Рішення

від 12.03.2019 по справі 909/887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/887/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куфел",

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Андрусів Роми Романівни,

про стягнення заборгованості в сумі 497 704 грн 88 к. та повернення майна

за участю:

від позивача: Фатула Тарас Вікторович,

від відповідача: Чекіль Ростислав Ігорович,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Куфел" із позовом до Фізичної особи-підприємця Андрусів Роми Романівни про стягнення заборгованості в сумі 497704,88 грн та повернення майна - альтанки та комплекту меблів переданих згідно Акта приймання-передачі майна за договором поставки №07/07 від 17.04.2013.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

19.10.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання у справі на 15.11.2018, в якому оголошено перерву до 29.11.2018.

12.11.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву вх.№17594/18, який суд прийняв до розгляду та заявив клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 257810 грн 08 к.

29.11.2018 позивач подав відповідь на відзив вх.№18685/18 та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності вх.18686/18, які прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 29.11.2018 суд продовжив підготовче провадження строком на 30 днів до 19.01.2019 та відклав підготовче засідання у справі на 16.01.2018 (ухвала від 29.11.2018).

14.01.2019 позивач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів вх.№ 603/19, які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

15.01.2019 представник відповідача подав клопотання про витребування судом доказів вх.№907/19, в якому просив витребувати з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість та заперечення на позовну заяву вх.№648/19, які прийняті судом до розгляду.

16.01.2019 суд оголосив перерву до 21.01.2019.

В судовому засіданні 21.01.2019 представник відповідача подав клопотання про врахування різниці ціни позову вх.№1047/19, яке судом приєднано до матеріалів справи.

21.01.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Андрусів Роми Романівни про витребування доказів від 15.01.2019 вх.№907/19; закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 19.02.2019 (ухвала від 21.01.2019), за наслідками якого оголосив перерву до 12.03.2019.

В судовому засіданні 12.03.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №07/07 від 17.04.2013, а саме зобов"язання щодо продажу не менше 540 КЕГ ємкістю 50 л. товару торгових марок "Перша Приватна Броварня", "Радомишль", "Хайнекен" в один календарний рік, а тому відповідно до п.1.3.4. договору має компенсувати позивачу вартість недопроданої кількості товару, вказаної в п.п.1.3.3. п.1.3. договору протягом одного місяця після спливу календарного року та повернути дерев"яну альтанку з комплектом меблів згідно Акта прийому-передачі від 17.04.2013.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтримав клопотання про визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, просив суд позов задовольнити.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив що позивач не подав суду доказів поставки та отримання відповідачем товару, а тому не може вимагати його оплати. Вказав що в спірному договорі зазначені умови щодо компенсації вартості недопроданої кількості товару, який поставлений позивачем та переданий у власність відповідача для продажу, а не умови щодо невибраного чи непоставленого товару. Звернув увагу суду на те, що за період 2013- 2015 роки поставлений позивачем товар оплачений відповідачем в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у позові відмовити повністю та підтримав клопотання про застосування судом строку позовної давності.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є стягнення компенсації вартості недопроданої кількості товару та повернення майна переданого відповідачу для продажу поставленого позивачем товару.

17.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Куфел" та Фізична особа - підприємець Андрусів Рома Романівна уклали договір поставки №07/07 (далі - договір).

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; сторони погодили всі умови договору та досягли згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого договору є обов'язковим. Згідно ст. 204 ЦК України, договір є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторони суду не представили.

Відповідно до п.8.10. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Якщо за 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виявила бажання розірвати його, дія цього договору пролонговується на наступний календарний рік (п.8.3. договору).

Згідно з п.1.1. договору, постачальник протягом дії цього договору, зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю:

- пиво торгових марок:

"Перша Приватна Броварня" (у металевих КЕГах ємністю 30 л.,50л.; у скляних пляшках ємністю 0.3л.. 0.5л., у ПЕТ -пляшках ємністю 1.0л., 2,0л., які упаковані в поліетиленову упаковку);

"Радомишль" (у металевих КЕГах ємністю 30л., 50л.; у скляних пляшках ємністю 0.5л., у ПЕТ- пляшках ємністю 1,0 л., 2.0л., які упаковані в поліетиленову упаковку),

"Хайнекен" (у металевих КЕГах ємністю 20л.; у скляних пляшках ємністю 0.3л., 0.5л., які упаковані в поліетиленову упаковку);

- квас торгової марки "Львівський бочковий" (у КЕГах ємністю 50л.; у ПЕТ-пляшках 1.0л., 2.0л., які упаковані в поліетиленову упаковку);

- інші безалкогольні та слабоалкогольні напої та інші продукти харчування іменовані надалі в цьому договорі - товар, зазначений у товарно-транспортних накладних, а покупець зобов'язується, приймати й оплачувати товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.1.3. договору, для продажу поставленого постачальником товару, останній надає покупцю згідно Акта прийому-передачі в користування дерев'яну альтанку, розміром 8,0 м. х 8,0 м., площею 64,0 кв.м. та комплект меблів (дерев'яні столи розміром - м. х м. та лавки розміром - м. х м.).

Покупець в свою чергу, зобов'язується:

1.3.1.Використовувати надану альтанку з комплектом меблів тільки за її цільовим призначенням;

1.3.2. Торгувати товаром, який постачається постачальником;

1.3.3. Протягом п'яти років поспіль з моменту укладення цього договору продавати не менше 540 КЕГ ємністю 50 л. товару торгових марок "Перша Приватна Броварня", "Радомишль", "Хайнекен" в один календарний рік.

Компенсувати постачальникові вартість недопроданої кількості товару вказаної в пп. 1.3.3. п. 1.3. протягом одного, місяця після спливу календарного року та повернути в справному (належному) стані зворотну тару.

1.3.4. За умови виконання покупцем зобов'язань, які передбачені пп. пп. 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3., 1.3.4. п.1.3 передана в користування дерев'яна альтанка з комплектом меблів переходить у його приватну власність. У разі невиконання покупцем передбачених пп. 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3., 1.3.4. п.1.3 зобов'язань, він повертає постачальнику дерев'яну альтанку з комплектом меблів згідно Акта прийому-передачі протягом десяти календарних днів з моменту отримання від постачальника письмової вимоги про це.

Поставка товару покупцю в межах Івано-Франківської області здійснюється автомобільним транспортом постачальника та за його рахунок (п.2.1. договору).

Товар поставляється партіями. Партією товару вважається товар, поставлений згідно однієї товарно-транспортної накладної (п.2.1. договору).

Покупець, протягом терміну дії цього договору подає постачальнику, або його торговим представникам усні або письмові замовлення на необхідний йому товар (2.3 договору).

Поставка замовленої партії товару здійснюється постачальником у погоджений з покупцем термін, проте не пізніше, ніж на 2(другий) робочий день з дня прийняття замовлення і у кількості, асортименті, за цінами та у тарі, що погоджені сторонами та вказані у товарно-транспортній накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.2.4. договору).

Датою поставки товару є дата зазначена в товарно-транспортній накладній. Місцем поставки товару вважається фактичне місцезнаходження покупця, або місцезнаходження його складу чи торгової точки (готель, ресторан, кафе, бар, магазин) (п.2.5. договору).

Ціна кожного виду товару в партії згідно асортименту та загальна вартість кожної партії товару визначаються у відповідності з товарно-транспортною накладною (п.3.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав відповідачу дерев"яну альтанку розміром 8 м. х 8 м. площею 64 кв.м., 8 дерев"них столів та 16 дерев"яних лавок. А також, як стверджує позивач, він поставив відповідачу в 2013 році 120 КЕГ пива різних торгових марок, в 2014 році - 241 КЕГу , в 2015 році - 105 КЕГ.

Позивач вважає що відповідач в порушення умов договору невибрав кількість КЕГ, яку зобов"язався вибрати, а тому зобов"язаний компенсувати вартість недопроданої кількості товару, що становить 497704 грн 88 к. та повернути дерев"яну альтанку з комплектом меблів. Визначаючи вартість недопроданого товару, позивач керувався формулою: кількість непроданого пива Х вартість 1 КЕГи пива ( найдешевшої марки пива).

З метою досудового врегулювання спору позивач 16.09.2016 направив відповідачу вимогу №16/09-1 про оплату заборгованості в сумі 299934 грн 77 к., де зазначив, що відповідач порушив умови договору щодо продажу певної кількості товару, зокрема в 2013 році недопродав 499 КЕГ, в 2014 - 114 КЕГ. Докази направлення знаходяться в матеріалах справи.

08.08.2018 позивач повторно направив відповідачу претензію №282 про оплату заборгованості в сумі 497704 грн 88 к. та повернення майна, де вказав, що відповідач недопродав в 2013 році 420 КЕГ, в 2014 - 299 КЕГ, в 2015 році - 435 КЕГ. Докази направлення знаходяться в матеріалах справи.

Проте, ці вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом свого права до господарського суду.

В підтвердження позовних вимог подав суду:

- договір поставки №07/07 від 17.04.2013;

- Акт прийому-передачі від 17.04.2013 в користування майна за договором поставки №07/07 від 17.04.2013;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 104 за 2014-2018 роки;

- звіт по продажах по клієнту ФОП Андрусів за 2013, 2014, 2015 роки;

- товарно-транспортні накладні за період 2013-2015 роки;

- прибуткові касові ордери за період 2013-2015 роки.

Відповідач стверджує, що заборгованості перед позивачем немає, оскільки відповідно до умов договору відповідач зобов"язався продавати поставлений та переданий у власність позивачем товар.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. В підготовчому засіданні суд перевірив чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі, і чи надали всі докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Договір поставки №07/07 від 17.04.2013 укладений між сторонами згідно чинного законодавства та є волевиявленням сторін щодо умов договору та настання правових наслідків в межах існуючих правовідносин. Отже, дотримання положень такого договору є обов'язковим.

Відповідно до п.п.1.3.4. п.1.3 у разі невиконання покупцем передбачених пп. 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3., 1.3.4. п.1.3 договору зобов'язань, він повертає постачальнику дерев'яну альтанку з комплектом меблів згідно Акта прийому-передачі протягом десяти календарних днів з моменту отримання від постачальника письмової вимоги про це.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів надання в користування дерев'яної альтанки з комплектом меблів, а також письмової вимоги про повернення переданого майна та відсутність доказів виконання відповідачем вимог п.1.3.3. спірного договору, суд задовольняє вимоги позивача про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Куфел" альтанки та комплекту меблів, переданих згідно Акта приймання- передачі майна за договором поставки №07/07 від 17.04.2013.

Твердження відповідача про сплив строку позовної давності до цієї вимоги суд відхиляє, оскільки договір поставки на цей час є чинним; факт існування господарських відносин щодо поставки товару в 2015 році сторонами не заперечується, тому позивач поставляючи товар частково в 2013, 2014 та 2015 роках, мав законні сподівання на виконання відповідачем умов договору протягом п"яти років. Отже, строк позовної давності щодо повернення майна почався з 01.02.2016 та не пропущений на день звернення із позовом до суду.

Щодо вимоги позивача про компенсацію вартості недопроданої кількості товару в сумі 497 704 грн 88 к.

Позивач розраховуючи вартість недопроданої кількості товару застосовує формулу кількість непроданого пива Х вартість 1 КЕГи пива (найдешевша марка пива). В підтвердження кількості поставлених КЕГ та ціни самої дешевшої марки пива подав товарно-транспортні накладні та меморіальні ордери за період 2013-2015 роки.

Однак, суд вважає такий розрахунок необґрунтованим, виходячи з такого.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Дослідивши та оцінивши подані позивачем докази (товарно-транспортні накладні та меморіальні ордери за період з 2013-2015 років) та розрахунок заборгованості, суд встановив, що ці докази містять різну інформацію щодо ціни товару (ціна товару - найдешевшої марки пива відрізняється за 2013 рік: зазначена позивачем становить 324 грн 43 к., в той час як ціна згідно товарно-транспортних накладних складає протягом 2013 року 327 грн 36 к., 260 грн 40 к., 363 грн 66 к; ціна за 2014 рік, зазначена позивачем становить 406 грн 52 к., в той час як ціна згідно товарно-транспортних накладних складає протягом 2014 року - 332 грн 10 к. та 352 грн 10 к.; ціна за 2015 рік, зазначена позивачем становить 551 грн 48 к. - ціна згідно товарно-транспортних накладних складає протягом 2015 року 440 грн 96 к., 458 грн 60 к. та 467 грн 77 к.), що не дає суду можливості встановити дійсні обставини справи (дійсну вартість недопроданого товару, яка підлягає компенсації) , а тому не можуть бути належними та достовірними в розумінні статей 76, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розрахунок вартості недопроданого товару не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України. Інших доказів на підтвердження кількості та ціни недопроданого товару позивачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд констатує, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 497704 грн 88 к. компенсації вартості недопроданого товару за договором поставки від 17.04.2013 №07/07 позивачем не доведені, не обґрунтовані та не підтверджені належними документальними доказами, а тому до задоволення не належать.

Враховуючи відмову в позові в цій частині з підстав недоведеності ціни позову правила про застосування строку позовної давності не підлягають застосуванню.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1762 грн, що підтверджується квитанцією №95.29.1/19965153 від 03.10.2018 та 7465 грн 57 к., що підтверджується квитанцією №96.29.1/19965155 від 03.10.2018.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1762 грн покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 7465 грн 57 к. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Куфел" до Фізичної особи-підприємця Андрусів Роми Романівни про стягнення заборгованості в сумі 497 704 грн 88 к. та повернення майна задовольнити частково.

Фізичній особі-підприємцю Андрусів Ромі Романівні, АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Куфел", вул.Пасічна, 35, м.Івано-Франківськ, 76008, (код 37756313) альтанку та комплект меблів переданих згідно Акта приймання- передачі майна за договором поставки №07/07 від 17.04.2013.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андрусів Роми Романівни, АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куфел", вул.Пасічна, 35, м.Івано-Франківськ, 76008, (код 37756313) - 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 497704 (чотирьохсот дев"яносто сімох тисяч сімсот чотирьох гривень) 88 к. компенсації вартості товару - відмовити.

Судовий збір в сумі 7465 (сім тисяч чотириста шістдесят п"ять гривень) 57 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.03.2019

Суддя Т.В. Максимів