Рішення

від 22.02.2019 по справі 296/6993/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м.Житомир справа № 296/6993/18

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Аммонн" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У липні 2018 року Приватне підприємство "Аммонн" звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з вказаною позовною заявою, в якій просило визнати протиправною та скасувати винесену начальником Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_4 постанову № 249 від 22.12.2017.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова Управління Держпраці у Житомирській області №249 від 22.12.2017 про накладення штрафу в сумі 320000 грн є незаконною, оскільки інспектор Управління, який прибув для проведення позапланової перевірки надав направлення на проведення перевірки, яке не містило інформації про погодження такої перевірки Держпраці України та не надав документа, який свідчить про наявність згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки. На думку позивача, такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, у зв'язку з цим, рішення про недопуск до перевірки інспектора є цілком законним.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 296/6993/18.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2018 року передано за підсудністю справу № 296/6993/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аммонн" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови для розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 прийнято до розгляду адміністративну справу № 296/6993/18 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання у справі 17.12.2018.

17.12.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.01.2019 у зв'язку з необхідністю часу для ознайомлення із відзивом і надання додаткових документів.

10.01.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.02.2019 та викликано попереднього директора Підприємства для дачі пояснень.

04.02.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.02.2019, у зв'язку із неявкою належним чином уповноваженого представника позивача.

14.02.2019 у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.02.2019.

22.02.2019, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою сторін розпочато 22.02.2019.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог Управління Держпраці у Житомирській області стверджує, що діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, відтак постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.12.2017 № 249 є правомірною. При цьому вказано, що посадові особи Управління Держпраці - інспектори праці під час здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування керувалися Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 №295, яким погодження Держпраці України для проведення інспекційного відвідування не передбачено.

ПП "Аммонн" подано відповідь на відзив, у якій вказано, що доводи відзиву не спростовують позовних вимог. На думку позивача, посилання відповідача на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295, є безпідставними, оскільки фактично у спірних правовідносинах був використаний Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 N 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за N 1291/21603. Також указано на те, що на адресу Підприємства не надходила копія акту про недопуск від 08.12.2017, повідомлення про час та місце розгляду справи та копія оскаржуваної постанови.

Управління Держпраці у Житомирській області правом на подачу заперечення щодо аргументів позивача, наведених у відповіді на відзив, не скористалося.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, 6 грудня 2017 року Начальником Управління Держпраці у Житомирській області видано наказ №2383 "Про проведення інспекційного відвідування ПП "Аммонн", яким наказано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_2 із залученням головного державного інспектора відділу з питань дотримання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів ОСОБА_5 провести з 07 грудня 2017 року по 08 грудня 2017 року захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань укладення трудових договорів, робочого часу, відпочинку та оплати праці, у ПП "Аммонн" за юридичною адресою: 10014, м. Житомир, вул. М.Бердичівська, 4, за фактичною адресою: 10014, м. Житомир, вул. М.Лисенка, 13, код КВЕД 81.10 "Комплексне обслуговування об'єктів".

На підставі вказаного наказу 06.12.2017 виписано направлення на проведення інспекційного відвідування № 2173/04 у ПП "Аммонн" у період з 07.12.2017 по 08.12.2017.

Направлення вручено директору Підприємства 07.12.2017, про що свідчить відмітка на ньому (а.с. 56). Також на направленні вчинено запис про те, що після його вивчення буде надана офіційна відповідь.

08.12.2017 інспекторами здійснено вихід за фактичною адресою ПП "Аммонн", однак суб'єктом господарювання в особі директора ПП "Аммонн" ОСОБА_6 у допуску до здійснення інспекційного відвідування було відмовлено з підстав не відповідності направлення на проведення інспекційного відвідування вимогам, викладеним у ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У зв'язку з цим складено акт про недопуск відносно ПП "Аммонн" від 08.12.2017 (а.с. 57-58).

Факт не допуску працівників відповідача до проведення інспекційного відвідування також підтверджено листом директора ПП "Аммонн" від 08.12.2017 № 277 (а.с. 59).

22.12.2017 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ249, якою на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ПП "Аммонн" штраф у розмірі 320000 грн.

Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, оскільки недопуск до проведення інспекційного відвідування був правомірним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом шостим частини другої статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно із абз. 2 ч. 2 вказаної статті КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Положеннями частини третьої статті 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами пп. 9 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до п. 7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 100 утворено як юридичну особу публічного права Управління Держпраці у Житомирській області шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області.

Відповідно до пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року N 8 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), Управління Держпраці у Житомирській області відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

За змістом приписів пункту 6 Положення Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 877-V) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 877-V у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

- спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року N 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 386, було врегульовано Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 N 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за N 1291/21603 (далі - Порядок № 390).

Слід указати, що наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 N 390 втратив чинність згідно із наказом Міністерства соціальної політики України від 4 грудня 2017 року N 1917 з 29.12.2017.

У відповідності до п. 2 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Згідно із п. 3 Порядку № 390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року N 1059. Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Одночасно суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"", відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"", який набрав чинності з 16.05.2017 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно із п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що державний контроль за додержанням законодавства про працю може бути здійснений як у формі проведення перевірок (планові та позапланові), так і в формі інспекційних відвідувань.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Управління Держпраці в Житомирській області від 06.12.2017 № 2383 та направлення від 06.12.2017 № 2173/04 у ПП "Аммонн" з 07 по 08 грудня 2017 року повинен був проведений захід державного контролю за додержанням законодавства про працю в формі інспекційного відвідування.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться:

- за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

- за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

- за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

- за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

- за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку № 295 визначено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295).

Згідно із п. 10 Порядку № 295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Судом установлено, що підставою для призначення інспекційного відвідування позивача та винесення наказу від 06.12.2017 № 2383 слугувала доповідна записка головного державного інспектора Фещенка П.А. від 21.11.2017 про необхідність здійснення у ПП "Аммонн" інспекційного відвідування з питань укладення трудових договорів.

З огляду на наведене, а також ураховуючи те, що дії та/або наказ відповідача про проведення інспекційного відвідування з 07 по 08 грудня 2017 року щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань укладення трудових договорів, робочого часу, відпочинку та оплати праці у ПП "Аммонн" останнім не оскаржувалися та не входять у предмет доказування в межах даної справи, у суду не виникає сумніву щодо підставності призначення Управлінням Держпраці у Житомирській області інспекційного відвідування в ПП "Аммонн".

Як було встановлено вище, про проведення інспекційного відвідування у період з 07.12.2017 по 08.12.2017 було повідомлено законного представника ПП "Аммонн" 07.12.2017 шляхом вручення направлення від 06.12.2017 № 2173/04. Однак ПП "Аммонн" не допущено посадових осіб Управління Держпраці у Житомирській області до здійснення інспекційного відвідування, оскільки надане направлення не відповідало вимогам ст. 7 Закону № 877-V, а саме направлення не містило інформації про погодження такої перевірки Держпраці України та не надано посадовою особою документа, який свідчить про наявність згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки.

Суд критично оцінює такі аргументи позивача, позаяк Порядок № 295 не передбачає необхідності отримання згоди Держпраці України на проведення інспекційного відвідування призначеного, зокрема, за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю. Приписами Порядку №295 не закріплено вимог щодо того щоб направлення на проведення інспекційного відвідування містило інформацію про погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення інспекційного відвідування.

Також суд наголошує, що право суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), передбачено частиною першої статті 10 Закону № 877-V. У свою чергу, підстави з яких об'єкт відвідування має право не допустити до проведення інспекційного відвідування визначені у підпункті 2 пункту 14 Порядку № 295.

Так, згідно із пп. 2 п. 14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

У відповідності до п. 16 Порядку № 295, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Суд зауважує, що у листі позивача від 08.12.2017 про наявність перешкод у допуску інспекторів до проведення відвідування, визначених у пп. 2 п. 14 Порядку № 295, вказано не було. Втім, під час розгляду справи в суді представник позивача наголошував на тому, що на час проведення перевірки на сайті Держпраці не було форм документів, затверджених наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 № 1338, а тому не допуск інспекторів праці до інспекційного відділення є правомірним.

Суд вважає наведені аргументи позивача безпідставними, оскільки вказані підстави для не допуску посадових осіб відповідача не були вказані керівником підприємства ані в його написі на направленні на проведення інспекційного відвідування, ані в листі, адресованому начальнику Управління Держпраці у Житомирській області від 08.12.2017 вих. № 277.

Дійсно, наказ Міністерства соціальної політики від N 1338 від 18.08.2017 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів станом на час призначення інспекційного відвідування чинності не набув.

Разом з цим, суд акцентує увагу на тому, що на момент видання наказу від 06.12.2017 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.12.2017 уніфіковану форму Акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка являє собою перелік питань, які повинні бути досліджені в ході здійснення контрольного заходу, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів , який підлягав застосуванню під час проведення інспектування позивача.

Також уніфікована форма акту, що складається за результатами контрольного заходу за додержанням законодавства про працю розміщена на офіційному веб-сайті Держпраці.

За таких обставин, суд вважає, що не набрання наказом Міністерства соціальної політики від N 1338 від 18.08.2017 на момент призначення інспекційного відвідування ПП Аммонн чинності не свідчить про обґрунтованість відмови позивача в допуску інспекторів до інспекційного відвідування.

На думку суду, посилання представника позивача на відсутність затвердженої форми акту, інспекційного відвідування є необґрунтованими.

Додатково слід указати, що частиною 3 статті 7 Закону № 877-V визначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

У контексті наведеного суд указує, що зміст направлення №2173/04 від 06.12.2017 дає підстави для висновку, що вимоги передбачені ст.7 Закону №877-V при його складанні були дотримані, зокрема зазначено підставу для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; тип і форму заходу, найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід та найменування суб'єкта господарювання (об'єкта відвідування).

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що ПП Аммонн відмовлено посадовим особам Управління Держпраці в Житомирській області в допуску до проведення заходу державного контролю (інспекційного відвідування) з 07 грудня по 08 грудня 2017 року щодо дотримання вимог законодавства про працю та інших нормативно - правових актів з питань укладення трудових договорів, робочого часу, відпочинку та оплати праці за відсутності підстав, визначених у пп. 2 п. 14 Порядку № 295.

Необхідно також зазначити, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України № 1985-VI від 08.09.2004, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Отож, факт безпідставного недопущення позивачем посадових осіб Управління Держпраці в Житомирській області до проведення інспекційного відвідування, внаслідок якого створено перешкоди у його проведенні, зафіксований актом про недопуск від 08.12.2017, підтверджено в ході судового розгляду справи.

В силу приписів абз. 7 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні), при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків), - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно із абз. 1 п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п. 7 Порядку № 509).

Відповідно до п. 6 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За змістом п. 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Пунктом 5 Порядку № 509 визначено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Судом установлено, що 11.12.2017 відповідачем на адресу ПП Аммонн направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за вих. № 5317. У цьому повідомленні Управлінням Держпраці у Житомирській області повідомлено позивача, що розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, яке здійснено (акт про недопуск від 18.12.2017), відбудеться о 12 год. 00 хв. 22 грудня 2017 року в приміщенні Управління Держпраці у Житомирській області. Одночасно повідомлено, що у разі нез'явлення справу буде розглянуто без їх участі.

Факт надіслання підтверджено витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача, копією фіскального чеку від 11.12.2017.

22 грудня 2017 року начальник Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши акт про недопуск до проведення перевірки від 08.12.2017, вирішив накласти на ПП Аммонн штраф у розмірі 320000 грн, про що постановив оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ249.

Ураховуючи те, що повідомлення від 11.12.2017 надіслано позивачу з дотриманням вимог Порядку № 509 (останній не покладає обов'язку на відповідача направляти кореспонденцію рекомендованим листом з повідомленням про вручення), суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови №ЖИ249 від 22.12.2017 відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених законодавством.

На момент вчинення позивачем порушення розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", складав 3200 гривень, відтак розмір штрафу накладений на позивача постановою № ЖИ249 від 22.12.2017 є обґрунтованим і вірним.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятої постанови. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову Приватного підприємства "Аммонн" слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати понесені позивачем у відповідності до положення ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Аммонн" (вул. Мала Бердичівська, 4, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ: 34152488) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ: 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови № 249 від 22.12.2017 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 11 березня 2019 року