Рішення

від 17.03.2019 по справі 472/491/18

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/491/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. смт.Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кучерявенка С.С.

за участі: секретаря судового засідання Чорної О.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про виплату середньомісячної заробітної плати під час мобілізації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про виплату середньомісячної заробітної плати під час мобілізації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що був призначений на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Державного Департаменту України з питань виконання кримінальних покарань в Миколаївській області згідно наказу № 50 о/с від 24.11.2011 року.

В подальшому 01.08.2012 року призначений на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжнародного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області відповідно до наказу № 41 о/с.

19.03.2014 року був призваний на підставі Указу Президента України 303/2014 " Про часткову мобілізацію" Веселинівським військовим комісаріатом та призначений на посаду водія групи забезпечення Веселинівського районного військового комісаріату.

15.10.2015 року призначений на посаду фахівця з питань соціальної роботи із суб`єктами пробації Веселинівського районного відділу КВІ управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області згідно наказу № 68 о/с.

30.12.2016 року був звільнений в порядку переведення за п.5 ст. 36 КЗпП України та 03.01.2017 року призначений на посаду фахівця з питань соціальної роботи із суб`єктами пробації Веселинівського районного відділу з питань кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України .

16.02.2018 року його звільнено згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Під час мобілізації, відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно - мобілізаційних питань під час проведення мобілізації № 1275 від 20.05.2014 року за працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада, компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, і установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності. Виплата таких компенсації із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак відповідачем не виконано вимогу закону та в період з 19 березня 2014 року по 10 березня 2015 року йому не виплачувалася за місцем роботи середній заробіток, виплата якого гарантована ст. 119 КЗпП України, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Веселинівського районного суду від 17 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13 червня 2018 року, витребувано докази по справі.

12 червня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28 серпня 2018 року ухвалою суду було залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області.

15 листопада 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги про виплату середньомісячної заробітної плати під час мобілізації посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що заява необґрунтована та безпідставна, оскільки норми ч. 3,4 ст 119 КЗпП України, у редакції ЗУ № 1275 від 20 травня 2014 року, яким визнано, що зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за призваними під час мобілізації на військову службу працівниками, набрали чинності 06 вересня 2014 року, тобто після звільнення позивача, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин. Крім того вважає, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представником третьої особи ОСОБА_3 надіслано пояснення в яких просять відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, беручи до уваги відзив представника відповідача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1ст.13Цивільного процесуальногокодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Ч. 1 ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що згідно з наказом №50 о\с від 24.11. 2011 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Державного Департаменту України з питань виконання кримінальних покарань в Миколаївській області.

Відповідно до наказу №41 о\с від 01.08.2012 року позивач призначений на посаду інспектора Веселинівського районного підрозділу Вознесенського міжнародного відділу кримінально - виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

На підставі Указу Президента України 303/2014 " Про часткову мобілізацію" Веселинівським військовим комісаріатом ОСОБА_1 19.03.2014 року призвано на військову службу та призначено на посаду водія групи забезпечення Веселинівського районного військового комісаріату.

Відповідно доЗУ "Провнесення змін додеяких законодавчихактів Українищодо удосконаленняоборонно -мобілізаційних питаньпід час проведеннямобілізації "№ 1275від 20.05.2014року запрацівниками призванимина військовуслужбу за призовом підчас мобілізації,на особливийперіод,але небільше одногороку,зберігається місцероботи,посада,компенсується ізбюджету середнійзаробіток напідприємстві,і установі, організації,в якихвони працювалина часпризову,незалежно від підпорядкуваннята формвласності.Виплата такихкомпенсації ізбюджету вмежах середньогозаробітку проводитьсяза рахуноккоштів Державногобюджету Українив порядку,визначеному КабінетомМіністрів України.

Ст. 119 КЗпП України(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихЗаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до ч.2 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку ( за контрактом) або за призовом.

Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61Закону України"Про освіту".

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014 р., яке введене в діюУказом Президента України №189/2014 від 02.03.2014 р., констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства оборони України, викладеними у листах №322/2/8417 від 01.10.2015 р., №316/1/906 від 20.10.2016 р. «Щодо дії особливого періоду», скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. З огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначенихЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації, без прийняття рішення щодо проведення демобілізації, не припиняє особливий період.

Враховуючи викладене, на позивача розповсюджуються гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, передбаченіст. 119 КЗпП України.

Відповідно допостанови КМУ від 18 травня 2016 року № 348 «Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції»було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів управління ДПСУ та утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства юстиції - міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

Згідно із ч. 4ст. 91 ЦК Україницивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності з ч. 2ст. 104 ЦК Україниюридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На даний час Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області знаходиться в стадії припинення, тобто не є ліквідованим.

Відповідач не прийняв за встановленою процедурою від УДПС України в Миколаївській області права та обов`язки останнього.

Згідно ст.48 ЦПК Украни сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно ст.51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінченняпідготовчого провадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання залучитидо участіу нійспіввідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Позивач під час розгляду справи не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі належного відповідача Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області.

Враховуючи те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, а клопотання про його заміну не заявляв, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 13,81, 48,51, 259, 268, 273, 354 ЦПК, ст. 91, 104 ЦК України України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про виплату середньомісячної заробітної плати під час мобілізації відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 .

Відповідач : Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України,місце знаходження вул. Люстдорфська дорога,9 м. Одеса.

Третя особа: Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, місце знаходження вул. Спаська,39 м. Миколаїв.

Повний текст рішення виготовлено 22 березня 2019 року

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаїхвської області С.С. Кучерявенко