Постанова

від 26.03.2019 по справі 814/3946/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №814/3946/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 (суддя Єнтіна А.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Запорожан Д.В., Шеметенко Л.П.) у справі №814/3946/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2013 №0001512203.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014, позовні вимоги задоволено .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанцій, в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 у справі №814/3946/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарський операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів. Висновки органу доходів і зборів ґрунтуються на актах про неможливість проведення перевірки контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, довідках про відсутність вказаних підприємств за податковою адресою, пояснень осіб контрагентів-постачальників в ході розслідування кримінального провадження. Відповідач також зазначає про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ необхідних умов для ведення господарської діяльності. А тому, на думку суб'єкта владних повноважень, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ з огляду на відсутність реальності проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання останнім реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Тому, позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області у справі №814/3946/13-а.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №814/3946/13-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 22.03.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №814/3946/13-а, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 26.03.2019 .

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні без повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ за березень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 70038,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.08.2013 №339/14-04-22-02/37757922 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2013 №0001512203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 87547,50грн., з яких: 70038,00грн. - основний платіж та 17509,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма ГАЗВОДМОНТАЖ суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності основних засобів, відповідного персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів необхідних для ведення такого роду діяльності; неможливість встановлення походження товару по ланцюгу постачання, що ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Також відповідач зазначає, що в ході аналізу податкової інформації (актів про неможливість проведення перевірки контрагентів-постачальників, довідок про відсутність вказаних підприємств за податковою адресою, пояснень посадових осіб контрагентів-постачальників в ході розслідування кримінального провадження) встановлено, що підприємства від яких Товариство з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ формує податковий кредит мають ознаки ризикових суб'єктів господарювання, по ряду яких відкрито досудові розслідування. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з безпідставності тверджень відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ з огляду на те, що належними первинними документами підтверджено отримання позивачем фактичного результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ , а саме: не з'ясовано умови відповідного договору та специфіки господарських операцій позивача з контрагентом; не перевірено умов придбання товарно-матеріальних цінностей; не перевірено фактичне виконання договірних зобов'язань, їх зміст та порядок виконання; не з'ясовано умов здійснення поставки товару, на кого покладено обов'язок його доставки, яким чином здійснювалося його транспортування, прийняття за кількістю та якістю; не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору; не перевірено зв'язок придбання товарів з власною господарською діяльністю позивача.

З наведеного вбачається, що у справі також залишилися недослідженими обставини про те чи контрагент позивача був спроможним виконати умови договору; чи здійснювалася поставка товарів в договірних обсягах та в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання поставки товарів; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати товар у контрагента, реальне здійснення поставки товару саме Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ .

Також, з метою дослідження фактичного виконання договірних відносин позивача з контрагентом, судам необхідно дослідити первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з'ясовувати порядок та вартість товарів відповідно до умов договорів та їх мету придбання, а також надати належну оцінку придбаного позивачем товару по ланцюгу постачання.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо правомірності прийнятих податкового повідомлення-рішення, суди повинні дослідити реальне виконання умов спірного договору та відповідно правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Втім, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ , з огляду на доводи відповідача, що зазначене підприємство створено без наміру здійснювати господарську діяльність.

В свою чергу, суди попередніх інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, не перевірили дані щодо участі засновника/директора Товариства з обмеженою відповідальністю КАРБОН-ЮГ в діяльності очолюваної юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником та хто персонально брав у цьому участь з урахуванням того, що вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними правочинами.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Отже, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом судам необхідно: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; перевірити факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про їх фактичне нездійснення, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 у справі №814/3946/13-а скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду