Постанова

від 26.03.2019 по справі 804/16416/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №804/16416/14

адміністративне провадження №К/9901/9078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 (суддя Лозицька І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №804/16416/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дімайтід звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просило:

визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМАЙТІД , в результаті якої складено акт від 27.08.2014 №2588/26-55-22-08/39124570 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМАЙТІД щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.06.2014;

визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо виключення (коригування), на підставі акту від 27.08.2014 №2588/26-55-22-08/39124570 з електронної бази даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок та інших електронних баз даних, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством з обмеженою відповідальністю ДІМАЙТІД у податкових деклараціях за період квітень, травень, червень 2014 року;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити в електронній базі даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМАЙТІД , зазначених останнім в податкових деклараціях за період: квітень, травень, червень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі №804/16416/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положень Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідач зазначає, що оскілки не виявилося можливим встановити місцезнаходження позивача (останнім до перевірки не надано первинних), бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, складання акту перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем положень податкового законодавства, є правомірним. На думку органну доходів і зборів, позивач здійснював незаконну господарську діяльність. Також відповідач зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам собою не тягне для позивача жодних правових наслідків. Таким чином, відповідач вважає, що неповне з'ясування всіх обставин справи призвело до невірного вирішення справи, та як наслідок невірного застосування норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІМАЙТІД не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві у справі №804/16416/14.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/16416/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 22.03.2019 справу №804/16416/14 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив вказану справу до розгляду в порядку письмового провадження на 26.03.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в поряду письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було здійснено заходи щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід , за результатами якої складено акт від 27.08.2014 №2588/26-55-22-08/39124570 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.06.2014.

У вказаному акті відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2014 по 30.06.2014 на суму 1035129,00грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2014 по 30.06.2014 на суму 1029294,84грн.

Одночасно в описовій частині акту зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки позивача у зв'язку з неможливістю встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід .

Викладені в зазначеному акті висновки слугували підставою для коригування показників податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід за результатами проведеної звірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку, що відповідач не використовував та не брав до уваги дані з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України при проведенні перевірки позивача, у зв'язку з чим зробив хибні висновки щодо відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю Дімайтід за юридичною адресою, оскільки відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи, відомості про юридичну особу підтверджені.

Також судами зазначено, що акт про неможливість проведення перевірки позивача, засвідчує лише факт неможливості її проведення, та не може засвідчувати факти документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 зазначених Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників контролюючих органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до інформаційних систем на підставі такого акта інформація використовується органами доходів і зборів для інформаційно-аналітичного забезпечення їх діяльності та не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 17.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грандзембуд до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, а також у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Латустрейд до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі №804/16416/14 скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду