Постанова

від 15.08.2019 по справі 161/15056/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/15056/18 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/593/19 Категорія: 26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , до ОСОБА_4 про стягнення коштів у порядку регресу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, під час якого у жовтні 2007 року між відповідачем та третьою особою - банком було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 330 000 грн. із кінцевою датою погашення - 25 жовтня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань відповідача за цим кредитним договором у той же день між банком, відповідачем та нею був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого вони передали в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу, при вирішенні спору стосовно поділу спільного майна подружжя між нею та відповідачем було укладено мирову угоду, яка визнана ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року, за умовами якої до неї перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався виконувати усі грошові зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки відповідач заборгованість не погашав, тобто не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та, відповідно і за мировою угодою, то їй було надіслане банком попередження про можливість звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки. Для уникнення виниклої загрози втрати квартири вона самостійно погасила заборгованість за кредитним договором у визначеному банком розмірі 258 426 грн., у зв`язку із чим має право на підставі статті 42 Закону України Про іпотеку на стягнення вказаної суми заборгованості із відповідача в порядку регресу.

Ураховуючи наведене, просила стягнути із відповідача ОСОБА_4 на її користь 258 426 грн. заборгованості в порядку регресу, а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2019 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль залучено до участі у справі, як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.128).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 258 426 грн. заборгованості в порядку регресу та 2 585 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені позивача ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони з 19 жовтня 2001 року по 31 жовтня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого 26 жовтня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (кредитор) (правонаступником якого є третя особа - АТ Райффайзен Банк Аваль ) та відповідачем ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір № 014/1101/82/39534, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 330 000 грн. (п.1.1) на строк до 25 жовтня 2017 року (а.с.7-17).

У той же день між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) та ВАТ Райффайзен Банк Аваль (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого у забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором сторони передали в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-24).

Частиною третьою статті 61 СК України передбачено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

За правилами статей 61, 65 СК України згаданий кредитний договір є таким, що створив спільні обов`язки сторін з повернення наданої позики.

Разом із тим, судом встановлено, що між сторонами при вирішенні спору щодо поділу спільного майна подружжя ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року у справі № 161/11298/14-ц визнано мирову угоду на певних умовах (а.с.25-28).

Зокрема, у п. 2.4 сторони визначили, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 виділяється у власність ОСОБА_1 , а у пункті 2.11. цієї мирової угоди сторони погодили, що відповідач зобов`язується виконувати усі грошові зобов`язання за кредитним договором №014/1101/82/39534 від 26 жовтня 2007 року, укладеним між АППБ Аваль та відповідачем (майнові поручителі за договором іпотеки від 26 жовтня 2007 року позивач і відповідач). У випадку невиконання цього зобов`язання відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі невиконаного зобов`язання.

Таким чином, саме відповідач взяв на себе обов`язок одноосібно виконати зобов`язання за кредитним договором, а отже обов`язок за кредитним договором перестав бути спільним у розумінні статей 61, 65 СК України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до вимог ч.3 ст.42 Закону України Про іпотеку майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

10 грудня 2015 року банк надіслав позивачу ОСОБА_1 вимогу протягом 60 календарних днів погасити заборгованість за кредитним договором, про яку позивач повідомила відповідача, який залишив вимогу без реагування (а.с.29-31).

Згідно квитанції № 09/1403-12 від 06 травня 2016 року позивач внесла на користь банку на погашення кредитної заборгованості відповідача 258 426 грн., які були визначені позивачу банком згідно листа від 04.05.2016 (а.с.32, 33).

Наведені вище обставини спростовують посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що у позивача, у зв`язку із неповним погашенням нею кредитної заборгованості, відсутні підстави для вимоги коштів у порядку регресу.

Таке тлумачення суд розцінює, як суб`єктивне тлумачення та розуміння стороною відповідача норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Оскільки після укладення сторонами та визнання судом умов мирової угоди фактично позивач виконала за відповідача його особисте грошове зобов`язання з повернення кредитних коштів третій особі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона набула право зворотної вимоги до відповідача, як майновий поручитель, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 , подану від його імені представником ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді