Ухвала

від 25.03.2019 по справі 904/5974/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

25.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5974/16 За скаргою Керівника Нікопольської місцевої прокуратури

на дії Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

у справі

за позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області

до відповідача-1 Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області, м. Нікополь

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку", м. Нікополь

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у м. Нікополі Дніпропетровської області, м. Нікополь

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Нікопольське регіональне управління водних ресурсів, м. Нікополь

про скасування рішень Нікопольської міської ради ти зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Бондарєв Е.М.

За участю секретаря судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №05/4-832 вих 18 від 19.12.2018, прокурор відділу

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

Від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" про:

- визнання протиправним та скасувати рішення Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 48-5/УШ "Про надання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" в постійне користування земельної ділянки по вул. Ширшова, 52 для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури";

- зобов'язання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 1211600000:03:058:0009) загальною площею 0,9969 га земель комунальної власності, розташовану за адресою: м. Нікополь, вул. Ширшова, 52, Нікопольській міській раді за актом приймання - передачі земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним рішення міської ради всупереч вимог законодавства надано в постійне користування ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" земельну ділянку в межах прибережної захисної смуги Каховського водосховища - водного об'єкту, що має загальнодержавне значення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Нікопольської міської ради від 26.02.2016 № 48-5/VII "Про надання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" в постійне користування земельної ділянки по вул. Ширшова, 52 для розміщення оздоровчого центру водної реабілітації та фізкультури". Зобов'язано ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" повернути Нікопольській міській раді земельну ділянку (кадастровий номер 1211600000:03:058:0009) загальною площею 0,9969 га земель комунальної власності, розташовану за адресою: м. Нікополь, вул. Ширшова, 52, за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017, яке набрало законної сили 25.10.2017, судом 02.11.2017 видані накази про примусове виконання:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 1211600000:03:058:0009) загальною площею 0,9969 га земель комунальної власності, розташовану за адресою: м. Нікополь, вул. Ширшова, 52, Нікопольській міській раді за актом приймання-передачі земельної ділянки;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн.;

- стягнути з Нікопольської міської ради на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 касаційні скарги Нікопольської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку" залишені без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі № 904/5974/16 залишені без змін. Також Верховний Суд поновив виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі №904/5974/16.

До Господарського суду Дніпропетровської області 13.03.2019 надійшла скарга Керівника Нікопольської місцевої прокуратури якою останній просить суд:

- визнати неправомірними дії Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 щодо закінчення виконавчого провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16;

- визнати неправомірною постанову Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 щодо закінчення виконавчого провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16;

- зобов'язати Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16.

Скарга обґрунтована тим, що заступник начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 всупереч вимог чинного законодавства, пов'язала можливість виконання рішення суду про вчинення дій щодо передачі земельної ділянки з участю/без участі боржника лише з наявністю особи-боржника, який до вчинення таких дій зобов'язується рішенням особисто, не перевіривши фактичний характер та природу цих дій. Скаржник вважає, що заступник начальника відділу, як державний виконавець, не позбавлений можливості вчинити дії по поверненню земельної ділянки Нікопольській міській раді за актом приймання-передачі за участю понятих та представника стягувача. Таким чином, постанова заступника начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 про закінчення виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду без участі боржника винесена незаконно, оскільки державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5974/16 від 04.10.2016.

Розпорядженням № 241 від 13.03.2019 керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку зі закінченням терміну повноважень у судді Мартинюка С.В. та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх. №11642/19 справи №904/5974/16.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2019 скаргу на дії державного виконавця розподілено для розгляду судді Бондарєву Е.М.

Відповідно до частини першої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 342 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 15.03.2019 прийнята скарга Керівника Нікопольської місцевої прокуратури на дії Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до розгляду та призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 25.03.19 о 11:00год.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 342 Господарського процесуального кодексу України).

На електрону пошту суду 25.03.2019 надійшло клопотання Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відкладення розгляду скарги у зв'язку із запізнім отриманням ухвали суду та неможливістю своєчасного надання заперечення на скаргу та копій документів.

У зв'язку з ненаданням доказів відсутності можливості своєчасно надати заперечення на скаргу та обмеженим строком розгляду скарги судом клопотання Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області не задоволено.

В судовому засіданні скаржник просив суд задовольнити подану скаргу з підстав, зазначених в останній.

Представники боржників в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали поданої скарги та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення скаржника, суд визнав її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 №904/5974/16 постановою заступника начальника відділу Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26.01.2018 відкрито виконавче провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5974/16 від 04.10.2016 та надано 10 денний строк боржнику на добровільне виконання рішення суду.

Заступником начальника відділу Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 15.05.2018 під час виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі від 04.10.2016 № 904/5974/16 за № 32299 направлено вимогу на адресу боржника щодо виконання вказаного рішення суду протягом 10 днів та здійснено виклик боржника від 15.05.2018 за № 32315 на 30.05.2018. На виклик держаного виконавця боржник не з'явився та надав письмові пояснення щодо зміни керівництва підприємства боржника.

Повторну вимогу за № 38878 та виклик за № 38876 були скеровані на адресу боржника 12.06.2018, на повторний виклик боржник також не з'явився.

Заступником начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 на підставі ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" 22.12.2018 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5974/16 та зобов'язано його виконати рішення протягом десяти робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

В подальшому заступником начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 13.02.2019 з пояснень боржника встановлено, що вимоги виконавчого документа не виконанні в повному обсязі, документи які б підтверджували поважну причину не виконання рішення суду боржником не надано, у зв'язку з чим було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн. на підставі ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання наказу господарського суду, зобов'язано його виконати рішення та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Заступником начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 14.02.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55646888 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та скеровано до Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Керівник Нікопольської місцевої прокуратури вважає, що постанова заступника начальника відділу від 14.02.2019 про закінчення виконавчого провадження №55646888 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник посилається на те, що заступником начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 не дотримано вимоги ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно із якою виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також пунктів 14, 18 та 19 ч. 2 зазначеної статті, якими визначено, що виконавець зобов'язаний: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

В ході здійснення виконавчого провадження, заступником начальника відділу не встановлювалось чи використовується боржником земельна ділянка та у якому стані вона перебуває.

Крім того, як вказує скаржник, заступником начальника відділу не з'ясовувалися фактичні дані, що перешкоджають поверненню земельної ділянки стягувачу та реальному виконанню рішення суду.

Поза увагою державного виконавця залишився факт скасування 26.07.2018 в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації, фізкультури та відпочинку". Також, державним виконавцем не направлялись запити до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо отримання інформації про внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей щодо земельної ділянки, яка підлягає поверненню.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з зі ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому у пункті 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в цьому ж Міністерстві 02.04.2012 за N 489/20802, визначено зокрема, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону.

Згідно пунктів 22-24 розділу VІІІ наведеної Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

З аналізу наведених норм випливає, що неможливість виконати рішення без участі боржника є законодавчою підставою закінчення виконавчого провадження в тому випадку, коли таке виконання безпосередньо пов'язано з особою боржника і саме боржник має особисто вчиняти певні дії для його виконання.

Так, на думку заступника начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, наказ у справі № 904/5974/16 від 04.10.2016 про повернення земельної ділянки стягувачу не може бути виконано без особистої участі боржника, у зв'язку з чим підлягає застосуванню абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 24.05.2016 у справі № 5016/240/2012(6/8) зазначено, що до рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов'язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою ст. 75 наведеного вище Закону.

Частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", до викладення такого Закону в новій редакції кореспондується із частиною третьої статті 63 Закону, зміст якої викладено вище.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та зазначив, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не можна ставити в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелюватиме значення самого права звернення до суду як способу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Таким чином, заступник начальника Нікопольського МРВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 всупереч вимог чинного законодавства, пов'язала можливість виконання рішення суду про вчинення дій щодо передачі земельної ділянки з участю/без участі боржника лише з наявністю особи-боржника, який до вчинення таких дій зобов'язується рішенням особисто, не перевіривши фактичний характер та природу цих дій. Заступник начальника відділу, як державний виконавець, не позбавлений можливості вчинити дії по поверненню земельної ділянки Нікопольській міській раді за актом приймання-передачі за участю понятих та представника стягувача.

Згідно з п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При цьому, необґрунтоване винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області призводить до тривалого його невиконання, несвоєчасного повернення комунального майна та реального поновлення інтересу держави.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ст. 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 338, 340, 341 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на те, що на даний час, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі № 904/5974/16 постановлене на користь держави про зобов'язання ТОВ "Міський оздоровчий центр водної реабілітації фізкультури та відпочинку" повернути земельну ділянку загальною площею 0,9969 га безпідставно не виконано, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, з метою забезпечення дотримання законності у процесі його виконання, а також вжиття заходів, спрямованих на захист та відновлення порушених законних інтересів держави.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14).

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, заступник начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 приймаючи оскаржувану постанову дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки судом не встановлено обставин за яких прийняте у даній справі рішення є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не може бути виконано без його участі.

Відтак, вимоги скарги керівника Нікопольської місцевої прокуратури є обґрунтованими.

Аналогічних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.05.2018 у справі № 908/2897/15, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність постанови Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 щодо закінчення виконавчого провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16.

З огляду на встановлені вище обставини та нормативні приписи в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги та необхідність її задоволення.

Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Керівника Нікопольської місцевої прокуратури задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 щодо закінчення виконавчого провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16.

3. Визнати неправомірною постанову Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 14.02.2019 щодо закінчення виконавчого провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16.

4. Зобов'язати Заступника начальника Відділу Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження №55646888 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 по справі №904/5974/16.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 25.03.2019, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали - 29.03.2019.

Суддя ОСОБА_3