Постанова

від 11.06.2019 по справі 280/4962/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4962/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника відповідача: Журавльова Ю.Р.,

представника позивача: Богославського В.А..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Запорізької окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року, (суддя суду першої інстанції Сацький Р.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, повне судове рішення складено 26.03.2019 року, в адміністративній справі №280/4962/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Запорізька регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про визнання протиправною відмови у затвердженні документації з землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправною відмову оформленою листом від 03.09.2018 №Х--3832/2919/0/18-18 у затвердженні клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018, у зв`язку з чим зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) з врахуванням попередніх причин відмови у затвердженні документації та затвердити зазначену документацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.12.2005, Розпорядженням голови Куйбишевської районної Державної адміністрації Запорізької області № 616 (далі - Розпорядження) надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради громадянам (к. 114, 126) згідно з додатком. Пунктом 12 цього додатку (список громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради) в тому числі надано дозвіл ОСОБА_1 . На виконання зазначеного розпорядження позивач, замовив розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру". 07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: "надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком". Запорізькою регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" за участі фахівців (інженерів) відповідну документацію було розроблено. Після розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність. Проте, з 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, необґрунтовано та безпідставно кожного разу встановлювались інші порушення та інші підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що є грубим порушенням законодавства України. Остання відмова, відбулася рішенням відповідача № Х--3832-2919/0/18-18 від 03.09.2018. Вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у затвердженні документації із землеустрою, чим порушені його права та інтереси, а відтак, рішення відповідача від 03.09.2018 № Х--3832-2919/0/18-18 та від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноваження.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною відмову оформлену листом від 03.09.2018 року №Х--3832/2919/0/18-18 у затвердженні клопотання ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) про затвердження документації із землеустрою від 20.08.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) від 20.08.2018 про затвердження документації із землеустрою та передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) та затвердити зазначену документацію.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розпорядження Більмацької РДА від 07.09.2016 року №347 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 13.12.2005 року №616 Про надання дозволу на розроблення проекту відведення у власність земельних ділянок , який міститься в проекті землеустрою, було видано протиправно, оскільки з 01.01.2013 року відповідно до п. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб. Отже, головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель сільськогосподарського призначення на території Запорізької області. Також, заявник звертає увагу на те, що документи, які увійшли до складу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, замовником якого є позивач, виготовлялись протягом 11 років і датовані різними роками. Таким чином, взагалі неможливо встановити яка документація подавалася на погодження та за якою документацією було здійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що з 2005 року по 2018 рік земельне законодавства суттєво змінилось та змінилися вимоги до складання (змісту, погодження, реєстрації) проектів відведення земельних ділянок.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.12.2005 розпорядженням голови Куйбишевської районної Державної адміністрації Запорізької області № 616 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради громадянам (к. 114, 126) згідно з додатком.

Пунктом 12 цього додатку (список громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради) в тому числі надано дозвіл ОСОБА_1 .

Маючи відповідний дозвіл позивач замовив розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347 п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: "надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком".

Запорізькою регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" за участі фахівців (інженерів) відповідну документацію було розроблено.

З розробленою документацією із землеустрою, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність.

Рішення відповідача від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 відмовлено позивачу в затвердженні документації з землеустрою.

ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача та надав для затвердження документацію із землеустрою.

Рішенням відповідача від 03.09.2018 № Х--3832-2919/0/18-18 знову відмовлено позивачу в затвердженні документації з землеустрою.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2.00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) відсутні, а відтак відмова у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою є протиправною. Крім того, суд зазначив, що зі змісту рішень про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в частині вищевказаних порушень, не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає поданий проект землеустрою. Оскаржувані рішення не містять посилань на конкретні приписи нормативно - правових актів, які не були додержані позивачем, або навпаки містить посилання на норму законодавства, проте не містить посилань на недоліки в проекті землеустрою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою, 2005 рік) Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

У відповідності до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою, 2005 рік), відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу ).

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України ).

Частинами п`ятою та шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як зазначено вище, нормами частини дев`ятої статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу, який розглядає їх у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому відповідний орган може відмовити в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою або надати висновок про відмову в погодженні цього дозволу лише у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

На підставі частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Процедура погодження проекту землеустрою передбачає перевірку цього проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та прямо встановлює обов`язок компетентного органу здійснити одночасну перевірку дотримання всіх указаних вимог розробником проекту, і саме на цій стадії відповідний орган має повноваження відмовити в погодженні проекту землеустрою з наданням часу його розробнику на усунення визначеного вичерпного переліку недоліків проекту.

У листі-відмові від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18 відповідачем було зазначено на те, що не підтверджено інформацію щодо вказаної агровиробничої групи ґрунтів. Другою причиною, у листі-відмові від 03.07.2018 відповідачем було зазначено на те, що документація з землеустрою містить суперечливу інформацію щодо суміжних землевласників/землекористувачів.

Дослідивши проект землеустрою, судом встановлено, що документація із землеустрою, що надавалася відповідачу містить висновок ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 29.11.2013 № 2265 про ґрунти земельної ділянки (аркуш № 39-41). Згідно зазначеного висновку земельна ділянка яку просить у власність позивач складається з ґрунту агровиробничої групи 65-є.

Також, судом встановлено, що в листі- відмові від 03.07.2018 відповідачем не обгрунтовано в чому саме полягає суперечливість інформації щодо суміжних землевласників/землекористувачів.

У листі-відмові від 03.09.2018 відповідачем було зазначено на те, що з 01 січня 2013 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким законодавець вніс зміни до ЗК України, зокрема до ст. 122. У відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи передають у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а відтак за відсутності такого рішення у документації з землеустрою є порушенням ст. 50 Закону України "Про землеустрій". Також зазначено, що склад проекту не відповідає вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій" щодо послідовності розташування документів у проекті та їх назв.

Отже, як видно, з матеріалів справи, останній раз відповідачем було відмовлено в задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою з інших підстав, тих що не були вказані в його попередньому висновку, викладеному в листі - відмові від 03.07.2018 № Х--3100-2244/0/18-18, що є порушенням порядку, встановленого ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу, що фактично відмова відповідача в затвердженні проекту землеустрою обґрунтована тим, що з прийняттям змін до ст. 122 ЗК України (в редакції від 01.01.2013), та наділенням відповідача повноваженнями з затвердження документації з землеустрою, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен надаватися саме відповідачем.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки розпорядженням від 13.12.2005 №616 є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій, вказане розпорядження було прийнято в порядку та межах повноважень, визначених Законом на час його прийняття, воно не було скасовано або визнано нечинним у визначеному Законом порядку, а відтак є таким, що діє на строк до його фактичного виконання.

07.09.2016, Розпорядженням голови Більмацької районної Державної адміністрації Запорізької області № 347, п. 1 Розпорядження № 616 від 13.12.2005 викладено в наступній редакції: "надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Вершинської сільської ради (к. 114, 126) громадянам згідно з додатком".

Суд зазначає, що розпорядженням № 347 виправлено описку в розпорядженні № 616 від 13.12.2005, яким вже було вирішено питання надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Відтак, при прийнятті розпорядження №347 головою Більмацької районної Державної адміністрації не було порушено компетенції щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а було вирішено питання про внесення виправлень в раніше прийняте розпорядження в порядку встановлено Законом.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Правовий статус Головного управління визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення № 333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 8 Положення № 333 визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Як видно з матеріалів справи, відмови в затвердженні проекту землеустрою видавались відповідачем виключно у формі листів, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та свідчить про порушення процедури розгляду клопотань позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що викладені відповідачем підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га, яка розташована на території Вершинської сільської ради, Більмацького району, Запорізької області (за межами населених пунктів) є необґрунтованими, а відмова у затвердженні вищевказаного проекту землеустрою викладена в формі листа, що не відповідає вимогам Закону.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою та затвердити його, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або ніоскільки у даному випадку є лише один варіант правомірної поведінки, залежно від фактичних обставин.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки відповідач неодноразово, за зверненням позивача, відмовляв йому у затвердженні проекту землеустрою, з різних причин в тому числі не обґрунтованих обставинах, достатніми є підстави для зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки і затвердити зазначений проект.

Доводи відповідача з приводу того що до складу проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, замовником якого є позивач, виготовлялись протягом 11 років і датовані різними роками. Таким чином, взагалі неможливо встановити яка документація подавалася на погодження та за якою документацією було здійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а також, що з 2005 року по 2018 рік земельне законодавства суттєво змінилось та змінилися вимоги до складання (змісту, погодження, реєстрації) проектів відведення земельних ділянок суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини лише вказують на існування суб`єктивних труднощів відповідача у розгляді та вирішення поданого позивачем клопотання, та не можуть бути покладені в основу відмови в погодженні проекту землеустрою.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року в адміністративній справі №280/4962/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 11.06.2019 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай