Постанова

від 21.03.2019 по справі 673/323/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 673/323/17

провадження № 61-41674 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Хмельницька обласна спілка споживчих товариств,

відповідач - дочірнє підприємство Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки ,

третя особа - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

третя особа - ОСОБА_7,

представник третіх осіб - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого

2018 року у складі судді Дворніна О. С. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року у складі суддів Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, в якому просив визнати удаваними в частині покупця договір купівлі-продажу 85/100 частин тарного складу, тарного цеху від 25 грудня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й. та договір купівлі-продажу майнового комплексу Сушарка від 25 грудня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й., а також визнати його покупцем за вказаними договорами.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки , в якому просив визнати удаваним в частині покупця договір купівлі-продажу одноповерхового будинку складу-магазину від 23 липя 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л. Й. та визнати його покупцем за вказаним договором.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 17 листопада 2017 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Позови мотивовані тим, що 25 грудня 2003 року між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_10, який є рідним братом позивача, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшли 85/100 частин тарного складу, тарного цеху, які знаходяться по АДРЕСА_3, а також договір-купівлі продажу, відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшов комплекс майновий Сушарка , який знаходиться по АДРЕСА_1

Крім того, 23 липня 1998 року ОСОБА_10 та ДП Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_10 придбав у вказаного підприємства одноповерховий будинок складу-магазину, який знаходиться по АДРЕСА_2.

Позивач посилався на те, що усі вказані договори купівлі-продажу є удаваними угодами в частині покупця, оскільки в дійсності усе вказане майно було придбане ним за власні кошти, разом з тим, будучи на час укладення спірних договорів працівником ДП Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки , був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю та у зв'язку з цим не міг оформити право власності на придбане майно на власне ім'я. Факт придбання майна за особисті кошти позивача підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, згідно з якими грошові кошти сплачувалися ОСОБА_4 Крім того, після укладення вказаних договорів купівлі-продажу позивач безперешкодно користувався придбаним майном.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер, а тому 15 липня 2016 року спадкоємець померлого - його дружина ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на частку вищевказаного майна, посилаючись на те, що таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, з 15 липня 2016 року порушуються права позивача щодо придбаного ним майна, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що спірні договори купівлі-продажу укладено з метою приховати інші угоди, а кошти, сплачені за придбання такого майна, належали саме йому. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності та наявності підстав для його застосування.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 рокуапеляцйіну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на застосування строку позовної давності, як підставу для відмови у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що при укладенні спірних договорів купівлі-продажу його сторонами були додержані усі вимоги щодо змісту, істотних умов та форми правочину, а саме, договори були зареєстровані через відповідний орган державної реєстрації та право власності покупця на всі придбані об'єкти нерухомості було зареєстровано у встановленому законом порядку. Зазначені договори укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено. Будь-які письмові докази на спростування умов нотаріального посвідчення договорів в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції правильно виходив з недоведеності позивачем обставин, на які він посилався на підтвердження заявлених ним позовних вимог.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову в тому числі у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише при обґрунтованості позову.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції та виключив з мотивувальної частини рішення суду посилання на застосування строку позовної давності, як підставу для відмови у позові.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені ними рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що майно було придбано за особисті кошти позивача, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №67 та №68 від 22 вересня 2003 року та №73 від 28 липня 1998 року, яким суди належної оцінки, як доказам, не надали. Судами не враховано, що з часу придбання вказаного майна позивач безперешкодно ним користується. Судами надана неправильна оцінка наданим позивачем квитанціям, як доказам, оскільки під час розгляду справи відповідність їх форми і змісту Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку не з'ясовувалась.

Крім того, заявник посилається на те, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки його право на майно не оспорювалось та лише після пред'явлення 15 липня 2016 року ОСОБА_5 позову про визнання права власності на це майно, виникло право на звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на касаційну скаргу представник третіх осіб не погодився з доводами позивача та просив залишити без змін ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень або пояснень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 224 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення спірних угод, передбачалось, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 41 ЦК УРСР (1963 року, чинної на час укладання спірного правочину) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Саттею 58 ЦК УРСР (1963 року, чинної на час укладання спірного правочину) передбачалось, що недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

За удаваною угодою сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Під час розгляду справи установлено, що відповідно до умов укладених у письмовій формі та нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу покупець ОСОБА_10 (брат позивача) набув право власності на придбані об'єкти нерухомого майна, зареєстрував договори та право власності на придбане за цими договорами майно у встановленому законом порядку. При укладенні спірних договорів купівлі-продажу сторонами було дотримано вимог щодо змісту такої категорії договорів, істотних умов та форми такого виду правочинів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками справи докази й надавши правову оцінку усім їх доводам та запереченням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог, оскільки всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів того, що оспорювані ним угоди купівлі-продажу нерухомого майна є удаваними в частині покупця.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав вважати оспорювані позивачем договори купівлі-продажу нерухомого майна удаваними в частині покупця, оскільки передбачені вищевказаними нормами ЦК УРСР підстави удаваності позивачем не доведено належними і допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів, зокрема наданих ним квитанцій до прибуткових касових ордерів № 73 від 28 липня 1998 року та № 67, № 68 від 22 вересня 2003 року, які, на його думку, підтверджують факт придбання саме ним спірного майна за договорами купівлі-продажу.

Разом з тим, вказані докази були предметом перевірки в суді першої та апеляційної інстанції, за результатами якої суди дійшли висновків, що вказані квитанції не підтверджують факт придбання спірного майна саме за особисті грошові кошти позивача, а також не доводить підстав і обставин, з якими закон пов'язує удаваність угод купівлі-продажу нерухомого майна.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної інстанції позивача щодо неправильності оцінки судами попередніх інстанцій у якості доказів поданих ним квитанцій до прибуткових касових ордерів, оскільки такі доводи були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та зводяться до необхідності переоцінки вказаних доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про дотримання позивачем строку позовної давності та безпідставності застосування судом першої інстанції наслідки пропуску строку позовної давності, у даному випадку правового значення для правильності вирішення справи не впливають, оскільки суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у позові саме з підстав необґрунтованості позовних вимог та змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на застосування строку позовної давності, як одну з підстав для відмови у позові.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердились під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, та фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких підстав, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого

2018 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська