Рішення

від 21.03.2019 по справі 905/2255/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.2019 Справа № 905/2255/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк , м.Київ

до відповідача: Приватне науково-виробниче підприємство Союз-АС , м. Краматорськ

про стягнення 331545,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Брижань Ю.В. за довіреністю №1590 від 10.10.18;

від відповідача: Пікалов Д.В. ордер ДН 018111 від 16.01.2019, Шевченко А.Б. - керівник.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного науково-виробничого підприємства Союз-АС , м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 331545,58грн., з яких 178569,30грн. - заборгованість по процентам за безпідставне користування кредитом, 25709,85 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 127266,43 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , м.Київ посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за генеральним кредитним договором №027/1106 від 11.06.2008 та кредитним договором №027/1106-01/1106 від 11.06.2008.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2255/18; справу №905/2255/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 17.01.2019; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 17.01.2019.

17.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 14.01.2019, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та посилається на те, оскільки строк дії кредитного договору сплинув 28.09.2011, зважаючи на практику Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 №444/9519/12, банк не має право нараховувати відсотки після цієї дати. Строк позовної давності щодо позовних вимог щодо сплати відсотків сплинув. Нарахування пені за період з 01.12.2017 по 19.11.2018 у відповідності до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є безпідставним. Крім того, нарахування інфляційних витрат є безпідставним у зв'язку з тим, що відсутня заборгованість з нарахованими відсотками, та спливом позовної давності за тілом кредиту.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2019 відкладено підготовче засідання на 12.02.2019.

04.02.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив №КНО-61.1.3.1/11 від 30.01.2019, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та посилається на те, що 28.09.2011 - це встановлений кредитним договором кінцевий строк повернення суми кредиту, а не строк дії договору, оскільки строк дії договору встановлений п.7.1. кредитного договору, отже, після спливу строку кредитування та за умови невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором зобов'язання боржника за договором не припиняється. Підвищені проценти за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості за кредитним договором передбачені умовами кредитного договору та регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нараховані проценти не є сумою основної заборгованості, а тому пеня позивачем нарахована правомірно, а Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в даному випадку не застосовується.

Також, 04.02.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зміну найменування банку №КНО-61.1.3.1/12 від 31.01.2019, а саме з Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк .

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 90 Цивільного кодексу України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Акціонерне товариство це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч.1. ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства ).

За змістом абз. 1,2 ч.4. ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства , повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов'язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

В силу норм абз. 1 ч.1., абз. 3 ч.2. ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства , акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

За змістом виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на теперішній час найменування позивача зареєстровано як Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк .

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та здійснити заміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк .

12.02.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 12.02.2019, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та наполягає, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, отже після 28.09.2011 позивач не міг нараховувати проценти, зважаючи на практику Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 №444/9519/12.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2019 закрито підготовче засідання; призначено розгляд справи по суті на 21.03.2019 о 12:55 год.

У судові засідання представник позивача з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судові засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

11.06.2008 між Закритим акціонерним товариством Донгорбанк (правонаступником якого є позивач, що підтверджується статутом, банк), та відповідачем, Приватним науково-виробничим підприємством Союз-АС (позичальник), укладений генеральний кредитний договір №027/1106, в межах та відповідно до умов якого підписаний кредитний договір №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 (кредитний договір).

За своєю правовою природою договір №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст.1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до умов Генерального кредитного договору №027/1106 від 11.06.2008 та кредитного договору №027/1106-01/1106 від 11.06.2008, банк зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 302000,00грн.; цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів, фінансування поточної діяльності товариства, крім розміщення кредитних засобів на депозит, формування статутного фонду; строк повернення кредиту - згідно графіку погашення, який наведений в додатку №1 до договору, остаточний строк повернення кредиту 28.09.2011; проценти за користування кредитом по строковій заборгованості в розмірі 18,50% річних; проценти за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості в розмірі 23,50% річних (п.1.1. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №12 від 04.08.2011)).

Згідно п.3.2., п.3.2.2. кредитного договору, банк зобов'язався нараховувати проценти за використання кредиту, а також проценти за безпідставне використання кредиту, виходячи зі ставок, зазначених в п.1.1. договору. В період нарахування процентів включається день надання кредиту та не виключається день повернення.

Відповідно до п.3.3.4. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010) нарахування процентів за користування кредитом, а також процентів за безпідставне користування кредитом здійснюється на суму заборгованості по кредитному рахунку, яка фактично обліковується на кінець операційного дня, виходячи з фактичної кількості календарних днів в році, щомісячно в 2 етапи:

- 27 числа місяця (якщо 27 число - неробочий день, то в перший робочий день після 27 числа) за період: з дня надання кредиту по день, що передує останньому дню першого нарахування, включно, а в майбутньому - з першого числа місяця по день, що передує дню першого нарахування включно;

- в останній робочий день місяця (далі - день другого нарахування) за період: з дня першого нарахування або з дня видачі кредиту (якщо кредит надано в період з 27 числа по останній календарний день місяця) по останній календарний день місяця включно, а в майбутньому - з дня першого нарахування по останній календарний день місяця включно.

При продовженні строку повернення кредиту проценти нараховуються в день продовження. При повному поверненні кредиту проценти нараховуються в день повернення.

Відповідно до п.3.4.3 кредитного договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010) позичальник зобов'язався :

Сплатити банку нараховані проценти за використання кредиту в 2 етапи:

- проценти, нараховані в день першого нарахування, сплачувати до початку наступного місяця, тобто до останнього робочого дня місяця включно;

- проценти, нараховані в день другого нарахування, сплачувати до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, на відповідний процентний рахунок, а також проценти за безпідставне використання кредиту, виходячи з ставок, передбачених п.1.1. договору.

При продовженні строку повернення кредиту здійснювати сплату нарахованих процентів в день повернення.

У випадку несвоєчасної сплати процентів по кредиту позичальник сплачує неустойку в виді пені в розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки (п.5.1. кредитного договору у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010).

Цей договір виступає в силу з моменту підписання та припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань відповідно до цього договору (п. 7.1. кредитного договору у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010).

На підставі домовленості сторін встановлюється строк позовної давності для пред'явлення вимог по цьому договору 10 років (п. 8.7 кредитного договору у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010).

Відповідно до ч.1. ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/4796/13 від 10.09.2013, яке набрало законної сили, стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства Союз-Ас на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк заборгованість по кредитному договору №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 за кредитом в сумі 255860,08грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом 55086,53грн. за період з 01.10.2011 по 06.08.2013, пеня в сумі 3793,16грн. та три проценти річних від простроченої суми нарахованих процентів та простроченої основної суми кредиту в сумі 16594,46грн. за період з 29.09.2011 по 06.08.2013, судовий збір в сумі 6626,69грн.

Тобто рішення господарського суду Донецької області по справі №905/4796/13 від 10.09.2013 в частині встановлення факту видачі кредиту та невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 має преюдиційний характер для цієї справи.

Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість за простроченими процентам (що не була стягнута за рішенням суду справі №905/4796/13 від 10.09.2013) в розмірі 178569,30грн. за період з 01.12.2015 по 19.11.2018, означена сума підтверджується наявними в справі банківськими виписками.

Відповідач вважає, що нарахування відсотків банком після 28.09.2011 (строк остаточного повернення кредиту згідно умов кредитного договору) є неправомірним. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Водночас, в пункті п.1.1. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №12 від 04.08.2011) сторони передбачили нарахування процентів за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості в розмірі 23,50% річних, в п.2. кредитного договору зазначено, що проценти за безпідставне користування кредитом - це плата, що встановлена банком за користуванням кредитними коштами після строку настання їх повернення, яка сплачується позичальником в розмірі та в строки, передбачені цим договором.

Отже, виходячи з умов кредитного договору №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 проценти нараховуються позивачем, та, відповідно, сплачуються відповідачем як по строковій заборгованості за кредитом, так і по простроченій.

Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 і від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, та виходячи з системного аналізу наведених вище статей ЦК України і умов пунктів кредитного договору, суд вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за цим договором, а саме не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов'язання, які (проценти) охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2018 справа № 913/377/17.

Таким чином, нарахування відсотків за безпідставне користування кредитом банком за період з 01.12.2015 по 19.11.2018 є правомірним.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за процентами за безпідставне користування кредитом за період з 01.12.2015 по 19.11.2018.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, згідно п. 8.7 кредитного договору у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010 на підставі домовленості сторін встановлюється строк позовної давності для пред'явлення вимог по цьому договору 10 років.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.3. та ч.4. ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1. ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти за безпідставне користування кредитом, враховуючи, що позов направлений до суду 30.11.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, а також приймаючи до уваги зміст п.п. 3.3.4., 3.4.3., 8.7. кредитного договору, суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за процентами за безпідставне користування кредитом, що нараховані за період з 01.12.2015 по 19.11.2018.

Судом також перевірена арифметична відповідність заявлених до стягнення суми боргу за відсотками даними бухгалтерського обліку, умовам кредитного договору, та встановлена їх ідентичність та відповідність умовам.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , м.Київ до Приватного науково-виробничого підприємства Союз-АС , м.Краматорськ про стягнення заборгованості по процентам за безпідставне користування кредитом у розмірі 178569,30грн. за період з 01.12.2015 по 19.11.2018 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків повернення суми кредиту у розмірі 97482,69грн. за період з 01.12.2015 по 19.11.2018 та інфляційних витрат за порушення строків сплати процентів за кредитом у розмірі 29783,74грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Перевівши розрахунок індексу інфляції судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично не вірним.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за періоди зазначені у позивача, зазначає, що до стягнення підлягають втрати від інфляції у зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 (включно) в розмірі 97482,69грн. та втрати від інфляції у зв'язку з порушення строків сплати процентів за кредитом за період з 01.02.2016 по 31.10.2018 (включно) в розмірі 27892,80 грн.

Відповідач у відзиві зазначив, що нарахування відсотків за період з 01.12.2015 по 19.11.2018 є неправомірним, отже і нарахування інфляційних витрат на суму відсотків позивачем здійснено всупереч вимогам чинного законодавства, однак виходячи з висновку суду, що позивачем правомірно нараховані відсотки за вказаний період, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення інфляційних, що нараховані у зв'язку з порушення строків сплати процентів за кредитом.

Нарахування інфляційних витрат за тілом кредиту також є правомірним на підставі наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/4796/13 від 10.09.2013 стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства Союз-Ас на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк стягнута заборгованість по кредитному договору №027/1106-01/1106 від 11.06.2008 за кредитом в сумі 255860,08грн., отже строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу за кредитом позивачем не був пропущений.

Інфляційні витрати за тілом кредиту нараховані за період з 01.12.2015 по 19.11.2018, а враховуючи, що позов по справі № 905/2255/18 поданий 30.11.2018, строк позовної давності щодо стягнення інфляційних витрат на суму кредиту позивачем не пропущений.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - 25709,85грн., відповідно до п.5.1. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010р.), суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.5.1. кредитного договору (у редакції додаткової угоди №1 від 18.05.2010), у разі порушення відповідачем строків зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу банку пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, однак банком нарахована пеня без врахування означених приписів закону.

Крім того, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Краматорськ, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 .

У відповідності до ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України основним зобов'язанням за кредитним договором є повернення кредиту та сплата процентів, на підставі вищевикладеного, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та вважає неправомірним нарахування банком пені у розмірі 25709,85грн. нарахованої за період з 01.12.2017 по 19.11.2018 та відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в повному обсязі.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , м.Київ до Приватного науково-виробничого підприємства Союз-АС , м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 331545,58грн., з яких 178569,30грн. - заборгованість по процентам за безпідставне користування кредитом, 25709,85грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 127266,43грн. - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства Союз-АС (84393, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясна Поляна, вул. Підлісна, буд. 2, код ЄДРПОУ 23603402) на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по процентам за безпідставне користування кредитом у розмірі 178569,30грн., інфляційні витрати за порушення строків повернення суми кредиту у розмірі 97482,69грн., інфляційні витрати за порушення строків сплати процентів за кредитом у розмірі 27892,80грн., судовий збір в розмірі 4559,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829).

Відповідач (боржник) - Приватне науково-виробниче підприємство Союз-АС (84393, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Ясна Поляна, вул. Підлісна, буд. 2, код ЄДРПОУ 23603402).

У судовому засіданні 21.03.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2019.

Суддя Г.Є. Курило