Ухвала

від 27.03.2019 по справі 910/3955/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"27" березня 2019 р. Справа№ 910/3955/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву б/н від 22.02.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" про розподіл судових витрат

за апеляційною скаргою б/н від 16.10.2018 (вх. 09-04.1/2790/18 від 20.11.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018

у справі №910/3955/18 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери"

про визнання інформації недостовірною та її спростування

за участю представників учасників справи:

від позивача - Балабуха О.Ю., директор, наказ №248-ВК від 19.11.2018

від відповідача - Трохимчук О.І., ордер серія КВ №407831 від 26.03.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнер" про визнання інформації недостовірною та її спростування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" задоволено повністю. Визнано недостовірною інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮФ "ІЛЛЯШЕВ І ПАРТНЕРИ" у третьому абзаці Повідомлення для ЗМІ від ІНФОРМАЦІЯ_1 "В Украине арестован завод российского депутата", а саме: "Конечным бенефициаром арестованного завода является ОСОБА_5, бывший депутат Государственной Думы, а ныне - член Совета Федераций РФ". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФ "ІЛЛЯШЕВ І ПАРТНЕРИ" спростувати недостовірну інформацію, поширену у третьому абзаці Повідомлення для ЗМІ від 06.11.2017р. "В Украине арестован завод российского депутата", а саме: "Конечным бенефициаром арестованного завода является ОСОБА_5, бывший депутат Государственной Думы, а ныне - член Совета Федераций РФ" шляхом розміщення на власному веб-сайті (доменне ім'я "ІНФОРМАЦІЯ_2") за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідної публікації, яка, зокрема, містить текст спростування недостовірної інформації, розміщеної у третьому абзаці Повідомлення для ЗМІ від 06.11.2017р. "В Украине арестован завод российского депута" та текст вибачення за поширення недостовірної інформації відносно ТОВ "Фармекс Груп", розподілено судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" 16.10.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.10.2018, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/3955/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Фармекс Груп" у задоволенні позовних вимог.

28.02.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої апелянт повідомив, що ним, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, будуть надані докази судових витрат, понесених стороною у зв'язку із розглядом спору у суді апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/3955/18 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/3955/18 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "ІЛЛЯШЕВ І ПАРТНЕРИ" 5 286 грн 00 коп судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

15.03.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу 154 949,08 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "ІЛЛЯШЕВ І ПАРТНЕРИ" про розподіл судових витрат у справі № 910/6456/18 призначено до розгляду на 27.03.2019.

21.03.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній просить відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір.

В судовому засіданні 27.03.2019 представник відповідача просив прийняти додаткову постанову та задовольнити клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2019 заперечив проти задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір, який є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, а також заперечень позивача на вказану заяву, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України у разі якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Таким чином, виходячи із змісту вищенаведених норм процесуального закону в їх сукупності слід дійти висновку, що законодавцем передбачено процедуру, яка дозволяє розгляд питання про стягнення судових витрат за надання юридичної допомоги стороні спору винести поза межі розгляду справи по суті, як в суді першої, так в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, недотримання унормованої Господарським процесуальним кодексом України процедури, у відповідності до приписів, зокрема, ст. ст. 124, 129 ГПК України, є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання заявника про відшкодування за рахунок іншої сторони понесених витрат, пов'язаних із послугами адвоката.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій відповідач зазначав, що на підставі Договору про надання правничої допомоги, укладеного 26.09.2018 з Адвокатським об'єднанням "ЮФ "Ілляшев та Партнери", адвокатське об'єднання надає товариству професійну правничу допомогу, в тому числі з представництва інтересів ТОВ "ЮФ "Ілляшев і Партнери" у даній справі. У зв'язку з отриманням правничої допомоги під час розгляду даної справи відповідач має сплатити об'єднанню винагороду. Докази понесених витрат, як зазначено відповідачем, будуть представлені суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Проте, звертаючись з даною заявою апелянтом не було представлено суду попереднього (орієнтовного) розрахунку сум, які сторона має сплатити у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Жодних доводів щодо неможливості їх прогнозування до постановлення судом судового рішення стороною ні в заяві про розподіл судових витрат (вх. № 09.1-13/4919/19 від 28.02.2019), ні в клопотанні про долучення доказів понесених судових витрат (вх. № 09.1-13/6103/19 від 15.03.2019), не наведено.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд, на підставі ч. 2 ст. 124 ГПК України, відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" про відшкодування за рахунок позивача судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката.

Разом з цим, судова колегія, серед іншого, вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У відповідності до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня є грошовою одиницею України (національною валютою), єдиним законним платіжним засобом в Україні.

Окрім того, ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18; від 06.03.2019 у справі 922/1163/18.

Так, до клопотання про долучення доказів понесених судових витрат відповідачем було приєднано договір про надання правової допомоги б/н від 26.09.2018 (далі - Договір), згідно якого Адвокатське об'єднання "ЮФ "Ілляшев та Партнери" зобов'язалось здійснити представництво, надати інші послуги клієнту (ТОВ "ЮФ "Ілляшев та Партнери") у судовій справі № 910/3955/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" про визнання інформації недостовірною та її спростування на умовах, визначених цим договором та "Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери" (далі - "Умови надання послуг"), які є невід'ємною частиною цього договору.

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено, що обов'язками юридичної фірми є надання правової допомоги, представництво інтересів клієнта в судах всіх рівнів, а також вчинення інших дій, необхідних для представництва клієнта, захисту його прав та законних інтересів. Надання консультацій правового характеру, складання, підписання, подання та отримання клопотань, заяв, запитів, пояснень, позовних заяв, скарг, повідомлень, актів, протоколів, постанов та будь-яких інших документів, замовлення та виготовлення експертиз та інших відповідних процесуальних документів, отримання документів у процесі представництва інтересів клієнта. Участь у судових засіданнях та інших процесуальних діях, які проводяться за участю клієнта у будь-якому статусі або у передбачених законом випадках без такої участі, зокрема, тих які проводяться у приміщеннях або/та на території, що перебувають у володінні та/або користуванні клієнта. За усним або письмовим дорученням клієнта Адвокатське об'єднання може приймати на себе інші обов'язки, пов'язані з предметом цього Договору.

Згідно з розділом 5 Договору вартість послуг Адвокатського об'єднання, що надаються відповідно до цього Договору, визначається згідно з Умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному Умовами надання послуг.

Таким чином, змістом вищенаведеного Договору не визначено розмір гонорару та порядок його сплати, натомість, він містить відсилочні умови до "Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери", які є невід'ємною частиною договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери", звертаючись із заявою про розподіл судових витрат, пов'язаних із правничою допомогою, означених "Умов надання юридичних послуг" до матеріалів справи представлено не було.

За встановленого, судова колегія дійшла висновку, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Наведене є окремою підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що розцінки послуг адвокатів та юристів за годину згідно деталізації до рахунку визначено в євро, що не відповідає приписам ст. 198 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката , визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем було надано Деталізацію рахунку № 23787 від 14.03.2019, згідно якого вбачається надання послуг, пов'язаних з виконанням Адвокатським об'єднанням Договору про надання правової допомоги б/н від 26.09.2018, юристами - ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Проте, доказів того що вказані особи є помічниками адвоката, вартість послуг яких може бути включена до загальної суми судових витрат, унормованих ст. 126 ГПК України, суду апеляційної інстанції не надано.

Також, в деталізацію наданих Адвокатським об'єднанням послуг, включено послуги адвоката, зокрема, ОСОБА_9, яка згідно відомостей Єдиного реєстру адвокатів України здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. Відомостей про здійснення вказаним адвокатом своєї діяльності в Адвокатському об'єднанні " ЮФ "Ілляшев та Партнери" матеріали справи не містять.

Колегіє суддів, окрім викладеного, також встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" (ідентифікаційний код 39952686) є діяльність у сфері права, а одним із засновників товариства є Ілляшев Михайло Ігорович, який згідно свідоцтва № 1297 від 30.03.1999 здійснює адвокатську діяльність. Тобто у товариства (відповідача у даній справі) була об'єктивна можливість здійснення професійного захисту власних прав та інтересів.

При цьому, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що судові витрати на професійну правничу допомогу мають компенсаційний характер, а не є видом штрафної санкції за подання позивачем необґрунтованого позову, в задоволенні якого було відмовлено.

Дослідивши договір про надання юридичних послуг, зокрема, розділ 2 "Обов'язки юридичної фірми", судова колегія вважає за необхідне зауважити, що проведення професійних нарад з правничих питань між адвокатами Адвокатського об'єднання не охоплюється змістом прийнятих на себе останнім зобов'язань.

Також, зі змісту Акту № 32 здачі-прийняття виконаних робіт від 14.03.2019, вбачається, що він не містить деталізації наданих відповідачу послуг, тоді як, загальна сум витрат на професійну правничу допомогу включає вартість послуг й інших адвокатів та юристів, які участі у справі не приймали.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія не знайшла підстав для прийняття додаткової постанови про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, в розмірі визначеному відповідачем, а тому відмовляє у її прийнятті.

Керуючись ст. ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті додаткової постанови у справі №910/3955/18 за заявою б/н від 22.02.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Ілляшев і Партнери" про розподіл судових витрат.

2. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду направити учасникам справи.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст ухвали підписано 29.03.2019