Постанова

від 24.07.2019 по справі 911/840/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/840/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Случа О.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (колегія суддів: Скрипка І.М. головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) та на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення

за участю:

позивача: 1) Ткачук О.В. (довіреність від 16.01.19), 2) Ломінський Є.Л (довіреність)

відповідача; 1) Фольчик А.С. (адвокат), 2)Гора Р.М. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 19.07.2006, який укладений між позивачем та Приватним підприємством "Фірма Газпромсервіс" (далі-відповідач) та зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,9256 га, яка знаходиться на вулиці Одеській на території позивача (далі-земельна ділянка), за актом приймання-передачі у десятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки він без згоди позивача передав в суборенду частину земельної ділянки іншій особі, чим порушив права позивача, що є підставою для розірвання договору земельної ділянки та її повернення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, позов задоволено.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору, що є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки позивачу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та додаткові пояснення

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що акти перевірки та обстеження є недопустимим доказами, оскільки вони незасвідчені належним чином та складені за відсутності відповідача та йому не вручалися. При цьому відповідач зазначає, що суди не встановили проведення державної реєстрації договору суборенди, що виключає передачу частини земельної ділянки в суборенду. Також відповідач посилається на те, що згідно позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, він позбавлений можливості оскаржити акти перевірки та обстеження. Крім того відповідач вважає, що висновки, які викладені у постановах Вищого господарського суду України від 28.04.2015 у справі № 916/1579/14, від 17.05.2017 у справі № 920/811/16 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 915/188/17, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

3.3. 24.07.2019 скаржником подано письмові пояснення, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги.

3.4. Однак відповідно до приписів статті 298 частини 1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.5. Касаційне провадження у справі було відкрито ухвалою від 19.06.2019.

3.6. Оскілки станом на 24.07.2019 строк на касаційне оскарження закінчився, у скаржника відсутнє право доповнити касаційну скаргу, тому суд залишає без розгляду такі доповнення до касаційної скарги.

4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановлено судами, 19.07.2006 між позивачем та відповідачем, на підставі рішення позивача від 26.11.2005, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення виробничої бази, строком на 49-ть років.

Вказаний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.

5.2. Згідно пункту 3.5 договору, сторони зобов`язуються виконувати всі вимоги, викладені в статтях 22-29 Закону України "Про оренду землі", зміст яких їм зрозумілий.

5.3. Пунктом 6.4 договору передбачено, що орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись в суборенду за згодою позивача. Якщо протягом одного місяця з моменту отримання позивачем письмового повідомлення про бажання відповідача передати земельну ділянку в суборенду, позивач не надішле відповідачу письмове повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, відповідач має право передати земельну ділянку чи її частину в суборенду.

5.4. Згідно пункту 6.5 договору, він припиняється у випадках, передбачених Законом України "Про оренду землі" (статті 31, 32), Земельним Кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

5.5. Суди встановили, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі-Управління) проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якого складено акт від 24.01.2018, яким встановлено, що на земельній ділянці побудовано дві капітальні споруди, на одній з яких міститься напис "Металобаза", а також розміщено автозаправну станцію (АЗС) з написом "Дизельне паливо (ДП), оптова ціна Білорусь" та автомобільну газозаправну станцію (АГЗС), поряд з якою розташований стенд з написом "АГЗС пропан газ".

5.6. Також встановлено, що 09.02.2018 Управлінням проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 2-ДК/26/АП/09/01/-18, яким встановлено, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог частини першої статті 96 Земельного Кодексу України та є підставою для припинення права користування відповідно до статті 141 цього Кодексу.

5.7. 15.03.2018 позивачем, з урахуванням акта перевірки від 09.02.2018, прийнято рішення № 12/29 "Про припинення договору оренду земельної ділянки", яким вирішено припинити дію договору оренду земельної ділянки, який укладено між сторонами у справі, у зв`язку з порушенням відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору.

5.8. Суди встановили, що 29.05.2012 між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 8, згідно якого, відповідач зобов`язався надати орендарю у тимчасове користування, строком на два роки, з можливою пролонгацією, ділянку землі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 200 кв.м, яка належить відповідачу на праві оренди згідно договору від 19.07.2006, але згоди позивача на передачу частину земельної ділянки в суборенди, відповідачем до суду не подано.

5.9. Також встановлено, що ОСОБА_1 (далі-третя особа) надав суду письмові пояснення по суті спору, згідно яких вказав, що він є користувачем земельної ділянки, яку відповідач надав йому в оренду згідно договору від 29.05.2012 № 8 та на цій ділянці розміщено магазин-склад з продажу металопрокату.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2).

6.2. Частиною третьою статті 653 вказаного Кодексу унормовано, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

6.3. Відповідно до статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.4. Пунктом першим частини першої статті 611 наведеного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

6.5. Частиною першою статті 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

6.6. Приписами статті 24 вказаного Закону визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

6.7. Частиною першою статті 32 наведеного Закону встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

6.8. Статтею 34 вказаного Закону передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ч.1).

6.9. Відповідно до пункту "ґ" частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

6.10. У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди виходили з того, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки відповідно до видів діяльності відповідача, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань, до видів діяльності відповідача не належить діяльність, пов`язана із роздрібною торгівлею пальним.

6.11. При цьому судами обох інстанцій встановлено, що земельна ділянка передана в оренду для розміщення виробничої бази.

6.12. Однак судами не досліджено на підставі наявних у справі доказів про яке розміщення виробничої бази йде мова у спірному договорі оренди, не досліджено чи передбачає таке розміщення виробничої бази здійснення будівництва об`єктів, пов`язаних із роздрібною торгівлею пальним.

6.13. Разом з тим вирішуючи спір у справі № 924/1032/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 17.04.2018 зазначив, що у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки та не є підставою для розірвання такого договору згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України.

6.14. Крім того встановивши, що на обстежуваній земельній ділянці побудовано дві капітальні споруди на одній із яких мітиться напис металобаза , а також розміщено автозаправну станцію (АЗС) з написом дизельне пальне оптова ціна та автомобільну газозаправну станцію (АГЗС) поряд з якою розташований стенд з написом АГЗС пропан газ , судами обох інстанцій не встановлено що таке будівництво є самочинним, та що відсутні відповідні дозвільні документи відповідних органів на розміщення автозаправних станцій.

6.15. При цьому задовольняючи позов суди обох інстанцій виходили із того, що відповідач без згоди позивача передав спірну земельну ділянку у суборенду громадянином ОСОБА_1 за договором від 29.05.2012.

6.16. Відповідно до положень частини 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

6.17. Положеннями статті 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

6.18. Судами обох інстанцій не встановлено, що наведений договір суборенди є вчиненим у відповідності до наведених норм права.

6.19. При цьому судами обох інстанцій не встановлено, що мало місце припинення орендарем використання усієї земельної ділянки, як і не встановлено, що залучення до цього іншої особи виходить за межі господарської діяльності, яку орендар вправі здійснювати самостійно без згоди орендодавця.

6.20. Отже висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову, є передчасними.

6.21. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що заявляв клопотання про витребування оригіналу вказаного договору суборенди, яке судом задоволено не було.

6.22. Однак у матеріалах справи знаходить оригінал договору суборенди від 29.05.2012 (т.1 а.с.112-113).

6.23. Виходячи з викладеного, доводи, викладені к касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження, а аргументи відзивів на касаційну скаргу не знайшли свого підтвердження.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Таким чином за наявності допущених судами порушень вказаних вимог законодавства, виходячи із того, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду та додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.3. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма Газпромсервіс" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі №911/840/18, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

О.В. Случ