Постанова

від 18.03.2019 по справі 911/4000/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 911/4000/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква

на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 (повний текст складено 07.02.2017)

у справі №911/4000/15 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Квартирно- експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України

до 1) Білоцерківської міської ради Київської області;

2)Відділу Держгеокадастру у м. Біла Церква Київської області;

3)Фізичної особи-підприємця Шевченко Тетяни Іванівни

про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору

В С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі, позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі, позивач-2) з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області (далі, відповідач-1 або міська рада), Відділу Держгеокадастру у м. Біла Церква (далі, відповідач-2), Фізичної особи-підприємця Шевченко Тетяни Іванівни (далі, відповідач-3 або ФОП Шевченко Т.І.) про:

- скасування підпункту 6.3. пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю Шевченко Тетяні Іванівні під будівництво магазину в АДРЕСА_1 ), загальною площею 0,0426 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту;

- визнання недійсним договору оренди №150 від 12.11.2014 земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074;

- скасування державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, із посиланням на приписи статей 77, 78, 84, 92, 125, 126, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 215, 263 Цивільного кодексу України, зазначав, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони та згідно з державним актом на право користування землею від 30.12.1975, який є чинним на даний час, закріплена за КЕВ м. Біла Церква, а тому міська рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду відповідачу-3, оскільки не наділена повноваженнями на розпорядження землею оборони державної форми власності. Прокурор також зазначав, що спірна земельна ділянка у належного землекористувача у встановленому порядку не вилучалася, цільове призначення її не змінювалося.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2015 (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним підпункт 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-VІ про поновлення договору оренди землі ФОП Шевченко Т.І. під будівництво магазину в місті Біла Церква по вул. Куценка (в районі гуртожитку №12 по вул. Павліченко) загальною площею 0,0426 га строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту. Визнано недійсним договір оренди №150 від 12.11.2014 земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, укладений між міською радою та ФОП Шевченко Т.І., та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.02.2015 №8646739.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 задоволено апеляційну скаргу ФОП Шевченко Т.І., скасовано рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2015 у даній справі та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляду до Господарського суду Київської області.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи містяться копії договору оренди землі №150 від 12.11.2014, які підписані лише орендодавцем - Білоцерківською міською радою та не засвідчені підписом орендаря - ФОП Шевченко Т.І. (підпис та печатка ФОП Шевченко Т.І. на залучених місцевим господарським судом до матеріалів справи копіях договору оренди землі відсутні); інших примірників оспорюваного договору оренди матеріали справи також не містять, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак ухвалені з порушенням приписів статей 33-36, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 (суддя Бабкіна В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) до Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Присуджено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1, код 08167863) до Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення рішенням Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ про поновлення договору оренди прав або охоронюваних законом інтересів позивачів. Білоцерківська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення не порушила вимог законодавства та діяла у спосіб та порядок, що передбачені законодавством. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 150 від 12.11.2014 (кадастровий номер 3210300000:04:016:0074) та скасування державної реєстрації вказаного договору, то оскільки дані вимоги фактично є похідними від вимоги про скасування пп. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі відповідачу-3, в задоволенні якої відмовлено, позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача-2 зводяться до наступного:

- суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, не взяв до уваги Державний акт, а натомість взяв до уваги акт інвентаризації з планом, який погоджено членами комісії. Однак, матеріали інвентаризації не скасовують державний акт, не можуть змінювати конфігурацію земельної ділянки чи припиняти право користування земельною ділянкою та її частиною. План, на який посилається відповідач-3, не може вважатися належним та допустимим доказом та не може підтверджувати межі земельної ділянки;

- Білоцерківською міською радою не приймалося жодного рішення про припинення права користування земельними ділянками за наслідками інвентаризації;

- спірна земельна ділянка перед наданням в оренду відповідачу-3 не вилучалась із земель Міністерства оборони України, що суперечить статті 116 Земельного кодексу України; Міністерство оборони України не надавало згоди на вилучення та передачу міській раді спірної земельної ділянки, а отже відповідач-1 незаконно розпорядився земельною ділянкою, яка за своїм цільовим призначенням є землями оборони;

- позивачем-2 як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду судом апеляційної інстанції було надано докази вилучення площ земельних ділянок з земельної ділянки військового містечка №2 згідно державного акту, такі вилучення відбувались двічі, на підставі добровільної відмови Міністра оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України, та не стосувалися спірної земельної ділянки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква у справі №911/4000/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л, суддів: Іоннікової І.А., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2017.

21.03.2017 представник відповідача-3 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він посилався на законність прийнятого у справі рішення суду першої інстанції та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача-2 без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №911/4000/15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.04.2017.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у зв`язку із перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів: Сухового В.Г., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 апеляційну скаргу позивача-2 прийнято до провадження вищевизначеним складом суду та призначено до розгляду на 25.04.2017.

У судовому засіданні 25.04.2017 прокурором у справі заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення меж земельної ділянки по вул. Куценко, в районі гуртожитку №12-а по вул. Павліченко, площею 0,0426 га, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074 та земельної ділянки військового містечка № 2 міста Біла Церква.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №911/4000/15 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення судового експерта поставлено наступні питання:

- чи накладаються повністю або частково (в якій саме частині) земельна ділянка площею 0,0426 га, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, по вул. Куценко (в районі гуртожитку №12-а по вул. Павліченко), надана відповідачу-3 спірним рішенням відповідача-1, на земельну ділянку площею 21,6 га, військового містечка №2 м. Біла Церква, надану позивачу-2 актом на право користування землею від 30.12.1975?;

- якими саме є межі земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, по вул. Куценко (в районі гуртожитку №12-а по вул. Павліченко), наданої відповідачу-3 спірним рішенням відповідача-1 та земельної ділянки площею 21,6 га, військового містечка №2 м. Біла Церква, наданої позивачу-2 актом на право користування землею від 30.12.1975?.

Провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та повернення справи до Київського апеляційного господарського суду. Витрати по проведенню судової експертизи покладено на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква з наступним віднесенням на винну сторону.

03.09.2018 супровідним листом від 24.07.2018 №9904/17-41 матеріали справи №911/4000/15 повернуто до Київського апеляційного господарського суду разом з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 24.07.2018 №9904/17-41.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, подальший розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється згідно норм Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017.

У зв`язку із призначення судді Сухового В.Г. на посаду судді Верховного Суду Указом Президента України від 10.11.2017 №357/2017 та перебуванням судді Іоннікової І.А. у відрядженні, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, враховуючи підпункти 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням від 12.09.2018 №09.1-08/2915/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/4000/15.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 прийнято справу №911/4000/15 до провадження вищевизначеним складом суду, поновлено апеляційне провадження у справі №911/4000/15 та призначено справу до розгляду на 09.10.2018.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Указом Президента України №295/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів», відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 11 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/4000/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

09.10.2018 представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква подав через канцелярію Північного апеляційного господарського суду розрахунок понесених судових витрат, просив понесені ним судові витрати за подання касаційної та апеляційної скарг та витрат за проведення у справі судової експертизи у загальному розмірі 26 231,40 грн. покласти на відповідачів у справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква у справі №911/4000/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., розгляд справи призначено на 18.12.2018.

18.12.2018 представник відповідача-3 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про виклик судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. у судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку судової земельно-технічної експертизи №9904/17-41 від 24.07.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 розгляд справи №911/4000/15 відкладено на 17.01.2019.

14.01.2019 представник відповідача-3 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду докази відправки сторонам копії клопотання про виклик судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. для надання усних пояснень та перелік питань експерту.

17.01.2019 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

17.01.2019 представник позивача-1 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заперечення проти клопотання про виклик судового експерта.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 №09.1-08/229/19, у зв`язку із перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці, яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 справу №911/4000/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А. та розгляд справи №911/4000/15 вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 17.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 розгляд справи було відкладено на 21.02.2019.

У судове засідання, призначене на 21.02.2019, представник відповідача-1 не з`явився та 23.01.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

У судове засідання, призначене на 21.02.2019, представник відповідача-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 21.02.2019 представник відповідача-3 підтримав раніше подане клопотання про виклик судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. у судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку судової земельно-технічної експертизи №9904/17-41 від 24.07.2018 та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 21.02.2019 колегією суддів було вирішено залишити без розгляду клопотання відповідача-3 про виклик судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. у судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку судової земельно-технічної експертизи №9904/17-41 від 24.07.2018.

Представником відповідача-3 у судовому засіданні 21.02.2019 було заявлено усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 судом у справі було оголошено перерву до 12.03.2019.

12.03.2019 представник позивачів подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду попередній розрахунок понесених судових витрат.

12.03.2019 представник відповідача-3 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у справі, у яких, зокрема, наголосив на тому, що висновок за результатами проведеної у справі судової експертизи містить суперечності, ґрунтується на припущеннях, є неналежним, недостовірним та недопустимим доказом у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.03.2019.

19.03.2019 від представників прокуратури та позивачів через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі, у яких останні наголосили на тому, що спірну земельну ділянку площею 0,0426 га неправомірно було надано відповідачу-3, оскільки остання входить до складу земель оборони (накладається на межі земельної ділянки згідно державного акту 1975 року та на земельну ділянку, надану згідно рішення №256 від 26.04.1982), що, окрім іншого, підтверджується висновками проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи.

Представники відповідачів -1, -2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Крім того, відповідачем-1 у справі подавалось клопотання із проханням про розгляд справи у відсутності його представника.

Представники прокуратури та позивачів у судових засіданнях підтримували викладені в апеляційній скарзі позивача-2 доводи, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-3 у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги та позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснень на неї, заслухавши доводи представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням 27 сесії V скликання Білоцерківської міської ради №576 від 20.12.2007 було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ФОП Шевченко Т.І. земельної ділянки в оренду під будівництво магазину по вул. Куценко, в районі гуртожитку №12-а по вул. Павліченко орієнтованою площею 0,0500 га, за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Як підтверджується матеріалами справи, ПП «Горизонт» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Шевченко Т.І. для будівництва магазину по вул. Куценко у м. Біла Церква.

До складу вказаного проекту землеустрою входять висновки про погодження відведення земельної ділянки в оренду: Управління земельних ресурсів у м. Біла Церква, Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Білоцерківської міської санепідемстанції, Управління культури і туризму.

Відповідно до листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква №2/326 від 26.07.2006 (том 1, а.с. 51) земельна ділянка, яка знаходиться під будівлею гуртожитку, належить Міністерству оборони України, решта землі відноситься до міського земельного відділу.

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, розглянувши звернення ФОП Шевченко Т.І., щодо надання згоди на прибудову будівлі до гуртожитку по вул. Павліченко, 12-а у м. Біла Церква, проти вказаної прибудови не заперечувало, що підтверджується листом №303/19/18 від 09.02.2007 (том 1, а.с. 53).

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації № 2а-15е від 24.07.2008 (том 1, а.с. 43-44) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Шевченко Т.І. для будівництва магазину по вул. Куценко в районі гуртожитку № 12а по вул. Павліченко в адміністративних межах м. Біла Церква Київської області відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінено позитивно. Зауваження та пропозиції до даної документації відсутні.

Рішенням 37 сесії V скликання Білоцерківської міської ради №867 від 23.10.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Шевченко Т.І. для будівництва магазину по вул. Куценко, в районі гуртожитку №12-а по вул. Павліченко, загальною площею 0,0426 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (том 1, а.с. 47).

На підставі зазначеного рішення між ФОП Шевченко Т.І. та Білоцерківською міською радою було укладено договір оренди №104 від 04.08.2009 строком на п`ять років.

Зазначені рішення №867 від 23.10.2008 та договір оренди №104 від 04.08.2009 не оспорювалися, у судовому порядку недійсними не визнавалися.

У подальшому, на пленарному засіданні Білоцерківської міської ради 29.08.2014 було прийняте рішення «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельній ділянки юридичним та фізичним особам підприємцям» №1278-62-VI, пп. 6.3 пункту 6 якого було поновлено договір оренди земельної ділянки ФОП Шевченко Т.І. під будівництво магазину в місті Біла Церква по вулиці Куценка (в районі гуртожитку №12 по вул. Павліченко), загальною площею 0,0426 га, строком на п`ять років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:016:0074).

На підставі вказаного рішення між ФОП Шевченко Т.І. та Білоцерківською міською радою було укладено договір оренди №150 від 12.12.2014 строком на п`ять років, який зареєстровано у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області за № 8646739 від 02.02.2015.

Судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква є складовою частиною Збройних Сил України та підпорядкований Міністерству оборони України. Основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Біла Церква на праві оперативного управління.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор наголошував, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква з метою поновлення правовстановлюючих документів старого зразка на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації №420 від 05.12.2014 «Про надання дозволу квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування» було виготовлено проект землеустрою на земельну ділянку існуючого військового містечка № НОМЕР_1 м. Біла Церква (вул. Ш. Алейхема), однак під час здійснення державної реєстрації 21.04.2015 ним було отримано рішення №РВ-3200128842015 від 20.04.2015 (том 1, а.с. 205) про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки.

Зокрема, виявлено, що до належної Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква земельної ділянки, щодо якої поновлювались правовстановлюючі документи, входить (накладається) земельна ділянка площею 0,0426 га, кадастровий номер 3210300000:04:016:0074, яка надана Білоцерківською міською радою в оренду Фізичній особі-підприємцю Шевченко Т.І. для будівництва магазину по вул. Куценко впритул до будівлі офіцерського гуртожитку по вул. Павліченко, 12а (інв. № 2/146) і на яку підприємцем здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Прокурор та позивач-2 наголошують, що відповідна частина ділянки площею 0,0426 га входить до складу Державного акту на постійне користування земельною ділянкою військового містечка №2 м. Біла Церква від 30.12.1975 (том 1, а.с. 224), який є чинним на даний час (до затвердження нової землевпорядної документації та державної реєстрації згідно відновлення меж земельної ділянки).

Вказаний Державний акт старого зразка, як зазначає прокурор, було розсекречено у 2007 році, копія Акту була надана до місцевого земельного відділу, тому інформація про межі земельної ділянки Міноборони (державної форми власності) у відділі Держземагентства станом як на 2008 рік, так і на 2014 рік, була наявна. Однак, як зазначалося вище, у 2008 році земельним відділом було погоджено, а сесією Білоцерківської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення ділянки в оренду відповідачу-3, а в 2014 році рішенням міської ради №1278-62-УІ від 29.08.2014 було поновлено договір оренди землі відповідачу-3.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор, доводи якого підтримані позивачем-2 в апеляційній скарзі, стверджують, що спірна земельна ділянка є землею оборони, яка перебуває в постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на підставі Державного акту землекористування від 30.12.1975, і згода на припинення права постійного користування Міністерством оборони України, як цього вимагає законодавство, не надавалась, у зв`язку з чим рішення Білоцерківської міської ради №1278-62-VI від 29.08.2014 про надання земельної ділянки в оренду та укладення договору №150 від 12.12.2014 є незаконними. Прийняття спірного рішення та укладення на його підставі договору №150, на переконання прокурора та позивача-2, здійснювалися в порушення норм статті 77 Земельного кодексу України, згідно з якою землі оборони можуть перебувати лише в державній власності, а відповідно до статті 122 Земельного кодексу України до повноважень міської ради не належить розпорядження землями державної власності.

При цьому, як зазначали прокурор та позивач -2, КЕВ м. Біла Церква розпочав поновлення правовстановлюючих документів ще у 2013 році за дозволом, наданим рішенням міської ради №1022-45-УІ від 22.08.2013. З моменту розроблення у 2013 - 2014 роках, кадастровий план, виготовлений на всю площу земельної ділянки військового містечка № 2 (включаючи ділянку площею 0,426 га), погоджувався без будь-яких зауважень, інформація про наявність у складі кадастрового плану військового містечка частини ділянки, зареєстрованої на іншого землекористувача, до моменту внесення даних до державного земельного кадастру була відсутня. При цьому, при розробці землевпорядної документації та оформленні права оренди жодного разу не погоджувалися межі суміжного землекористування, земельна ділянка перед наданням в оренду відповідачу-3 не вилучалась із земель Міноборони, що, на переконання прокурора та позивача-2, суперечить положенням статті 116 Земельного кодексу України, частина 5 якої визначає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурору в даній справі, а доводи апеляційної скарги позивача-2 не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, Земельний кодекс України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачають виключну компетенцію міської ради щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування громадянам та юридичним особам. Вирішення питань про передачу земель комунальної власності у власність чи користування є виключним правом міської ради як суб`єкта права власності на землю відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами і організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

За приписами пунктів 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі статтею 27 Земельного кодексу України. При цьому передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, а оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку якої знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих №687 від 30.12.1975 (том 1, а.с. 232) у 1975 році Білоцерківській районній квартирно-експлуатаційній частині було видано Акт на право користування землею площею 21,6 га для військового містечка №2.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 №563-XII «Про земельну реформу», наказу Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністерства оборони України від 03.12.1992 №34/203, розпорядження міськвиконкому від 09.02.1993 №1-3-23 «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України», було проведено інвентаризацію земельної ділянки під військовим містечком № НОМЕР_1 (вул. Шолом-Алейхема).

За результатами інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста Біла Церква, військове містечко №2, складено Акт інвентаризації з планом (далі, Акт; том 1, а.с.106), який підписаний членами комісії, в тому числі начальником Білоцерківської КЕЧ району Мелешом В.М. та командиром військового містечка № 2 Соловеєм О.Ф.

Судом першої інстанції, із посилання на дані проведеної інвентаризації, було встановлено, що земельна ділянка, що надана ФОП Шевченко Т.І. в оренду по вул. Куценко (в районі гуртожитку № 12-а по вул. Павліченко) під будівництво магазину, не входить до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Білоцерківської КЕЧ за актом на право користування землею площею 21,6 га.

У свою чергу позивач-2 в апеляційній скарзі наголошує, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, безпідставно не взяв до уваги Державний акт 1975 року, пославшись натомість акт інвентаризації з планом. Як стверджує скаржник, матеріали інвентаризації не скасовують державний акт, не можуть змінювати конфігурацію земельної ділянки чи припиняти право користування земельною ділянкою та її частиною. План, на який посилається суд першої інстанції, не може вважатися належним та допустимим доказом та не може підтверджувати межі земельної ділянки, адже інвентаризація проведена за відсутності державного акту.

Зазначені доводи не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 Акту для інвентаризації земель використано: а/ юридичні матеріали, що надають право на землю Акт на право користування землею, затверджений рішення Білоцерківського міської Ради № 687 від 30.12.1975; б/ характеристика планово-картографічного матеріалу, рік виготовлення, масштаб план землекористування Білоцерківської КЕЧ району затв. Білоцерківським виконкомом 30.12.1975 №687.М 1:2000».

Відповідно до пункту 2.1. Акту на час проведення інвентаризації в користуванні військового містечка №2 знаходилось всього 21,6 га землі, в тому числі в постійному користуванні 21,6 га. Експлікація згідно з додатку №3.

Згідно пункту 4 Акту «До кожного екземпляра Акту додаються плани /креслення/на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні військової частини...».

Колегією суддів встановлено, що на плані земельної ділянки визначені межі військової частини №2, містяться підписи членів комісії по інвентаризації, в тому числі начальника Білоцерківської КЕЧ району Мелеша В.М. та командира військового містечка №2 Соловея О.Ф. (том 1, а.с.124).

У вказаному акті інвентаризації встановлено, що військовою частиною №2 використовується за цільовим призначенням 21,00 га земельної ділянки, не використовується для потреб оборони 0,60 га.

Зазначений Акт інвентаризації був затверджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 20.04.1993 за №157 (том 1, а.с.125), яке є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавалося.

З огляду на вищевикладене, акт інвентаризації з планом приймається колегією суддів до уваги як належний, допустимий та достовірний доказ у справі, яким підтверджуються межі земельної ділянки військового містечка №2.

Зі змісту даної інвентаризації судом встановлено, що земельна ділянка, надана ФОП Шевченко Т.І. в оренду по вул. Куценко (в районі гуртожитку № 12-а по вул. Павліченко) під будівництво магазину, не входить до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Білоцерківської КЕЧ за актом на право користування землею площею 21,6 га.

Дана обставина також підтверджується листом КЕВ м. Біла Церква від 26.07.2006 за №2/326, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка належить Міністерству оборони України, знаходиться тільки під будівлею гуртожитку (копія листа є складовою документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0426 га в оренду ФОП Шевченко Т.І.).

Докази того, що на спірній земельній ділянці, яка передана ФОП Шевченко Т.І. в оренду, знаходяться об`єкти Міністерства оборони України, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Білоцерківської міської ради від 26.09.1995 №236 із земель військової частини НОМЕР_2 (військове містечко №2) було вилучено з користування Міністерства оборони України дві земельні ділянки площею 0,6 га по вул. Ш.Алейхема та 4,2 га по вул. Павліченко, та приєднано їх до земель міськземфонду, на що була згода землекористувача.

При цьому, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів того, що на підставі зазначеного рішення до правовстановлюючого документа на земельну ділянку (акт на право користування від 1975 року) вносилися зміни. Також не надано доказів того, що Міністерством оборони України чи Квартирно-експлуатаційним відділом оскаржувалося рішення №236 від 26.09.1995.

Доводи апеляційної скарги позивача-2 про те, що вказані вилучення не стосувалися спірної земельної ділянки, не підтверджуються жодними доказами, зокрема, Міністерством оборони України чи Квартирно-експлуатаційним відділом не надано документів, якими б чітко визначались чи підтверджувались змінені межі та розміри земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні.

Для з`ясування питання щодо накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:016:0074 на земельну ділянку під військовим містечком №2 м. Біла Церква (загальною площею 21,6 га), що була надана в користування Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині Актом на право користування землею, судом апеляційної інстанції у даній справі також призначалася судова експертиза.

Так, на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 про призначення судової експертизи у справі №911/4000/15 для визначення фактичних меж земельних ділянок, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Савчак Вікторією Владиславівною, суду було надано Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №9904/17-41 від 24.07.2018 (далі, Висновок; том 3, а.с. 223-238).

Надаючи відповідь на питання №1, поставлене на вирішення експерту згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017, експерт встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:016:0074, передана в оренду ОСОБА_1 , по вул.. Куценко (в районі гуртожитку АДРЕСА_1 ), площею 0,0421 га накладається на земельну ділянку під військовим містечком №2 м. Біла Церква (загальною площею 21,6 га), що надана в користування Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині Актом на право користування землею у січні 1976 року (за обставин безпосереднього сумісництва земельної ділянки під військовим містечком № НОМЕР_1 із вулицями Павліченко-Куценко).

По другому питанню експертом надані графічні матеріали щодо співвідношення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:016:0074, переданої в оренду ОСОБА_1 , та земельної ділянки під військовим містечком №2 м. Біла Церква (загальною площею 21,6 га), що надана в користування Білоцерківській квартирно-експлуатаційній частині, з яких вбачається, що земельна ділянка, якою користується відповідач-3, знаходиться на території військового містечка №2. Також, по другому питанню експерт встановив, що в натурі (на місцевості) видимі межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:016:0074, що передана ОСОБА_1 , відсутні. В натурі (на місцевості) видимі межі земельної ділянки під військовим містечком №2, яка перебуває у постійному користуванні Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини, що визначені актом на право користування землею у січні 1976 року, відсутні.

Прокурор та позивачі вважають, що вказаним Висновком підтверджуються їх доводи щодо накладання спірної земельної ділянки площею 0,0426 га на межі земель оборони згідно державного акту 1975 року.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об`єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів, надаючи оцінку вищевказаному Висновку експерта, встановила наступне.

Надаючи відповідь на питання щодо накладення земельних ділянок (повністю або частково) та визначення їх меж, експерт зазначає, що в даному випадку, стосовно земельної ділянки площею 21,6 га під військовим містечком №2, координати поворотних точок меж відсутні (сторінка 13 Висновку).

У зв`язку з відсутністю координат поворотних точок меж земельної ділянки військового містечка №2, експерт у спеціальному програмному середовищі, за наслідком введення відомих істинних румбів та відповідних довжин ліній між точками (зазначеними у Акті, так звана конфігурація земельної ділянки), не зміг замкнути фігуру - своєрідну модель земельної ділянки під військовим містечком №2 (останній абзац сторінки 14 Висновку). Експерт зазначив, що наявна інформація не дає уявлення про розташування земельної ділянки на місцевості.

З огляду на відсутність інформації про координати поворотних точок меж земельної ділянки, експерт прийшов до висновку - «можливим виконати орієнтовну прив`язку до місцевості - за наявними вихідними даними. Як наслідок, одержані результати також носитимуть орієнтовний характер» (абзац 2 сторінки 15 Висновку).

Далі експерт зазначає, що в даному випадку прив`язку можливо виконати до тих об`єктів, що існували на момент складання Акту, та збереглися до цього часу. Основними точками для такої прив`язки будуть пересічення дорожнього покриття вулиць Куценка Павліченко, Павліченко Шолом-Алейхема. Відомості про параметри вулиць Куценка Павліченко містяться в «Схемі розміщення ділянки згідно визначених координат» (масштаб 1:2000), за даними якої ширина дорожнього покриття вулиці Куценка становить 5 метрів, ширина дорожнього покриття вулиці Павліченко 7 метрів. Разом з тим, надалі, за результатами виконання топографо-геодезичних робіт, проведених на місцевості, експертом встановлено, що «Схема ділянки згідно визначених координат» не відповідає масштабу 1:2000, тому не може бути використана.

У подальшому, як вбачається зі змісту Висновку, експерт одержав для себе вихідні дані для проведення експертизи шляхом орієнтовної прив`язки одного румба Акту (в районі гуртожитку) до можливих найбільших або найменших параметрів червоних ліній вулиць Павліченка та Куценка (сторінки 21-23 Висновку).

Так, об`єктами дослідження експертизи є дві земельні ділянки, одна, що надана в оренду площею 0,046 га та друга, що знаходиться у постійному користуванні площею 21,6 га, однак, експертом досліджувалось розташування спірних земельних ділянок тільки в районі існуючого 5-ти поверхового гуртожитку. При цьому, експерт визначає можливі червоні лінії вулиць, в районі гуртожитку, та здійснює орієнтовну, часткову (1 точка) прив`язку конфігурації Акту на місцевості. При цьому, Акт датований 1975 роком, а експертом застосовуються ДБН 1992 та 2001 років. Вихідними даними для визначення можливих червоних ліній вулиць експерт приймає координати поворотних точок будівель лише гуртожитку та частини паркану військового містечка, не враховуючи їх дати та відповідність побудови ДБН, а також дотримання вимог ДБН (і саме яких) при проектуванні та будівництві вулиць (доріг).

Колегія суддів зазначає, що експерт за результатами проведеної судової експертизи прийшов до суперечливих висновків щодо розміщення меж військового містечка №2. Так, експерт посилаючись на ДБН В2.3.-5-2001 (сторінка 21 Висновку) вважає «...межі земельної ділянки під військовим містечком №2 можуть розташовуватися вздовж найбільших параметрів червоних ліній поруч розташованих вулиць», а далі припускає, що можливо на час формування Акту статус вулиць та вимоги до їх червоних ліній були іншими», однак, продовжуючи, експерт, за відсутності посилання на відповідні документи, або нормативні акти в категоричній формі стверджує, що «...межі земельної ділянки під військовим містечком №2 не можуть бути розташовані далі, ніж розміщені будівлі цього військового містечка».

Також, як вбачається із матеріалів справи, за клопотанням експерта Савчак В.В. (том 3, а.с. 193) апеляційним судом було погоджено залучення до проведення експертизи інженерів-геодезистів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для проведення топографо-геодезичних робіт.

Проте, колегією суддів встановлено, що у Висновку відсутні відомості про те, що експертиза проводилася з урахуванням таких вихідних даних як технічний звіт про проведення геодезичних робіт (пункт 12.1. розділу 12 Інструкції з топографічного знімання, що затверджена Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 року №56), складання якого є завершальним видом робіт на об`єкті. В даному випадку, вихідними даними для експерта має бути топографічний план, складений залученими інженерами-геодезистами за результатами проведеного топографічного знімання на місцевості. Однак, у Висновку відсутні будь-які відомості щодо використання експертом такого плану, тобто незрозуміло, які технічні документи були надані інженерами-геодезистами судовому експерту, на підставі яких він робив якісь схеми або плани місцевості при складанні Висновку.

З огляду на зазначене, Висновок експерта оцінюється судом критично та не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного, допустимого та достовірного доказу, оскільки містить вищенаведені суперечності та ґрунтується на припущеннях експерта.

Поряд з цим, колегією суддів також взяті до уваги пояснення відповідача-2 стосовно того, що копії державних актів на користування земельними ділянками під об`єктами Міністерства оборони України на території міста Біла Церква, розсекречених у 2007 році, були надані Управлінню земельних ресурсів у місті Біла Церква Київської області вже після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Шевченко Т.І. (вх. №4-48-282 від 24.04.2008). Окрім того, на підставі наданої копії Плану землекористування Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини військового містечка № 2 немає можливості визначити чіткі межі земельної ділянки, яка була відведена в постійне користування під військове містечко № НОМЕР_1 по вул. Шолом-Алейхема, так як координати земельної ділянки, як і будь-яка документація із відведення земельної ділянки відсутні, кадастровий номер земельної ділянки на підставі акту на право користування земельною ділянкою, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 30.12.1975 №687, не присвоювався.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для висновку про те, що спірна земельна ділянка, яка надана у користування ФОП Шевченко Т.І. по вул. Куценко під будівництво магазину, входить до земельної ділянки, що перебуває у користуванні Білоцерківського КЕВ за актом на право постійного користування землею.

Відтак, оскільки прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення рішенням Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ про поновлення договору оренди прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, в даному випадку Білоцерківська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення не порушила вимог законодавства та діяла у спосіб та порядок, що передбачені законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним пп. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №150 від 12.11.2014 (кадастровий номер 3210300000:04:016:0074) та скасування державної реєстрації вказаного договору, то оскільки вказані вимоги фактично є похідними від вимоги про скасування пп. 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 №1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі Фізичній особі-підприємцю Шевченко Т.І., в задоволенні якої відмовлено, позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 06.12.2016 у даній справі, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2016 у справі було зобов`язано відповідачів -1, -3 надати суду договір оренди землі №150 від 12.11.2014.

На виконання вимог вказаної ухвали 05.01.2017 від відповідача-1 та 10.01.2017 від відповідача-3 до Господарського суду Київської області надійшли листи про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, завірених копій договору оренди землі з фізичною особою-підприємцем Шевченко Т.І. №150 від 12.12.2014, які були досліджені судом.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Прокурором та позивачами не доведено порушення зі сторони відповідачів прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування судового рішення про відмову в задоволенні позову, судова колегія вважає, що Господарським судом Київської області належним чином виконано обов`язок щодо обґрунтування своїх висновків, а також з достатньою ясністю зазначено підстави, на яких ґрунтується оскаржуване рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення, визначає розподіл судових витрат, згідно з яким судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, оскільки на час звернення з даним позовом до суду прокурор був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за трьома немайновими вимогами (про визнання недійсним рішення міської ради, про визнання недійсним договору, про скасування державної реєстрації договору) підлягає стягненню до Державного бюджету України з позивачів -1 та -2 в рівних частинах, виходячи з чинної на час подання позову ставки судового збору в розмірі 1218,00 грн. за кожну немайнову вимогу (1218,00 грн. * 3 / 2 = 1827,00 грн.).

Судові витрати за подання позивачем-2 касаційної скарги від 09.09.2016, апеляційної скарги від 15.02.2017 та за проведення у справі судової експертизи згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття даної постанови, покладаються на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2017 у справі №911/4000/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/4000/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2019.

Головуючий суддяЮ.Б.Михальська

СуддіІ.А. Іоннікова

А.І. Тищенко