Окрема думка

від 26.03.2019 по справі 347/1124/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

"26" березня 2019 р.

Окрема думка судді ОСОБА_1

стосовно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року по кримінальному провадженню № 12017090190000207 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_2 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року.

Вважаю, що апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ст. 246 КК України (в редакції статті станом на 18 травня 2017 року) скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вважаю, що при ухваленні оскарженого вироку суд першої інстанції не в повній мірі дотримався цих вимог закону.

Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 246 КК, відноситься до категорії злочинів проти довкілля. Диспозиція вказаної норми передбачає, що одним з обов`язкових елементів складу цього злочину є наявність істотної шкоди, завданої об`єкту злочинного посягання, тобто довкіллю.

Відповідно до абзацу 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року № 17 у справах про злочини, відповідальність за які передбачена статтею 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування.

Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається виключно на підставі висновку експерта.

В цьому кримінальному провадженні експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилась.

Матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу на підтвердження розміру заподіяної шкоди.

Отже, вимоги статті 91 КПК щодо обставин, які підлягають обов`язковому доказуванню в кримінальному провадженні місцевим судом належним чином не виконано.

Проте, суд першої інстанції на допущені порушення уваги не звернув.

Зазначені обставини мають істотне значення для можливості надання правової оцінки діянню обвинувачених, та дозволили б дійти обґрунтованого висновку щодо наявності чи відсутності у їх діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Та саме під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно було б враховувати доводи, зазначені у апеляційній скарзі прокурора, положення статті 5 КК та зміни до статті 246 КК, внесені законом України № 2531-VIII від 06 вересня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», що набрав чинності 01 січня 2019 року.

Прийняття такого рішення відповідало б практиці Верховного Суду, зокрема правовій позиції, викладеній в постанові від 22 січня 2019 року по справі № 673/902/16-к.

26 березня 2019 року ОСОБА_1