Рішення

від 19.03.2019 по справі 280/4484/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2019 року Справа № 280/4484/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ - БЕГ» (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛІ - БЕГ (далі - позивач, ТОВ ПОЛІ - БЕГ ) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 вересня 2018 року № НОМЕР_1, яким ТОВ ПОЛІ - БЕГ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 665 042,75 гривень, в тому числі 560 835,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 104 207,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14 вересня 2018 року № НОМЕР_2 в частині збільшення ТОВ ПОЛІ - БЕГ суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 578 933,75 гривень, в тому числі 463 147,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 115 786,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування позову ТОВ ПОЛІ - БЕГ посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій. Зазначає, що позивач надав відповідачу всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами з ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ , що свідчать про придбання товарів на платній основі, тобто з компенсацією їх вартості. Стверджує, що при перевірці були досліджені складені та зареєстровані податкові накладні від ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ . Вказує також, що з огляду на зміст статті 61 Конституції України на сторону договору - покупця товарів не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 14.11.2018 вих. № 1222/08-01-10-03 вказав на те, що перевіркою було встановлено порушення ПОЛІ - БЕГ п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України у періоді, що перевіряється по взаємовідносинам з ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ . Вказує, що на підставі даних, встановлених під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ не могли фактично здійснити господарські операції на користь TOB ПОЛІ - БЕГ , що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження активів - товарів з джерела невідомого походження. Посилається також на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях відносно діяльності контрагентів позивача . Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою від 29.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/4484/18.

28.11.2018 у підготовчому засідання оголошувалась перерва до 17.12.2018.

Ухвалою суду від 17.12.2018 провадження у справі зупинено до 15.01.2019 для надання часу для примирення.

Ухвалою суду від 15.01.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 20.02.2019.

Ухвалою суду від 20.02.2019 провадження у справі зупинено до 05.03.2019 для надання часу для примирення.

Ухвалою суду від 05.03.2019 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 19.03.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зокрема вказав, що ТОВ ПОЛІ - БЕГ проведені реальні операції, які підтверджуються первинними документами, з придбання товарів у ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ , які в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з виробництва поліпропіленових мішків та м'яких разових контейнерів. Відповідач не надав до матеріалів справи доказів безоплатності одержання товарів ТОВ ПОЛІ - БЕГ від ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ , ТОВ ТОПКРАФТ , ТОВ ТРАНЗА , ТОВ ДЕЛЛ КОМ . Просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 30.05.2018 по 12.06.2018 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 28.10.2013 р. по 31.03.2018 р. та складено акт від 25.06.2018 року № 369/08-01-14-02/38952879.

ТОВ ПОЛІ - БЕГ подало заперечення до акту перевірки та додаткові документи і ГУ ДФС у Запорізькій області призначено проведення документальної позапланової перевірки з 22.08.2018 року по 29.08.2018 року. За результатами позапланової перевірки відповідачем складено акт від 07.09.2018 року № 527/08-01-14-02/38952879, яким встановлено порушення ТОВ ПОЛІ - БЕГ :

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розділу ІІІ з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ ПОЛІ - БЕГ занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р. на загальну суму 560 835 грн., у тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 144 004 грн., за 2016 рік на суму 209 399 грн., за 2017 рік на суму 207 432 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 р. за № 1267/26044, із змінами та доповненнями (в редакції, що діяла у 2015 р.), в результаті чого підприємством ТОВ ПОЛІ - БЕГ встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р.25/р.18.1/р.18) на загальну суму 626 553 грн., в тому числі по періодах: червень 2015 р. - 160 004 грн., січень 2016 р - 933 грн., лютий 2016 р. - 78 469 грн., серпень 2016 р. - 156 667 грн., липень 2017 р. - 230 480 грн.

14 вересня 2018 року на підставі висновків акту перевірки від 07.09.2018 року № 527/08-01-14-02/38952879 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області були прийняті податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1, яким ТОВ ПОЛІ - БЕГ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 665 042,75 гривень, в тому числі 560 835,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 104 207,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_2, яким ТОВ ПОЛІ - БЕГ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 583 186,25 гривень, в тому числі 466 549,00 гривень за податковими зобов'язаннями та 116 637,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.09.2018 р. № НОМЕР_1 повністю та № НОМЕР_2 частково.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції чинній протягом 2015-2016 років) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції після 01.01.2017, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України (в редакції з 01.01.2017) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у звзку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Вказана норма в редакції, що діяла протягом 2015-2016 років передбачала, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для відображення в бухгалтерському та податковому обліку мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з постачальниками товарів: ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ (код ЄДРПОУ 35568208), ТОВ ТОПКРАФТ (код ЄДРПОУ 40592431), ТОВ ТРАНЗА (код ЄДРПОУ 40004592), ТОВ ДЕЛЛ КОМ (код ЄДРПОУ 41345661).

Так, між ТОВ ПОЛІ - БЕГ (покупець) та ПП СТРОЙ-МАРК-ТЕХ (постачальник) укладено договір поставки № 150615 від 15.06.2015 р., відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною договору. На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи позивачем з позовною заявою надані договір та специфікації, акт звіряння взаємних розрахунків, угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, видаткові накладні № 29 від 30.06.2015, № 30 від 26.06.2015, № 31 від 25.06.2015, № 27 від 24.06.2015, № 33 від 22.06.2015, податкові накладні № 7 від 30.06.2015, № 6 від 26.06.2015, № 5 від 25.06.2015, № 2 від 24.06.2015, № 3 від 22.06.2015 , товарно - транспортні накладні від 22.06.2015, 24.06.2015, 25.06.2015, 26.06.2015, 30.06.2015, наказ № 5 від 01.01.2015 р. Про організацію та перевезення матеріалів від постачальників , посвідчення про відрядження, сертифікати якості, платіжні доручення № 115 від 24.06.2015, 123 від 08.07.2015, № 136 від 27.07.2015, № 139 від 30.07.2015, прибуткові накладні, картки № 252, 253, 258 складського обліку матеріалів, оборотно - сальдові відомості по рахунку 201, картки рахунку 201.

По взаємовідносинам з ТОВ ТОПКРАФТ надано: договір поставки № 300816 від 30.08.2016 р, акт звіряння взаємних розрахунків, повідомлення про відступлення права вимоги, рахунок, видаткову накладну № 277 від 31.08.2016, податкову накладну № 291 від 31.08.2016, товарно - транспортну накладну від 31.08.2016, сертифікат якості на товар, платіжне доручення № 162 від 31.08.2016, прибуткову накладну, картку № 211 складського обліку матеріалів, картки рахунку 201.

По взаємовідносинам з ТОВ ТРАНЗА надано: договір поставки № 240216 від 24.02.2016 р. зі специфікаціями, актом звіряння взаємних розрахунків, повідомленням про відступлення права вимоги, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, рахунками, видатковими накладними № 89 від 29.02.2016, № 55 від 26.02.2016, податковими накладними № 89 від 29.02.2016, № 55 від 26.02.2016, товарно - транспортними накладними від 26.02.2016, 29.02.2016, сертифікатом якості на товар, платіжним дорученням № 38 від 26.02.2016, № 42 від 03.03.2016, № 43 від 04.03.2016, № 45 від 10.03.2016, № 48 від 14.03.2016, № 56 від 24.03.2016, № 58 від 28.03.2016, прибутковими накладними, карткою № 211 складського обліку матеріалів, картками рахунку 201.

По взаємовідносинам з ТОВ ДЕЛЛ КОМ : договір поставки № 17/01/17 від 17.07.2017 р. зі специфікаціями, актом звіряння взаємних розрахунків, повідомленням про відступлення права вимоги, угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, рахунками, видатковими накладними № 1522 від 31.07.2017, № 1406 від 28.07.2017, № 1364 від 27.07.2017, № 1207 від 25.07.2017, № 1006 від 21.07.2017, № 0907 від 19.07.2017, податковими накладними № 1522 від 31.07.2017, № 1406 від 28.07.2017, № 1364 від 27.07.2017, № 1207 від 25.07.2017, № 1006 від 21.07.2017, № 907 від 19.07.2017, товарно - транспортними накладними від 27.07.2017, 28.07.2017, 31.07.2017, сертифікатами якості на товар, платіжними дорученнями № 141 від 09.08.2017, № 173 від 26.09.2017, № 188 від 18.10.2017, № 15 від 13.02.2018, прибутковими накладними, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 201, картками № 401, 422, 32, 30 складського обліку матеріалів, картками рахунку 201.

Досліджені судом документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про формування позивачем активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, через відсутність необхідних умов у контрагентів позивача для здійснення господарської діяльності.

Натомість, суд звертає увагу на те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обовзковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобовязання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказана позиція неодноразово підтверджена Верховним судом під час розгляду справ № 804/4940/14, № 826/7704/16, № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670.

Щодо посилань відповідача на здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях відносно діяльності контрагентів позивача, необхідно зауважити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або підприємств-контрагентів позивача.

Залучений відповідачем вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2016 р. у справі № 766/6500/16-к, стосується дій щодо яких обвинувачується ОСОБА_3, які він вчинив 17.09.2015 року. Господарські взаємовідносини між позивачем та ПП СТРОЙ - МАРК - ТЕХ відбувалися у червні - липні 2015 року на підставі договору поставки № 150615 від 15.06.2015 року, тобто у податкові періоди, які передували незаконній діяльності ОСОБА_3, яка відображена у вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2016 р. у справі № 766/6500/16-к.

Суд зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження з урахуванням презумпції невинуватості особи не може вважатися беззаперечним доказом нереальності здійснених господарських операцій суб'єктом господарювання.

Посилання відповідача на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення відносно контрагентів платників податків, не може братися до уваги, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставини, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Така правова позиція висловлена Верховним судом під час розгляду справи № 809/1139/17, № 808/2360/17.

Залучені до матеріалів справи відповідачем копії пояснень директора ТОВ Топкрафт ОСОБА_4 суд не приймаються як докази оскільки протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена під час розгляду справ № 822/551/18, № 820/4428/17, № 822/787/18. Зокрема Верховний суд зазначив, що відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. .

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази субєкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У звязку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ - БЕГ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014421402 від 14.09.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014431402 від 14.09.2018 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ - БЕГ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952879) сплачену суму судового збору в розмірі 18 659,65 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят девять гривень 65 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б.166, код ЄДРПОУ 393961146).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 26.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака