Постанова

від 26.05.2021 по справі 759/5702/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 759/5702/16-ц

провадження № 61-7192св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство Спільне підприємство Партнер (далі - ПрАТ СП Партнер ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У липні 2016 року ПрАТ СП Партнер подало заяву про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року замінено первісного відповідача належним відповідачем - ОСОБА_1

ПрАТ СП Партнер свої вимоги обґрунтовувало тим, що на балансі позивача знаходяться напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці АДРЕСА_1 . Відповідач є власником гаражних боксів №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 та споживачем наданих ПрАТ СП Партнер послуг, однак не виконує своїх обов`язків зі своєчасного внесення плати за користування гаражними боксами, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року.

З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог ПрАТ СП Партнер просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги станом на 30 серпня 2018 року в сумі 59 069,64 грн, з яких сума боргу за гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 складається із 24 450,00 грн основної суми боргу; 3 951, 94 грн інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн трьох процентів річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року; за гаражний бокс № НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 із 24 450,00 грн основної суми боргу, 3 951, 94 грн інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року; 503,76 грн трьох процентів річних за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року позов ПрАТ СП Партнер задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер суму боргу в розмірі 24 450 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 951,94 грн, три проценти річних у розмірі 503,76 грн, судовий збір в розмірі 1 378 грн, а всього - 30 283, 70 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що 31 липня 2014 року ОСОБА_1 набула право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_4 , обслуговування та експлуатація якого здійснюється ПрАТ СП Партнер , яке також надає послуги зберігання та охорони майна. ОСОБА_1 постійно користувалась послугами позивача, що нею не заперечувалось та не спростовувалось. З моменту передання відповідачем майна на зберігання ПрАТ СП Партнер між сторонами існували зобов`язання реального характеру по договору зберігання транспортних засобів.

З моменту набуття права власності на гаражний бокс АДРЕСА_5 до 31 грудня 2017 року відповідач не здійснювала щомісячну оплату внесків за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 24 450 грн.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність боргу в розмірі 24 450 грн, сума заборгованості підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з серпня 2014 року по серпень 2018 року.

Позовні вимоги про стягнення боргу, індексу інфляції та трьох процентів річних за користування відповідачем послугами гаражного боксу № НОМЕР_2 задоволенню не підлягають з огляду на те, що вона не є власником нерухомого майна, оскільки 31 липня 2014 року уклала з ОСОБА_3 договір дарування, предметом якого є вищевказаний гаражний бокс.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ПрАТ СП Партнер задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер суму боргу за експлуатаційне утримання гаражного боксу № НОМЕР_1 в розмірі 13 582, 21 грн, інфляційні втрати в сумі 1 793, 04 грн, три проценти річних у розмірі 318,46 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони не укладали у письмовій формі договір по зберіганню і охороні транспортного засобу власника у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_3 , інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору зі зберігання й охорони майна (транспортного засобу) сторони не надали, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в частині щомісячних внесків за охорону автомобіля.

Позивач забезпечує експлуатацію напівпідземного гаража за адресою: АДРЕСА_3 та надає щомісячно експлуатаційні послуги споживачу ОСОБА_1 , яка є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 та фактично споживає надані послуги, що підтверджує існування фактичних договірних відносин з надання експлуатаційних послуг, тому з відповідача на користь ПрАТ СК Партнер підлягає стягненню сума боргу за експлуатаційні послуги за період з 04 серпня 2014 року по 30 серпня 2018 року в розмірі 13 582, 21 грн, розрахована виходячи зі щомісячної собівартості експлуатаційного утримання одного гаражного боксу, а також інфляційні втрати та три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року ПрАТ СК Партнер звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року і залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за зберігання та охорону автомобіля з огляду на неукладення між сторонами договору по зберіганню та охороні транспортного засобу у письмовій формі суперечить статті 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства та породжують ці права та обов`язки.

Саме такою дією є реальне надання послуг зберігання та охорони з боку позивача та отримання таких послуг відповідачем.

Ухилення ОСОБА_1 від укладення договору в письмовій формі не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення боргу за зберігання та охорону автомобіля.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва. Зазначено, що справа є малозначною відповідно до приписів ЦПК України, однак з метою формування єдиної правозастосовчої практики судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню.

08 липня 2019 року справа № 759/5702/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Межі касаційного перегляду

Судові рішення в частині відмови у стягненні боргу за надані послуги з обслуговування та експлуатації гаражного боксу № НОМЕР_2 на АДРЕСА_3 в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460- IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі розпорядження Ленінградської РДА в м. Києві № 1041 від 29 липня 1996 року Про будівництво напівпідземних гаражів-автостоянок на 35, 36, 37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі доручено ДКП Партнер фінансування та виконання будівництва напівпідземних гаражів-автостоянок на НОМЕР_3, НОМЕР_4,НОМЕР_5 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву Біличі по 24 машиномісця кожна, забезпечення будівництва гаражів-автостоянок.

На підставі інвестиційно-підрядного договору №4 від 20 травня 1997 року СП Партнер , що діяло як інвестор-підрядник, здійснило фінансування і виконання будівництва напівпідземної автостоянки-гаражу на ділянці АДРЕСА_1 на 24 машиномісця. Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації передало на баланс позивачу напівпідземні гаражі.

Відповідно до витягу з рішення Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 СП Партнер передано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0, 41 га для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_3 .

На підставі розпорядження Ленінградської РДА м. Києва № 846 від 22 вересня 1999 року Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва , акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва від 29 травня 1999 року позивачу передано в експлуатацію напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на ділянці АДРЕСА_1 .

Суди встановили, що 13 грудня 2010 року ЗАТ СП Партнер та ОСОБА_2 уклали договір № 999 на експлуатацію та обслуговування, відповідно до пункту 1.1 якого підприємство бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі № НОМЕР_1 , встановленому на земельній ділянці, відведеній ЗАТ СП Партнер на праві довгострокової оренди на АДРЕСА_3 , а власник бере на себе зобов`язання вчасно вносити внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати на умовах цього договору.

31 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, відповідно до умов якого право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 набула ОСОБА_1 .

Встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 користувалася послугами ПрАТ СП Партнер по зберіганню та охороні належного їй автомобіля, тому між сторонами виникли зобов 'язання по договору зберігання транспортного засобу.

Відповідно до планової детальної калькуляції вартості утримання та експлуатації гаражних боксів, що розташовані у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_3 , щомісячні внески на відшкодування витрат з 01 лютого 2011 року встановлені у розмірі 350 грн.

Наказом ПрАТ СП Партнер № 88 від 31 липня 2015 року встановлено з 01 серпня 2015 року щомісячні внески на відшкодування витрат згідно калькуляції собівартості утримання та експлуатації гаражних боксів на АДРЕСА_3 у розмірі 450 грн.

Встановлено, що щомісячна собівартість експлуатаційного утримання одного гаражного боксу у напівпідземному гаражі за адресою: АДРЕСА_3 згідно калькуляції за період з 01 лютого 2011 року по 31 липня 2015 року складала 224, 21 грн, а з 01 серпня 2015 року - 294, 37 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер суми боргу в частині щомісячних внесків за охорону автомобіля, апеляційний суд виходив з того, що сторони не укладали договір про зберігання і охорону транспортного засобу у напівпідземному гаражному боксі № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 , тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ПрАТ СП Партнер суми боргу в частині щомісячних внесків за охорону автомобіля.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 977 ЦК України, якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Зберігання автотранспортних засобів здійснювалося ПрАТ СП Партнер як суб`єктом підприємницької діяльності, у зв`язку з чим такий договір зберігання є публічним. Правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в яких передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. При цьому факт відсутності договору зберігання автотранспортних засобів сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг, якщо особа фактично користувалася ними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 травня 2019 року в справі № 759/9660/16-ц (провадження № 61-28302св18).

Встановивши, що ОСОБА_1 як новий власник фактично користувалася гаражним боксом № НОМЕР_1 на АДРЕСА_3 , а ПрАТ СП Партнер здійснювало зберігання й охорону майна та несло експлуатаційні витрати на його утримання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення боргу з оплати внесків за охорону автомобіля в розмірі 10 867, 79 грн та експлуатаційні витрати у розмірі 13 582, 21 грн.

Разом з тим, судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що сторони не обумовили строк виконання ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати щомісячних внесків за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати, відсутні правові підстави для стягнення з неї на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер щомісячних внесків за охорону автомобіля у розмірі 10 867, 79 грн та залишає в цій частині рішення суду першої інстанції в силі.

Судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП Партнер інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер щомісячних внесків за охорону автомобіля в розмірі 10 867, 79 грн скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство Партнер інфляційних втрат та трьох процентів річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Ю. Тітов СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук