Постанова

від 13.02.2019 по справі 2-7766/05

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

місто Київ

справа № 2-7766/05

провадження № 61-37572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

особа, яка подавала касаційну скаргу, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року у складі судді Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року затверджено мирову угоду, укладену 18 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до якої ОСОБА_3 на погашення боргу в розмірі 20 000, 00 гривень за договором позики передає ОСОБА_2 у власність земельну ділянку НОМЕР_1, площею 4, 24 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 26, та належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю від 06 жовтня 2003 року серії НОМЕР_2, а ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Крім цього, цією ухвалою суд першої інстанції постановив визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 4, 24 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 26, ділянка НОМЕР_1, без зміни її цільового призначення, а також зобов'язати відділ земельних ресурсів Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області оформити на ім'я ОСОБА_2 Державний акт на земельну ділянку площею 4, 24 га, як розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 26, ділянка НОМЕР_1.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 на зазначену ухвалу суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

На обґрунтування апеляційної скарги посилалась на те, що вона є дочкою ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб, що свідчить про зміну її прізвища, та що встановлено рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року у справі № 504/2368/16-ц, яким було визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4, 24 га, що розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Фонтанської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 16 від 06 жовтня 2003 року. Так, заявник вважала, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року постановлена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з цим зазначає, що суд першої інстанції вирішив питання про незаконну передачу землі сільськогосподарського призначення від однієї особи у власність до іншої всупереч земельному законодавству, чинному на момент такого рішення, та без будь яких правових підстав визнав право власності за ОСОБА_2 Просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Окрім цього, заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року та зазначив, що про існування цієї ухвали їй стало відомо лише 01 листопада 2017 року. Копію ухвали отримано 22 листопада 2017 року. Тому, за твердженнями заявника, строк оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки заявник лише в листопаді 2017 року дізнався про оскаржувану ухвалу та звернувся до адвоката за правовою допомогою щодо звернення до суду за захистом порушеного права. Обставини, за яких заявник дізналась про існування рішення, не конкретизовані.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків у зв'язку з тим, що наведені в клопотанні про поновлення строку обставини визнані неповажними, заявник ОСОБА_4 або представник мають право вказати інші обставини непереборної сили, як це передбачене пунктом 2 частини другої статті 358 ЦПК України, які б виправдовували пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили. Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке викладене в тексті апеляційної скарги ОСОБА_4, судом апеляційної інстанції не було визнано поважними з таких підстав. Так, заявник є правонаступником відповідача, який набув такий статус лише після смерті відповідача у 2009 році. При цьому заявник не навів жодної обставини та доказу, який свідчив би при волю спадкодавця оскаржити судове рішення за життя та/або не надав доказів щодо скоєння кримінального правопорушення, обставини якого б свідчили б про незаконне заволодіння спірним майном за життя ОСОБА_3 Тобто заявник не обґрунтував законну можливість застосування ним ординарного способу оскарження ухвали суду першої інстанції від 18 жовтня 2005 року для продовження втручання в принцип res judicata, особою, яка набула відповідного статусу через 6 років у зв'язку зі смертю свого правопопередника, наслідки процесуального характеру дій/бездіяльність якого є обов'язковими для його правонаступника - заявника, не може вважатися причиною фундаментального характеру. Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у клопотанні заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали суду зазначив, що з матеріалів ЄДРСР вбачається, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 січня 2010 року у справі № 2-66/2010, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на частку в спільному майні було задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на частину майна у спільній сумісній власності подружжя, а саме на: 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 80, 2 кв. м, житловою площею 42, 8 кв. м до складу якого входить А - житловий будинок, а - веранда, Б - літня кухня, П - погріб, Г - сарай, Д - сарай, Е - баня, 1-3 - благоустрій; 1/2 частини грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_4 в Крижопільському ТВБВ Державного ощадного банку України; 1/2 частини грошового вкладу на депозитному рахунку ОСОБА_3 на суму 10 000, 00 дол. США у Відкритому акціонерному товаристві Селянський комерційний банк "Дністер". Крім того, у межах цивільного провадження № 2-318/2010 рішенням від 15 червня 2010 року Крижопільського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину майна в порядку спадкування було задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме: на 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 80, 2 кв. м, житловою площею 42, 8 кв. м, до складу якого входить А - житловий будинок, а - веранда, Б - літня кухня, П - погріб, Г - сарай, Д - сарай, Е - баня, 1-3 - благоустрій; 1/8 частину грошового вкладу на рахунку № НОМЕР_4 в Крижопільському ТВБВ Державного ощадного банку України, та 1/8 частину грошового вкладу на депозитному рахунку вкладника на суму 10 000, 00 дол. США у ВАТ Селянський комерційний банк "Дністер". З наведених справ слідує, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли чотири спадкоємці першої черги: позивачка, двоє синів - ОСОБА_7, ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_4 Жодних пояснень щодо строку, який сплив після прийняття спадщини у 2009 році і до звернення до Апеляційного суду Одеської області в 2017 році, заява не містить. Так само, рішення Комінтернівського суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року у справі № 504/2368/16-ц ухвалене без участі інших спадкоємців померлого, а тому не може створювати преюдицій для осіб, які не брали участь в розгляді справи, - інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 та які, згідно із іншими рішеннями судів, прийняли спадщину, проте не брали участі у зазначеній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2005 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції залишено без руху у зв'язку з тим, що наведені в клопотанні про поновлення строку обставини визнані неповажними. Копія зазначеної ухвали суду вручена ОСОБА_4 16 квітня 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою.

У встановлений судом строк та станом на момент постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 заявником не наведені інші поважні причини для поновлення строку, не надано пояснень щодо обставин оскарження, а доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, які викладені в тексті апеляційної скарги від 27 листопада 2017 року, судом апеляційної інстанції вже були визнані неповажними.

Апеляційний суд зробив висновок, що зазначене може свідчити про втрату заявником процесуальної зацікавленості або зловживання процесуальними правами. Зважаючи на те, що у заявника було достатньо часу подати клопотання, в якому зазначити поважні причини пропуску строку та обґрунтувати законну можливість втручання у принцип res judicata, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що за заявником у порядку спадкування за судовим рішенням визнано право власності на спірну земельну ділянку. У оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки та не перевірив доводи заявника з приводу поважності причин пропуску строку на апеляційне провадження. Також зазначила, що суд безпідставно навів посилання на те, що заявником не надано доказів того, що за життя ОСОБА_3 оскаржував чи бажав оскаржити оспорювану ухвалу суду, оскільки про наявність такої ухвали ОСОБА_3 не було відомо, у судові засідання він не викликався, мирової угоди не підписував.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою від 25 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

IV . ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 73 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

За положеннями частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах Науменко проти України від 09 листопада 2004 року, Полтораченко проти України від 18 січня 2005 року та Тімотієвич проти України від 08 листопада 2005 року.

Таким чином, оскільки заявник після надання строку на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року, не виконав вимог ухвали суду, апеляційний суд обґрунтовано, відповідно до вимог статей 357, 358 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 оскільки наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження були неповажними.

Верховним Судом враховано, що заявник отримала ухвалу апеляційного суду, однак не вчинила будь-яких дій з її виконання, з урахуванням чого суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості ухвалити інше процесуальне рішення.

Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо неналежного дослідження судом поважності наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та у зв'язку з цим порушення права на таке оскарження судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на відсутність особливих і непереборних обставин, які перешкоджали заявнику та первісному відповідачеві оскаржити його в апеляційному порядку у встановлені процесуальним законом строки.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги Верховний Суд визнає необґрунтованими, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року такою, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак