Постанова

від 25.03.2019 по справі 911/2080/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. Справа№ 911/2080/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Рембуд Україна

на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 та

додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018

у справі № 911/2080/18 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Будсістем

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рембуд Україна

про стягнення 705 878,00 грн за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест-Будсістем (надалі - ТОВ Інвест-Будсістем , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рембуд Україна (надалі - ТОВ Рембуд Україна , відповідач) про стягнення суми сплаченого авансу у розмірі 705 878,00 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018, у зв'язку з чим, скориставшись правом, передбаченим ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позивач відмовився від договору, а тому вважає, що вказана грошова сума утримується відповідачем без достатньої правової підстави та підлягає поверненню у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі №911/2080/18 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Рембуд Україна на користь ТОВ Інвест-Будсістем 705 878,00 грн авансу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт за договором, а також доказів виконання відповідачем своїх обов'язків з повідомлення замовника про готовність виконаних робіт до прийняття, складення Акту прийняття робіт та передачі його для підписання замовнику, які покладені на нього як на підрядника згідно зі ст. 882 ЦК України та умов договору; враховуючи направлення позивачем претензії з відмовою від договору саме на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДРПОУ), суд дійшов висновку, що позивач належним чином та правомірно скористався своїм правом відмови від договору; у зв'язку з відсутністю доказів повернення авансового платежу за роботи, які не були виконані, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2080/18 стягнуто з ТОВ Рембуд Україна на користь ТОВ Інвест-Будсістем 10 588,17 грн судового збору та 17 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд виходив з того, що у зв'язку із задоволенням позову ТОВ Інвест-Будсістем у повному обсязі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правову допомогу, розмір яких документально підтверджений, покладаються на відповідача.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями, ТОВ Рембуд Україна звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач вказував на те, що станом на час розгляду даної справи ним виконані обумовлені договором роботи, однак, такі роботи позивачем фактично не прийняті та не оплачені; вказані обставини підтверджуються доказами, доданими до відзиву на позовну заяву, який безпідставно не був прийнятий судом до розгляду, чим обмежено процесуальні права відповідача та порушено принцип змагальності сторін; судом не надано належної оцінки жодному доводу та аргументу відповідача, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи; судом не враховано, що предметом даного судового спору є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, проте позивачем не доведено їх розміру, протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками.

Вказуючи на наявність підстав для скасування додаткового рішення у справі, апелянт посилався на його передчасність та ту обставину, що у жодному наданому позивачем в якості доказу в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу документі не міститься інформація, яка б підтверджувала, що представник позивача Іванов О.В. працював у штаті Адвокатського об'єднання Атлас Лігал і що керуючий партнер даного об'єднання, від імені якого укладались та підписувались відповідні документи, надавав доручення адвокату на виконання обумовлених договором робіт.

Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, на дослідження якої просив поставити питання щодо визначення переліку, обсягу та вартості фактично виконаних робіт за договором, а також їх відповідності обсягу та вартості, визначеним проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Рембуд Україна на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2080/18, призначено до розгляду на 25.02.2019, встановлено ТОВ Інвест-Будсістем строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та для подання міркувань або заперечень щодо клопотання скаржника про призначення в справі судової будівельно-технічної експертизи.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а також відмовити у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що судом правомірно не прийнято до розгляду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, оскільки такий було подано відповідачем з порушенням встановленого судом строку, після закриття підготовчого провадження, без поважних причин на поновлення строку на його подання; в матеріалах справи відсутні належні докази, а саме, підписані обома сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг, які підтверджували б доводи відповідача про належне виконання ним робіт за договором; до звернення позивача з даним позовом до суду відповідач жодного разу не звертався до позивача для підписання актів приймання-передачі виконаних робіт; апелянт безпідставно стверджує про те, що предметом даного спору є вимога про стягнення збитків, оскільки у позовній заяві позивач просить стягнути суму авансового платежу, посилаючись, зокрема, на приписи ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, позивач вказував на те, що подані сторонами докази, як в обґрунтування позовних вимог, так і на їх спростування, не є взаємно суперечливими, а тому їх оцінка та встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі може бути здійснено судом без призначення відповідної експертизи; підрядні роботи щодо асфальтування частини об'єкту, що є предметом договору, виконано іншою підрядною організацією у повному обсязі, а тому експерт не зможе надати відповідь на питання, які пропонує поставити відповідач на дослідження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву на 25.03.2019.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив, наголошуючи на тому, що передбачені умовами укладеного між сторонами договору роботи були виконані у повному обсязі іншою підрядною організацією, що унеможливить надання експертом відповіді на запропоновані відповідачем питання.

Поставивши на обговорення заявлене позивачем клопотання, колегія суддів, порадившись, ухвалила в його задоволенні відмовити з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними, у зв'язку з чим просив залишити їх без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

25.03.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 05.03.2018 між ТОВ Інвест-Будсістем (у тексті договору - замовник) та ТОВ Рембуд Україна (у тексті договору - виконавець) було укладено договір підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, комплектуючих виробів, систем, інструментів та іншого устаткування) та будівельно-машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт з влаштування дороги по вул. Проектна 6, при будівництві об'єкту - будівництво мікрорайонів I, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди у Подільському районі м. Києва, за цінами та характеристиками, визначеними додатками до даного договору (надалі - Роботи).

Згідно з п. 2.2.5 договору замовник має право у випадку порушення підрядником строку початку чи неодноразового порушення строків виконання Робіт більше ніж на 10 (десять) календарних днів, або якщо підрядник при виконанні Робіт не дотримується вимог Проектної документації, державних будівельних норм і правил, істотно відступивши від умов договору, що погіршило результати Робіт, або допустив інші недоліки в Роботах, чи якість матеріалів та Робіт є незадовільною замовник має право за своїм вибором, зокрема, розірвати договір та/або вимагати від підрядника повернення грошових коштів, що були перераховані замовником на виконання робіт підряднику згідно договору, відшкодування збитків та повернення будівельного майданчика і всієї переданої документації. Про виявлені факти порушення умов договору складається двосторонній Акт, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.2.6 договору замовник має право в будь-який час до закінчення Робіт, попередивши підрядника за 15 (п'ятнадцять) календарних днів, ініціювати дострокове розірвання договору, в порядку, визначеному статтею 12 даного договору.

Згідно з пунктами 4.4., 4.5., 4.5.1. та 4.5.2. договору остаточна ціна Робіт складається на підставі фактично виконаного підрядником обсягу Робіт, погоджених цін на матеріальні ресурси та відображається в Актах КБ-2в та довідках КБ-3. Остаточна ціна договору визначається як сума усіх підписаних сторонами актів КБ-2в та довідок КБ-3.

Оплата ціни договору здійснюється замовником на користь підрядника у наступному порядку: на підставі листа-заявки замовник сплачує підряднику аванс для придбання матеріальних ресурсів, обладнання та робіт, що є необхідними для виконання робіт.

Решту грошових коштів за виконані роботи, за винятком сплачених авансів, замовник сплачує на підставі Актів № КБ-2в та Довідки № КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін щомісячно. Акт № КБ-2в та Довідку № КБ-3 підрядник передає замовнику не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа звітного місяця. Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання Акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після, підписання Акту №КБ-2в та Довідки №КБ-3 з вирахуванням 5 % від вартості виконання Робіт. За рахунок недоплачених 5% таким чином коштів (резервне утримання) Замовник вправі покривати витрати на усунення недоліків в Роботах (виявлених навіть після прийняття Робіт Замовником), які не усунені підрядником у встановлені строки, а також компенсувати збитки, понесені з вини підрядника. Залишкові 5% резервного утримання сплачуються підряднику протягом 180 (сто восьмидесяти) календарних днів після підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Пунктами 12.1., 12.2., 12.3., 12.4. та 12.5. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, в тому числі гарантійних зобов'язань підрядника згідно глави 6 даного договору.

Договір може бути достроково розірвано за згодою обох сторін або в односторонньому порядку однією із сторін у випадках, встановлених цим Договором та чинним законодавством, сторона, що здійснює дострокове розірвання договору, зобов'язана письмово повідомити про це другу сторону за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати розірвання.

У випадку розірвання договору сторони протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання повідомлення про розірвання (або в інший строк погоджений сторонами) виконують: підрядник передає замовнику оформлені у відповідності з п. 2.3.18. договору Акт № КБ-2в та Довідку № КБ-3 щодо фактично виконаних, але не прийнятих на момент розірвання договору Робіт; передає замовнику за відповідними актами приймання-передачі (видатковими накладними) будівельний майданчик (Фронт Робіт), Проектну документацію та інше отримане за договором та зобов'язаний повернути замовнику у строк, що не перевищує 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання письмової вимоги суму сплаченого замовником авансу за вирахуванням вартості виконаних та прийнятих на момент розірвання договору Робіт та придбаних для виконання робіт матеріалів.

20.04.2018 на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві авансовий платіж у сумі 705 878,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3136 від 20.04.2018 (а.с. 25, т. 1).

За твердженням позивача, в установлений договором строк після отримання вищевказаної суми авансу ТОВ Рембуд Україна виконання робіт згідно з договором не розпочало, жодних претензій щодо невиконання ТОВ Інвест-Будсістем будь-яких зобов'язань за договором протягом цього строку від відповідача не надходило.

У зв'язку з тим, що виконання ТОВ Рембуд Україна робіт після спливу обумовленого договором строку втратило для ТОВ Інвест-Будсістем інтерес, останнє на юридичну адресу відповідача, що вказана в договорі та наявна в ЄДРПОУ, направило претензію від 05.09.2018, в якій вказало про відмову від договору підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 та просило повернути 705 878,00 грн авансу, перерахованого згідно з платіжним дорученням №3136 від 20.04.2018 (а.с. 26-31, т. 1).

З огляду на те, що претензія позивача повернулась на адресу ТОВ Інвест-Будсістем з відміткою у поштовому повідомленні про повернення поштового відправлення у зв'язку відсутністю відповідача за даною адресою, посилаючись на невиконання останнім взятих на себе за договором зобов'язань по виконанню підрядних робіт, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача суму авансового платежу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору місцевий господарський суд правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 317 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ Рембуд Україна та ТОВ Інвест-Будсістем вищевказаного договору підряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних відповідачем робіт та обов'язку по здійсненню їх оплати, водночас останній зобов'язався здійснити належне виконання передбачених договором робіт.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Умовами договору сторони погодили, що підрядник приступає до виконання робіт за даним договором при настанні всіх нижче перерахованих умов: передачі замовником проектної документації відповідно до пункту 2.1.1. договору; передачі замовником фронту робіт по акту прийому-передачі; перерахування замовником авансового платежу згідно пункту 4.5.1. даного договору та зобов'язується їх повне виконання протягом 28 (двадцяти восьми) робочих днів (п. 3.1. договору)

Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором,- етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За умовами пунктів 2.3.5., 2.3.6. та 2.3.18 договору підрядник взяв на себе зобов'язання виконувати Роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами договору та до Проектної документації, державних будівельних норм і правил та в строки, що передбачені договором; виконати Роботи за рахунок власних сил, засобів, будівельної техніки та власних та/або залучених матеріалів, доставити усі необхідні матеріали та обладнання для виконання Робіт на Об'єкт (окрім матеріальних ресурсів, що забезпечуються замовником згідно цього договору); подавати щомісячно замовнику виконані роботи по Акту приймання виконаних підрядних робіт КБ-2В та Довідку КБ-3. Підрядник надає на розгляд замовнику оформлені Акти приймання-передачі виконаних робіт в 3-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа звітного місяця. Акти приймання-передачі виконаних робіт повинні бути підписані керівником будівництва на Об'єкті (начальником дільниці) та представником технічного нагляду замовника в частині обсягів та якості виконаних робіт. Акти приймання-передачі виконаних робіт, що не підписані вказаними особами від замовника до розгляду не приймаються. Разом з Актами приймання-передачі виконаних робіт підрядник зобов'язаний передати повний комплект виконавчої документації.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3 договору щомісячне приймання замовником виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складанням акту огляду прихованих робіт (при необхідності) та Актів №КБ-2в та Довідок №КБ-3 у порядку, визначеному пунктом 2.3.18. даного договору.

Приймання замовником виконаних робіт в цілому за договором здійснюється шляхом складання та підписання кінцевого Акту приймання-передачі виконаних робіт.

У тексті даного договору під кінцевим Актом приймання-передачі виконаних робіт розуміється акт, підписаний уповноваженими представниками сторін, який посвідчує реальне виконання Робіт за договором. Підрядник надає кінцевий Акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його фактичного виконання робіт за договором, а замовник зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання підписати цей Акт та надати його оригінал підряднику.

Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт як у передбачені пунктом 3.1. договору строки, так і після їх спливу.

Твердження відповідача щодо фактичного виконання робіт за договором та відмови позивача від підписання Актів № КБ-2в та Довідки № КБ-3 правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх обов'язків з повідомлення замовника про готовність виконаних робіт до прийняття, складення Акту прийняття робіт та передачі його для підписання замовнику, які покладені на ТОВ Рембуд Україна , як на підрядника, згідно зі статтею 882 ЦК України та пунктів 2.3.18 та 4.5.2 договору.

При цьому, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до розгляду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі

Частинами 2 та 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно зі ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на неотримання ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви, у зв'язку з чим він не мав можливості вчасно подати відзив на позов та документи на спростування позовних вимог.

Однак, вказані обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема фіскальним чеком №3000409809 від 20.09.2018 та описом вкладення в цінний лист від 20.09.2018 про направлення матеріалів позовної заяви з додатками на адресу ТОВ Рембуд Україна : 08072, Київська область, Макарівський район, село Бишів, вулиця Київська, будинок 45 А (а.с. 9, т. 1).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що про відкриття провадження у справі та про призначені судові засідання відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у ЄДРПОУ, а саме, за адресою: 08072, Київська область, Макарівський район, село Бишів, вулиця Київська, будинок 45 А. Проте, вказані поштові відправлення повернулись до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність товариства за даною адресою (а.с. 56, 62, 71, т. 1).

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв позивача або суд про зміну свого місцезнаходження, а крім того, вищевказану адресу ТОВ Рембуд Україна зазначає сам відповідач у поданих як місцевому господарському суду, так і суду апеляційної інстанції документах.

Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що у разі надіслання судових рішень за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приписами п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, враховуючи, що судом першої інстанції здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, про встановлений строк для подання відзиву, а також про час і місце судового розгляду, а саме, шляхом направлення відповідних ухвал за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вважається повідомленим про строки вчинення процесуальних дій та призначені судові засідання належним чином.

При цьому, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 встановлений судом відповідачеві для подання відзиву на позовну заяву почав обраховуватись з 27.09.2018 (наступний день після проставлення відмітки у поштовому повідомленні від 26.09.2018) та закінчився 12.10.2018.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведених обставин, враховуючи, що до клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву не було додано жодного доказу, який підтверджував би, що відповідач з поважних причин не міг отримати копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 і скористатись своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно залишено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву без задоволення, поданий відзив на позовну заяву без розгляду, а спір вирішено в порядку ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними матеріалами справи без урахування відзиву поданого з пропущенням встановленого судом строку за відсутності поважних причин.

Крім того, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання: Який перелік і обсяги фактично виконаних будівельних робіт згідно договору підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018?; Яка вартість фактично виконаних робіт згідно договору підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018?; Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією?

При цьому, ТОВ Рембуд Україна в апеляційній скарзі посилалося на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою у задоволенні такого клопотання відповідача.

За приписами частини 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що матеріали справи містять достатню кількість доказів для повного та об'єктивного вирішення спору, подані сторонами докази, як в обґрунтування позовних вимог, так і на їх спростування, не є взаємно суперечливими, а тому їх оцінку та встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі може бути здійснено без призначення відповідної судової експертизи.

При цьому, як обґрунтовано зауважив позивач, передбачені умовами укладеного між сторонами договору роботи були виконані у повному обсязі іншою підрядною організацією, що унеможливить надання експертом відповіді на запропоновані відповідачем питання.

Крім того, з огляду на недоведення відповідачем сукупності умов, визначених статтею 99 ГПК України, необхідних для призначення у справі відповідної експертизи, та зважаючи на сплив встановленого статтею 195 ГПК України тридцятиденного строку вирішення спору по суті, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно залишив вказане клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність відповідачем факту належного виконання ним робіт за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 та обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.5.1. договору сторони погодили, що на підставі листа-заявки замовник сплачує підряднику аванс для придбання матеріальних ресурсів, обладнання та робіт, що є необхідними для виконання робіт.

Як було встановлено судом першої інстанції, 20.04.2018 на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві авансовий платіж у сумі 705 878,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3136 від 20.04.2018 (а.с. 25, т. 1).

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом, зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положень ч.ч. 2, 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду на підставі 1212 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 14.08.2018 у справі №910/9055/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.

Як було встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 позивачем направлено відповідачеві претензію від 05.09.2018, в якій викладено відмову від договору та вимогу повернути 705 878,00 грн авансу, перерахованого згідно з платіжним дорученням №3136 від 20.04.2018 (а.с. 26-31, т. 1).

Враховуючи, що вказана претензія направлена позивачем саме на юридичну адресу відповідача, що вказана в договорі та наявна в ЄДРПОУ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач належним чином та правомірно скористався своїм правом відмови від договору та правом вимагати повернення грошових коштів, що були перераховані на виконання робіт в порядку, встановленому пунктами 2.2.5, 2.2.6, 12.2 та 12.3. договору, та не може відповідати за ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції, яка направляється йому на належну адресу або дії працівників пошти, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, позивач, як замовник, скористався власним безумовним правом, передбаченим частинами 2, 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.

З огляду на викладене, враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення авансу у сумі 705 878,00 грн у зв'язку з безпідставним користування відповідачем коштами позивача, доводи апелянта про те, що предметом даного судового спору є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, а позивачем не доведено їх розміру, протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, колегія суддів відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи, що відповідач доказів належного виконання робіт за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018 чи повернення авансового платежу в розмірі 705 878,00 грн не надав, доводи позивача не спростував, а останнім, в свою чергу, доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором та наявність правових підстав для повернення сплаченого авансового платежу у зв'язку з односторонньою відмовою позивача від договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ТОВ Рембуд Україна на користь ТОВ Інвест-Будсістем 705 878,00 грн авансу, сплаченого за роботи, які не були виконані.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність підстав для скасування додаткового рішення у справі з огляду на неправомірність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В якості доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем до заяви від 05.12.2018 додано копії договору про надання правової допомоги від 14.09.2018, Додаткової угоди №1 від 14.09.2018 до вказаного договору, Акта №1 надання правової допомоги від 04.12.2018, рахунка №1 на оплату правової допомоги від 04.12.2018 та платіжного доручення за №V3427 від 04.12.2018 на оплату послуг за надання правової допомоги в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 182-192, т. 1).

З вказаних документів вбачається, що 14.09.2018 між ТОВ Інвест-Будсістем (у тексті договору - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням Атлас Лігал було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, з урахуванням Додаткової угоди №1 до договору, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту наступні послуги: здійснити підготовку, оформлення та подачу позову до ТОВ Рембуд Україна щодо повернення авансу у розмірі 705 878,00 грн за договором підряду №05/03/18-ПР-ЮС/Д від 05.03.2018.

Відповідно до пункту 1.1.2 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 14.09.2018 сторони погодили, що Адвокатське об'єднання зобов'язується забезпечити участь та представництво адвокатами Адвокатського об'єднання інтересів клієнта під час розгляду позовної заяви, а також вчинення всіх необхідних процесуальних дій під час вирішення справи для належного захисту інтересів клієнта та отримання рішення (постанови) суду щодо вирішення спору по суті.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №1 до вказаного договору сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об'єднання, які зазначені в пункті 1 Додаткової угоди, розраховується відповідно до ставки 1000 (одна тисяча) гривень на годину (що включає в себе суми ПДВ) незалежно від рівня залучених адвокатів.

Відповідно до Акта №1 надання правової допомоги в період з 14.09.2018 по 03.12.2018, Адвокатським об'єднанням Атлас Лігал було витрачено 17 годин робочого часу, вартість наданих послуг складає 17 000,00 грн. У вказаному Акті міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням.

Платіжним дорученням №V3427 від 04.12.2018 на підставі виставленого для оплати вищевказаних послуг рахунку №1 від 04.12.2018 позивач перерахував на користь Адвокатського об'єднання Атлас Лігал 17 000,00 грн з призначенням платежу Сплата за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 14.09.2018 .

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу документально підтверджений та становить 17 000,00 грн.

При цьому, твердження апелянта про те, що у жодному наданому позивачем в якості доказу в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу документі не міститься інформація, яка б підтверджувала, що представник позивача Іванов О.В. працював у штаті Адвокатського об'єднання Атлас Лігал колегією суддів відхиляються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки з наданого суду першої інстанції витягу з Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що адвокат Іванов О.В. здійснює свою діяльність саме у Адвокатському об'єднанні Атлас Лігал (а.с. 194-195, т. 1).

Крім того, з огляду на положення пункту 1.1.2 Додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 14.09.2018 колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів того, що керуючий партнер Адвокатського об'єднання, від імені якого укладались та підписувались відповідний договір та додаткова угода, видавав доручення адвокату на виконання обумовлених договором робіт.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з огляду на приписи ч. 4 ст.129 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 13.12.2018 у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі №911/2080/18 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Рембуд Україна має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рембуд Україна на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі № 911/2080/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі № 911/2080/18 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2018 у справі № 911/2080/18 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 911/2080/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.03.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська