Рішення

від 18.03.2019 по справі 363/4839/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.03.2019 Справа № 363/4839/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді Баличевої М.Б., за участю секретаря Рибки І.Є., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завданої матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення завданої матеріальної шкоди, в якій просив стягнути з відповідача на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 17 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є фізичною особою - підприємцем та орендує приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, яке використовується ним для здійснення роздрібної торгівлі продуктами та предметами першої необхідності. Приміщення магазину є новозбудоване, обладнане засобами захисту від несанкціонованого проникнення, у нічний час охороняється державною службою охорони. 01.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_4 продавцем - консультантом магазину було укладено безстроковий трудовий договір № 386, яким передбачена повна індивідуальна матеріальна відповідальність продавця. Зазначений договір 06.11.2012 року було зареєстровано у Вишгородському районному центрі зайнятості за № 10591200609. Відповідач прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за прийом та реалізацію довірених матеріальних цінностей. Актом документальної перевірки від 28.06.2017 року встановлена нестача касової виручки в магазині за 25.06.2017 року в сумі 17 000 грн. В цей період в магазині працювала лише одна матеріально - відповідальна особа відповідач ОСОБА_4, яка пояснила позивачу, що 25.06.2017 року о 22 год. 15 хв. виручку в сумі 17 000 грн. вона поклала в сейф (шафу), а магазин о 22 год. 25 хв. поставила на сигналізацію. Вранці 26.06.2017 року о 07 год. 52 хв. відключила сигналізацію, однак виручки у розмірі 17 000 грн. в сейфі (шафі) куди вона її поклала вечорі вже не було.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позовній заяві, надав письмову відповідь на відзив відповідача та письмову промову у судових дебатах, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, надала письмовий відзив на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Пояснила, що відповідач ОСОБА_4 не є матеріально відповідальною особою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем та орендує приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується ним для здійснення роздрібної торгівлі продуктами та предметами першої необхідності.

01.11.2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено безстроковий трудовий договір № 386.

Зазначений договір 06.11.2012 року було зареєстровано у Вишгородському районному центрі зайнятості за № 10591200609.

Актом документальної перевірки (ревізії) по магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 який розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 28.06.2017 року встановлена нестача касової виручки в магазині за 25.06.2017 року в сумі 17 000 грн.

Відповідно до умов вищевказаного трудового договору № 386 від 01.11.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 не приймала на себе повну матеріальну відповідальність за прийом та реалізацію довірених матеріальних цінностей.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що працівник зобов'язаний виконувати прийом та реалізацію довірених матеріальних цінностей, своєчасно проходити медогляд, дотримуватися санітарних норм на робочому місці, контролювати термінали споживання реалізуємих товарів, ввічливо та професійно обслуговувати покупців.

Частиною 1 статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності згідно частини 2 цієї статті права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (без діяльністю) працівника.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 124 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України .

Будь - яка документація щодо фіксування кількості товарів, що передавалися по зміні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 від одного продавця іншому у торговій точці не велася, а відтак і неможливо стверджувати, що нестача сталася саме з вини ОСОБА_4

Посилання позивача на звіт за робочу зміну ОСОБА_4 від 28.06.2017 року та акт ревізії від 28.06.2017 року, проведеної за участі позивача та інших зацікавлених осіб є необґрунтованим, оскільки відповідно до змісту зазначеного акту в ньому зафіксовано лише книжковий залишок, фактичний залишок та нестача в сумі 17 000 гривень, однак ніяким чином не підтверджується, що нестача сталася саме з вини відповідача ОСОБА_4

Обліковий регістр у вигляді зошита руху товару, не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76-78 ЦПК України, оскільки зазначений документ не передбачений нормами чинного законодавства.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз'яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд, у кожному випадку, зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до частини 2 статті 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не мо-же ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, надані ОСОБА_3 до суду докази не доводять вину відповідача ОСОБА_4 у нестачі каси у розмірі 17 000 гривень, а тому відсутні підстави для стягнення матеріальної шкоди.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача, або її винних дій чи бездіяльності, що призвели до нестачі каси, а також причинного зв'язку між її винними діями чи бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачем суду не надано.

Таким чином, з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача ОСОБА_3 заподіяно матеріальної шкоди і відповідач має нести відповідальність.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити через необгрунтованість.

Керуючись ст. ст.124, 130, 135-1, 138 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завданої матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 березня 2019 року.

Головуючий М.Б. Баличева