Постанова

від 13.06.2019 по справі 826/14183/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14183/17 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Тарасун О.І.,

представника відповідача Малогіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Добрівська Н.А.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Разом" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017 №1641140302 та №1640140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Разом" подало апеляційну скаргу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не було застосовано положення до п. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь - яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори. їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначена норма права, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідачем до позивача з приводу утримання та сплати податку з доходів у вигляді дивідендів до бюджету за 2015 рік було застосовано пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового Кодексу України в редакції з урахуванням внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-УІІІ. Зазначеним Законом України від 28.12.2014 № 71- VIII було змінено ставку ПДФО для пасивних доходів з 5 % до 20 %., при чому вказаний Закон України набув чинності з 01.01.2015, тобто через декілька днів з дня його прийняття, що є порушенням принципу податкової стабільності.

Також, апелянт просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.01.2018 по справі № К/9901/1648/17 (№804/1241/17) та від 14.02.2018 по справі № К/9901/5290/17.

Від відповідача до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив.

13.06.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява, у якій представник товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" просить визнати причини щодо неможливості надання доказів про понесені судові втрати позивачем у справі поважними та вирішити питання про судові витрати після ухвалення судом рішення.

Колегія суддів зазначає, що така заява буде розглянута відповідно до положень ст. 143 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Разом з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 за №302/1-26-15-14-03-02/30153907.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням до перевірки документів у повному обсязі, необхідних для проведення документальної позапланової перевірки;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п. 167.5.1 п.167.1 ст.167, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 п.171 ст.171, п.п. а п.176.2 ст176 Податкового кодексу України, у зв`язку з не нарахуванням та не сплатою податку на доходи фізичних осіб у сумі 131787,02 грн.

- п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) , затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 та наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за I-VI кв. 2015 року.

У ході перевірки встановлено, що відповідно до податкових розрахунків за формою № 1-ДФ ТОВ Разом щоквартально нараховувало дохід у вигляді дивідендів (ознака доходу 109 ) учасникам (засновникам товариства) протягом 2015 року на загальну суму 878580,17 грн. При цьому податок на доходи фізичних осіб утримувався відповідно до п. 167.2 ст.167 Кодексу (5%).

З метою перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів та правильності утримання сум податку з такого доходу посадовим особам ТОВ Разом складено запит щодо надання документів в порядку передбаченому ст.20 та ст.85 Кодексу, а саме, протоколи Загальних Зборів Учасників ТОВ Разом , регістри бухгалтерського обліку по рахунках № 44 , № 67 та №64, інші документи відповідно до яких відбувалося нарахування та виплата дивідендів.

Листом від 07.08.2017 № 0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи неможливо надати у зв`язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

Отже, зазначені документи до перевірки позивачем надано не було, про що складений акт від 08.08.2017 за №589/3/26-15-14-03-03 Про відмову від отримання платником податків, або його законним представником запиту про надання документів та акт від 08.08.2017 за №590/3/26-15-14-03-03 Про відмову платника податків, або його законних представників надати в повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки .

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017:

- № 1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн.;

- № 1640140302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Вважаючи оскаржувану вимогу такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 №1641140302 та №1640140302, з огляду на наступне.

З метою перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу у вигляді дивідендів та правильності утримання сум податку з такого доходу посадовим особам ТОВ Разом складено запит щодо надання документів в порядку передбаченому ст.20 та ст.85 Кодексу, а саме, протоколи Загальних Зборів Учасників ТОВ Разом , регістри бухгалтерського обліку по рахунках № 44 , № 67 та №64, інші документи відповідно до яких відбувалося нарахування та виплата дивідендів.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу)).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Згідно з абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Листом від 07.08.2017 №0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи не можливо надати у зв`язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення контрольного заходу) у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Оскільки зазначені документи до перевірки позивачем надано не було, відповідачем складений акт від 08.08.2017 №589/3/26-15-14-03-03 Про відмову від отримання платником податків, або його законним представником запиту про надання документів та акт від 08.08.2017 за №590/3/26-15-14-03-03 Про відмову платника податків, або його законних представників надати в повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки .

Підстави для продовження строків проведення перевірок передбачено, зокрема у статті 85 ПК України, згідно із пунктом 85.9 якої, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не втрачав, не пошкоджував або достроково не знищував документи. Крім того, в нього не вилучали документи правоохоронні та інші органи.

Копію наказу від 31.07.2017 за №7204 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Разом з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 31.12.2016 тривалістю 5 робочих днів з 03.08.2017 по 09.08.2017, вручено заступнику директора Сімоновим І. П. 03.08.2017 о 16.00, згідно направлення на перевірку від 03.08.2017 за №2697/26-15-14-03-03.

Листом від 07.08.2017 за №0708 позивач повідомив відповідача про те, що документи не можливо надати у зв`язку із відпусткою бухгалтера підприємства.

Листом від 08.08.2017 за №35826/10 просив перенести або продовжити строк документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Разом по наказу від 31.07.2017 №7204, у зв`язку із відпусткою бухгалтера підприємства з 04.08.2017 по 28.08.2017, згідно з наказом від 01.08.2017.

Отже, на час вручення копії наказу про проведення перевірки, а саме 03.08.2017 головний бухгалтер не перебував у відпустці, проте вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України позивачем виконано не було, тому у відповідача були відсутні підстави для продовження строків проведення перевірки.

Як встановлено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Так, податкові повідомлення-рішення №1641140302 та №1640140302 прийняті контролюючим органом 07.09.2017, а відпустка головного бухгалтера закінчилась 28.08.2017, проте позивачем не було надано відповідних документів контролюючому органу до прийняття податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для продовження строків проведення перевірки, у зв`язку із відпусткою бухгалтера підприємства з 04.08.2017 по 28.08.2017, є необґрунтованими, та доводи позивача в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 за №1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн., слід зазначити наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем у період січень-грудень 2015 року були розподілені та виплачені дивіденди між власниками ТОВ Разом згідно з частками у Статутному фонді, що підтверджується протоколами зборів власників ТОВ Разом , видатково-касовими ордерами, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 44, 64, 67.

ТОВ Разом при сплаті податку застосувало ставки податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України.

Проте, Відповідно до п.п. 164.2.8 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу (у редакції Закону №1588, що діяла до 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включалися доходи у вигляді дивідендів (крім зазначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 цього Кодексу).

Порядок оподаткування дивідендів регулювався п.170.5 ст.170 Податкового кодексу, згідно з п.п.170.5.4 якого доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у п.167.2 ст.167 цього Кодексу (п.п.170.5.4 п.170.5 ст.170 Кодексу).

Відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу ставка податку становить 5% бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом ІV цього Кодексу.

Водночас Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (далі - Закон №71), який набрав чинності з 01.01.2015, змінено порядок оподаткування пасивних доходів, зокрема дивідендів. Так, п.п.164.2.8 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу викладено в новій редакції, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у п.п.165.1.41 п.165.1 ст.165 цього Кодексу).

Отже, з огляду на наведене, у разі якщо податковий агент здійснює нарахування дивідендів на користь фізичних осіб до 31.12.2014, він має застосувати ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5%.

Зміни, внесені Законом № 71 до Податкового кодексу щодо оподаткування дивідендів, застосовуються податковим агентом з 01.01.2015.

Доходи, що нараховуються у вигляді дивідендів, відповідно до п.п.167.5.3 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України належать до пасивних доходів.

Пунктом 167.5 ст.167 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

- 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту) (п.п.167.5.1 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України).

- 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (п.п.167.5.2 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України).

Водночас відповідно п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів.

Разом з тим п.п.170.5.2 п.170.5 ст.170 Податкового кодексу України визначено, що будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Поряд з цим згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та 167.5.2 п.167.5 ст.167 Податкового кодексу України.

Отже, застосування ставок податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 або 20 відс. на суми доходів, нарахованих у вигляді дивідендів, залежить від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у п.п.165.1.18 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 109.

Дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів (п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України), відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу 142.

При цьому, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначена вище норма права, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідачем до позивача з приводу утримання та сплати податку з доходів у вигляді дивідендів до бюджету за 2015 рік було застосовано пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового Кодексу України в редакції з урахуванням внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-УІІІ.

Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, зміни до будь-яких елементів податків та зборів можуть вноситися не пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; відповідно, внесення змін до елементів податків і зборів, у тому числі ставок податку, пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в саме, починаючи з липня поточного року, тягне за собою застосування нових правил оподаткування з наступного бюджетного року.

Враховуючи, що зміни ставок податку на пасивні доходи до бази оподаткування фактично відбулися 28.12.2014 (пізніше ніж як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду), застосування таких нових ставок допускається, починаючи з наступного бюджетного року.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71- VIII було змінено ставку ПДФО для пасивних доходів з 5 % до 20 %., при чому вказаний Закон України набув чинності з 01.01.2015, тобто через декілька днів з дня його прийняття (28.12.2014), що є порушенням принципу податкової стабільності пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

Отже, нарахування та утримання ПДФО для пасивних доходів за збільшеною ставкою 20 % до позивача (та інших платників податків) може здійснюватися не раніше 2016 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначення позивачу податкового зобов`язання з ПДФО у 2015 році за збільшеною ставкою 20 % є протиправним та таким, що суперечить принципу стабільності, визначеному статтею 4 ПК України.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 за №1641140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 131787,02 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 76945,86 грн., підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 за №1640140302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., слід зазначити наступне.

Підпунктом б п.176.2 ст 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4.

Якщо дані, зокрема, камеральної перевірки свідчать про подання податкового розрахунку ф. № 1ДФ з недостовірними відомостями або з помилками, до податкового агента застосовуються наступні штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З акту перевірки вбачається, що позивача повідомлено та рекомендовано подати до контролюючого органу за основним місцем обліку уточнюючі податкові розрахунки за формою 1-ДФ за I-VI кв. 2015 року та І кв. 2016 року, проте зазначених звітів позивачем подано не було.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки судом вище встановлено, що позивачем вірно було здійснено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, то і накладення штрафних санкцій на підставі п. 119. 2 ст. 119 Податкового кодексу України є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 №1640140302.

Отже, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.09.2017 №1641140302 та №1640140302.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов