Постанова

від 21.02.2019 по справі 911/840/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 911/840/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 (повний текст підписано 12.11.2018)

у справі №911/840/18 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області (третя особа - 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ткаченко Івана Вікторовича (третя особа - 2)

про розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

В судовому засіданні 21.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, в ході проведення якої встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, передану йому в оренду за Договором від 19.07.2006, не за цільовим призначенням, що є підставою припинення права користування відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України; позивачем прийнято рішення "Про припинення договору оренди земельної ділянки" від 15.03.2018 № 12/29; відповідачем не виконуються умови договору щодо використання землі за цільовим призначенням, чим порушуються права землевласника щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності; відповідачем без згоди позивача було передано в суборенду частину земельної ділянки Ткаченко Івану Вікторовичу на підставі договору суборенди № 8 від 29.05.2012.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі №911/840/18 позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 19.07.2006 між Крюківщинською сільською радою Києво-Святошиського району Київської області та Приватним підприємством "Фірма Газпромсервіс", зареєстрований в Києво-Святошинському районному відділі земельних ресурсів 12.09.2006 за №454, про що у Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно 22.09.2006 вчинено запис за № 040632900168.

Зобов'язано Приватне підприємство "Фірма Газпромсервіс" повернути Крюківщинській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку (кадастровий номер 3222484001:01:023:0042) площею 0,9256 га по вул. Одеській на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за актом передачі.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" на користь Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 3 524,00 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не виконуються умови Договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням умов Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006, а вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від його вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 27.11.2018 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом допущено порушення права відповідача, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та основні принципи господарського судочинства, а саме рівність перед законом і судом, верховенства права та змагальність сторін.

Апелянт вказує, що акти від 24.01.2018 та 09.02.2018 складені з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема, відповідач не повідомлявся про проведення обстеження земельної ділянки в порядку, визначеному ч. 4 ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , відповідачу також не надано для ознайомлення документи, визначені ч. 3 ст. 6 Закону перед початком обстеження земельної ділянки, відповідач був відсутній при проведенні перевірок та ставить під сумнів факт їх здійснення за місцем знаходження земельної ділянки, оскільки, на його думку, характер виготовлення вказаних актів свідчить про те, що вказані акти складені на робочому місці посадової особи Держгеокадастру, яка підписала вказані акти.

Звертає увагу суду, що акти від 24.01.2018 та від 09.02.2018 не вручені відповідачу відповідно до приписів ч. 6 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , хоча форма складених актів містить рядки для вказівки відомостей щодо ознайомлення з його змістом відповідача, а також способу вручення йому примірника акту.

На думку скаржника, зміст акту від 09.02.2018 зводиться фактично до незаконності рішення орендодавця від 26.11.2005 щодо передачі орендарю в оренду земельної ділянки та порушення закону при укладенні договору оренди. Зауважує, що рішення орендодавця, на підставі якого укладений договір оренди є чинним, у встановленому законом порядку не скасовано, договір оренди не визнано недійсним, у зв'язку з чим дані, що містяться у вказаному акті є такими, що не мають значення для справи та не можуть братись до уваги судом при вирішені питання про розірвання договору оренди.

Не погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів оскарження порядку проведення перевірок та їх результатів.

На переконання апелянта, суд повинен критично поставитись до доказів, які підтверджують договірні відносини між відповідачем та ФОП Ткаченком І.В. з огляду на те, що підписи від імені відповідача на копіях договорів візуально різні, що ставить під сумнів їх підписання відповідачем, крім того позивачем не надано доказів державної реєстрації договору суборенди, як передбачено нормами Закону України Про оренду землі .

Крім того, апелянт вказує, що оскільки позивач обґрунтував свої вимоги нецільовим використанням земельної ділянки, а не порушенням вимог екологічного законодавства при використанні земельної ділянки, у зв'язку з чим при вирішенні даної справи взагалі не можуть бути враховані будь - які акти та рішення Державної екологічної інспекції та її територіальних органів.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушень орендарем договору оренди, внаслідок яких орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач змінював цільове призначення земельної ділянки, встановлене ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що останнім доведено факт використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто використання її для інших, ніж передбачено договором цілей, а припущення відповідача про незаконність актів перевірки не підтверджуються будь - якими доказами. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, який складено за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Оцінка акту перевірки, в тому числі й оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо порушення процедури його складання, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано оцінки акту перевірки уповноваженого законом органу влади.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що Ткаченко І.В. був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 8 від 29.05.2012, а в подальшому й договір оренди №8 від 31.12.2015. Після укладення договору оренди третя особа - Ткаченко І.В. здійснював підприємницьку діяльність (зареєстрований, як фізична особа - підприємець) на вказаній орендованій земельній ділянці, розмістивши магазин - склад з продажу металопрокату, що підтверджується рахунком на поставку товарів та податковою декларацією.

Зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність добровільного волевиявлення та обізнаності позивача про укладання вищезазначеного правочину, що свідчить про доведеність позивачем обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 29.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №911/840/18 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з огляду на відсутність даних щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України у справі №911/840/18 5 286,00 грн. судового збору, сплаченого за бланком квитанції № 90046 від 27.11.2018.

Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Попереджено відповідача, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

20.12.2018 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано лист в.о. голови Північного апеляційного господарського суду №09.1-13/498/18 від 19.12.2018, в якому зазначено, що грошові кошти в сумі 5286,00 грн., які сплачені відповідачем згідно квитанції №90046 від 27.11.2018 було зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі №911/840/18 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.02.2018.

Явка представників сторін

20.02.2019 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача адвоката Гора Р.М. в іншій судовій справі (без надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного), яка була залишена судом без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю, а також з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги, визначених ч.2 ст.273 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2019 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача, третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 21.02.2019 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представників третіх осіб 1 та 2 суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача, третіх осіб 1 та 2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

19.07.2006 між Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець", надалі - позивач) та Приватним підприємством "Фірма Газпромсервіс" ("орендар", надалі - відповідач) укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.п. 1, 2 якого позивач згідно з рішенням 29 сесії 4 скликання Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26.11.2005 надає в оренду, а відповідач приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,9256 га, розташовану на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту села Крюківщина, кадастровий номер земельної ділянки 3222484001:01:023:0042, із земель запасу для розміщення виробничої бази.

Строк дії цього договору - 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 1.5 договору).

Згідно з п. 3.2 Договору на передану в оренду земельну ділянку визначені наступні обмеження відповідно до класифікатора обмежень прав власності на землю та використання земельних ділянок: 1) правові: - зміна цільового використання; 2) екологічні: - дотримання вимог екологічного зонування.

Відповідно до п. 6.5 Договору цей договір припиняється у випадках, передбачених Законом країни "Про оренду землі" (статті 31, 32), Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

Договір зареєстровано в Києво-Святошинському районному відділі земельних ресурсів 12.09.2006 за № 454, про що у Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно 22.09.2006 вчинено запис за № 040632900168.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області здійснено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:0042, загальною площею 0,9256 га, яка розташована по вул. Одеська на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка перебуває в користуванні відповідача на підставі Договору оренди, про що складено акт обстеження від 24.01.2018.

У вказаному акті обстеження зазначено, що на обстежуваній земельній ділянці побудовано дві капітальні споруди, на одній із яких міститься напис "металобаза", а також розміщено автозаправну станцію (АЗС) з написом "дизельне пальне оптова ціна" та автомобільну газозаправну станцію (АГЗС), поряд з якою розташований стенд з написом "АГЗС пропан газ".

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки. В ході перевірки уповноваженим органом встановлено, що земельна ділянка площею 0,9256 га (кадастровий номер 3222484001:01:023:0042), розташована по вул. Одеській на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка перебуває в користуванні відповідача, використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та є підставою для припинення права користування відповідно до ст. 141 ЗК України. За результатами перевірки складено Акт від 09.02.2018 № 2-ДК/26/АП/09/01/-18.

На підставі вказаного акту перевірки від 09.02.2018 позивачем прийнято рішення від 15.03.2018 № 12/29 "Про припинення договору оренди земельної ділянки".

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2012 між відповідачем ("орендодавець") та громадянином України Ткаченко Іваном Вікторовичем ("орендар", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) було укладено договір оренди № 8, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати Ткаченко І.В. у тимчасове користування строком на 2 роки, з можливою пролонгацією, ділянку землі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Одеська, 20 у розмірі 200 кв.м. Вказане майно належить відповідачу на правах оренди згідно договору від 19.07.2006.

Доказів отримання згоди позивача на передачу частини земельної ділянки в суборенду, як передбачено Законом України "Про оренду землі" та умовами Договору оренди земельної ділянки, до суду не надано.

Виконуючи функції власника майна в інтересах територіальної громади, орган місцевого самоврядування фіксує зміст свого волевиявлення щодо управління майном у визначений спосіб - шляхом прийняття рішення.

Прийнявши це рішення, позивач у встановленій законодавством формі зафіксував волевиявлення щодо орендованого майна від імені територіальної громади, як власника орендованого майна, та звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди в судовому порядку.

Державною екологічною інспекцією у Київській області 17.09.2018 проведено позаплановий захід, за результатами якого складено акт № 219 проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У вказаному акті зазначено, що під час виїзду на місце та обстеження земельної ділянки кадастровий номер 3222484001:01:023:0042, розташованої по вул. Одеській на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка знаходиться в користуванні у відповідача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006, виявлено, що на земельній ділянці знаходиться пункт прийому брухту чорного металу, складське приміщення (металобаза), модульний пункт дизельної заправочної станції. При обстеженні вказаної земельної ділянки Державною екологічною інспекцією у Київській області встановлено факт видалення будівельних та твердих побутових відходів без спеціального дозволу, чим порушено ст.ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи" та ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України. Встановлено, що тверді побутові відходи видаляються на земельну ділянку в поліетиленових мішках та насипю, проходить часткове сортування вторсировини на вказаній земельній ділянці, а будівельні відходи сплановуються, ущільнюються. Розміщення на ґрунті відходів без дозволу призвело до засмічення земельної ділянки площею 0,21 га висота 1,5 м.

Доказів оскарження у встановленому законодавством порядку проведеного Державною екологічною інспекцією у Київській області позапланового заходу та його результатів до суду не надано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення орендарем такої умови договору оренди земельної ділянки, як використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в судовому порядку, а вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від його вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006, укладеного між сторонами та підлягає задоволенню.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно з п. 6.4 Договору орендована земельна ділянка чи її частина може передаватися у суборенду за згодою позивача. Якщо протягом одного місяця з моменту отримання позивачем письмового повідомлення про бажання відповідача передати земельну ділянку в суборенду позивач не надішле відповідачу письмове повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, відповідач має право передати земельну ділянку чи її частину в суборенду.

Як зазначалося вище, у акті обстеження земельної ділянки, складеному Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, зазначено, що на обстежуваній земельній ділянці розміщено автозаправну станцію (АЗС) з написом "дизельне пальне оптова ціна". Відповідно до видів діяльності відповідача, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності відповідача не належить діяльність, пов'язана з роздрібною торгівлею пальним.

З матеріалів справи вбачається, що Ткаченко Іван Вікторович був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та через канцелярію суду (вх. № 19605/18 від 24.09.2018) надав письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 8 від 29.05.2012, а в подальшому й договір оренди № 8 від 31.12.2015. Після укладення договору оренди третя особа - Ткаченко І.В. здійснював підприємницьку діяльність (зареєстрований, як фізична особа-підприємець) за адресою с. Крюківщина, вул. Одеська, 20. На вказаній орендованій земельній ділянці третя особа - Ткаченко І.В. розмістив магазин-склад з продажу металопрокату, що підтверджується рахунком на поставку товарів та податковою деклараціє. Таким чином третя особа - Ткаченко Іван Вікторович стверджує, що фактично користувався земельною ділянкою кадастровий номер 3222484001:01:023:0042.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Частиною 3 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Позивач зазначив в якості істотного порушення договору та підстави для його розірвання - використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором (для розміщення виробничої бази).

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Вказаній нормі кореспондує норма п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, згідно з якою землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Таким чином законодавець визначає використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з нормами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 ЦК України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу другої сторони договору - орендодавця.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/1032/17.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом "ґ" такою підставою визначено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Оскільки відповідачем не виконуються умови Договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, то такими діями порушуються права позивача щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Однак, у будь якому випадку вимога про розірвання договору повинна бути безумовною.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому не надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору оренди земельної ділянки не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012/3-53гс12.

Враховуючи встановлені місцевим господарським судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання укладеного між Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ПП "Фірма Газпромсервіс" Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не виконуються умови Договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням умов Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Наслідком розірвання договору оренди є повернення земельної ділянки, переданої в оренду. Вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки між собою нерозривно пов'язані. Вимога позивача про повернення земельної ділянки є похідною від його вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 19.07.2006, укладеного між позивачем та відповідачем.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З огляду на зазначене, суд дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині повернення Крюківщинській сільськой раді земельної ділянки за кадастровим номером 3222484001:01:023:0042, загальною площею 0,9256 га по вул. Одеській на території Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за актом її передачі також підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апелянта про допущені судом порушення права відповідача, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та основні принципи господарського судочинства, а саме рівність перед законом і судом, верховенства права та змагальність сторін, є помилковими та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач тричі звертався з клопотаннями про відкладення судових засідань в підготовчому провадженні та один раз при розгляді по суті.

ПП "Фірма Газпромсервіс" є юридичною особою, яка не позбавлена можливості направити в судове засідання іншого представника, в тому числі керівника підприємства або заступника. В матеріалах справи також міститься ордер серія КС № 241482 від 09.07.2018 про надання адвокатських послуг відповідачу адвокатом Несвіт В.

Основною умовою для відкладення є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, у той час як неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Так, відповідач скористався своїми правами, наданими нормами ГПК України, а саме неодноразово ознайомлювався з матеріалами справи, надав відзив на позовну заяву, додаткові письмові пояснення.

Ухвалою суду від 03.09.2018 судом було встановлено граничний термін для визначення із доказами та поданням доказів до 17.09.2018. Клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, від відповідача не надходило.

Застосовуючи згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про викоання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісного користування наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Елементарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989.

Твердження апелянта про те, що не є допустимими доказами акт обстеження земельної ділянки від 24.01.2018 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09.02.2018, оскільки вказані акти складені з порушенням встановленого законодавством порядку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доказів оскарження у встановленому законодавством порядку проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області перевірки та результатів перевірки до суду не надано, а припущення відповідача на незаконність актів перевірки не підтверджуються будь - якими доказами. Відповідно до вимог ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, який складено за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Твердження апелянта, що суд повинен критично поставитись до доказів, які підтверджують договірні відносини між відповідачем та ФОП Ткаченком І.В. з огляду на те, що підписи від імені відповідача на копіях договорів візуально різні, що ставить під сумнів їх підписання відповідачем, а позивачем не надано доказів державної реєстрації договору суборенди, як передбачено нормами Закону України Про оренду землі , судом не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, суборендар підтвердив факт укладання з відповідачем договору оренди № 8 від 29.05.2012, а в подальшому й договору оренди № 8 від 31.12.2015.

Окрім цього, у вищезазначених договорах було вказано, що земельна ділянка належить відповідачу на правах оренди згідно договору від 19.07.2006.

Таким чином, суборендар без законних підстав, передбачених чинним законодавством України фактично користувався земельною ділянкою, яка була передана ПП Фірма Газпромсервіс в оренду.

Відсутність державної реєстрації права користування за договором суборенди свідчить про порушення сторонами договору (орендарем та суборендарем) вимог законодавства щодо державної реєстрації таких прав.

В той же час, підписання договору оренди № 8 від 29.05.2012, договору оренди № 8 від 31.12.2015 та фактичне користування земельною ділянкою суборендарем свідчить про порушення орендарем - ПП Фірма Газпромсервіс умов Договору оренди та чинного законодавства України щодо передачі орендованої земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця.

Фактична передача ПП Фірма Газпромсервіс орендованої земельної ділянки у користування третій особі без державної реєстрації суборенди та без згоди орендодавця є самовільним та незаконним розпорядженням земельною ділянкою, що, в свою чергу, є істотним порушенням вимог чинного законодавства України та умов Договору оренди від 19.07.2006 № 1-2195.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві та в поясненнях на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі №911/840/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі №911/840/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі №911/840/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/840/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.03.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська