Постанова

від 25.03.2019 по справі 826/14085/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №826/14085/15

адміністративне провадження №К/9901/31253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року (Суддя: Качур І.А.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (Судді: Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.),

у справі № 826/14085/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кантар

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення у розмірі 137 158,54 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кантар (далі - позивач, ТОВ Кантар ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) в якому просило суд визнати протиправними дії щодо проведення перевірки, за наслідками якої складений акт перевірки від 08.06.2015 року № 2276/26-56-15-01-18, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2015 року № 0013031501, яким до позивача за порушення строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ нараховані штрафні санкції в розмірі 137 158,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В доводах касаційної скарги відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції лише в частині висновку про неправомірність винесення повідомлення-рішення від 01.07.2015 року № 0013031501, яким до позивача за порушення строку сплати узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ нараховані штрафні санкції в розмірі 137 158,54 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що в додатку 2 розрахунку суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року за лютий 2015 року від 18.03.2015 року ТОВ Кантар внесено до графи 4 таблиці 1 суму 686 058 грн. В податкових деклараціях попередніх звітних періодів сума 686 058 грн не була відображена, а тому, така сума (з урахуванням переплати в розмірі 265,30 грн) набула статусу узгодженої та 20.03.15 р. автоматично внесена в картку особового рахунку платника як збільшення податкового зобов'язання. Позивачем 29.04.2015 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ та додаток 2, в якому, в графі 3 таблиці 1 зазначено суму 686 058 грн, але борг, з урахуванням уточнюючих розрахунків не списано, та нараховано пеню та штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.03.15 р. позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, в рядку 9 якої було зазначено суму податкових зобов'язань - 2 749 126 грн., в рядку 17 вказано суму податкового кредиту - 2 793 503 грн.

У графі 19 Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду (рядок 17-рядок 9) (позитивне значення) вказано суму 44 377 грн.

За даними декларації, жодних сум не визначено до бюджетного відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Із податкової декларації ТОВ Кантар за січень 2015 року вбачається, що сума в розмірі 686 058 грн. - залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, зазначена позивачем у рядку 24 - Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Враховуючи, що вказана сума не була відображена позивачем в податкових деклараціях попередніх звітних періодів, податковим органом сума залишку від'ємного значення в розмірі 686 058 грн. з урахуванням переплати в розмірі 265,30 грн. була внесена в картку особового рахунку ТОВ Кантар як збільшення податкового зобов'язання.

В податковій декларації за лютий 2015 року в графі 26 - Сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів відображено вищезазначену суму.

ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 08.06.15 р. №2276/26-56-15-01-18 з висновками про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 686 058 грн (п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Зі змісту акта перевірки від 08.06.2015 року № 2276/26-56-15-01-18 вбачається, що податковий орган при проведені перевірки керувався даними картки особового рахунку позивача, в якій сума в розмірі 685 792,70 грн. відображається як податкова заборгованість у зв'язку з несплатою якої нараховані штрафні санкції.

На підставі вказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.07.15 р. № 0013031501, яким позивачу за затримку на 38 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 685 792,70 грн. нараховані штрафні санкції в сумі 137 158, 54 грн (20% від суми податкового зобов'язання).

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на те, що в розумінні вимог Податкового України, податковий обов'язок з перерахування суми податку до бюджету у визначений законом строк виникає у платника або в силу самостійного декларування відповідного податкового зобов'язання у поданій до контролюючого органу звітності, або за фактом закінчення процедури узгодження податкового зобов'язання. Проте, ані подана позивачем податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року, ані уточнюючі розрахунки до неї не містили у відповідних графах самостійно визначеної товариством до сплати суми податкового зобов'язання, а невірне заповнення додатку № 2 стосувалось виключно обліку сум залишків від'ємного значення попередніх (звітних) податкових періодів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.14.1.156. ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже податковий обов'язок з перерахування суми податку до бюджету у визначений законом строк виникає у платника або в силу самостійного декларування відповідного податкового зобов'язання у поданій до контролюючого органу звітності, або за фактом закінчення процедури узгодження податкового зобов'язання.

За приписами абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 23.04.15 р. та 29.04.15 р. позивачем було подано до ДПІ уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в декларації за лютий 2015 року.

Між тим, відповідачем не враховано, що ані податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року, ані подані уточнюючі розрахунки до неї не містили у відповідних графах самостійно визначеної позивачем суми податкового зобов'язання, а невірне заповнення додатку № 2 стосувалось виключно обліку сум залишків від'ємного значення попередніх (звітних) податкових періодів.

Як вбачається із додатка № 2 до податкової декларації за лютий 2015 року позивач помилково зазначив суму в розмірі 686 058 грн. в графі 4 таблиці 1 вказаного додатку (суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань), у зв'язку з чим позивач подав уточнюючий розрахунок.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко