Рішення

від 25.03.2019 по справі 914/695/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 Справа №914/695/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Залицайла М.С., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ , м. Львів

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг , м. Полтава та Товариство з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг , м. Київ

про стягнення 1 768 565,22 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Смолинець Я.І. - представник

від третіх осіб: не з'явився

Обставини розгляду справи.

05.04.2017 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ , м. Львів про стягнення 1 768 565,22 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.04.2017 призначив розгляд справи на 19.04.2017, залучив до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг , м. Полтава та Товариство з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг , м. Київ. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 07.06.2017 провадження у справі №914/695/17 було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/678/17 за позовом ТзОВ АКТИВЛІЗИНГ до ТзОВ ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТзОВ Газенерголізинг та ТзОВ Директ-Лізинг про стягнення 780 000,00 грн. та за зустрічним позовом ТзОВ ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ до ТзОВ АКТИВЛІЗИНГ та ТзОВ Директ-Лізинг , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ТзОВ Газенерголізинг про визнання договору відступлення вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 недійсним.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до пп. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що попередня редакція ГПК України передбачала розгляд справ після їх порушення лише в порядку позовного провадження, даний спір підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження (з огляду на предмет спору) зі стадії підготовчого засідання з обчисленням процесуальних строків з дня винесення ухвали про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 04.02.2019 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 18.02.2019.

18.02.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №6968/19 від 18.02.2019).

18.02.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ надійшли відзив на позовну заяву (вх. №6835/19 від 18.02.2018) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №6837/19 від 18.02.2019).

Ухвалою від 18.02.2019 суд відклав підготовче засідання на 11.03.2019.

05.03.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №9522/19 від 05.03.2019).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, суд ухвалою від 11.03.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019.

22.03.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №12553/19 від 22.03.2019).

25.03.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ надійшло клопотання про призначення судового засідання для визначення розміру судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, які повинні бути відшкодовані позивачем.

Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.09.2014 між ТзОВ Газенерголізинг та відповідачем було укладено договір фінансової допомоги №03/09-14, на виконання умов якого відповідачу було надано кошти в сумі 1 768 565,22 грн. строком на один рік з моменту підписання договору. 16.12.2016 між ТзОВ Директ-Лізинг та ТзОВ Газенерголізинг було укладено договір відступлення права вимоги №ГД-6, за яким ТзОВ Газенерголізинг відступило ТзОВ Директ-Лізинг право вимоги до відповідача у розмірі 1 768 565,22 грн. по договору фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014. ТзОВ Директ-Лізинг було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості на користь нового кредитора. 13.01.2017 між позивачем та ТзОВ Директ-Лізинг було укладено договір відступлення права вимоги №ДА-6, за яким ТзОВ Директ-Лізинг відступило позивачу право вимоги до відповідача у розмірі 1 768 565,22 грн. по договору фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014. Позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості на користь нового кредитора. Однак, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, станом на дату подання позову до суду заборгованість становить 1 768 565,22 грн. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 768 565,22 грн. боргу.

Відповідач проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, зазначив, що договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 всупереч статті 516 ЦК України було укладено без його письмової згоди як боржника за основним договором фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014, за наявності в п 6.2. цього договору прямої заборони на передачу прав за ним третій особі без згоди іншої сторони. Також зазначив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/678/17 договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ , визнано недійсним.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

03.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ (сторона-2) було укладено договір фінансової допомоги №03/09-14.

За цим договором з метою фінансової стабілізації сторони 2 і поповнення оборотних коштів, сторона 1 (третя особа) надає стороні 2 (відповідачу) безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 768 565,22 грн.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач з 03.09.2014 по 10.09.2014 надав відповідачу грошові кошти в сумі 1 768 565,22 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Відповідно до п. 3.1. термін надання тимчасової безвідсоткової поворотної фінансової допомоги визначається з моменту підписання цього договору і складає 1 рік.

Згідно п. 6.2. договору фінансової допомоги жодна із сторін не може передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди другої сторони.

16.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №ГД-6.

Згідно п.п. 1.1., 2.1. договору відступлення права вимоги №ГД-6 від 16.12.2016, в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредиторові належні йому права вимоги за договором фінансової допомоги (договір фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014, договір фінансової допомоги №01/12-14 від 01.12.2014, договір фінансової допомоги №07/08-14 від 07.08.2014), а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у договорі фінансової допомоги та приймає на себе всі його права та обов'язки за договором фінансової допомоги.

За вих. №ГД-6/2 від 13.01.2017 ТзОВ Газенерголізинг надіслало відповідачу повідомлення про необхідність повернення позики за договором фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014 новому кредитору - ТзОВ Директ-Лізинг .

13.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №ДА-6.

Згідно п.п. 1.1., 2.1. договору відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017, в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредиторові належні йому права вимоги за договором фінансової допомоги (договір фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014, договір фінансової допомоги №01/12-14 від 01.12.2014, договір фінансової допомоги №07/08-14 від 07.08.2014), а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у договорі фінансової допомоги та приймає на себе всі його права та обов'язки за договором фінансової допомоги.

За вих. №б/н від 19.01.2017 ТзОВ Директ-Лізинг надіслало відповідачу повідомлення про необхідність повернення позики за договором фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014 новому кредитору - ТзОВ АКТИВЛІЗИНГ .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/678/17 за позовом ТзОВ АКТИВЛІЗИНГ до ТзОВ ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТзОВ Газенерголізинг та ТзОВ Директ-Лізинг про стягнення 780 000,00 грн. та за зустрічним позовом ТзОВ ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ до ТзОВ АКТИВЛІЗИНГ та ТзОВ Директ-Лізинг , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом ТзОВ Газенерголізинг про визнання договору відступлення вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 недійсним в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено - визнано недійсним договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ .

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним з підстав, викладених в ч. 1 ст. 203 ЦК України, є невідповідність такого правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище положень ЦК України свідчить про те, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, однак сторони не позбавлені можливості додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Як встановлено судом, в п. 6.2. договору фінансової допомоги зазначено, що жодна із сторін не може передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди другої сторони.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано позивачем, в порушення вищенаведених положень законодавства та договору фінансової допомоги, договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 було укладено без погодження із Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАЗЕР ПЛЮС ЛЬВІВ .

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 у справі №914/678/17, яке набрало законної сили 23.06.2017, договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Директ-Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю АКТИВЛІЗИНГ , визнано недійсним.

Обгрунтовуючи недійсність договору відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017, суд у рішенні дійшов висновку, що всупереч ч. 1 ст. 516 УК України та п. 6.2. договору фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014 укладення договору відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 відбулося без погодження із відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, з огляду на те, що договір відступлення права вимоги №ДА-6 від 13.01.2017 визнано недійсним, позов про стягнення на користь позивача 1 768 565,22 грн. згідно договору фінансової допомоги №03/09-14 від 03.09.2014, право вимоги за яким перейшло до позивача за договором, який визнано недійсним, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір виник з вини позивача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний сума яких становить 55 000,00 грн. 25.03.2019 на розгляд суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судового засідання для визначення розміру судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, які повинні бути відшкодовані позивачем, оскільки докази таких витрат не можуть бути подані ним до закінчення судових дебатів.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги клопотання представника відповідача, суд вважає за необхідне призначити на 04.04.2019 о 10:45 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити відповідачу строк до 01.04.2019 для подання суду доказів щодо понесених судових витрат у справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

3. Призначити на 04.04.2019 о 10:45 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

4. Встановити відповідачу строк до 01.04.2019 для подання суду доказів щодо понесених ним судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 25.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.03.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.