Рішення

від 20.03.2019 по справі 916/2533/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2533/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2533/18

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «С С С»

про виселення, -

та за зустрічним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «С С С»

до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання строку дії договору оренди продовженим, -

за участю представників :

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність від 26.12.2018р. № 01-36/56

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, директор

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Приватного виробничо-комерційного підприємства С С С з позовом, в якому просить господарський суд виселити Приватне виробничо-комерційне підприємство С С С з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва,2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані припиненням договору оренди №511/59 нежитлового приміщення від 11.01.2010р.

У відзиві на позовну заяву за вх.№25879/18 від 14.12.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що при підписанні договору оренди позивачем було приховано відсутність технічної можливості підключення до існуючих електромереж, пошкодження системи водопостачання і каналізації, відсутність сантехнічних приладів, відсутність системи опалення, а також ініціювання в 2009 році накладення арешту на приміщення, що змусило відповідача за власний рахунок проводити багатокошторисні роботи. Відповідач зазначає, що від позивача не надходило жодних претензій щодо неналежного використання відповідачем орендованого об'єкту, наявності заборгованості та невиконання відповідачем будь-яких умов договору оренди. Рішенням ОМР від 22.01.2010р. відповідач отримав право викупу об'єкту оренди, проте рішенням ОМР від 08.07.2011р. об'єкт оренди виключено з переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Окрім того, відповідач зазначає, що 22.03.2015р. у об'єкті оренди був здійснений терористичний акт у вигляді вибуху, що є форс-мажорною обставиною, що визнано позивачем у листі від 22.02.2016р., та з цього часу приміщення не використовується. Також відповідач зазначає про встановлення судами у справі №916/762/17 наступних обставин:

- після передачі об'єкта оренди, Орендарем були проведені ремонтні роботи по відновленню технічного стану приміщення для використання його за цільовим призначенням

- 22.03.2015р. стався терористичний акт, який визнаний сторонами форс-мажорною обставиною, за яку Орендар не відповідає;

- з 22.03.2015р., а саме з моменту вибуху по теперішній час капітальний ремонт не був проведений для можливості використання його Орендарем за цільовим призначенням та зберігання у належному стані;

- після 22.03.2015р. Орендар не міг використовувати орендоване приміщення, про що Орендодавець був повідомлений;

- об'єкт оренди був застрахований за весь час користування, згідно до умов договору;

- департаментом не було надано доказів неналежного виконання відповідачем умов договору оренди;

- Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено цивільний позов до обвинувачених в здійсненні терористичного акту щодо відшкодування збитків.

Окрім того, відповідач зазначає, що листом від 10.05.2018р. звернувся до позивача про продовження строку дії договору на 10 років, водночас у відповіді на вказаний лист позивача, листом від 11.06.2018р. повідомив про припинення дії договору з 08.09.2018р. у зв'язку зі спливом строку, на який він був укладений та просив протягом 15 днів з вказаної дати підписати акт приймання-передачі об'єкту. Як зазначає відповідач, позивач своїми діями робить неможливим використання об'єкта оренди відповідачем з 22.03.2015р. Відповідач також посилається на те, що позивач не повідомляв про намір використання майна для власних потреб за три місяці до закінчення терміну договору.

У відповіді на відзив за вх.№2904/19 від 12.02.2019р. позивач зазначає, що договору оренди припинив свою дію 08.08.2018р. у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено. У листі від 08.08.2018р. орендаря повідомлено про відсутність наміру ДКВ ОМР продовжувати договірні відносини щодо оренди спірного майна.

У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№3333/19 від 18.02.2019р. ПВКП С С С просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні первісних позовних вимог із посиланням на те, що відповідь на відзив є формальною відпискою ДКВ ОМР.

08.01.2019р. за вх.№64/19 господарським судом Одеської області одержано зустрічну позовну заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства С С С до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якій позивач за зустрічним позовом просить господарський суд визнати строк дії договору оренди №511/59, укладеного між Приватним виробничо-комерційним підприємством С С С та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради - продовженим на строк тривалості форс-мажорних обставин до їх повного усунення.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені при підписанні договору оренди, а саме: терористичним актом у вигляді вибуху, який стався 22.03.2015р., що призвело до неможливості використання Приватним виробничо-комерційним підприємством С С С орендованого приміщення, а також відсутність капітального ремонту орендованих приміщень після вибуху.

У відзиві на зустрічний позов за вх.№2906/19 від 12.02.2019р. відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов з посиланням на припинення строку договору оренди 08.08.2018р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. При цьому ДКВ ОМР посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 12.05.2009р. у справі №2-30/392-2008, згідно з якою сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору. Лист ДКВ ОМР від 08.08.2018р. є повідомленням про відсутність наміру у орендодавця продовжувати договірні відносини щодо оренди спірного майна, а також доказом заперечення орендодавця на дату закінчення строку договору. Також ДКВ ОМР посилається на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постановах від 24.05.2016р. у справі №910/29612/15, від 12.10.2016р. у справі №910/25007/15, від 28.02.2017р. у справі №916/4642/15, від 20.12.2016р. у справі №916/1711/16, згідно з якою нормами чинного законодавства не передбачено обов'язків орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення про припинення договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження договірних відносин. Окрім того, ДКВ ОМР зазначає, що з 23.08.2018р. орендар продовжує користуватись орендованим приміщенням без належних на те правових підстав. Також ДКВ ОМР посилається на те, що заявлена зустрічна позовна вимога не передбачена чинним законодавством України.

У відповіді на відзив на зустрічний позов за вх.№3334/19 від 18.02.2019р. ПВКП С С С просить суд зустрічну позовну заяву задовольнити із посиланням на те, що постанови Верховного Суду України від 14.01.2012р. не існує взагалі, посилання на постанови Вищого господарського суду України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. та норм Законів є недоречними, тому що не відповідають суті, темі і вимогам, зазначеним у зустрічній позовній заяві. ПВКП С С С також зазначає, що ним було вимушено звільнено приміщення після терористичного акту, що стався 23.03.2015р., який був визнаний терористичною обставиною, та на теперішній час приміщення не придатне до експлуатації з вини ДКВ ОМР.

У письмових поясненнях за вх.№4781/19 від 11.03.2019р. ПВКП С С С посилається на те, що орендар звертався до ДКВ ОМР з відповідними листами про відновлення зруйнованого приміщення. Також ПВКП С С С посилається на те, що листом ВГСУ від 09.09.2011р. №01-2.2/279 зазначено, що поняття форс-мажор та непереборна сила не є тотожними, оскільки включає в себе лише стихійні природні явища, у той час як категорія форс-мажора охоплює лише виключні події суспільного життя, які сторони на диспозитивних підставах визначають в договорі як право звільнення від подальшого виконання зобов'язань. Листом від 22.02.2016р. ДКВ ОМР визнав терористичний акт, що відбувся 22.03.2015р. форс-мажорною обставиною, отже такі обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню у суді. Форс-мажорна обставина, що виникла 22.03.2015р. продовжується до теперішнього часу, тому що приміщення залишаються у зруйнованому стані.

У письмових поясненнях за вх. № 5466/19 від 20.03.2019р. ПВКП С С С посилається на те, що згідно акту від 30.04.2015р., в якому сторонами зазначено перелік руйнувань, після вибуху необхідна заміна та відновлення реконструкції, а також електричного, водопровідного та каналізаційного обладнання. Характер руйнувань неможливо віднести до підтримання експлуатаційних якостей, так як необхідне їх повне відновлення, а від так мова йде про капітальний, а не поточний ремонт. ПВКП С С С звертає увагу, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено цивільний позов про відшкодування збитків до обвинувачених у скоєнні терористичного акту. ПВКП С С С вважає, що враховуючи значний обсяг відновлювальних будівельних робіт термін продовження робіт становить 10 років, про що підприємство повідомляло Департамент листами від 10.05.2018р. та 14.06.2018р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

11.01.2010р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (нині - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Орендодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Приватним виробничо-комерційним підприємством С С С (Орендар, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладений договір оренди №511/59 нежитлового приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2 /том 1 а.с. 11-12, том 2 а.с. 25-26/.

Відповідно до п.1.3 договору термін дії договору оренди з 11.01.2010р. до 10.01.2011р.

Згідно з п.3.1 договору Орендодавець має право проводити реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт нежилих приміщень.

Відповідно до п.3.4 договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду нежитлове приміщення згідно з п.1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно з п.4.2 договору на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню.

Відповідно до п.4.3 договору при проведенні Орендарем капітального ремонту чи переобладнання приміщень, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом у приміщеннях будинку, де знаходиться об'єкт оренди.

Згідно з п.4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Відповідно до п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо невиконання було наслідком форс-мажорних обстави, за умови повідомлення стороною, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.

Згідно з п.7.7 договору після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.

Відповідно до п.7.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з п.7.9 договору заяви. Пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.

Відповідно до п.7.11 договору дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, продажу об'єкта оренди за участю Орендодавця, загибелі об'єкта оренди, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду, банкрутства або ліквідації Орендаря, в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Також господарським судом встановлено, що 11.01.2010р. на виконання умов договору сторонами складений акт передачі орендодавцеві нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, згідно з яким при передачі встановлено: необхідна заміна леноліума і шпалер, часткова установка розеток і дверних ручок, заскління одного вікна, приміщення знеструмлено, відсутні прибори обліку /том 1 а.с. 13/.

Додатковим погодженням №1/1 від 14.04.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення №511/59 від 11.01.2010р. сторони дійшли згоди, що на період з 14.04.2010р. по 14.07.2010р. орендна плата за договором становить 1 гривня в місяць за все приміщення /том 1 а.с. 14/.

Додатковим погодженням №1 від 27.04.2010р. до договору оренди нежитлового приміщення №511/59 від 11.01.2010р. сторони дійшли згоди про наступне: Строк дії договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. на нежитлове приміщення першого поверху площею 467,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2 продовжити до 26.04.2013р. на підставі листа Орендаря №01-14/253 /тм 1 а.с. 15, том 2 а.с. 27/.

Додатковим погодженням №2 від 08.10.2012р. до договору оренди нежитлового приміщення №511/59 від 11.01.2010р. сторони дійшли згоди про наступне: Строк дії договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. на нежитлове приміщення першого поверху площею 467,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2 продовжити до 08.09.2015р. /том 1 а.с. 16, том 2 а.с. 28/.

Згідно з витягом з кримінального провадження №12015160000000215 22.03.2015р. від потерпілого ОСОБА_3 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення, яка внесена до ЄРДР 23.03.2015р., відповідно до якої 22.03.2015р. приблизно о 23:30 год. невстановлена особа з метою порушення громадської безпеки вчинила вибух, який створив небезпеку для життя та здоров'я людей, внаслідок чого були пошкодженні приміщення ГО Парадигма 12 , яке розміщено на першому поверсі будинку №2 по вул. Геранієва у м. Одеса /том 1 а.с. 95/.

30.04.2015р. комісією у складі представників Департаменту комунальної власності, КП ЖКС Вузовський , ПВКП С С С , ГО Парадигма 12 складений акт опису стану об'єкту комунальної власності, площею 467,4 кв.м., який піддався руйнуванню внаслідок терористичного акту, який відбувся 22.03.2015р. в 23:30 за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, згідно з яким на 30.04.2015р. об'єкт комунальної власності площею 467,4 кв.м., який розташований на першому поверсі за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, піддався руйнуванню в результаті терористичного акту, знаходиться у тому ж самому технічному стані, що і відразу після вибуху /том 1 а.с. 106, том 2 а.с. 32/. У зв'язку з тим, що протягом 38 днів після вибуху, тобто на 30.04.2015р. не проведено державну експертизу, що само собі перешкоджає початку відновлювальних робіт в руйнованому приміщенні, вищевказана комісія зафіксувала видимі руйнування та пошкодження з додаванням фото-фіксації.

26.06.2015р. складений висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №2281/24 судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань від №12014160500010747 /том 1 а.с. 107-110/, згідно з яким перелік пошкоджень в результаті вибуху 22.03.2015р. встановлений при огляді місця події, зафіксований в протоколі огляду місця події від 23.03.2015р. та на диску фотофіксаці, переданого експерту в цілому відповідає даним, одержаним при дослідженні на місці. Повний перелік робіт, необхідних для усунення пошкоджень в результаті вибуху наведений у кошторисі. Розмір матеріального збитку, нанесеного об'єкту нерухомого майна, розташованого на 1-му поверсі 3-поверхового будинку по вул. Геранієва, 2 в м. Одесі внаслідок здійснення вибуху 22.03.2015р., визначений за допомогою програмного комплексу Інпроект - Випуск кошторисів становить 190 720 грн.

У листі №01-14/2817 від 08.09.2015р. ПВКП С С С звернувся до ДКВ ОМР про негайний розгляд питання щодо відновлення приміщення першого поверху за адресою: вул. Геранієва, 2, проведення у вказаному приміщенні капітального ремонту, та надання можливості користування Орендарю приміщенням /том 1 а.с. 116/.

У листі №01-14/101 від 14.01.2016р. ПВКП С С С повідомив ДКВ ОМР, що бездіяльність Департаменту щодо проведення капітального ремонту приводить до неможливості використання орендованого приміщення орендарем /том 1 а.с. 120-122/.

У заяві №02.2-14/200 від 02.02.2016р. ПВКП С С С звернувся до міського голови про скасування нарахованої орендної плати, починаючи з 22.03.2015р. та прийняття рішення про пільгову орендну плату з моменту вибуху до відновлення приміщення /том 1 а.с. 123-124/.

Листом №01-13/855 від 22.02.2016р. ДКВ ОМР повідомив ПВКП С С С про проведення перерахунку орендної плати та звільнення від сплати орендних платежів починаючи з 22.03.2015р. При цьому у листі зазначено, що терористичний акт в даному випадку є форс-мажорною обставиною /том 1 а.с. 127/.

03.11.2016р., 01.12.2016р., 24.01.2017р. складені акти обстеження нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, згідно з якими ремонт до даного часу не здійснено, приміщення зачинено та не використовується, що призводить до погіршення технічного стану об'єкту оренди; всі інженерні комунікації вимкнені; строк договору оренди становить до 08.08.2018р.; приміщення не застраховане; нарахування з орендної плати не здійснюється /том 1 а.с. 128-133/.

30.03.2017р. ДКВ ОМР звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ПВКП С С С про розірвання договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. та виселення ПВКП С С С з орендованих приміщень /том 1 а.с. 135-139, том 2 а.с. 56-60/.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2017р. у справі №916/762/17, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 29.03.2018р. у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання договору №511/59 від 11.01.2010р. та виселення Приватного виробничо-комерційного підприємства С С С з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2 - відмовлено у повному обсязі /том 1 а.с. 140-155, том 2 а.с. 34-44, 47-51/.

У листі від 17.10.2017р. №04/21-8681-14 прокуратурою Одеської області повідомлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12014160500010747 22.09.2015р. направлено до суду для розгляду по суті.

У листі від 10.05.2018р. ПВКП С С С звернувся до ДКВ ОМР про надання згоди на проведення будівельних робіт з відновлення орендованого приміщення після терористичного акту, що відбувся 22.03.2015р. та про продовження строку дії договору оренди не менш ніж на 10 років, враховуючи великий обсяг відновлювальних будівельних робіт /том 1 а.с. 173, том 2 а.с. 61/.

У листі від 11.06.2018р. №0119/1606-06 ДКВ ОМР повідомив ПВКП С С С , що договір оренди №511/59 від 11.01.2010р. припиняє свою дію 08.09.2018р. у звязку зі спливом строку, на який його укладено та зазначив про необхідність протягом 15 днів з вищевказаної дати підписати акт приймання-передачі об'єкту комунальної власності Одеської міської ради. Також у листі повідомлено про недоцільність надання згоди на проведення будь-яких будівельних робіт /том 1 а.с. 174-175/.

У відповідь на вказаний лист ПВКП С С С листом від 14.06.2018р. №0119/2120 просив надати згоду на проведення будівельних робіт з відновлення орендованого приміщення після терористичного акту, що відбувся 22.03.2015р. /том 1 а.с. 176-178, том 2 а.с. 62-64/.

За результатами розгляду листа ПВКП С С С від 14.06.2018р. №0119/2120 ДКВ ОМР листом від 27.06.2018р. №0119/2120-06 повідомив про надання раніше відповіді по суті порушених ПВКП С С С питань /том 1 а.с. 179-180/.

У листі №01-13/3599 від 08.08.2018р. ДКВ ОМР повідомив ПВКП С С С , що строк дії договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. закінчився 08.08.2018р., а також що договір на попередніх умовах на новий строк продовжуватись не буде, та запропонував у термін до 23.08.2018р. передати Департаменту ключі та нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, за актом приймання-передачі /том 1 а.с. 22-23, 182-183/.

Тією ж датою вказаний лист надісланий на адресу ПВКП С С С , про що свідчать наявний у справі опис вкладення та фіскальний чек за 08.08.2018р. та отримання цього листа визнається самим ПВКП С С С .

При цьому ПВКП С С С листом №01-19/2120 від 08.08.2018р. просив ДКВ ОМР повідомити дату та час для підписання акту приймання-передачі об'єкту та продовження дії договору /том 1 а.с. 184-186, том 2 а.с. 65-67/.

У відповідь на вказаний лист ДКВ ОМР листом від 04.09.2018 №01-19/2120 повідомив ПВКП С С С , що договір оренди №511/59 від 11.01.2010р. припинив свою дію 08.08.2018р. та на новий строк на попередніх умовах продовжуватись не буде /том 1 а.с. 187-188/.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних мотивів.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір оренди №511/59 нежитлового приміщення від 11.01.2010р., на підставі якого ПВКП С С С відповідачем здійснювалось строкове платне користування нежитловими приміщеннями першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2.

Отже, враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору оренди, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним договором.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Отже, із врахуванням умов додаткового погодження №2 від 08.10.2012р., строк дії укладеного між сторонами договору оренди встановлений сторонами до 08.08.2018р.

Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №914/866/17, від 29.05.2018р. у справі №923/854/17, від 05.06.2018р. у справі №904/7825/17, від 13.06.2018р. у справі №909/442/17 якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В матеріалах справи наявний лист ДКВ ОМР №01-13/3599 від 08.08.2018р., яким ПВКП С С С було повідомлено про закінчення строку укладеного між сторонами договору оренди 08.08.2018р. та відсутність наміру орендодавця продовжувати договір на попередніх умовах.

При цьому, ПВКП С С С визнає одержання від ДКВ ОМР вказаного листа №01-13/3599 від 08.08.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, враховуючи зміст даного листа ДКВ ОМР №01-13/3599 від 08.08.2018р., станом на дату закінчення укладеного між сторонами договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. мали місце заперечення орендодавця щодо продовження строку договору, що в силу вимог ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставою для припинення договору оренди.

За таких обставин укладений між сторонами договір оренди №511/59 від 11.01.2010р. припинив свою дію 08.08.2018р.

Посилання ПВКП С С С на відсутність жодних претензій з боку ДКВ ОМР щодо неналежного використання орендарем орендованого об'єкту, наявності заборгованості та невиконання відповідачем будь-яких умов договору оренди, господарським судом не приймаються до уваги, оскільки з правового аналізу ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що наявність заяви про припинення договору оренди не ставиться в залежність від належного виконання іншою стороною умов договору оренди.

Посилання ПВКП С С С на форс-мажорні обставини, якими є терористичний акт у вигляді вибуху, який стався 22.03.2015р. та відсутність капітального ремонту орендованих приміщень господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Згідно з положеннями ч. 2 статті 14-1 цього ж Закону , форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо). До таких обставин відносяться, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже належним доказом форс-мажорної обставини є саме сертифікат про форс-мажорні обставини, який виданий уповноваженим на це органом - Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою.

Між тим, такого сертифікату про форс-мажорні обставини ПВКП С С С до суду не надано.

Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) є виключно компетенцією Торгово-промислової палати України, а тому лише виданий ними відповідний сертифікат є доказом існування даних обставин. Наявність відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України є належним доказом існування форс-мажорних обставин щодо договору оренди у спірний період, які об'єктивно унеможливлюють для ПВКП С С С виконання умов договору оренди щодо користування нежитловим приміщенням.

Окрім того, ст. 258 КК України дає визначення поняттю терористичний акт, згідно якої, терористичний акт це застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку (ст.368 КПК України).

Отже за відсутності вироку, в якому встановлюються обставини щодо виникнення вибуху як терористичного акту, факт наявності терористичного акту є недоведеним.

Аналогічна висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15.02.2019р. у справі №910/21069/17.

За таких обставин господарським судом не приймаються до уваги посилання ПВКП С С С на визнання Департаментом у відповідному листі № 01-13/855 від 22.02.2016р. /том 1 а.с. 127/ терористичного акту 22.03.2015р. як форс-мажорної обставини, оскільки вказаний лист не спростовує положення чинного законодавства щодо того, що доказом форс-мажорної обставини є саме сертифікат про форс-мажорні обставини, який виданий уповноваженим на це органом - Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою

Разом із тим, суд враховує, що виходячи із правової природи договору оренди право користування орендованим майном кореспондується з обов'язком сплати за таке користування, а якщо право користування обмежене в силу певних обставин, зокрема форс-мажору (обставин непереборної сили), то в такому випадку у орендаря відсутній зустрічний обов'язок сплатити за користування таким майном.

Таким чином, Департаментом було враховано неможливість ПВКП С С С користуватися орендованим нежитловим приміщенням, у зв'язку із чим було проведено перерахунок орендної плати та звільнено підприємство від сплати орендних платежів.

Посилання ПВКП С С С на відсутність капітального ремонту орендованих приміщень як на підставу неможливості користуватися майном господарський суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 18-1 Закону України Про оренду державного та комунального майна , капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Таким чином судом встановлено, що ПВКП С С С вправі було відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Разом із тим суд враховує, що ПВКП С С С не доведено необхідності здійснення саме капітального ремонту, а не поточного. Суд критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом на лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.07.2009р., оскільки хоч даний лист і містить визначення капітального ремонту, проте в силу ст. 77 ГПК України не підмінює експертне дослідження як допустимий доказ для даних обставин.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України Про оренду державного та комунального майна , поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Посилання ПВКП С С С на лист Вищого господарського суду України від 09.09.2011р. №01-2.2/279 господарський суд не приймає до уваги, оскільки вказаним листом були викладені зауваження щодо проекту Господарського кодексу України, який 16.01.2003р.

Посилання ПВКП С С С на встановлені у рішенні господарського суду у справі №916/762/17 обставини, що 22.03.2015р. стався терористичний акт, який визнаний сторонами форс-мажорною обставиною, за яку Орендар не відповідає, господарський суд не приймає до уваги в силу вимог ст.77 ГПК України.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно п.п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі ОСОБА_2 проти України від 05.04.2015).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Неналежність обраного способу судового захисту з огляду на правову позицію Верховного Суду України, наведеній в п. 3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених вимог, господарський суд зазначає, що вимога ПВКП С С С продовжити строк дії договору на строк тривалості форс-мажорних обставин до їх повного усунення, без доведеності тривалості вказаного строку не призведе до відновлення порушеного права, а від так позивачем за зустрічним позовом обрано невірний спосіб захисту, що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому суд критично оцінює доводи ПВКП С С С щодо необхідності продовження строку дії договору оренди на 10 років у зв'язку із значним обсягом відновлювальних робіт, оскільки в силу ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ПВКП С С С .

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для продовження строку дії договору оренди за зустрічним позовом, суд зазначає, що укладений між сторонами договір оренди №511/59 від 11.01.2010р. припинив свою дію 08.08.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства орендар має обов'язок після припинення дії договору оренди повернути об'єкт оренди орендодавцю, якому кореспондує право орендодавця вимагати повернення об'єкта оренди.

Аналогічні положення містяться в п.4.7 укладеного між сторонами договору оренди, згідно з яким після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Судом встановлено, що відповідач не має правових підстав для ухилення від повернення позивачу об'єкту оренди після припинення договору оренди №511/59 від 11.01.2010р.

Також у матеріалах справи відсутній акт щодо повернення відповідачем орендованих приміщень, що в свою чергу зумовлює висновок про наявність у позивача відповідного суб'єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення відповідачем.

Норми ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі. Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди, позовна вимога орендодавця про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

За таких обставин, вимога позивача про виселення в контексті зазначених норм, відповідає способу судового захисту, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, що полягає у спонуканні відповідача до виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, є цілком обґрунтованою та правомірною.

При цьому господарським судом врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2018р. у справі №914/296/17 щодо правомірності обраного позивачем способу захисту про виселення відповідача зі спірних нежитлових приміщень.

За таких обставин, встановивши факт припинення дії договору оренди №511/59 від 11.01.2010р. у зв'язку із закінченням строку, на який договір було укладено, та враховуючи те, що у відповідача з 09.08.2018р. відсутні правові підстави займати спірне нежитлові приміщення, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність первісних позовних вимог про виселення ПВКП С С С зі спірного нежитлового приміщення, а отже і про їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, а за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

2. Виселити Приватне виробничо-комерційне підприємства «С С С» /65059, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30197750/ з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 467,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Геранієва, 2, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595/.

3. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «С С С» /65059, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30197750/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595/ судовий збір у розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

4. Відмовити Приватному виробничо-комерційному підприємству «С С С» у задоволенні зустрічних позовних вимог до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання строку дії договору оренди продовженим.

5. Судові витрати за зустрічним позовом у справі покласти на Приватне виробничо-комерційне підприємство «С С С» .

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 29 березня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець