Рішення

від 20.03.2019 по справі 643/14803/18

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/14803/18

Провадження № 2/643/1434/19

20.03.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання - Полковник Г.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, посилаючись на те, шо з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 07.06.2003року по 06.07.2012рік, шлюб розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_5, 29.01.2005року народження. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23.08.2016року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11.10.2016року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утирання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 800грн. щомісячно з 19.05.2015року і до досягнення повноліття. Відповідач працездатний, на утриманні у нього нікого немає. Син проживає з нею, та знаходиться на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. У зв'язку з чим позивач просить суд змінити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 800грн. щомісячно, починаючи на 19.05.2015року до його повноліття на стягнення аліментів в розмірі ј частини з усіх видів заробітку але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Представником відповідача - адвокатом ОСОБА_2 надано відзив на позов, в якому остання просить в позові ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не зазначено підстав для зміни розміру аліментів та не надано доказів, які б підтверджували ті обставини на які вона посилається. Крім того зазначає, що відповідач працює ФО-П, має на утриманні ще двох дітей від іншого шлюбу - ОСОБА_6, 2013року народження та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 19.10.2018 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.02.2019року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав викладених втще.

Представника відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи сторони мають сина ОСОБА_3 /ОСОБА_7/ ОСОБА_8, 29.01.2005року народження /а.с.5,6/

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2016року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, 29.01.2005року народження, в розмірі 1000грн. щомісячно, починаючи з 19.05.2015року і до досягнення дитиною повноліття, а також додаткові витрати на дитину у сумі 16212,19грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11.10.2016року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2016року змінено, зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 у твердій грошовій сумі з 1 000грн. до 800грн., щомісячно починаючи з 19.05.2015року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно повідомлення ГУДФС у Харківській області, позивач ОСОБА_3, з 14.09.2018року зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем, та має ще двох дітей: ОСОБА_7, 09.07.2015року народження та ОСОБА_6, 14.03.2013року народження.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Із роз'яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів № 2037-VІІІ від 17 травня 2017 року , який набрав чинності 08 липня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України.

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%).

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року 2027, 00 грн., тобто розмір аліментів на одну дитину, визначений у частці від доходу платника аліментів не може бути меншим з 1 січня 2019 року - 1013,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий визначено законом. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначено законом (частина друга статті 182 СК України).

Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів.

Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , стаття 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , стаття 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказів того, що стан здоров'я позивача або дитини погіршився настільки, що це позначилося на матеріальному становищі сім'ї, матеріали справи не містять і до суду їх не надано.

Таким чином, позивач не довела обставин, передбачених статтею 192 СК України, а саме зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров'я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів.

Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.

Таким чином, враховуючи недоведеність зміни матеріального або сімейного стану позивача, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та наявність у відповідача на утриманні ще двох малолітніх дітей, суд вважає, що підстави для збільшення розміру аліментів відсутні, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141 , 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 /АДРЕСА_1/ до ОСОБА_4 /АДРЕСА_2/ про зміну розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2019року.

Суддя - Т.М.Довготько