Рішення

від 28.03.2019 по справі 826/14183/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/14183/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Разом

до Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Разом (далі - позивач, ТОВ Разом ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішення від 07.09.2017 №1641140302 та №1640140302.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вони винесені з порушенням відповідачем податкового законодавства, а саме до правовідносин між позивачем з приводу нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб для пасивних доходів у вигляді дивідендів за 2015 рік відповідачем було застосовано законодавство України, яке прийнято 28.12.2014 та набуло чинності 01.01.2015, а тому в силу п.4.3 ст.4 Податкового кодексу України нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб для пасивних доходів для пасивних доходів за збільшеною ставкою (20 %) може застосовуватися до позивача виключно з 01.01.2016. Тому на думку позивача, відповідачем в порушення п.4.3 ст.4 Податкового кодексу України до позивача при нарахуванні та утриманні податку на доходи фізичних осіб для пасивних доходів за 2015 рік було застосовано збільшену ставку податку у розмірі 20%. Крім того, позивач зазначив, що він обґрунтував неможливість надання усіх документів підчас проведення перевірки, чим завчасно попередив відповідача, а тому на думку позивача, строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки повинен був бути продовжений.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 19.04.2018 позивач навів аналогічні доводи, що і у позовній заяві.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, направив письмові заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, стверджуючи про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Відповідач зазначив, що позивач повідомив про те, що документи неможливо надати у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства. Однак, на думку відповідача, дані аргументи позивача про неможливість надання документів під час перевірки є надуманими та такими, які спрямовані на приховування фактичних обставин. Також, на думку відповідача, позивачем неправомірно застосовано ставки податку відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України (5%), а саме, не враховано зміну ставки податку з доходів фізичних осіб (з 5 відс. до 20 відс.), яка застосовується для оподаткування пасивних доходів у вигляді дивідендів, що виплачуються не платниками податку на прибуток починаючи з 01.01.2015, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 131787,02 грн за 2015 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 призначено проведення підготовчого засідання, зобов'язано відповідача у п'ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали подати всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення вчинені дії, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні за згодою представників сторін суд, на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Разом з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 за №302/1-26-15-14-03-02/30153907.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, у зв'язку із ненаданням до перевірки документів у повному обсязі, необхідних для проведення документалшьної позапланової перевірки;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п. 167.5.1 п.167.1 ст.167, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 п.171 ст.171, п.п. а п.176.2 ст176 Податкового кодексу України, у зв'язку з не нарахуванням та не сплатою податку на доходи фізичних осіб у сумі 131787,02 грн;

- п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 та наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за I-VI кв. 2015 року.

У ході перевірки встановлено, що відповідно до податкових розрахунків за формою № 1-ДФ ТОВ Разом щоквартально нараховувало дохід у вигляді дивідендів (ознака доходу 109 ) учасникам (засновникам товариства) протягом 2015 року на загальну суму 878580,17 грн. При цьому податок на доходи фізичних осіб утримувався відповідно до п. 167.2 ст.167 Кодексу (5%).

З метою перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів та правильності утримання сум податку з такого доходу посадовим особам ТОВ Разом складено запит щодо надання документів в порядку передбаченому ст.20 та ст.85 Кодексу, а саме, протоколи Загальних Зборів Учасників ТОВ Разом , регістри бухгалтерського обліку по рахунках №44, №67 та №64, інші документи відповідно до яких відбувалося нарахування та виплата дивідендів.

Листом від 07.08.2017 № 0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи неможливо надати у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

Отже, зазначені документи до перевірки позивачем надано не було, про що складений акт від 08.08.2017 за №589/3/26-15-14- 03-03 Про відмову від отримання платником податків, або його законним представником запиту про надання документів та акт від 08.08.2017 за №590/3/26-15-14-03-03 Про відмову платника податків, або його законних представників надати в повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки .

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017:

- № 1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн;

- № 1640140302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

З метою перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів та правильності утримання сум податку з такого доходу посадовим особам ТОВ Разом складено запит щодо надання документів в порядку передбаченому ст.20 та ст.85 Кодексу, а саме, протоколи Загальних Зборів Учасників ТОВ Разом , регістри бухгалтерського обліку по рахунках №44, №67 та №64, інші документи відповідно до яких відбувалося нарахування та виплата дивідендів.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу)).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Згідно з абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Листом від 07.08.2017 №0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи не можливо надати у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Оскільки, зазначені документи до перевірки позивачем надано не було, відповідачем складений акт від 08.08.2017 №589/3/26-15-14- 03-03 Про відмову від отримання платником податків, або його законним представником запиту про надання документів та акт від 08.08.2017 за №590/3/26-15-14-03-03 Про відмову платника податків, або його законних представників надати в повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки .

Підстави для продовження строків проведення перевірок передбачено, зокрема у статті 85 ПК України, згідно із пунктом 85.9 якої, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як слідує з матеріалів справи, що вірно було встановлено судом першої інстанції позивач не втрачав, не пошкоджував або достроково не знищував документи. Крім того, в нього не вилучали документи правоохоронні та інші органи.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу від 31.07.2017 за №7204 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Разом з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 31.12.2016 тривалістю 5 робочих днів з 03.08.2017 по 09.08.2017, вручено заступнику директора Сімоновим І.П. 03.08.2017 о 16.00, згідно направлення на перевірку від 03.08.2017 за №2697/26-15-14-03-03.

Листом від 07.08.2017 за №0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи не можливо надати у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

Листом від 08.08.2017 за №35826/10 просив перенести або продовжити строк документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Разом по наказу від 31.07.2017 №7204, у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства з 04.08.2017 по 28.08.2017, згідно з наказом від 01.08.2017.

Отже, на час вручення копії наказу про проведення перевірки, а саме 03.08.2017 головний бухгалтер не перебував у відпусці, проте вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачем виконено не було, тому у відповідача були відсутні підстави для продовження строків проведення перевірки.

Як встановлено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення №1641140302 та №1640140302 прийняті контролюючим органом 07.09.2017, а відпустка головного бухгалтера закінчилась 28.08.2017, проте позивачем не було надано відпвідних документів контролюючому органу до прийняйняття податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов'язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для продовження строків проведення перевірки, у зв'язку із відпусткою бухгалтера підприємства з 04.08.2017 по 28.08.2017, є необгрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 за №1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн, слід зазначити наступне.

З наданих позивачем документів в судовому засіданні вбачається, що позивачем у період січень-грудень 2015 року були розподілені та виплачені дивіденти між власниками ТОВ Разом згідно з частками у Статутному фонді, що підтверджується протоколами зборів власників ТОВ Разом , видатково касовими ордерами, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 44, 64, 67.

ТОВ Разом при сплаті податку застосувало ставки податку з доходів фізичних осіб урозмірі 5% відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України.оте

Проте, Відповідно до п.п. 164.2.8 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу (умредакції Закону №1588, що діяла до 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включалися доходи у вигляді дивідендів (крім зазначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 цього Кодексу).

Порядок оподаткування дивідендів регулювався п.170.5 ст.170 Податкового кодексу, згідно з п.п.170.5.4 якого доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у п.167.2 ст.167 цього Кодексу (п.п.170.5.4 п.170.5 ст.170 Кодексу).

Відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу ставка податку становить 5% бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом ІV цього Кодексу.

Водночас Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (далі - Закон №71), який набрав чинності з 01.01.2015, змінено порядок оподаткування пасивних доходів, зокрема дивідендів. Так, п.п.164.2.8 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу викладено в новій редакції, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у п.п.165.1.41 п.165.1 ст.165 цього Кодексу).

Отже, з огляду на наведене, у разі якщо податковий агент здійснює нарахування дивідендів на користь фізичних осіб до 31.12.2014, він має застосувати ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5%.

Зміни, внесені Законом № 71 до Податкового кодексу щодо оподаткування дивідендів, застосовуються податковим агентом з 01.01.2015.

Доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів, відповідно до п.п.167.5.3 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України належать до пасивних доходів.

Пунктом 167.5 ст.167 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

- 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (п.п.167.5.1 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України).

- 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (п.п.167.5.2 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України).

Водночас відповідно п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Разом з тим п.п.170.5.2 п.170.5 ст.170 Податкового кодексу України визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Поряд з цим згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та 167.5.2 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України.

Отже, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 або 20 відс. на суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, залежить від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 109.

Дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів (п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 142.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем занижено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 131787,02 грн, а тому податкове повідомлення рішення від 07.09.2017 № 1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 за №1640140302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн, слід зазначити наступне.

Підпунктом б п.176.2 ст 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4.

Якщо дані, зокрема, камеральної перевірки свідчать про подання податкового розрахунку ф. № 1ДФ з недостовірними відомостями або з помилками, до податкового агента застосовуються наступні штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З акту перевірки вбачається, що позивача повідомлено та рекомендовано подати до контролючого органу за основним місцем обліку уточнюючі податкові розрахунки за формою 1-ДФ за I - VI кв. 2015 року та І кв. 2016 року.

Проте зазначених звітів позивачем подано не було.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень, що не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, врахувавши позицію третьої особи у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірність свого рішення, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Разом відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська