Рішення

від 18.03.2019 по справі 280/4962/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2019 року 17 год. 26 хв.Справа № 280/4962/18 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін і учасників

від позивача: адвокат ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

від третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_4 (адреса реєстрації: 71014, Запорізька область, Більмацкий район, с. Вершина, вул. Свободи, буд. 51, код ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 26468522)

про визнання протиправною відмову від 03.09.2018 №Х--3832-2919/0/18-18 про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018 та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі по тексту - третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову оформленою листом від 03.09.2018 Х--3832/2919/0/18-18 у затвердженні клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018, у зв'язку з чим зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, запорізької області (за межами населених пунктів) з врахуванням попередніх причин відмови у затвердженні документації та затвердити зазначену документацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.12.2005, Розпорядженням голови Куйбишевської районної Державної адміністрації Запорізької області № 616 (далі - Розпорядження) надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради громадянам (к. 114, 126) згідно з додатком. Пунктом 12 цього додатку (список громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради) в тому числі надано дозвіл ОСОБА_4.

На виконання зазначеного розпорядження позивач, замовив розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру .

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком .

Запорізькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру за участі фахівців (інженерів) відповідну документацію було розроблено.

Після розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність.

Проте, з 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, необґрунтовано та безпідставно кожного разу встановлювались інші порушення та інші підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що є грубим порушенням законодавства України. Остання відмова, відбулася рішенням відповідача № Х--3832-2919/0/18-18 від 03.09.2018. Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у затвердженні документації із землеустрою, чим порушені його права та інтереси. А відтак, рішення відповідача від 03.09.2018 № Х--3832-2919/0/18-18 та від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноваження. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.11.18 відкрито загальне позовне провадження по справі № 280/4962/18 та призначено підготовче засідання на 21.12.18 року об 10 год. 00 хв.

18.12.2018 через канцелярію суду (вх. №41506) від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив наступне. При наданні відмови, Головне управління, перш за все, керувалося приписами статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вважає, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідача у зв'язку з чим вимога про його зобов'язання затвердити документацію з землеустрою не підлягає задоволенню.

21.01.2019 від позивача через канцелярію суду (вх. №2383) надана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21.01.2019 продовжено до 20 лютого 2019 року, строк підготовчого провадження в адміністративній справі № 280/4962/18 та відкладено підготовче засідання суду на 18.02.2019 о/об 16 год. 00 хв.

06.02.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №4832) надані заперечення на відповідь на відзив.

Від представника третьої особи через канцелярію суду (вх. №6616) надані письмові пояснення, в яких представник третьої особи просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Усною ухвалою суду від 18.02.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та клопотання про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.03.2019 о/об 16 год. 00 хв.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав та не заперечував проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

13.12.2005, Розпорядженням голови Куйбишевської районної Державної адміністрації Запорізької області № 616 (далі - Розпорядження) надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради громадянам (к. 114, 126) згідно з додатком.

Пунктом 12 цього додатку (список громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради) в тому числі надано дозвіл ОСОБА_4.

Маючи відповідний дозвіл позивач замовив розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру .

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком .

Запорізькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру за участі фахівців (інженерів) відповідну документацію було розроблено.

З розробленою документацією із землеустрою, ОСОБА_4 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність.

Рішення відповідача від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 відмовлено позивачу в затвердженні документації з землеустрою.

Вважаючи відмову протиправною ОСОБА_4 повторно звернувся до відповідача та надав для затвердження документацію із землеустрою.

Рішенням відповідача від 03.09.2018 № Х--3832-2919/0/18-18 знову відмовлено позивачу в затвердженні документації з землеустрою.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Правовідносини між сторонами регулюються положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою, 2005 рік) Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

У відповідності до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою, 2005 рік), відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

07.09.2005, позивач звернувся до голови Куйбишевської райдержадміністрації з заявою про надання безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради в контурі № 126.

За результатами розгляду цієї заяви надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок оформлений Розпорядженням № 616 від 13.12.2005.

Пунктом 12 додатку до цього розпорядження (список громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради) в тому числі надано дозвіл ОСОБА_4.

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком .

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України (діючої на момент звернення позивача для погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1).

Згідно ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

У листі-відмові від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 відповідачем було зазначено на те, що не підтверджено інформацію щодо вказаної агровиробничої групи ґрунтів.

Дослідивши проект землеустрою, судом встановлено, що документація із землеустрою, що надавалася відповідачу містить висновок ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 29.11.2013 № 2265 про ґрунти земельної ділянки (аркуш № 39-41). Згідно зазначеного висновку земельна ділянка яку просить у власність позивач складається з ґрунту агровиробничої групи 65-є.

Другою причиною, у листі-відмові від 03.07.2018 відповідачем було зазначено на те, що документація з землеустрою містить суперечливу інформацію щодо суміжних землевласників/землекористувачів.

Отже, зазначена причина відмови не обґрунтована, не має вичерпного переліку із зазначенням змісту суперечливості інформації щодо суміжних землевласників/землекористувачів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 не відповідає нормам ст. 186-1 Земельного кодексу України.

У листі-відмові від 03.09.2018 відповідачем було зазначено на те, що з 01 січня 2013 року вступив в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким законодавець вніс зміни до ЗК України, зокрема до ст. 122. У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а відтак за відсутності такого рішення у документації з землеустрою є порушенням ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Також вказано на порушення, що склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв.

Згідно з ст. 50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: … рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом) .

Відповідач в своїх поясненнях стверджував, що у зв'язку з прийнятими змінами до ст. 122 ЗК України (в редакції від 01.01.2013), та наділенням їх повноваженнями з затвердження документації з землеустрою, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен надаватися саме ними.

В подальшому відповідач також доповнив про порушення позивачем одномісячного строку розроблення проекту, зазначеного у Розпорядженні № 616 від 13.12.2005.

Статтями 22, 30 Закону України Про землеустрій встановлено, що Рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Відповідно до положень ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, позивач, отримавши дозвіл на розробку землевпорядної документації, не обмежений в часі, мав безстрокове право щодо реалізації даного дозволу.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Розпорядження від 13.12.2005 №616 є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347, п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком .

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Термін адміністративний акт згідно з Резолюцією Комітету ОСОБА_5 Європи (77)31 (прийнятою Комітетом ОСОБА_5 від 28.09.1977 на 275-му засіданні заступників міністрів), означає будь-який окремий захід або прийняте рішення, які за своїм характером безпосередньо впливають на права або інтереси як фізичних осіб, так і юридичних, в ході здійснення публічної влади.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.70-71 Рішення по справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Заява №29979/04): "70. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п.119). 71. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73). […]. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). …".

Розпорядженням № 347 виправлено описку в Розпорядженні № 616 від 13.12.2005, щодо надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, що відповідає юридичній визначеності а відтак відповідає законодавству України, та як зазначалося вище, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, законом не передбачена обов'язковість складання документації з землеустрою у строгій послідовності.

При цьому, судом встановлено, що у відмові від 03.09.2018 № Х--3832-2919/0/18-18 відповідачем зазначені відмінні причини від попередньої відмови № Х--3100-2244/0/18-18 від 03.07.2018, що суперечить нормам статті 186-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) відсутні, а відтак відмова у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою є протиправною.

Щодо вимоги позовної заяви про зобов'язання відповідача затвердити надану позивачем документацію із землеустрою, необхідно заначити наступне.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд повинні вибирати одне законне рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, повинен забезпечити захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Верховний суд України у рішенні від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Тобто, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання бажаного результату.

За змістом пункту 49 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 р. у справі "Єфименко проти України" не розглядується в якості ефективного засобу захисту, який є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, від 18.10.2018 у справі № 818/1976/17.

На підставі зазначених конкретних обставин у позові, оцінюючи обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень відповідача, та виходячи із відповідності таких повноважень принципу верховенства права, можливо прийти до висновку про те, що відповідач неодноразово, за зверненням позивача, відмовляв йому у затвердженні проекту землеустрою, з різних причин в тому числі і по надуманих безпідставних та не обґрунтованих обставинах.

Зі змісту рішень про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині вищевказаних порушень, не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає поданий проект землеустрою. Оскаржувані рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем, або навпаки містить посилання на норму законодавства, проте не містить посилань на недоліки у проекті землеустрою.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1статті 9 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відмова оформлена листом від 03.09.2018 № Х-3832-2919/0/18-18 прийнята відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є неправомірною і підлягає скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції №0.0.1186593589.1 від 16.11.2018 у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 (адреса реєстрації: 71014, Запорізька область, Більмацкий район, с. Вершина, вул. Свободи, буд. 51, код ДРФО НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 26468522) про визнання протиправною відмову від 03.09.2018 №Х--3832-2919/0/18-18 про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову оформленою листом від 03.09.2018 Х--3832/2919/0/18-18 у затвердженні клопотання ОСОБА_4 (адреса реєстрації: 71014, Запорізька область, Більмацкий район, с. Вершина, вул. Свободи, буд. 51, код ДРФО НОМЕР_1) про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (адреса реєстрації: 71014, Запорізька область, Більмацкий район, с. Вершина, вул. Свободи, буд. 51, код ДРФО НОМЕР_1) від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) та затвердити зазначену документацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_4 (адреса реєстрації: 71014, Запорізька область, Більмацкий район, с. Вершина, вул. Свободи, буд. 51, код ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 26.03.2019.

Суддя Р.В. Сацький