Ухвала

від 20.03.2019 по справі 766/22242/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня2019року

м. Київ

справа № 766/22242/17

провадження № 51-7276км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданніклопотання захисників

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду кримінального провадження, призначеного до розгляду за касаційною скаргоюзазначених захисників в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської областівід 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської областівід 5 червня 2018 року за скаргою, поданою упорядку ст.206 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),на затримання ОСОБА_8 відповідно дост. 208КПК,

встановив:

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ухвалою від 28 травня 2018 року відмовив у відкритті провадження за скаргою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 у порядку ст. 206 КПК на незаконне затримання останнього відповідно до ст. 208 КПК.

Не погодившись із цією ухвалою, захисники подали апеляційну скаргу.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 5 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діяли в інтересах ОСОБА_8 , на зазначену ухвалу місцевого суду, оскільки відповідно до вимог ст. 309 КПК це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять скасувати ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року та Апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2018 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що суди, прийнявши рішення про відмову у відкритті провадження за їхньою скаргою в порядку ст. 206 КПК на незаконне затримання ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 208 КПК, позбавили його права на доступ до правосуддя тапорушили загальні принципи кримінального судочинства, а такожгарантованіКонституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (статті 5, 6 та 13) права.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявили клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 підтримали подане ОСОБА_12 та ОСОБА_10 клопотання.

Прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання захисників.

Заслухавши учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а кримінальне провадження за касаційною скаргоюзахисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ОСОБА_13 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області

від 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області

від 5 червня 2018 року за скаргою, поданою у порядку ст.206 КПК,на затримання

ОСОБА_8 відповідно до ст. 208КПК передачіна розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частин 1, 2ст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведені положення Основного Закону не гарантують права на апеляційне чи касаційне оскарження будь-якого судового рішення.

Відповідно до ст.24і ч. 3 ст.392 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня, зокрема, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннямист. 309 КПК. Ухвала про відмову у відкритті провадження за скаргою на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПКу зазначеному переліку відсутня, тобто її оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено. При цьому ч. 3ст. 309 КПК прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

За вимогами ч. 4 ст. 399 КПКсуддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннямист. 394 цього Кодексу.

Проте існують різні правові позиції стосовно застосування норм кримінального процесуального закону при переглядів касаційному порядку ухвал про відмову у відкритті провадження за скаргою поданою в порядку ст.206 КПК на незаконне затримання особи.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалах від 26 липня 2018 року (провадження № 51-3036км18), від 17 жовтня 2018 року (провадження № 51-9248ск18) та постанові

від 22 листопада 2018 року (провадження № 51-3089км18) дійшов різних висновків щодо застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Зокрема, ухвалоюВерховного Суду від 26 липня 2018 року (провадження

№51-3036км18)касаційну скаргу захисника на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження залишено без задоволення, а зазначене судове рішення без зміни. Обґрунтовуючи своє рішення, суд зазначив, що положеннями ч. 4 ст. 399 КПК визначено підстави для відмови у відкритті провадження, зокрема, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржено виключно з підстав, на яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу. При цьому вказав, що перелік рішень, які можуть бути оскаржені, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а ч. 3ст. 309 КПК прямо передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Крім того, ухвалоювід 17 жовтня 2018 року (провадження № 51-9248ск18)Верховний Суд, встановивши, що апеляційний суд відповідно до вимог ч. 4

ст. 399 КПК правильно відмовив у відкритті провадження за скаргою,поданою у порядку ст. 206 КПК,на незаконне затримання, яка за правилами цього Кодексу не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою. Суд зазначив, що згідно з положеннями

ст. 424 КПК рішення слідчого судді не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції, а тому він не наділений правом реалізувати свої повноваження, передбачені ст. 436 цього Кодексу, щодо таких судових рішень.

Натомість, постановою від 22 листопада 2018 року (провадження

№ 51-3089км18)Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадженнятапризначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Своє рішення Суд мотивував тим, що оскільки слідчий суддя прийняв рішення, порядок розгляду та оскарження якого на стадії апеляційного розгляду не врегульовано КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (призначення до розгляду) за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених

ч. 1 ст. 7 КПК. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності(п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК), а зміст цієї засади розкрито у ст. 24КПК, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. З огляду на зазначене Суд вважав, що рішення судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі поставлено питання, чи законними є ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року та Апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2018 року.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 ,поданою в порядку ст. 206 КПК.

У скарзі захисники просили визнати затримання ОСОБА_8 відповідно до

ст. 208 КПКнезаконним.

Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що оскільки 17 травня 2018 року слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області винесено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , то у відкритті провадження за скаргою захисниківна незаконне затримання останнього необхідно відмовити. Зазначив, що при постановленні вказаноїухвали слідчим суддею були з`ясовані всі підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , а також законність його затримання.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 5 червня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діяли в інтересах ОСОБА_8 , на зазначену ухвалу місцевого суду, оскільки відповідно до вимог ст. 309 КПК це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З огляду на те, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального судувважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 листопада 2018 року (провадження№ 51-3089км18), з метою забезпечення єдності судової практики провадження за касаційною скаргоюзахисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської областівід 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської областівід 5 червня 2018 року за скаргою, поданою у порядку ст.206 КПК,на ОСОБА_14 відповідно до ст. 208КПКпідлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Доводи сторони захисту про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 5 ст. 434-1, 434-2 КПК єнедостатньо обґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з клопотання сторони захисту, підставою для передачі цього провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду є різна практика судів першої інстанції стосовно розгляду скарг на незаконне затримання особи відповідно до ст. 208 КПК. Однак предметом перевірки судом касаційної інстанції у цьому провадженні є рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст. 206 КПК, на незаконне затримання.

Тобто сторона захисту не навелапереконливих доводів щодо наявності виключної правової проблеми саме у цьому питанні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з ч. 5 ст. 434-1, 434-2 КПКвідсутні.

Керуючись ст.ст.433, 434, 434-1, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

постановив:

Клопотання захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити частково.

Передати кримінальне провадження за касаційною скаргоюзахисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ОСОБА_13 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської областівід 28 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської областівід 5 червня 2018 року за скаргою, поданою у порядку ст.206 КПК,на затримання ОСОБА_8 відповідно до ст. 208КПКна розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3