Постанова

від 21.06.2019 по справі 643/14803/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Харків

Справа № 643/14803/18

Провадження № 22-ц/818/ 2907 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

Суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач : ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнябез повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 березня 2019 року , ухваленого суддею Довготько Т.М., -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 19.05.2015 до його повноліття на стягнення аліментів в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивований тим, шо з ОСОБА_2 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 07.06.2003 по 06.07.2012, шлюб розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23.08.2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11.10.2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 800 грн щомісячно з 19.05.2015 року і до досягнення повноліття. Син проживає з нею, та знаходиться на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 20 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела обставини, передбачені статтею 192 СК України, зміну майнового чи сімейного стану її та дитини, погіршення стану здоров`я дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, оскільки доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги посилається на норми сімейного законодавства та зазначає, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 визначено мінімальний відсоток від прожиткового мінімуму при визначені сум у стягненні аліментів для дитини відповідного віку - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, а тому розмір аліментів призначений за рішенням суду є меншим ніж встановлений законом. Суд не з`ясував майновий стан відповідача. Відповідач не надав доказів неспроможності сплати заявленого позивачем розміру аліментів. Суд не звернув уваги на те, що їх спільна дитина хворіє та потребує більш значної матеріальної допомоги.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.5,6/.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 19.05.2015 до досягнення дитиною повноліття, а також додаткові витрати на дитину у сумі 16 212,19грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11.10.2016 рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2016 змінено, зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі з 1 000 грн до 800 грн, щомісячно починаючи з 19.05.2015 до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з повідомленням ГУДФС у Харківській області, позивач ОСОБА_1 з 14.09.2018 року зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, та має ще двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів , стаття 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини , стаття 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Враховуючи наведені положення закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).

Зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України .

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач зазначає, що суд не з`ясував майновий стан відповідача, однак вимога про зміну розміру аліментів не обгрунтовувалася тим, що змінився майновий стан відповідача, щодо цього докази не надавались, клопотання про їх витребування не заявлялись.

Посилання позивача на те, що дитина хворіє та потребує більш значної матеріальної допомоги не підтверджена жодним доказом.

Разом з тим, наявність додаткових витрат на розвиток дитини не є підставою для збільшення розміру аліментів. Позивач не позбавлена можливості захистити своє право шляхом, визначеним ст. 185 СК України.

Належних та допустимих доказів на підтвердження зміни матеріального стану, погіршення здоров`я після винесення судових рішень про стягнення аліментів, які б стали підставою для збільшення розміру аліментів, позивачем суду надано не було.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність цього рішення не перешкоджає сторонам ставити питання про зміну розміру аліментів з підстав, передбачених ст. 192 СК України.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 20 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук