Постанова

від 20.03.2019 по справі 535/1054/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/1054/18 Номер провадження 22-ц/814/966/19Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Абрамова П.С., Прядкіної О.В.

За участю секретаря Кальник А.М.

розглянула в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області в складі судді Загнійко А.В. від 18 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Микілківської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за законом права власності на нерухоме майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 до Микілківської сільської ради про зменшення обов'язкової частки у спадщині та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Микілківської сільської ради, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,07 га, яка належала її чоловіку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позов обґрунтований тим, що після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, в якій їй, як спадкоємцю першої черги, належить 1/2 частка в порядку ст. 1241 ЦК України як непрацездатній вдові, оскільки за життя спадкодавцем складено заповіт на все своє майно на ім'я ОСОБА_2

Проте, приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом огляду на відсутність витягу з Державного земельного кадастру про спадкову земельну ділянку.

Ухвалою Котелевського районного суду від 22.11.2018 року за заявою представника позивача в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2

В листопаді 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сідько С.І. подав зустрічний позов до ОСОБА_3 та Микілківської сільської ради про зменшення обов'язкової частки у спадщині та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, в якому просив зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3 на майно померлого ОСОБА_4 з 1/2 частини до 1/6, в порядку спадкування за заповітом визнати за ним право власності на 5/6 частин земельної ділянки площею 4,07 га, що знаходиться на території Микілківської сільської ради та яка належала померлому ОСОБА_4

Зустрічний позов вмотивований тим, що ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом усього майна після смерті ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса для належного оформлення своїх спадкових прав на спірну земельну ділянку, на що отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, з огляду на відсутність витягу із Державного земельного кадастру на вказану ділянку.

Також ОСОБА_2 вважає, що розмір обов'язкової частки у спадщині, що належить ОСОБА_3 повинен бути зменшений до 1/6 частки, оскільки остання не проживала зі спадкодавцем протягом тривалого часу, вела аморальний спосіб життя, тоді коли сам спадкодавець перебував у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, яка ним опікувалась та здійснювала догляд під час хвороби.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 18 січня 2019 рокув задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до Микілківської сільської радипро визнання у порядку спадкування за законом права власності на нерухоме майно відмовлено у повному обсязі.

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2про визнання в порядку спадкування за законом права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 4,07 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Микилківською сільською радою Котелевського району Полтавської області 12.12.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №20, належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В іншій частині первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Микілківської сільської ради про визнання у порядку спадкування за законом права власності на нерухоме майно відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення обов'язкової частки у спадщині та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом задоволено частково.

Зменшено розмір обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 з 1/2 частки до 1/3 частки.

Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 4,07 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, та на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Микілківською сільською радою Котелевського району Полтавської області 12.12.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №20, належала ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3судові витрати по сплаті судового збору в сумі 469,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1210,65 грн.

Рішення суду обґрунтовано наявністю правових підстав для визнання за спадкоємцями - за законом ОСОБА_3 та за заповітом ОСОБА_2 права власності на спадкову земельну ділянку по 1/3 та 2/3 частки відповідно.

При цьому, зменшуючи розмір частки ОСОБА_3 з 1/2 до 1/3, суд визнав обґрунтованим посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про наявність підстав для зменшення розміру обов'язкової частки спадкоємця за законом внаслідок тривалого їх не проживання із спадкодавцем однією сімєю, відсутність між ними будь-яких подружніх відносин.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, визнавши за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частку земельної ділянки, зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3 з Ѕ частки до 1/6 частки, визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 5/6 частки спірної земельної ділянки.

Зокрема вважає, що розмір частки ОСОБА_3 має бути зменшеним до 1/6 з огляду ну відсутність будь-яких відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом останніх майже 18 років.

Погоджуючись з рішенням суду в частині визнання за спадкоємцями права власності в порядку спадкування, апелянт фактично не погоджується лише з визначеним судом зменшеним розміром обов'язкової частки, вважаючи, що остання підлягає зменшенню саме до 1/6 частки.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційного суду відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2, виданого 18.12.2017 року Котелевським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку площею 4,07 га, яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала останньому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 12.12.2001 року Микілківською сільською радою Котелевського району і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №20.

Згідно повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 виданого Котелевським РВ ДРАЦС Головного ТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.1988 року.

Після смерті ОСОБА_4, його дружина - позивач ОСОБА_3 як спадкоємець за законом, подала 29.01.2018 року заяву до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу про прийняття спадщини.

За життя, 02.11.2004 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все майно, де б воно не було та з чого б в воно не складалося, ОСОБА_2 Вказаний заповіт було посвідчено секретарем виконкому Микілківської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 277.

Відповідач ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом, також подав заяву про прийняття спадщини.

Постановами приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу від 27.07 2018 року та 24.09.2018 року відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно у видачі свідоцтв про право на спадщину на Ѕ частки земельної ділянки кожному, що належала ОСОБА_4

Вказані обставини стали підставами для звернення сторін до суду.

При цьому, ОСОБА_2 просив зменшити обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_3, посилаючись на норми ч.1 ст. 1241 ЦК України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання в судовому порядку за сторонами права власності на частки земельної ділянки в порядку спадкування, та встановив обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру обов'язкової частки непрацездатної вдови ОСОБА_3 з визначеної положеннями ст. 1241 ЦК України 1/2 частини до 1/3 частини в зв'язку з відсутністю відносин між спадкоємцем та спадкодавцем продовж тривалого часу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до норм статей 1217, 1218, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Матеріалами справи доводиться, що після смерті ОСОБА_4 його дружина - позивач ОСОБА_3, як спадкоємець за законом, та ОСОБА_7, як спадкоємець за заповітом, прийняли спадщину, подавши заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області.

Проте, постановами приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу від 27.07.2018 року та 24.09.2018 року відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно у видачі свідоцтв про право на спадщину на Ѕ частки земельної ділянки, з огляду на не надання витягу з Державного земельного кадастру.

Листом від 04.07.2018 року №136/169-18 Відділ у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, повідомив, що до Національної кадастрової системи земельна ділянка площею 4,07 га, яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 не занесена, та згідно діючого законодавства України відділ не має правових підстав для надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином місцевий суд дійшов висновку, що державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданий 12.12.2001 року Микілківською сільською радою Котелевського району ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є чинним правовстановлюючим документом, що підтверджує прав власності на земельну ділянку.

Згідно частин 1,2 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу 27.08.1988 року спільно проживали до лютого 1999 року, після чого припинили подружні відносини, добровільно вирішили питання про розподіл їх спільного майна та стали проживати окремо в різних населених пунктах.

Після припинення подружніх відносин спадкоємець проживала разом з іншим чоловіком, а спадкодавець в свою чергу перебував у фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою. Будь-яких стосунків подружжя не підтримувало, в кожного було своє особисте життя, між тим шлюб офіційно між ними розірваний не був.

З усталеної судової практики вбачається, що підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині можуть бути не підтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; погане поводження із ним; нездійснення належного догляду; надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку; виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Вірно встановивши обставини та надаючи правову оцінку зібраним по справі доказам, суд першої інстанції правильно визначився з підставами для зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині, врахувавши відносини між спадкоємцем ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_4, а саме відсутність між останніми протягом тривалого часу будь-яких взаємовідносин, фактичне створення кожним з подружжя інших сімей, оцінивши вказані обставини як такі, що мають істотне значення при визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та фактично зводяться до переоцінки самим апелянтом доказів по справі, вважаючи останні достатніми для зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_3 до 1/6 частини.

В даному випадку колегія суддів не вбачає необхідності здійснювати переоцінку зібраних по справі доказів, погоджуючись з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою, яка ґрунтується на вимогах ст. 89 ЦПК України.

При цьому, самим апелянтом не надано нових доказів, які б свідчили про необхідність зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині саме до 1/6 частини.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 18 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 березня 2019 року.

Судді : Обідіна О.І. Абрамов П.С. Прядкіна О.В.