Постанова

від 26.03.2019 по справі 815/266/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №815/266/18

адміністративне провадження №К/9901/3187/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у складі суддів Градовського Ю. М., Крусяна А. В., Яковлєва О. В.

у справі № 815/266/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС"

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2018 року № 0000981407, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн, № 0000991407, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 630 096 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 407 524 грн, а також № 0001001407, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 547 375 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 386 844 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

21 травня 2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Соколенко О. М. у задоволенні позову відмовлено, з підстав доведеності податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також встановлення нереальності господарських операцій позивача із контрагентами.

18 грудня 2018 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

28 січня 2019 року податковим органом подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що до перевірки не надавалися первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з окремими контрагентами, наявні вироки щодо контрагентів платника податків - Товариств з обмеженою відповідальністю Арт Світ Стар , Укрлайф ЛТД , Дрім Євро Трейд , Стейл плюс .

Податковий орган зауважує, що на формування податкових зобов'язань мав вплив не лише висновок про нереальність господарських операцій з контрагентами, але й виявлення завищення витрат операційної діяльності 2014 рік (рядок 05 Декларації) та заниження інших витрат за 2014 рік (рядок 06 Декларації) внаслідок розбіжності між задекларованими показниками та даними бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідач підкреслює, що судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки правомірності формування позивачем витрат за наслідком здійснення господарських операцій з Приватними підприємствами Полі-маркет , ТК ТІКСА , ТК БРІЗ .

У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

29 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання копії цієї ухвали.

18 лютого 2019 року податковим органом усунуто недоліки касаційної скарги.

22 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/266/18.

05 березня 2019 року справа № 815/266/18 надійшла до Верховного Суду.

Відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС (ідентифікаційний код юридичної особи 35713194) зареєстровано як юридична особа 11 червня 2008 року, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області та було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

У листопаді-грудні 2017 року посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 15 грудня 2017 року № 1892/15-32-14-07/3571319 (далі - акт перевірки).

09 січня 2018 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000981407 за порушення вимог пункту 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України на підставі пункту 121.1 статті 121 цього Кодексу застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000991407 за порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 630 096 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 407 524 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001001407 за порушення вимог пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, частини п'ятої статті 9 Закону України №996-XIV від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , із змінами та доповненнями, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, пунктів 5, 6, 7, 8, 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N751/4044, із змінами та доповненнями, пунктів 8, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000р. № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за N288/4509, із змінами та доповненнями, пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року за N 487/4708, із змінами та доповненнями, пункту 2, пункту 5, пункту 7, пункту 21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N290, зареєстрованого у Мін'юсті України 14 грудня 1999 року за N860/4153, із змінами та доповненнями, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868. Пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.3.1 пункту 138.3, підпункту 138.5.1, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, підпункту 138.12.1, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 547 375 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 386 844 грн

Штрафні (фінансові) санкції податковими повідомленнями-рішеннями № 0000981407 та № 0000991407 застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

В основу складу податкових правопорушень покладений висновок податкового органу про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у 2014 - 2016 роках, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Бласко , Транстрейдгруп ЛТД , НВО Стройбетон , Трансстрой Карго , Аустер-Николаев , АРТ СВІТ СТАР , Укрлайф ЛТД , ТД Смарт , ЛІМАРК , Трейд-Комплект , ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , Енергобуд Карго , Стейл плюс , КК Контракт , МОСТОЛ , Формат Бридж , Універсальна компанія Базіс .

На формування податкових зобов'язань, як встановлено судом першої інстанції, вплинуло виявлення податковим органом факту не включення до витрат операційної діяльності витрат на суму 57 189 грн., а також твердження про безпідставність віднесення до складу витрат суми у розмірі 176 303 грн 67 коп. як такої, що не підтверджена первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (операції з Приватними підприємствами ПОЛІ-МАРКЕТ , ТК ТІКСА , ТК БРІЗ ).

Касаційна скарга позивача підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас у цій справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Бласко , Транстрейдгруп ЛТД , НВО Стройбетон , Трансстрой Карго , Аустер-Николаев , АРТ СВІТ СТАР , Укрлайф ЛТД , ТД Смарт , ЛІМАРК , Трейд-Комплект , ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , Енергобуд Карго , Стейл плюс , КК Контракт , МОСТОЛ , Формат Бридж , Універсальна компанія Базіс , хоча, як встановлено судом першої інстанції, акти виконаних робіт та наданих послуг не містять жодної деталізованої інформації.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку з метою підтвердження правомірності формування витрат мають відповідати вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення № 88).

Суд апеляційної інстанції здійснив формальну оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт), при цьому залишив поза увагою той факт, що відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", окремими пунктами Положення №88 позбавляє документи їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації, на підставі положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України..

На відміну від суду апеляційної інстанції суд першої інстанції встановив, що з наданих до перевірки актів виконаних робіт не встановлено транспортне-експедиторське обслуговування яких саме контейнерів (номери, вага) з яким вантажем проводилось Виконавцем, фактичний власник контейнерів або замовник виконання робіт з вантажем, маршрут транспортування контейнерів - місце навантаження та розвантаження, фактичний час виконання робіт та особи, що його виконували та ін. Також до перевірки не надано заявок на транспортно-експедиційне обслуговування, наявність яких є умовою договору, та які є невід'ємною частиною зазначеного договору. Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт не встановлено фактичний час та місце проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не встановлено номенклатуру та вагу товару, його власника та фактичного замовника робіт по розвантаженню та навантаженню, не встановлено номери та вагу контейнерів, їх приналежність, не встановлено за допомогою яких технічних засобів проводились роботи та їх фактичного власника та інше.

В акті перевірки, так само як у запереченнях на позов та касаційній скарзі податковий орган зазначав про виявлені невідповідності наданих до перевірки первинних документів, проте суд апеляційної інстанції не здійснив оцінки кожного доказу з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а обмежився загальною вказівкою на відповідність наданих документів встановленим законом вимогам.

При здійсненні нового розгляду слід також враховувати, що оскільки предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є серед іншого правомірність формування платником податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг, то до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт отримання таких послуг. Вказана група обставин має бути встановлена судом та підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, серед яких, товарно-транспортні накладні на конкретні транспортно-експедиційні послуги. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги у цілому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що на формування податкових зобов'язань вплинуло також виявлення податковим органом факту не включення до витрат операційної діяльності витрат на суму 57 189 грн., безпідставність віднесення до складу витрат суми у розмірі 176 303 грн 67 коп. та інших правопорушень, пов'язаних із здійсненням належного податкового та бухгалтерського обліку.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи суду при здійсненні нового розгляду необхідно дослідити розрахунок податкових зобов'язань до спірних податкових повідомлень-рішень у розрізі кожного окремого правопорушення та окремих господарських операцій з контрагентами.

У матеріалах справи наявний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року у справі № 757/24218/17-к, яким встановлена фіктивність діяльність Товариств з обмеженою відповідальністю Арт Світ Стар , ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , Стейл плюс та факт надання цими суб'єктами господарювання послуг підприємствам з реального сектора економіки щодо штучного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Здійснюючи оцінку, суду слід враховувати, що відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, відтак необхідно дослідити об'єктивну сторону діяння, встановлену вироком, та всі обставини на предмет обставин, які мають значення у цій справі.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Окремо Верховний Суд зауважує, що відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

У цій справі усі копії письмових документів не відповідають вимогам, які висуваються статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не відомостей про наявність оригіналів в учасника справи або інших осіб та не містять дати засвідчення відповідних копій.

За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За змістом частин другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 815/266/18 скасувати.

Адміністративну справу № 815/266/18 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер