Ухвала

від 27.05.2019 по справі 766/22242/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2019 року

м. Київ

справа № 766/22242/17

провадження № 51-7276 кмо 18

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання сторони захисту про забезпечення можливості перебування ОСОБА_11 , який тримається під вартою, під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою, заявлене в межах провадження за касаційною скаргою захисників ОСОБА_14 і ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28травня 2018 року.

Суть питання

У судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про забезпечення можливості перебування ОСОБА_11 , який тримається під вартою, під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою, яке обґрунтовано посиланням на ст. 3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі Конвенція) і відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Мотиви суду

Згідно із загальними принципами застосування ст. 3 Конвенції щодо утримання обвинувачених у скляних кабінах чи огорожах під час судових засідань, сформульованими ЄСПЛ в рішеннях від 04 жовтня 2016 року «Ярослав Бєлоусов проти Росії» та від 17 липня 2018 року «Марія Альохіна проти Росії», стаття 3 Конвенції містить абсолютну заборону катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Проте для того, щоб підпадати під сферу дії статті 3 Конвенції, жорстоке поводження повинно досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною; вона залежить від усіх обставин справи. У контексті заходів щодо забезпечення судового засідання ЄСПЛ наголосив, що ув`язнення в металевій клітці суперечить статті 3, враховуючи її об`єктивно принижуючу природу. Однак розміщення підсудних за скляними перегородками або в скляних кабінах само по собі не включає елемента приниження, достатнього для досягнення мінімального рівня суворості, хоча цей рівень може бути досягнутий, якщо обставини ув`язнення заявників, взяті в цілому, спричиняють їм страждання або труднощі такої інтенсивності, що перевищують неминучий рівень страждань, властивих утриманню.

Порівнюючи обставини цього судового засідання з фактами вказаних вище справ, Верховний Суд звертає увагу на низку відмінностей. Зокрема, на відміну від справи ОСОБА_15 , спеціально обладнане в залі судового засідання місце для утримання осіб, які тримаються під вартою, в даному випадку не переповнене, а процедура касаційного розгляду поставленого перед Верховним Судом не вимагатиме проведення тривалого судового засідання. Так само, на відміну від справи ОСОБА_16 працівники конвою не використовують службового собаки та їх розташування не перешкоджає спілкуванню захисників з обвинуваченими.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання сторони захисту на те, що перебування ОСОБА_11 в указаному вище місці для утримання осіб, які тримаються під вартою, обмежує можливість конфіденційного спілкування захисників із обвинуваченим, оскільки воно відповідає вимогам ДБН України і забезпечує можливість вільного спілкування обвинуваченого як із захисниками, які знаходяться в залі судового засідання безпосередньо поряд із ним, так і з судом.

Стороною захисту не наведено переконливих аргументів, які б указували на те, що умови перебування обвинуваченого в даному судовому засіданні суперечать ст. 3 Конвенції.

Таким чином, у задоволенні вказаного вище клопотання сторони захисту слід відмовити.

Керуючись ст. 371 КПК, Верховний Суд

постановив:

Клопотання сторони захисту про забезпечення можливості перебування ОСОБА_11 під час судового засідання поза межами місця для утримання осіб, які тримаються під вартою, залишити без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_5

ОСОБА_7