого органу, діяльність контрагентів позивача підпадає під ознаки фіктивної діяльності, підприємства зареєстровані з метою реалізації товарів (послуг) по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, шляхом незаконного формування податкового кредиту, фактично операції не проводилися та лише оформлялися на папері, а відтак відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для формування об'єкта оподаткування.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вказує на те, що твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодних недоліків первинних документів, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій меті та завданням статутної діяльності позивача, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, у зв'язку з чим вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.09.2018 року №14312 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВФ MARCH-A (код 21505721) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ МАРТЕЙН (код ЄДРПОУ 40474672) за серпень, вересень 2016 року та з ТОВ КРОК АКТИВ (код ЄДРПОУ 40207204) за червень, липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2018 року №970/26-15-14-04-03/21505721.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ НВФ MARCH-A пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2016 року на загальну суму 73 699 грн., у тому числі за червень 2016 року на суму 11 990 грн., за липень 2016 року на суму 22 058 грн., за серпень 2016 року на суму 26 120 грн., за вересень 2016 року на суму 13 531 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що з урахуванням опрацьованої інформації по контрагентам-постачальникам ТОВ МАРТЕЙН та ТОВ КРОК АКТИВ , які задіяні в наданні послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СГД шляхом незаконного формування податкового кредиту від СГД з ознаками фіктивності, встановлено нереальність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак зазначені господарські операцій фактично не відбулись, як наслідок, ТОВ НВФ MARCH-A неправомірно сформувало регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

ТОВ НВФ MARCH-A з висновками перевірки не погодилось та подало до ГУ ДФС в м.Києві заперечення від 10.10.2018 року № 10/10-18 до акту перевірки.

У відповідь на заперечення позивача ГУ ДФС у м.Києві листом від 24.10.2018 року № 87645/10/26-15-14-04-03-12 повідомило, що висновки акта перевірки від 05.10.2018 року №970/26-15-14-04-03/21505721 залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0055021404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92 123,75 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 73 699,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 424,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 18.01.2019 року №2651/6/99-99-11-04-01-25 податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0055021404 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування поданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку під час проведення перевірки та незгода з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з акту перевірки підставою для оскаржуваного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало невизнання відповідачем права позивача на податковий кредит у сумі 73 699 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ МАРТЕЙН та ТОВ КРОК АКТИВ у червні, липні, серпні та вересні 2016 року.

З акту перевірки вбачається, що між ТОВ НВФ MARCH-A та ТОВ КРОК АКТИВ укладено договір поставки від 14.06.2016 року №52, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Замовник - належним чином прийняти та сплатити товари та матеріали відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору ТОВ КРОК АКТИВ виписані позивачу видаткові накладні від 15.06.2016 року №3, від 17.06.2016 року №15, від 24.06.2016 року №36, від 07.07.2016 року №94, від 08.07.2016 року №95, від 12.07.2016 року №96, від 14.07.2016 року №97, від 25.07.2016 року №135, від 29.07.2016 року №136 на загальну суму 204 286,75 грн., у тому числі ПДВ - 34 047,80 грн., податкові накладні від 15.06.2016 року №14, від 17.06.2016 року №48, від 24.06.2016 року №105, від 07.07.2016 року №43, від 08.07.2016 року №44, від 12.07.2016 року №45, від 14.07.2016 року №46, від 25.07.2016 року №96, від 29.07.2016 року №97 на загальну суму 204 286,75 грн., у тому числі ПДВ - 34 047,80 грн.

Також в матеріалах справи містяться копії рахунків-фактури від 15.06.2016 року №3, від 17.06.2016 року №15, від 24.06.2016 року №36, від 07.07.2016 року №94, від 08.07.2016 року №95, від 12.07.2016 року №96, від 14.07.2016 року №97, від 25.07.2016 року №135, від 29.07.2016 року №136 на загальну суму 204 286,75 грн., у тому числі ПДВ - 34 047,80 грн.

Згідно банківських виписок ТОВ НВФ MARCH-A оплатило поставку товарів та матеріалів на суму 162 962,12 грн.

Між тим, з акту перевірки вбачається, що до перевірки подавався договір відступлення права вимоги від 05.08.2016 року №54, укладений між ТОВ КРОК АКТИВ (Первісний кредитор) та ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ (Новий кредитор) та ТОВ НВФ MARCH-A (Боржник), відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе права на зобов'язання Первісного кредиторова і стає кредитором за Договором поставки від 14.06.2016 року №52 (Основний договір), укладений між Первісним кредитором та Боржником, на суму 41 324,63 грн., що виникло на підставі поставки товарів.

Водночас, як зазначено в акті перевірки згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості ТОВ НВФ MARCH-A по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за червень, липень 2016 року по контрагенту ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ відсутня дебіторська чи кредиторська заборгованість.

Окрім того, між ТОВ НВФ MARCH-A та ТОВ МАРТЕЙН укладено договір поставки від 05.08.2016 року №55, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Замовник - належним чином прийняти та сплатити товари та матеріали відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору ТОВ МАРТЕЙН виписані позивачу видаткові накладні від 18.08.2016 року №32, від 19.08.2016 року №33, від 18.08.2016 року №96, від 23.08.2016 року №200, від 20.09.2016 року №81, від 23.09.2016 року №83 на загальну суму 237 905,34 грн., у тому числі ПДВ - 39 650,89 грн., податкові накладні від 10.08.2016 року №32, від 10.08.2016 року №33, від 18.08.2016 року №96, від 23.08.2016 року №200, від 20.09.2016 року №81, від 23.09.2016 року №83 на загальну суму 237 905,34 грн., у тому числі ПДВ - 39 650,89 грн.,

Також в матеріалах справи містяться копії рахунків-фактури від 10.08.2016 року №32, від 10.08.2016 року №33, від 12.08.2016 року №96, від 19.08.2016 року №200, від 20.09.2016 року №81, від 23.09.2016 року №83 на загальну суму 237 905,34 грн., у тому числі ПДВ - 39 650,89 грн.

Згідно банківських виписок ТОВ НВФ MARCH-A оплатило поставку товарів та матеріалів на вказану суму, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за серпень, вересень 2016 року по контрагенту ТОВ МАРТЕЙН відсутня дебіторська чи кредиторська заборгованість.

ТОВ НВФ MARCH-A вважає, що правомірно віднесло до податкового кредиту сплачені суми податку на загальну суму 73 699 грн., в тому числі по періодах: за червень, липень 2016 року - на суму 34 047,80 грн., за серпень, вересень 2016 року - на суму 39 650,89 грн.

Відповідно до підпунктів 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої, зареєстрованої та виданої податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно до пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Так, згідно з пунктами 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Слід зазначити, що відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; рух активів у процесі здійснення господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Документи бухгалтерського обліку надані позивачем до перевірки виписані на його адресу, на думку позивача є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання робіт і послуг та правомірності формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ КРОК АКТИВ відповідач посилається, окрім іншого, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2018 року у справі № 757/7385/18-к, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від 14.12.2017 року № 42017101060000258 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 КК України.

Зі змісту вказаної ухвали, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Лебердюка Д.В. про тимчасовий доступ до документів, вбачається, що у ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що воно внесено 14.12.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ Крафт-Плюс (ЄДРПОУ 31863044), яке відповідно до акту про результати планової виїзної перевірки №426/26-15-14-02-01-14/31863044, за результатами відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності нібито провело господарські операції, зокрема, з ТОВ КРОК АКТИВ (ЄДРПОУ 40207204), ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ (ЄДРПОУ 40139145), у період із січня 2014 року по грудень 2016 року, та завищило суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 1 361 409 грн. та занизили податок на прибуток на загальну суму 1 413 461 грн.

Так, в ході здійснення досудового розслідування допитано як свідка колишнього засновника ТОВ КРОК АКТИВ (ЄДРПОУ 40207204) ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував Товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, відповідач посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2017 року у справі № 757/57956/17-к, в рамках кримінального провадження № 32016100060000117 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 за попередньою змовою з підконтрольними їм особами, в тому числі з гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, використовуючи реквізити підконтрольних підприємств, в тому числі: ТОВ КРОК АКТИВ (40207204), ТОВ УКРБУД ОБ`ЄКТ (40139145), здійснюють незаконну діяльність, яка направлена на ухилення від сплати податків при реалізації імпортованих товарно-матеріальних цінностей за готівку та надання послуг з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ транзитно-конвертаційним групам, які в свою чергу формують податковий кредит підприємствам реального сектору економіки, за рахунок проведення безтоварних операцій та взаєморозрахунків на суму понад 21 млн. грн. із спеціально створеними, придбаними для цього підконтрольними їм підприємствами, тобто причетні до вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Крім того, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2017 року у справі № 757/27662/17-к в рамках кримінального провадження № 32016100060000117 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України, встановлено, що під час допиту в межах даного кримінального провадження засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ (код ЄДРПОУ 40139145) ОСОБА_11 повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності. Також встановлено, що засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ КРОК АКТИВ (40207204) ОСОБА_2 не має відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Досудовим слідством встановлено, що ТОВ БРІВЕР (код ЄДРПОУ 38207273) за рахунок відображення в податковій звітності операцій, які фактично не відбувались по взаємовідносинам із підприємствами задіяних в схемі мінімізації сплати податків, утому числі ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ (код 40139145), ТОВ КРОК АКТИВ (код 40207204) сформувало незаконний податковий кредит з ПДВ.

Також, в обґрунтування безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами (ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ , ТОВ КРОК АКТИВ ) відповідач посилається, окрім іншого, на отриманий вирок Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2017 року у справі № 757/56710/17-к по кримінальному провадженні № 32017100060000018 від 20.03.2017 року за обвинуваченням: ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно вироку встановлено, що на початку червня 2016 року в невстановлену слідством дату, час та невстановленому слідством місці ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав від невстановленої досудовим слідством особи на ім'я ОСОБА_14, пропозицію перереєструвати на своє ім'я підприємство (юридичну особу) в органах державної влади за грошову винагороду у розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) гривень щомісячно після спливу двох місячного терміну з дня перереєстрації підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності. В подальшому у невстановлений слідством час та місці ОСОБА_14 познайомив ОСОБА_11 із невстановленою слідством особою громадянином на ім'я ОСОБА_14, а останній познайомив ОСОБА_11 з ОСОБА_15, з метою забезпечення останнім перереєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_11 з метою прикриття незаконної діяльності. ОСОБА_11 домовився із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про перереєстрацію на його ім'я, як засновника та службової особи (директора та головного бухгалтера) підприємства, в органах державної влади юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю УКРБУД ОБ'ЄКТ (код 40139145) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності.

Після перереєстрації ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ на ім'я ОСОБА_11, виступивши засновником, директором та головним бухгалтером підприємства, останній самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, не укладав будь-яких угод з суб'єктами господарювання - резидентами України жодних робіт з будівництва житлових та не житлових будівель, споруд, доріг і автострад, здійснення будівельно-монтажних робіт та спеціалізованих будівельних робіт, отриманням та наданням фінансової допомоги у будь-якому вигляді, наданням різноманітних послуг та здійснення іншої фінансово-господарської діяльності визначеної в статуті підприємства не здійснював та нікого на це не уповноважував, жодних договорів про фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ із суб'єктами господарювання - резидентами України не укладав, документів по взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами не складав та не підписував, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківських рахунків підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні, установчі документи та печатку зазначеного підприємства передав ОСОБА_15.

Таким чином, ОСОБА_11, своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто в сприянні іншим співучасникам створити суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та в обіцянці приховувати фіктивне підприємництво, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2017 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що частина долучених до матеріалів справи первинних документів, складених від імені ТОВ КРОК АКТИВ підписані ОСОБА_2, частина документів, складених від імені ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ - ОСОБА_11

Окрім того, в підтвердження доводів щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ МАРТЕЙН відповідачем надано копію вироку Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року по справі № 754/12007/17 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України.

Як вбачається з вказаного вироку, обвинувачений ОСОБА_12 у невстановлений досудовим слідством день, в середині червня 2016 року, в денний період доби, перебуваючи на території м. Києва у торгівельному центрі Гулівер , що знаходиться за адресою м. Київ, площа Спортивна,1а, де працював будівельником, усвідомлюючи що його дії будуть мати злочинний характер, з метою отримання грошової винагороди в розмірі 100 доларів США, умисно вступив в злочинну змову з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_15 , дії якого були направлені на досягнення злочинного умислу на внесення в документи, які подаються для проведення реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а саме: ТОВ Мартейн (ЄДРПОУ 40474672), завідомо неправдивих відомостей та подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. Бажаючи отримати в якості винагороди запропоновані грошові кошти, ОСОБА_12, з метою підготовки реєстраційних документів ТОВ Мартейн , передав паспорт громадянина України (НОМЕР_3 виданий Любарським РВ УМВС України в Житомирській області) та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 невстановленій слідством особі для зняття їх копій.

Після цього, ОСОБА_12 в невстановленому слідством місці, в невстановлений час, в кінці червня 2016 року, заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ Мартейн перереєстровується на його ім'я, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом підприємства, а також не маючи наміру на придбання частки у розмірі 100% Статутного капіталу ТОВ Мартейн , на придбання права власності на ТОВ Мартейн , виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції директора ТОВ Мартейн , при цьому діючи з умислом на здійснення державної перереєстрації ТОВ Мартейн підписав надані йому невстановленою особою документи, які подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо перереєстрації підприємства, а саме: договір купівлі продажу частки 90% статутного капіталу ТОВ Мартейн від 23.06.2016 року на 1 арк. та протокол №23/06/16 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Мартейн на 1 арк., чим підтвердив повноту та достовірність внесених даних. У подальшому ОСОБА_12 передав вказані документи невстановленій слідством особі.

У подальшому, ОСОБА_12 умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання грошової винагороди у розмірі 100 доларів США, реалізуючи умисел на подання вказаних вище документів, які містили завідомо неправдиві відомості, для проведення державної реєстрації (перереєстрації) ТОВ Мартейн , видав довіреність від 24.06.2016 року, якою уповноважив ОСОБА_13, діяти від його імені в якості довіреної особи у відповідних установах.

24.06.2016 року, на підставі підписаних ОСОБА_12 документів, реєстраційною службою Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації внесено зміни до установчих документів ТОВ Мартейн , відповідно до яких власником та директором підприємства є ОСОБА_12

Таким чином, після проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, ОСОБА_12 отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю ТОВ Мартейн здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, але не мав наміру на його використання, оскільки перереєстрував вказане підприємство на прохання невстановленої особи та за грошову винагороду, підписав документи, які стали підставною для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Мартейн .

Таким чином ОСОБА_12 вчинив внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і його дії необхідно кваліфікувати за ст.205-1 ч.2 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року у справі № 754/12007/17 ОСОБА_12 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.205-1 ч.2 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому суд враховує, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не завжди можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій.

Разом з тим, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №816/2134/16, від 19 лютого 2019 року у справі №2а/2370/2068/11, від 12 березня 2019 року у справі № 823/2474/14.

Крім того, суд зазначає, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов'язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов'язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

Таким чином, з урахуванням того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2017 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, та вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2017 року у справі № 754/12007/17 ОСОБА_12 визнано у вчиненні злочину, передбаченого за ст.205-1 ч.2 КК України та встановлено обставини, щодо створення підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій та оформленні на такі операції первинних документів з метою незаконного відображення таких операцій у податковій звітності та є фіктивними підприємствами, серед яких ТОВ УКРБУД ОБ'ЄКТ , ТОВ КРОК АКТИВ , ТОВ МАРТЕЙН , суд дійшов висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з такими підприємствами документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

З огляду на викладене, господарські операції між позивачем та його контрагентами в період, що перевірявся не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини.

Отже, віднесення сум ПДВ по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним. Відтак, беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0055021404.

Розглядаючи вимогу позивача про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які виражені у неврахуванні в акті перевірки від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721 поданих ТОВ НВФ MARCH-A документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності та застосування до об'єкта перевірки фактів, які не мають відношення до правовідносин сторін господарських відносин, що виразилися в акті перевірки від 05.10.2018 року №970/26-15-14-04-03/21505721, суд виходить із наступного.

Встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Водночас, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

В даному випадку, за наслідком складання акту від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721 прийняті податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0055021404, оцінку та правомірність прийняття якого надано судом вище.

При цьому варто зазначити, що акт перевірки як носій доказової інформації не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами в ході судового розгляду.

Суд вважає, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Між тим, самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно - правових відносин.

На підставі викладеного, з огляду на те, що відповідачем додержано всіх вимог при здійсненні перевірки та складанні акту, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, та фактично обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які виражені у неврахуванні в акті перевірки від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721 поданих ТОВ НВФ MARCH-A документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності та застосування до об'єкта перевірки фактів, які не мають відношення до правовідносин сторін господарських відносин, що виразилися в акті перевірки від 05.10.2018 року №970/26-15-14-04-03/21505721 задоволенню також не підлягають.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма MARCH-A (код ЄДРПОУ 21505721, 01021, м. Київ, вул, М. Грушевського, буд.28/2, оф.805) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко