Постанова

від 18.03.2019 по справі 759/5702/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/5702/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/697/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляцій за фактичне користування послугами.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду опубліковано в газеті Голос України від 03.10.2018 № 185 (6940).

Ухвалою Київського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М. від 19 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року прийнято до провадження Київського апеляційного суду, справу призначено до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер звернулось в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

У липні 2016 року позивач подав заяву про заміну неналежного відповідача, в якій просив замінити первісного відповідача ОСОБА_5 на належного відповідача ОСОБА_3 (а.с. 43 том 1).

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року суд задовольнив клопотання позивача, не припиняючи розгляд справи, замінив первісного відповідача належним відповідачем, а саме на ОСОБА_3 (а.с. 73 том 1).

У ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги до ОСОБА_3, із останньої заяви від 03 вересня 2018 року остаточно просив стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер загальну суму заборгованості за надані послуги станом на 30 серпня 2018 року в сумі 59 069,64 грн., з яких сума боргу за гаражний бокс АДРЕСА_1 складається із 24 450,00 грн. - основної суми боргу; 3 951,94 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн. - 3% річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року; за гаражний бокс АДРЕСА_3 із 24 450,00 грн. - основної суми боргу, 3 951,94 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн. - 3% річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року (а.с. 6-9 том 2).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на балансі позивача знаходяться напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_2. Відповідач є власником гаражних боксів під АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та є споживачем наданих підприємством Спільне підприємство Партнер послуг. В порушення норм діючого законодавства відповідач не виконує своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за користування гаражними боксами, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року, що є предметом позовних вимог.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позов Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляцій за фактичне користування послугами задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ СП Партнер суму боргу в розмірі 24 450 грн., інфляційні втрати 3 951,94 грн., 3 % річних 503,76 грн., судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп., а всього - 30 283 (тридцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 70 коп. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції відповідач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок недостатнього і неправильного дослідження доказів та всіх обставин справи в їх сукупності, а також вибіркової оцінки доказів, наданих до суду.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не враховані обставини щодо незаконного заволодіння позивачем допоміжних приміщень та місць загального користування напівпідземного гаража на 59 гаражних боксів за адресою : АДРЕСА_6; незаконного стягнення земельного податку з власників гаражних боксів, без проведення реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі м. Києва, безпідставної передачі на баланс СП Партнер майнового комплексу та незаконного прийняття на свій баланс СП Партнер напівпідземний гараж на 59 гаражних боксів, незаконного відкриття ПрАТ СП Партнер автостоянки у № 12 на земельній ділянці, на якій побудований майновий комплекс приватної форми власності. Також вказала на порушення керівництвом ПрАТ СП Партнер норм законодавства щодо введення в експлуатацію напівпідземного гаражу на 59 гаражних боксів. Просила врахувати, що поза увагою суду першої інстанції залишились обставини створення 03 квітня 2012 року власниками гаражних боксів товариства співвласників в організаційно-правовій формі Обслуговуючого кооперативу Уборевича 27А (код ЄДРПОУ 37962027) для задоволення потреб власників гаражних боксів в експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_7 за рахунок власних і залучених коштів. Між ОК Уборевича 27А та власниками гаражних боксів були укладені договори на утримання та обслуговування гаражних боксів в напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_7.

У судовому засіданні відповідач підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер , суд першої інстанції виходив з того, що з моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП Партнер між сторонами існували зобов'язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів. Відповідач не здійснювала оплати за внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач правомірно просить стягнути з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження Ленінградської РДА в м. Києві №1041 від 29.07.1996 Про будівництво напівпідземних гаражів-автостоянок на 35, 36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі доручено ДКП Партнер фінансування та виконання будівництва напівпідземних гаражів-автостоянок на 35, 36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі по 24 машино-місця кожна, забезпечення будівництво гаражів-автостоянок (а.с. 6 том 1).

На підставі інвестиційно-підрядного договору №4 від 20.05.1997 СП Партнер , що діяв як інвестор-підрядник, здійснив фінансування і виконання будівництва напівпідземної автостоянки-гаражу на ділянці АДРЕСА_10 на 24 машиномісця. Управління капітального будівництва КМДА передав на баланс позивачу напівпідземні гаражі (а.с. 10-11том 1).

Згідно з розпорядженням Ленінградської РДА м. Києва № 846 від 22.09.1999 Про прийняття в експлуатацію об'єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва , акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва від 29.05.1999, до створення товариства співвласників позивачу передано в експлуатацію напівпідземні гаражі на 58 машино-місць на ділянці АДРЕСА_11 (а.с. 17-21 том 1).

Відповідно до витягу з рішення Київської міської ради від 18.03.2004 №125/1335 Київська міська рада передала СП Партнер в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку 0,41 га для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів по АДРЕСА_12 з виконання обов'язку землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (а.с. 12 том 1).

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 03 вересня 2010 року власником гаражного боксу АДРЕСА_13 є ОСОБА_5 (а.с. 8 том 1).

13 грудня 2010 року між Закритим акціонерним товариством спільне підприємство Партнер , після зміни найменування Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер , та ОСОБА_5 укладено договір № 999 на експлуатацію та обслуговування. За умовами укладеного договору ЗАТ СП Партнер бере на себе обов'язки по зберіганню і охоронні транспортних засобів власника в гаражі АДРЕСА_14 встановленого на земельній ділянці відведеній ЗАТ СП Партнер на праві довгострокової оренди по АДРЕСА_15, а власник бере на себе зобов'язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на умовах цього договору (а.с. 7 том 1).

За пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що власник особисто, або по його дорученню, інші особи мають право ставити на зберігання в гараж АДРЕСА_14 автомобіль марки Мітсубісі Crandis, випуску 2006 року, державний номер НОМЕР_1. Прийняття автотранспорних засобів власника на зберігання посвідчується перепусткою.

Відповідно до пунктів 2.3., 3.1., 4.1. договору ЗАТ СП Партнер виконує обов'язки по зберіганню і охороні майна, а власник зобов'язаний своєчасно вносить грошові кошти за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених розрахунків ЗАТ СП Партнер , з урахуванням змін в нормативній та законодавчій базі. ЗАТ СП Партнер зобов'язаний охороняти вказані у пункті 2.2. автомобілі - пункт 2.4. договору.

Умовами договору сторони визначили, зокрема, що у випадку продажу гаража, новий власник заключає договір на експлуатацію та обслуговування - пункт 2.5 договору.

Згідно з плановими детальними калькуляціями та наказом Приватного акціонерного товариство Спільне підприємство Партнер № 88 від 31 липня 2015 року щомісячні внески на відшкодування витрат згідно калькуляції собівартості утримання та експлуатації гаражних боксів, що розташовані у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_7, з 01 лютого 2011 року встановлені у розмірі 350,00 грн., з 01 серпня 2015 року у розмірі 450,00 грн. (а.с. 13, 14, 15 том 1).

Долучені сторонами справи письмові докази свідчать про те, що 31 липня 2014 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 гаражний бокс АДРЕСА_13, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування гаражного боксу (а.с. 114-115 том 1). В той же день проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_3, про що свідчить інформаційна довідка з державного реєстру (а.с. 34 том 1).

Отже, з 31 липня 2014 року новим власником гаражного боксу АДРЕСА_13, є ОСОБА_3.

Доказів укладення з новим власником гаражного боксу АДРЕСА_13, ОСОБА_3 договору на експлуатацію та обслуговування гаражного боксу матеріали справи не містять.

З моменту набуття права власності на гаражний бокс АДРЕСА_13 власником ОСОБА_3 щомісячні платежі за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати не здійснювались на рахунок Приватного акціонерного товариство Спільне підприємство Партнер , що підтверджується розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем.

Обрахована за період з серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року заборгованість відповідача перед Приватного акціонерного товариство Спільне підприємство Партнер за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати становить суму 28 905,70 грн., з яких 24 450,00 грн. - основної суми боргу; 3 951,94 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн. - 3% річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Встановленні фактичні обставини у справі на підставі поданих доказів свідчать про те, що між Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Партнер та новим власником ОСОБА_3 договір по зберіганню і охоронні транспортних засобів власника в гаражі за адресою: АДРЕСА_7 не укладався. Дані обставини підтвердили в судовому засіданні сторони у справі.

Оскільки договір по зберіганню і охоронні транспортного засобу власника у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_7 в письмовій формі сторони не укладали, інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору зі зберігання й охорони майна (транспортного засобу) сторони не надали, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в частині щомісячних внесків за охорону автомобіля, так як такий обов'язок у відповідача ОСОБА_3 перед позивачем Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Партнер не виник. В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли підтвердження.

В частині, що стосуються стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам, які надавались Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Партнер , вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Подані позивачем письмові докази свідчать про те, що Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_16 зобов'язаний нести витрати по сплаті обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством, а також є експлуатаційною організацією, яка у тому числі надає послуги з експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража, до якого входить приміщення гаражного боксу АДРЕСА_14, за адресою: АДРЕСА_7, та до яких включаються послуги із забезпеченням об'єкта електроенергією, здійснення обслуговування об'єкта, проведення ремонтних робіт та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відсутність відповідного договору між споживачем експлуатаційних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати таких послуг, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Колегією суддів встановлено, що позивач забезпечує експлуатацію напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_7, та надає щомісячно експлуатаційні послуги споживачу ОСОБА_3, яка є власником гаражного боксу АДРЕСА_13, а відповідач користується гаражним боксом АДРЕСА_14 та споживає надані послуги, а тому вчинені дії сторонами підтверджують існування фактичних договірних відносин по наданню експлуатаційних послуг. Оскільки такі послуги надавалися Приватним акціонерним товариством Спільне підприємство Партнер своєчасно і в повному обсязі, тому споживач (власник майна) зобов'язаний їх оплатити.

При обрахуванні суми заборгованості за експлуатаційні послуги колегією суддів в основу розрахунків покладається щомісячні затрати, визначені та затверджені генеральним директором Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер , у планових детальних калькуляціях станом на 01 лютого 2011 року та станом на 01 серпня 2015 року (а.с. 13, 14 том 1). Інших змін до розміру собівартості експлуатаційного утримання одного гаражного боксу у напівпідземному гаражі за період 2016 року - 2018 року позивачем не надано.

Згідно калькуляції станом на 01 лютого 2011 року, з періодом дії з 01 лютого 2011 року по липень 2015 року, щомісячна собівартість експлуатаційного утримання одного гаражного боксу у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_7 складала суму 224,21 грн., з яких 82,11 грн. - експлуатаційні витрати; 23,07 грн. - накладні витрати; 119,03 грн. - обов'язкові платежі (а.с. 13 том 1).

Відповідно до затрат визначених у калькуляції станом на 01 серпня 2015 року щомісячна собівартість експлуатаційного утримання одного гаражного боксу у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_7 складала суму 294,37 грн., з яких 107,31 грн. - експлуатаційні витрати; 37,54 грн. - накладні витрати; 149,52 грн. - обов'язкові платежі (а.с. 14 том 1).

За заявлений позивачем період виникнення заборгованості з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року сума основного боргу становить розмір 13 582,21 грн., що розрахована за період з 04 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року із суми 224,21 грн. щомісячної оплати, за період з 01 серпня 2015 року по 30 серпня 2018 року із суми 294,37 грн. щомісячної оплати.

Оскільки на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, тому колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за період 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1 793,04 грн. та трьох відсотків річних - 318,46 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення боргу з ОСОБА_3 по нарахованим та несплаченим щомісячним внескам на відшкодування витрат по зберіганню і охороні транспортного засобу та експлуатаційних витрат за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року в сумі 28 905,70 грн. по гаражному боксу АДРЕСА_17 є недоведеними та задоволенню не підлягають. В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів укладення з відповідачем ОСОБА_3 договору по зберіганню і охороні транспортного засобу в гаражному боксі АДРЕСА_17. Належність на праві власності відповідачу гаражного боксу АДРЕСА_17 спростовується нотаріально посвідченим договором дарування, за умовами якого 31 липня 2014 року ОСОБА_3 передала в дар, а ОСОБА_8 прийняв у власність майно, а саме гаражний бокс АДРЕСА_17 ( а.с. 138-139, 140 том 1).

Доводи апеляційної скарги відповідача про створення власниками гаражних боксів товариства співвласників в організаційно-правовій формі Обслуговуючого кооперативу Уборевича 27А (код ЄДРПОУ 37962027) для задоволення потреб власників гаражних боксів в експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_7 висновків суду щодо кваліфікації правовідносин сторін у справі, які випливають із встановлених обставин, не спростовують, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що товариство співвласників Обслуговуючого кооперативу Уборевича 27А забезпечує експлуатацію напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_7 та відповідачем отримуються такі послуги саме від товариства. Факт оплати послуг товариству співвласників Обслуговуючого кооперативу Уборевича 27А також не підтвердила відповідач при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначені у скарзі доводи щодо незаконності заволодіння позивачем допоміжними приміщеннями та місцями загального користування напівпідземного гаражу на 59 гаражних боксів за адресою : АДРЕСА_6; незаконності стягнення земельного податку з власників гаражних боксів, без проведення реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі м. Києва, безпідставної передачі на баланс СП Партнер майнового комплексу та незаконного прийняття на свій баланс СП Партнер напівпідземний гараж на 59 гаражних боксів, незаконності відкриття ПрАТ СП Партнер автостоянки у № 12, порушення керівництвом ПрАТ СП Партнер норм законодавства щодо введення в експлуатацію напівпідземного гаражу на 59 гаражних боксів не входять до предмету доказування у даній справі за заявленими вимогами експлуатаційного підприємства ПрАТ Спільне підприємство Партнер та не впливають на суть ухваленого рішення про стягнення заборгованості за надані послуги з експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража, до якого входить приміщення гаражного боксу АДРЕСА_14, за адресою: АДРЕСА_7.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до статті 376 ЦПК України судове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді першої, апеляційної підлягають такому розподілу. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер задоволені частково, а тому судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи в суді першої інстанції у пропорційному розмірі задоволених вимог (54,29 %) в сумі 956,59 грн. слід покласти на відповідача ОСОБА_3 Відповідно сплачений ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції у пропорційному розмірі задоволених вимог за апеляційною скаргою (45,71%) в сумі 944,82 слід покласти на Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер . Як передбачено частиною 10 статті 141 ЦПК України у випадку покладення судових витрат на обидві сторони суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. Різниця судових витрат у розмірі 11,77 грн. (956,59 грн. - 944,82 грн.) підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер суму боргу в розмірі 13 582,21 грн., інфляційні втрати 1 793,04 грн., 3 % річних 318,46 грн., судовий збір в розмірі 11,77 грн. В іншій частині вимог Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2019 року.

Головуючий

Судді: