Рішення

від 27.03.2019 по справі 340/111/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року cправа № 340/111/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1,28032

до відповідача: Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, вул. Кооперативна,3а, с. Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28032

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- поновити строк на звернення до суду;

- визнати протиправним та скасувати рішення Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.06.2018 р. №292 "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким йому відмовлено в задоволені клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою - Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Лікарівка, вул. Центральна, 17;

- зобов'язати Лікарівську сільську раду Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили повторно розглянути його заяву від 18.06.2018р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою - Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Лікарівка, вул. Центральна, 17 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду;

- встановити строк для виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог земельного законодавства України та за наявності усіх документів, необхідних для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі відмовлено у наданні такого дозволу згідно оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження (а.с.1).

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування

У встановлений судом строк відповідачем надіслано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві вказав, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки земельна ділянка, яку позивач мав на меті отримати у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, буде використовуватись для суспільних потреб територіальної громади с. Лікарівка з метою продовженню робіт по водовідведенню та поновленню водовідведної канави (а.с.35-36).

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем порушено його право набути в установленому законом порядку право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок та надвірні прибудови позивача (а.с.62-72).

Відповідачем до суду надано заперечення на відповідь на відзив (а.с.73-74).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2006 року, на Універсальній товарній біржі "Партнер" укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, за участі брокерської контори ТОВ фірми "Інкопмарк", відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав житловий будинок, за адресою: 28032, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Лікарівка, вул. Леніна,17 (а.с.12-13).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.07.2006 р. (справа №2-3125/2006) вказаний вище договір визнано дійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначений вище житловий будинок з надвірними будівлями (а.с.14).

18.06.2018 року позивач звернувся до Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1, площею - 0,2256 га , що знаходиться за адаресою - Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Лікарівка, вул. Центральна,17 (а.с.7).

22.06.2018 року Лікарівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області на пленарному засіданні 23 сесії 7 скликання прийняла рішення №292 "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" (а.с.8), п. 1 якого відмовила ОСОБА_1 в задоволені його заяви, в зв'язку з використанням зазначеної земельної ділянки для суспільних потреб територіальної громади с. Лікарівка.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно пункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до пункту "г" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ВР міністрів Автономної Республіки Крим. ВР Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Так, абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно пунктів "а", "б" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, відмова в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка оформлена рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22 червня 2018 року за № 292 мотивована тим, що земельна ділянка, розташована за адресою - вул. Центральна,17, с. Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, використовується для суспільних потреб територіальної громади с. Лікарівка (а.с.8).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17.02.2011р. № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Частиною третьою статті 24 Закону № 3038-VI визначено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.

Верховний суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.12.2018р. в справі № 509/4156/15-а дійшов таких правових висновків щодо застосування норм ст. 118 ЗК України:

42. Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження […] 45. […] У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України […] 72. […] відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови […] 75.Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення .

При вирішенні цього спору суд застосовує наведені вище нормативні положення та правові висновки Верховного Суду та керується такими мотивами:

ОСОБА_1 є громадянином України та має право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При вирішенні цього спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема …передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси... .

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду є твердження про неналежний розгляд відповідачем його заяви від 18.06.2018року. Тому суд повинен дати оцінку прийнятому Лікарівською селищною радою рішенню № 292 від 22.02.2018р., а також оцінити доводи відповідача на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення про відмову надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі .

Оцінюючи рішення Лікарівської селищної ради №292 від 22.06.2018р. на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке: в тексті цього рішення не вказані фактичні підстави його прийняття, що могли б прояснити заявнику чи суду мотиви відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В тексті рішення селищної ради просто перелічено норми права ( ЗУ "Про місцеве самоврядування" та ЗК України), що регламентують повноваження селищної ради у галузі земельних відносин, а також підстави та процедуру безоплатного отримання громадянами земельної ділянки у власність.

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що причиною відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку на вул. Центральній,17 в с. Лікарівка, стало те, що частину земельної ділянки за вказаною адресою в розмірі 0,06 га має потребу використовувати громада села Лікарівка для суспільних потреб з метою продовження робіт по водовідведенню та поновленню водовідвідної канави. Так, відповідач зазначив, що в травні 2016 року, в с. Лікарівка внаслідок сильного дощу, граду з перевищенням норм опадів виникла надзвичайна ситуація природного характеру місцевого рівня, затоплено житлові будинки. З метою недопущення повторення стихійного лиха, сільською радою було прийнято рішення "Про виконання робіт з розчистки водовідвідної канави для запобігання шкідливої дії вод на території Лікарівської сільської ради в 2017 році" №130 від 30.01.2017 року та прийнято рішення привести у відповідність водовідведення населених пунктів сільської ради, що у зв'язку довготривалою експлуатацією не виконують свою функцію.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що з моменту заснування села, що розташовано в балці, існувала система водовідведення, частина водовідвідної канави проходила через садибу за адресою - вул. Центральна,17, с. Лікарівка, яка в процесі господарської діяльності користувачів була розорана та не виконує свої функції. Відповідач зазначив, що на даний час в частині за вказаною вище адресою водовідведення не поновлено (а.с.56). Також відповідач зазначив, що позивачу в усній формі запропоновано виділення земельної ділянки площею 0,16 га, що не суперечить вимогам Земельного кодексу України, оскільки частину земельної ділянки за зазначеною вище адресою - в розмірі 0,06 га планує використовувати громада села Лікарівка для суспільних потреб з метою продовження робіт по водовідведенню та поновленню водовідвідної канави (а.с.58).

В частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому нормами ЗК України не передбачено право відповідного органу місцевого самоврядування відступати від положень цієї статті ЗК України. Суд констатує, що рішення № 292 від 22.06.2018р. не містить підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі , котрі визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію послідовних етапів, а саме: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення Лікарівської селищної ради № 292 від 22.06.2018р. (з огляду на його зміст) є необґрунтованим, а також не відповідає критеріям розсудливості, добросовісності, а тому підлягає скасуванню. З огляду на висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача №292 від 22.06.2018р. суд повинен вирішити питання про обрання належного способу захисту порушеного інтересу заявниці. Суд вважає, що Лікарівська селищна рада повинна повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2018р. (вхідний реєстраційний №40 від 18.06.2018р.) з доданими до цієї заяви документами. При повторному розгляді звернення ОСОБА_1 відповідачеві слід зважати на принцип належного урядування та прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам статті 118 ЗК України та з урахуванням висновків суду (в тому числі щодо застосування частини третьої статті 24 Закону № 3038-VI), викладених у цьому рішенні.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на те, що постанова суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк подання звіту про виконання рішення - 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лікарівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.06.2018 р. №292 "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою - Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Лікарівка, вул. Центральна, 17.

Зобов'язати Лікарівську сільську раду Кіровоградської області не пізніше 30 днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2018р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою - Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Лікарівка, вул. Центральна, 17 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати Лікарівську сільську раду Кіровоградської області подати звіт про виконання рішення суду у строк - 30 днів з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/111/19.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лікарівської сільської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 04366146).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3