Рішення

від 21.03.2019 по справі 161/15056/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15056/18

Провадження № 2/161/97/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Самолюк І.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_5 товариство ОСОБА_6 Аваль , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Л.) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3П.), про стягнення заборгованості в порядку регресу в розмірі 258 426,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

У жовтні 2007 року, в період шлюбу, між відповідачем та ВАТ ОСОБА_6 Аваль був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, відповідачу був наданий кредит у розмірі 330 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вищенаведеним кредитним договором, того ж дня між ВАТ ОСОБА_6 Аваль , відповідачем та позивачем був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого вони передали в іпотеку банку двокімнатну квартиру №23 в будинку № по пр. Перемоги у м. Луцьку.

Позивач зазначає, що кінцевою датою погашення кредиту було 25 жовтня 2017 року.

У зв'язку із розірванням шлюбу, між сторонами був спір стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, який вирішений шляхом укладення мирової угоди, яка визнана та затверджена ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року. За умовами мирової угоди, позивач набула права власності на квартиру №23 в будинку № по пр. Перемоги у м. Луцьку, а відповідач зобов'язався виконати зобов'язання за кредитом.

Отже, за умовами вищенаведеної мирової угоди сторони визначили, що саме відповідач мав виконувати всі грошові зобов'язання за кредитним договором.

Однак, як вказує позивач, відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та мировою угодою, а саме, не погашав заборгованість. У зв'язку з цим виникла загроза того, що банк зверне стягнення на предмет іпотеки, тому позивач самостійно погасила заборгованість за кредитним договором у розмірі 258 426,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, а також на положення ст.42 Закону України Про іпотеку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 258 426,00 грн. заборгованості в порядку регресу (а.с.5).

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_5 товариство ОСОБА_6 Аваль (далі - третя особа).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві від 07 грудня 2018 року просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не повністю погасила заборгованість за кредитом, а тому право зворотної вимоги у неї не виникло.

Також відповідач зазначає, що у даному випадку мало місце добровільне виконання спільного зобов'язання сторін, а тому позивач не зобов'язаний відшкодовувати кошти позивачу (а.с.60-65).

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, попередньо подав письмові пояснення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що сторони в період з 19 жовтня 2001 року по 31 жовтня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

26 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_6 Аваль (кредитор) (правонаступником якого є третя особа у справі) та відповідачем (позичальник) був укладений кредитний договір №014/1101/82/39534, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 330 000,00 грн. (п.1.1). Кредит надавався на строк до 25 жовтня 2017 року (п.1.2) (далі - кредитний договір) (а.с.7-17).

Крім того, 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3П (іпотекодавці) та ВАТ ОСОБА_6 Аваль (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки відповідно до якого, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором від 26 жовтня 2007 року №014/1101/82/39534, сторони передали в іпотеку двокімнатну квартиру №23 в будинку № по пр. Перемоги у м. Луцьку. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №4273/247 (далі - іпотечний договір) (а.с.18-24).

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що між ними був спір стосовно поділу їх спільної сумісної власності подружжя.

Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року у справі №161/11298/14-ц між сторонами визнано мирову угоду на наступних умовах:

2. Сторони вирішили припинити стан спільної власності (спільної сумісної та спільної часткової) та вирішити усі наявні майнові суперечки на наступних умовах:

2.1. Позивач втрачає будь-які права на проживання в житловому будинку в с. Байківці, Тернопільської області, вул. С.Бандери, 7.

Відповідач втрачає будь-які права на проживання в квартирі (м. Луцьк, пр. Перемоги, 3/23) та квартирі (м. Луцьк, пр. Перемоги, 1а/51). Сторони зобов'язані припинити реєстрацію за цими адресами та забрати свої особисті речі. У випадку невиконання такої вимоги реєстрація може бути припинена примусово, в т.ч. у судовому порядку, а особисті речі передані на оплатне зберігання третій особі (за рахунок власника речей).

2.2. Позивач відмовляється на користь відповідача від будь-яких вимог щодо житлового будинку в с. Байківці, Тернопільської області, вул. С.Бандери, 7;

2.3. Позивач відмовляється від будь-яких вимог по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід-Захід (юридична адреса: м. Луцьк, вул. Бойка, 1 каб. 212, код 33463211), в т.ч. від вимог по відношенню до будь-яких осіб, що є учасниками та керівниками цього товариства.

2.4. В свою чергу відповідач відмовляється на користь позивача від свого права власності на частки в:

- квартирі, загальною площею 56,6 кв.м. (м. Луцьк, пр. Перемоги, 3/23) ;

- квартирі, загальною площею 28,2 кв.м. (АДРЕСА_1)

2.5. Відповідач приймає на себе зобов'язання сплатити на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., що еквівалентно 7407, 41 дол. США за курсом продажі долара США на Міжбанківській валютній біржі, який станом на 29.10.2014 року складав 13.50 грн./дол.США.

2.6. Компенсація сплачується в українських гривнях поштовим або банківським переказами або готівкою (на вибір відповідача) до 28 числа поточного місяця. Позивач повинна повідомити відповідачу у письмовій формі за адресою м. Луцьк, вул. Бойка, 1 банківські реквізити для здійснення платежів. Відповідач має право у будь-який час виконати зобов'язання достроково або збільшити розмір будь-якого з траншів (за рахунок кінцевих траншів). Сплата повинна відбуватись наступними частинами:

- 11 000,00 грн., що еквівалентно 814,82 дол. США, до 05.11.2014р.,

- решта суми повинна сплачуватись на протязі 23 місяців починаючи з 01.12.2014 року щомісячними платежами в гривнях в розмірі, який буде еквівалентним 286,64 дол.США.

2.7. Датою виконання обов'язків по сплаті щомісячного платежу є 28 число поточного місяця. У випадку, якщо ця дата припадатиме на неробочий (святковий, вихідний) день, то дата платежу переноситься на робочий день, що передує цій даті.

2.8. З метою захисту майнових інтересів позивача, за згодою сторін, грошова компенсація визначена у п. 2.6. мирової угоди, за винятком першого платежу (за умови, що він буде сплачений в обумовлені цією мировою угодою терміни) коригується з врахуванням курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на день оплати.

2.9. У випадку невиконання відповідачем зобов'язань, визначених п. 2.6. цієї мирової угоди виникає відповідальність відповідача у вигляді неустойки в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

2.10. Реалізація зобов'язань сторін за п. 2.1.-2.4. цієї мирової угоди відбуватиметься шляхом подання до реєстратора (реєстраційних органів) відповідної заяви, в порядку визначеному чинним законодавством. Така заява (у випадку необхідності) повинна бути подана протягом 10 днів із дня винесення судом ухвали про визнання цієї мирової угоди. У випадку ухилення від цього зобов'язання винна сторона сплачує в користь іншої сторони штраф в розмірі 10 000,00 грн. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язання. Неподання заяви про відмову від власності та відмову від вимог до майна буде вважатись запереченням права власності і може стати підставою для звернення відповідної сторони до суду із вимогами про виконання обов'язку в натурі та про визнання права власності на майно.

2.11. Відповідач зобов'язується виконувати усі грошові зобов'язання за кредитним договором №014/1101/82/39534 від 26.10.2007 року, що укладено між АППБ Аваль та відповідачем (майнові поручителі за договором іпотеки від 26.10.2007 р. позивачки і відповідач). У випадку невиконання цього зобов'язання відповідач сплачує в користь позивача штраф в розмірі невиконаного зобов'язання.

2.12. Відповідач бере на себе зобов'язання надати консультаційну допомогу позивачу в питаннях майнових вимог АКБ Форум до позивача (за виконавчими документами, кредитними угодами, в т.ч. кредитною угодою №0518/08/22-CLNv від 01.07.2008р., що забезпечені договором іпотеки від 01.07.2008р.).

В подальшому, як слідує з матеріалів справи, 10 грудня 2015 року третя особа надіслала позивачу вимогу протягом 60 календарних днів погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 258 426,19 грн (а.с.29).

Як слідує з квитанції №09/1403-12 від 06 травня 2016 року та сторонами не оспорюється, позивач внесла на користь банку на погашення кредитної заборгованості відповідача 258 426,00 грн. (а.с.33).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

В першу чергу суд вважає за необхідним вирішити, чи є зобов'язання за кредитним договором спільним зобов'язанням сторін як подружжя в розумінні ст.ст. 61, 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016р. у справі № 6-539цс16.

Позивач не надала доказів того, що спірний кредитний договір укладений не в інтересах сім'ї, або того, що отримані за кредитним договором кошти використані не в інтересах сім'ї.

Крім того, суд в даній ситуації враховує поведінку позивача у справі, яка на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором уклала іпотечний договір, таким чином, визнавши свою обізнаність з цим кредитним договором та його укладення саме в інтересах сім'ї.

Отже, за правилами ст.ст.61, 65 СК України спірний кредитний договір можливо визнати таким, що створив спільні обов'язки сторін з повернення наданої позики.

Однак, суд бере до увагу той факт, що сторони добровільно під час вирішення їхнього спору про поділ спільного сумісного майна у п.2.11 мирової угоди встановили, що відповідач зобов'язується виконувати усі грошові зобов'язання за кредитним договором №014/1101/82/39534 від 26.10.2007 року, що укладено між АППБ Аваль та відповідачем (майнові поручителі за договором іпотеки від 26.10.2007 р. позивач і відповідач).

В цій же мировій угоді, зокрема у п.2.4 сторони визначили, що предмет іпотеки - квартира за адресою АДРЕСА_2 виділяється позивачу.

За змістом даного пункту мирової угоди, в сукупності з іншими її умовами, можливо дійти висновку, що саме відповідач взяв на себе обов'язок одноосібно виконати зобов'язання за кредитним договором, а отже обов'язок за кредитним договором перестав бути спільним в розумінні ст.ст.61, 65 СК України.

Вказана умова мирової угоди є чинною, ніким не оспореною та є такою, що відповідає загальним засадам регулювання сімейних відносин, визначених у ст.7 СК України, зокрема положенню, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Отже, в подальшому суд буде розглядати зобов'язання за спірним кредитним договором лише крізь призму відносин позичальника та майнового поручителя (іпотекодавця), без застосування приписів сімейного законодавства щодо врегулювання спільних зобов'язань подружжя.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про іпотеку , майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Оскільки в цьому випадку позивач передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (відповідача), вона є майновим поручителем в розумінні Закону України Про іпотеку .

Частиною третьою статті 42 Закону України Про іпотеку визначено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Отже, виконавши за відповідача його особисте грошове зобов'язання з повернення коштів третій особі, позивач набула право зворотної вимоги до відповідача, як майновий поручитель.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що майновий поручитель набуває права зворотної вимоги лише у разі повного виконання зобов'язання, оскільки вказане не передбачено чинним цивільним законодавством. Виконавши лише частину зобов'язання, майновий поручитель безумовно набуває право зворотної вимоги до боржника у відповідній частині.

Також суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач погасила заборгованість добровільно, а не примусово, оскільки чинне цивільне законодавство ніяким чином не ставить підстави для набуття права зворотної вимоги в залежність від добровільності чи примусовості такого виконання.

Доводи представника відповідача про те, що погашення заборгованості здійснювалося із особистих коштів відповідача суперечить обставинам, які встановлені судом, зокрема тому факту, що кошти у розмірі 258 426,00 грн. були внесені особисто через касу банку позивачем 06 травня 2016 року, тобто через значний час після розірвання шлюбу (а.с.33).

Інші доводи представника відповідача з посиланням на спільний характер зобов'язань сторін за спірним кредитним договором до уваги не беруться, оскільки цьому аспекту правовідносин сторін вже була надана оцінка судом вище.

Крім того, в матеріалах справи є інформація АТ ОСОБА_6 Аваль , згідно якої банк інформує, що при обслуговуванні кредиту у відповідача (Позичальника) виникли фінансові труднощі, що призвело до значного прострочення погашення боргу, який він не міг сплатити. У зв'язку з чим банк направив Позивачеві (Іпотекодавцю), який на той час вже був одноосібним власником майна вимогу про намір задовольнити свої і вимоги за рахунок предмету іпотеки та запропонував провести погашення боргу.

За результатом проведеної роботи з врегулювання боргу, банком було визначено вартість предмета іпотеки в сумі 258 426,00 грн., які було запропоновано позивачеві, як майновому поручителю, внести на погашення боргу. Рішення щодо такого врегулювання було прийнято уповноваженим органом банку та знайшло своє відображення у протоколі засідання Комітету з проблемних кредитів роздрібного бізнесу від 27.04.2016 року. За умовами вказаного рішення після внесення позивачем (майновим поручителем) в травні 2016 року коштів, банком було направлено лист нотаріусу про вивільнення іпотечного майна з-під обтяжень банку та продовжено роботу з позичальником в напрямку стягнення залишку боргу. Оскільки сума залишку була незначною у листопаді 2017 року позичальник здійснив погашення залишку боргу, крім пені та штрафних санкцій, суми яких банком були анульовані (а.с.134).

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки позивач, як майновий поручитель (іпотекодавець) за іпотечним договором погасила перед третьої особою заборгованість відповідача в розмірі 258 426,00 грн., враховуючи, що у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди на спірний кредитний договір не поширюється режим спільного зобов'язання сторін, встановлений у ст.ст.61, 65 СК України, суд дійшов висновку, що позивач у встановленому порядку набула права зворотної вимоги до відповідача на суму 258 426,00 грн., а отже позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 584,26 грн. судового збору сплаченого при зверненні до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 258 426,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять шість гривень) заборгованості в порядку регресу та 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. судового збору

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 22493275663.

Відповідачем у справі є ОСОБА_3, останнє відоме місце реєстрації якого є АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення

виготовлений 27 березня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_8