Рішення

від 14.03.2019 по справі 0940/2301/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. справа № 0940/2301/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представник позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Пнівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Пнівської сільської ради від 26.06.2018 року за № 3-24/2018, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі - позивач), в особі представника ОСОБА_2, звернулося до суду з адміністративним позовом до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Пнівської сільської ради від 26.06.2018 року за № 3-24/2018.

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за № 3-24/2018 від 26.06.2018 року "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради" (надалі - оскаржуване рішення) з огляду на не дотримання відповідачем регуляторної процедури, а саме порушення ряду приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при його прийнятті. Зокрема, позивач вказує на не оприлюднення відповідачем проекту регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу в друкованих засобах масової інформації, що також вважає порушенням вимог статті 57 Конституції України, статті 56 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації . Окрім того, зазначає про наявність у позивача на праві постійного користування 46,4270 га земель на яких здійснюється видобуток корисних копалин, внаслідок чого, вказує на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам Податкового кодексу України, оскільки у ньому не вказано про застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України при оподаткуванні таких земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог, позивач додатково посилається на наявність не скасованих рішень відповідача за минулі роки, в яких ставки земельного податку встановлені у менших розмірах. У зв'язку з цим, вважає оскаржуване рішення протиправним та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 26.06.2018 року № 3-24/2018 "Про встановлення ставок земельного податку за земльні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

07.02.2019 року відповідача зобов`язано опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акту.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 13.03.2019 року у формі письмових пояснень, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. У відзиві зазначив, що оскаржуване рішення приймалося без урахування положень визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році законодавець надав можливість не застосовувати до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів норми вищевказаного Закону. Вказав на відсутність законодавчих передумов щодо дотримання певної форми стосовно рішень про встановлення місцевих податків та зборів, внаслідок чого, оскаржуване рішення відповідає затвердженій формі типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку. Зазначив, що у зв`язку зі змінами внесеними до Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації дозволено доведення до відома громадян України нормативно-правових актів у спосіб їх розміщення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених в письмових поясненнях на позовну заяву.

Розглянувши у відповідності до вимог глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують власні позовні вимоги та заперечення на них, судом встановлено наступне.

26.06.2018 року Пнівською сільською радою прийнято рішення № 3-24/2018 "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради".

Пунктом 1 встановлено "Установити на території Пнівської сільської ради ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб"єктів господарювання на 2019 рік згідно з додатком". Додатком спірного рішення, в частині "Землі промисловості" код 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами встановлено ставку земельного податку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 2 визначено "Оприлюднити рішення на офіційному веб-сайті Пнівської сільської ради або на дошці оголошень сільської ради".

Рішення набрало чинності з 01.01.2019 року.

Позивач не погоджуючись з рішенням та вважаючи його протиправним звернувся до суду за захистом свого права.

При вирішенні наявного спору, суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено питання, які належать до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад.

Так, відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 12 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно із визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтями 8 та 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що стосовно кожного регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу та проводиться оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій.

Так, статтею 8 цього Закону передбачено, що аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування Національним банком України затверджується спільно Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, та методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування іншими розробниками проектів регуляторних актів - Кабінетом Міністрів України. Методика підготовки аналізу регуляторного впливу є обов'язковою для застосування розробниками проектів регуляторних актів.

Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 вказаного Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Відповідно до частини 2 цієї статті у разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач посилався на порушення Пнівською сільською радою вимог вказаних вище статей, а саме недотримання обов'язкової регуляторної процедури під час розробки та прийняття акта та як наслідок порушення приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Позивач звертає увагу суду на той факт, що з метою перевірки дотримання Відповідачем вказаної вище процедури, звертався до Пнівської сільської ради із адвокатським запитом за № 4/18 від 09.08.2018 року (а.с. 20-21).

Згідно з відповіддю на адвокатський запит за № 4/18 від 09.08.2018 року та доданих документів, відповідачем зазначено, що інформація, яку просять надати у Пнівській сільській раді відсутня, у зв'язку з вступом в силу з 07.12.2017 року Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VIII, яким скасовано обов'язкове застосування вимог закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до рішень про встановлення місцевих податків і зборів (а.с. 22).

Щодо наведених позивачем аргументів, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що:

- зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що:

- рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;

- до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду;

- офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, необґрунтованими є посилання позивача на наявність фактів не дотримання відповідачем регуляторної процедури, а саме порушення ним ряду приписів Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки в період його винесення норми вищевказаного закону не поширювалися на правовідносини пов`язані із процесом прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів.

Щодо посилання позивача на неврахування Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування до земельних ділянок, на яких здійснюється видобуток корисних копалин (нафта, газ) пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 "Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затверджено, зокрема, форму типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, у мотивувальній частині рішення є посилання на пункт 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вимоги абзаців другого і третьої пункту 284.1 статті 284 ПК України, що відповідає формі типового рішення.

Водночас, пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, визначено особливість плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, яка справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Так, у відповідності до положень пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку на земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Згідно пункту 277.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Таким чином, встановивши пунктом першим оскаржуваного рішення, що ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради справлятимуться згідно додатку, а додатком в частині "Землі промисловості" код 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами встановлено ставку земельного податку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, на переконання суду, позивачем жодним чином не порушено визначені законом межі розміру такого податку. Водночас посилання позивача на необхідність відображення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у змісті оскаржуваного рішення не передбачено діючим законодавством.

Крім того, суд погоджується з думкою представника відповідача, що встановлювати додаткові пільги щодо сплати податку фізичними та юридичними особами із сплати земельного податку відповідно до ПК України є правом, а не обов'язком місцевих рад.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваного рішення затвердженій типовій формі, а відтак про безпідставність доводів позивача.

Посилання позивача на наявність не скасованих рішень відповідача за минулі роки, в яких ставки земельного податку встановлені у менших розмірах не може братися судом до уваги, оскільки факт встановлення ставок земельного податку на 2019 рік, що встановлені оскаржуваним рішенням, логічно відокремлює необхідність застосування попередніх рішень зазначеного органу місцевого самоврядування та на законність самого рішення безпосередньо не впливає.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частини 4-5 статті 59 зазначеного Закону передбачають, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію .

Згідно пункту 11 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення; на вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування .

Пункт 2 статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачає, що розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, а частина 2 зазначеної правової норми передбачає, що ці акти підлягають обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документу. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, Закон України Про доступ до публічної інформації чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, і передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.

Суд встановив, що оприлюднення проекту оскарженого рішення відбулося 29.06.2018 року на головній сторінці офіційного сайту Пнівської сільської ради. На зазначену обставину вказав і позивач у своїй позовній заяві. Факт офіційного оприлюднення підтверджується долученою до матеріалів справи фотокопією із офіційного сайту Пнівської сільської ради (а.с. 14).

Судом також встановлено відсутність у відповідача власного друкованого джерела засобів масової інформації, що унеможливлювало оприлюднення оскаржуваного рішення у спосіб визначений статтею 22 Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації (а.с. 179).

Водночас, згідно статті 21-1 вищевказаного Закону доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Офіційний веб - сайт Пнівської сільської ради є загальнодоступним інформаційним ресурсом, що містить інформацію з відкритим доступом та використовується користувачами з метою отримання своєчасної, достовірної та повної інформації.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що Пнівською сільською радою при прийнятті оскарженого рішення не порушено вимог Законів України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації щодо оприлюднення змісту оскаржуваного рішення.

Суд також наголошує, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, вчинення дії, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Пнівської сільської ради "Про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) на 2019 рік на території Пнівської сільської ради" спрямоване на широке коло осіб.

Положення оскаржуваного рішення лише частково торкаються інтересів Позивача, а саме щодо встановлення ставки земельного податку. Інші ж положення вказаного рішення не застосовуються до Позивача, відтак і не порушують його прав, та як наслідок не потребують їх захисту.

Підсумовуючи наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених вище норм законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, внаслідок чого, дійшов висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат вирішення судовим рішенням не потребують.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (пров. Несторівський 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390);

Пнівська сільська рада (вул. С.Стрільців 69, с. Пнів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78431, код ЄДРПОУ 04354700).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 26 березня 2019 р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді 22.03.2019 року у відпустці.