Рішення

від 14.03.2019 по справі 295/2179/18

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2179/18

Категорія 52

2/295/870/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

Головуючого - судді: Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вимоги якого під час розгляду справи змінювала та остаточно просила стягнути на її користь з Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас моральну шкоду у розмірі 46904,68 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.02.2018 року по 14.03.2018 року у розмірі 4241,41 грн., зобов'язати відповідача зробити запис у трудовій книжці про звільнення та видати трудову книжку на руки позивачу, стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору. (а.с. 3-9, 137-140)

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 17.09.2009 року вона працювала у Приватному підприємстві Рекламно-виробниче агентство Галас на посаді головного бухгалтера. 15.01.2018 року позивач подала до відповідача заву, у якій просила звільнити її з 31.01.2018 року, однак її заява керівником підприємства ОСОБА_2 була вкотре проігнорована, у зв'язку з чим, 22.01.2018 року нею була подана ще одна заява, у якій ОСОБА_1 просила звільнити її з 05.02.2018 року. Дану заяву було вручено керівнику підприємства під відеозапис 25.01.2018 року. У період з 25.01.2018 року по 02.02.2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та вийшовши на роботу 05.02.2018 року за місцезнаходженням виробництва відповідача, за адресою: м. Житомир, вул. Параджанова, 62 та місцезнаходженням робочого місця ОСОБА_1, за адресою: м. Житомир, просп. Незалежності, 10г, все було зачинено, керівник підприємства на дзвінки ОСОБА_1 не відповідав. Таким чином, в останній робочий день 05.02.2018 року ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом про звільнення, не отримала на руки трудову книжку з відповідним записом про звільнення та з нею не було проведено остаточного розрахунку при звільненні. 14.03.2018 року на банківську картку ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 11419,61 грн. від ПП РВА Галас . У зв'язку з порушенням строків остаточного розрахунку при звільненні за період з 05.02.2018 року по 14.03.2018 року, позивачка вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому вказує, що середньоденна заробітна плата складає 202,63 грн., яка позивачкою обчислена з наступного розрахунку: сума нарахованої заробітної плати за останні два останні місяці роботи: грудень 2017 року - 3840,00 грн., січень - 4468,00 грн., кількість відпрацьованих робочих днів: грудень 2017 року - 20 днів, січень 2018 року - 21 день, отже (3840,00 грн. + 4468,00 грн.) 8308,00 : (20 днів + 21 день) 41 = 202,63 грн. Період затримки розрахунку при звільненні з 06.02.2018 року по 14.03.2018 рік становить 26 робочих днів, отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 5268,38 грн. (202,63 * 26), яка без врахування зборів та обов'язкових платежів у розмірі 19,5 % становить 4241,04 грн. Окрім того, у зв'язку з тим, що позивачці до цього часу не видана трудова книжна з відповідними записами, що призвело до неможливості подальшого працевлаштування та постановлення на облік до центру зайнятості, а тому їй завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що відносно ОСОБА_1 вчинялися погрози та образи з боку керівника відповідача, за які не вибачилися, позивачка відчуває тягар через нестачу коштів, вона змушена вживати додаткових заходів для утримання родини та організації свого життя, позичати кошти в борг, що призвело до моральних страждань, відчуття приниження, погіршення самопочуття та стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 46904,68 грн., у який також входить розмір заробітної плати, яку ОСОБА_1 могла б отримати при вчасній видачі трудової книжки.

Ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 38-39).

Протокольною ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 14.06.2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 та витребувано у відповідача завірені належним чином копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1, накази про відпустки (щорічні та інші) ОСОБА_1 за весь період роботи 2009-2018рр., розрахунково-платіжні відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за весь період роботи 2009-20018рр., табелі обліку робочого часу ОСОБА_1, трудову книжку, наказ про звільнення (а.с. 69-71).

03.08.2018 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач вказав, що згідно наказу № 2 від 05.02.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням. Останній робочий день ОСОБА_1 був 21.01.2018 року, що підтверджується текстом наказу про звільнення, табелями обліку робочого часу на підприємстві за січень і лютий 2018 року, актами фіксування відсутності бухгалтера підприємства на робочому місці з 22.01.2018 року по 05.02.2018 року. Залишок невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за січень 2018 року становить 390,00 грн., який було виплачено 06.03.2018 року, у лютому заробітні плата не нараховувалась у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці. Затримка виплати 390,00 грн. становить 22 робочі дні, за період з 06.02.2018 року по 06.03.2018 року. Сума середньоденного заробітку становить 161,14 грн., яка вирахувана з наступного розрахунку: нарахована заробітна плата за грудень 2017 року - 3091,20 грн., січень - 2226,56 грн., кількість відпрацьованих робочих днів: грудень 2017 року - 20 днів, січень - 2018 року - 13 днів, всього 33 робочих дні, отже (3840,00 грн. + 2226,56 грн.) 5317,76 : (20 днів + 13 день) 33 = 161,14 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 3545,08 грн. (161,14 * 22). Зазначена сума була сплачена разом із заробітною платою ОСОБА_1 на картковий рахунок 07.03.2018 року. Так само була перерахована компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7897,51 грн. Всього 06.03.2018 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 11419,61 грн., що включає заборгованість по заробітні платі у розмірі 390,00 грн., 7897,51 грн. компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, 3545,08 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Доплата компенсації у розмірі 413,13 здійснена 30.07.2018 року. Також відповідач вказує, що трудова книжна ОСОБА_1 на підприємстві не зберігалась і не пред'являлась нею для здійснення запису про звільнення, що підтверджується текстом наказу про звільнення та актом інвентаризації від 05.02.2018 року, тому позовні вимоги в цій частині пред'явлені безпідставно. Також, безпідставною є вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки після подачі заяви про звільнення 21.01.2018 року ОСОБА_1 мала б відпрацювати ще два тижні, однак вона не вийшла на роботу, причини неявки на роботу керівництво не повідомила, не отримала на руки наказ про звільнення, не внесла записи у трудову книжку, не передала бухгалтерську і податкову звітність по акту керівнику підприємства. Крім того, внаслідок порушення ОСОБА_1 положень посадової інструкції головного бухгалтера на підприємстві щодо порядку звільнення та передачі документації, підприємством було порушено строки подачі податкової звітності, у зв'язку з чим підприємством було сплачено штраф у розмірі 1190,00 грн. На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 відповідач вважає необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні. (а.с. 89-129)

09.08.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка вказала, що у відзиві відповідач зазначає, що останнім робочим днем був 21.01.2018 року, однак дане твердження є хибним, оскільки чергову заяву на звільнення ОСОБА_1 написала лише 22.01.2018 року, та просила звільнити з 05.02.2018 року. З 22 по 24 січня 2018 року позивач виходила на роботу, про що свідчить вхід до бухгалтерської системи Медок , а з 25.01.2018 року позивачка перебувала на лікарняному, крім того, 21.01.2018 року був вихідним днем - неділя. Акти відповідача про відсутність на роботі не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 у ці дні працювала. У наведених у відзиві розрахунках відповідач не врахував всі дні, які ОСОБА_1 відпрацювала, період перебування на лікарняному та останній робочий день, який був 05.02.2018 року. Також доплата у розмірі 413,13 грн. здійснена відповідачем не була, про що свідчить виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 159-179).

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, представник відповідача ОСОБА_4 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без їх участі, уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якою передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом директора Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас ОСОБА_2 № К-2 від 04.04.2016 року ОСОБА_1 переведено з посади бухгалтера на посаду головного бухгалтера з посадовим окладом згідно штатного розпису. (а.с. 105).

22.01.2018 року ОСОБА_1 директору Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас ОСОБА_2 подано заяву, у якій вона просила звільнити її із займаної посади за власним бажанням з 05.02.2018 року. (а.с. 15).

Наказом директора Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас ОСОБА_2 № 2 від 05.02.2018 року ОСОБА_1 звільнено 05.02.2018 року за власним бажанням згідно поданої заяви та наказано провести нарахування заробітної плати по останній робочий день ОСОБА_1 22.01.2018 року, нарахувати компенсацію за невикористану щорічну відпустку, наказ про звільнення і розрахунок при звільненні передати ОСОБА_1 при її першому зверненні у відповідності до ст. 47 КЗпП України у зв'язку з її відсутністю на робочому місці в день звільнення, запис у трудовій книжці зробити за вимогою ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю трудової книжки ОСОБА_1 на підприємстві з 22.01.2018 року. (а.с. 97)

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року №95, прийнятої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною п'ятою статті 97 Кодексу Законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (частина дванадцята статті 10 Закону України "Про відпустки" ).

Порядок обчислення середньої заробітної врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 .

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом першим п. 7 розділу IV вказаного вище Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з пунктом 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на момент звільнення ОСОБА_1 з Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас , їй не було виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану основну щорічну відпустку.

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, 14.03.2018 року на її рахунок відповідачем було перераховано кошти у розмірі 11419,61 грн. (а.с. 149)

Як зазначено представником відповідача у відзиві, вказана сума включає заборгованість по заробітній платі у розмірі 390,00 грн., 7897,51 грн. компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, 3545,08 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, необхідно виходити із заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, яка склала: у грудні 2017 року - 3840,00 грн., у січні 2018 року - 4468,00 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України. (а.с. 11-14, 131-132)

В результаті ділення суми доходу позивача за два місяці, що передували звільненню, на кількість робочих днів у вказаних місяцях розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 202,63 грн. (3840,00 + 4468,00):41 = 202,63).

Отже, з урахуванням періоду затримки розрахунку при звільненні з 06.02.2018 р. по 14.03.2018 р., що становить 26 робочих днів, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5268,38 грн. (202,60 х 26 = 5268,38).

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 відповідачем заборговано 5268,38 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням суми податків та обов'язкових платежів.

Щодо заборгованості по заробітній платі, суд виходив з наступного.

Стороною відповідача вказувалося, що розмір заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року ОСОБА_1 становить 390,20 грн., виходячи з розміру нарахованої заробітної плати в розмірі 2765,90 грн. за 13 відпрацьованих робочих днів в січні за мінусом отриманого позивачем авансу в розмірі 1836,35 грн. (а.с. 10)

В свою чергу позивач вказує, що січень нею був відпрацьований, оскільки останній робочий день був 05.02.2018 року, а з 25.01.2018 року по 02.02.2018 року вона перебувала на лікарняному, при цьому 24.01.2018 року вона ще перебувала на робочому місці.

Аналізуючи докази надані сторонами по справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 відпрацювала 14 календарних днів в січні 2018 року на посаді головного бухгалтера Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас , виходячи з того, що наказом про звільнення ОСОБА_1 №2 від 05.02.2018 року визначено, що останній її робочий день є 22.01.2018 року, згідно табеля за січень 2018 рік та актів про відсутність на роботі головного бухгалтера ОСОБА_1, остання була відсутня на роботі, серед іншого, 23 та 24 січня 2018 року, а як встановлено судом з 25.01.2018 року по 02.02.2018 року остання перебувала на лікарняному. (а.с. 101, 120, 125, 16)

Згідно норм ст.ст. 78, 79 та 80 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд критично ставиться до твердження позивача, що доказом її присутності на робочому місці є входження до програми Медок , оскільки відповідні докази суду не надані, а відеоматеріали долучені позивачем до матеріалів справи не відображають присутність її на робочому місці 23 та 24 січня 2018 року.

Виходячи з наведеного, сума заробітної плати за січень 2018 року за відпрацьовані 14 календарних днів ОСОБА_1 на Приватному підприємстві Рекламно-виробниче агентство Галас складає 2978,66 грн., а тому що за мінусом нарахованого авансового платежу в розмірі 2194,43 грн., сума заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року перед позивачем становить 784,23 грн., яка включає суму податків та обов'язкових платежів.

Заперечень щодо суми компенсації за невикористану основну щорічну відпустку під час звільнення ОСОБА_1 в розмірі 7897,51 грн. ні від позивача ні від відповідача не виникало, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас перед позивачем ОСОБА_1 складає 19950,12 грн., що складається з 784,23 грн. заборгованості по заробітній платі за січень 2018 року, 5268,38 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 7897,51 грн. компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, однак виходячи з того, що в 14.03.2018 року на рахунок позивача від відповідача надійшли кошти у розмірі 11419,61 грн., з відповідача необхідно стягнути кошти на користь позивача у розмірі 1530,51 грн.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі Закон № 1105).

Виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності - це передбаченні чинним законодавством, передусім Конституцією України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", специфічні гарантовані соціальною державою Україною відносини із застрахованими особами щодо реалізації громадянами права на соціальний захист, яке, серед іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, серед іншого, надається такий вид матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності (ст. 20 Закону № 1105)

За змістом ст. 22 Закону № 1105, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Абзац другий частини другої ст. 22 Закону № 1105 визначає, що оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач з 25.01.2018 року по 02.02.2018 року перебувала на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності, однак виходячи з норм ч. 1 ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та ч. 2 ст. 264 ЦПК України в якій визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог суд не досліджує та не проводить обрахунків пов'язаних з оплатою тимчасової непрацездатності позивача.

Згідно ст. 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Чинним законодавством на працівників покладається обов'язок при прийнятті на роботу подати власнику чи уповноваженому ним органу належно оформлену трудову книжку, а на власника - забезпечити ведення трудових книжок.

Питання щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 „Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1-4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 „Про трудові книжки працівників", при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

Згідно п. 4.1 - 4.2 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

У разі звільнення осіб, трудовий стаж підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно п. 7.1 Інструкції, на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277, книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку. Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що на підприємстві відсутня трудова книжка ОСОБА_1, оскільки судом було оглянуто книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, яка була надана представником відповідача, з якої встановлено, що 17.09.2009 року підприємством було прийнято трудову книжку ОСОБА_1, однак книга не містить підпису ОСОБА_1 про одержання трудової книжки, таким чином, суд приходить до висновку, що трудова книжка ОСОБА_1 їй не видавалася, за її збереження відповідає роботодавець, у зв'язку з чим, є підстави для задоволення позовної вимоги позивача щодо видачі ОСОБА_1 трудової книги з внесенням запис відповідних записів про її звільнення.

Судом враховано, що в частині позовних вимог щодо компенсації за час затримки видачі трудової книжки позивач відмовилася подавши заяву про зменшення розміру позовних вимог, а тому в цій частині позовних вимог суд не розглядає.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) збитку" за змінами внесеними постановою Пленуму № 4 від 25.15.2001 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Заподіяний моральний збиток відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені неправомірними діями інших осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Враховуючи, що судом вирішено питання щодо відновлення становища позивача у сфері трудових відносин, враховуючи, що відповідачем проводилися розрахунки з позивачем, судом не встановлено порушення трудового законодавства відповідачем щодо самого звільнення, а встановлені порушення щодо своєчасної сплати частини заробітної плати та сум що підлягають стягненню під час звільнення працівника, які судом усунуті, крім того позивач не надала належних доказів того, що її здоров'я погіршилося внаслідок взаємовідносин з роботодавцем при звільненні, тобто що порушення її законних прав призвело до моральних страждань, а тому враховуючи характер правовідносин, в розрізі даного спору та виходячи з того, що судом встановлено порушення прав позивача в сфері трудових відносин, беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені позивачкою для захисту її прав, суд оцінює розмір моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За правилами ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1409,60 грн., сплачених позивачем за вимоги майнового та немайнового характеру.

Виходячи з наведеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпуски , Законом України Про індексацію грошових доходів населення , Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 6, 7, 10-13 , 18 , 76-81 , 89 , 258 , 259 , 263-265 , 268, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство Рекламно-виробниче агентство Галас видати ОСОБА_1 трудову книгу та внести запис в трудову книгу ОСОБА_1 про її звільнення з 05.03.2018 року з посади головного бухгалтера за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас на користь ОСОБА_1 2530,51 грн. середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, яка включає суму податків та обов'язкових платежів та 4000,00 грн. моральної шкоди.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Рекламно-виробниче агентство Галас на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 10025 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне підприємство Рекламно-виробниче агентство Галас , місцезнаходження: 10031 м. Житомир, пров. Луговий, 4а, м. Житомир, вул. Параджанова, 62, ЄДРПОУ 35905685.

Повний текст рішення складено 20.03.2019 року.

Суддя Н.В. Ведмідь