Постанова

від 13.06.2019 по справі 640/2045/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2045/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Кузьменка В. В.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Моргуна Д. М., Марченка А. І., представника відповідача Малогіної А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма March-A на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма March-A до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0055021404 від 29 жовтня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Науково-виробнича фірма March-A звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, які виражені у неврахуванні в акті перевірки від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721 поданих документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності та застосування до об`єкта перевірки фактів, які не мають відношення до правовідносин сторін господарських відносин, що виразилися в акті перевірки від 05.10.2018 р. № 970/26-15-14-04-03/21505721; скасування податкового повідомлення - рішення від 29.10.2018 р. № 0055021404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не виконав законодавчо встановленого обов`язку з врахування практики ЄСПЛ, не застосував презумпції правомірності платника податків.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що податкова перевірка стоусувалась кінця ІІ, ІІІ кварталів 2016 року, в той час як порушення кримінального провадження відбулося у ІІкварталі 2017 р.

В апеляційній скарзі апелянт просить врахувати практику Верховного Суду в частині допустимості дефектності первинної документації в умовах наявності підтвердження подальшої реалізації придбаних товарів по ланцюгу постачання.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що у взаємовідносинах з ТОВ Укрбуд Об`єкт мала місце переуступка прав, що виключає собою існування господарських операцій, відсутність реальності яких встановив суд першої інстанції.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 12.06.2019 р. за вх. № 21370, в якому з посиланням на вироки, що набрали законної сили, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав правильності висновків суду першої інстанції в межах даної справи.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 21.09.2018 р. № 14312 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Мартейн (ЄДРПОУ 40474672) за серпень, вересень 2016 року та з ТОВ Крок Актив (ЄДРПОУ 40207204) за червень, липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2018 року № 970/26-15-14-04-03/21505721.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2016 року на загальну суму 73699, 00 грн., у тому числі за червень 2016 року - на суму 11990, 00 грн., за липень 2016 року - на суму 22 058 грн., за серпень 2016 року - на суму 26120, 00 грн., за вересень 2016 року - на суму 13531, 00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що з урахуванням опрацьованої інформації по зазначеним контрагентам-постачальникам, які задіяні в наданні послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СГД шляхом незаконного формування податкового кредиту від СГД з ознаками фіктивності, встановлено нереальність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак зазначені господарські операцій фактично не відбулись, як наслідок, позивач неправомірно сформував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2018 року № 0055021404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 92123, 75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 73699, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18424, 75 грн.

Надаючи правову оцінку обставин справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України Об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Мартейн в матеріалах справи наявні: рахунки - фактури від 10.08.2016 р. № 32 та № 33, від 12.08.2016 р. № 96, від 19.08.2016 р. № 200, від 20.09.2016 р. № 81, від 23.09.2016 р. № 83 (а. с. 106, 108, 110, 112, 114, 116); видаткові накладні від 18.08.2016 р. № 32, від 19.08.2016 р. № 33, від 18.08.2016 р. № 96, від 23.08.2016 р. № 200, від 20.09.2016 р. № 81, від 23.09.2016 р. № 83 (а. с. 107, 109, 111, 113, 115, 117).

Вказана первинна документація від імені контрагента підписана ОСОБА_3, в тому числі і податкові накладні - за допомогою електронного цифрового підпису, що належить вказаній особі.

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 23.10.2017 р. (справа № 754/12007/17) ОСОБА_3 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.205-1 ч.2 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки, без позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Натомість, колегія суддів зауважує, що вказана обставина повинна бути оцінена в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Так за вказаною первинною документацією позивач придбав у ТОВ Мартейн одну тисячу каталогів Вентс вентилятори побут , 300 каталогів Блауберг побут вентиляція , 300 каталогів Системи автоматичного керування , 600 кг клею ПВА, 11400 листів мікрогофрокартону, 2105 зошитів з обкладинками, 17500 листівок.

За вказаною номенклатурою подібний товар 22.08.2016 р. задокументовано у видаткових накладних, виписаних на користь ПАТ Вентиляційні Системи (а. с. 124 - 126, 128), натомість, каталогів Вентс вентилятори побут - на 20 штук більше ніж придбано, каталогів Блауберг побут вентиляція - на 10, каталогів Системи автоматичного керування - на 20.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Крок Актив в матеріалах справи наявні: рахунки - фактури від 15.06.2016 р. № 3, від 17.06.2016 р. № 15, від 24.06.2016 р. № 36, від 07.07.2016 р. № 94, від 08.07.2016 р. № 95, від 12.07.2016 р. № 96, від 14.07.2016 р. № 97, від 22.07.2016 р. № 135, від 29.07.2016 р. № 136 (а. с. 130, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145); видаткові накладні від 17.06.2016 р. № 15, від 24.06.2016 р. № 36, від 07.07.2016 р. № 94, від 08.07.2016 р. № 95, від 12.07.2016 р. № 96, від 14.07.2016 р. № 97, від 25.07.2016 р. № 135, від 29.07.2016 р. № 136 (а. с. 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146).

Вказані документи, а також податкові накладні від імені контрагента підписані ОСОБА_4 .

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2016 р. (справа № 752/19921/16-к) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 4 ст. 358 КК України і призначено йому покарання за ч. 2 ст. 205-1 КК України - у виді 3 (трьох) років обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі.

У вказаній первинній документації відображено придбання 1130 штук картону, 2800 м 2 плівки с/к, 6400 аркушів картону, 88 кг офсетної друкарської фарби, 13 тонерів для картриджів.

Вказані товари позивачем відображено на складі за карткою рахунку 201 та списано у виробництво згідно актів № МЧ-0000026 від 30.06.2016 р. ,№ МЧ-0000031 від 31.07.2016 р., № МЧ - 0000034 від 31.07.2016 р., № МЧ - 0000035 від 31.08.2016 р., № МЧ - 0000039 від 31.08.2016 р., № МЧ - 0000040 від 30.09.2016 р., № МЧ - 0000046 від 31.10.2016 р., № МЧ - 0000052 від 30.11.2016 р., № МЧ - 0001710 від 31.12.2016 р., № МЧ - 0000001 від 31.01.2017 р., № МЧ - 0000006 від 28.02.2017 р., № МЧ - 0000011 від 31.03.2017 р., № МЧ - 0000017 від 30.04.2017 р., № МЧ - 0000022 від 31.05.2017 р., № МЧ - 0000027 від 30.06.2017 р., (а. с.156 - 227).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказані правові позиції підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 р. у справі № 816/2134/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 2а/2370/2068/11, від 12 березня 2019 року у справі № 823/2474/14.

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма March-A на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма March-A до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0055021404 від 29 жовтня 2018 року залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя В. В. Кузьменко

(Повний текст постанови складено 13.06.2019 р.)