Постанова

від 19.09.2019 по справі 296/6993/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 296/6993/18

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

19 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Іваненко Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Горбовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аммонн" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року (суддя Романченко Є.Ю.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аммонн" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Аммонн" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови управління Держпраці у Хмельницькій області № 249 від 22.12.2017.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача та просив колегію суддів залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 6 грудня 2017 року Начальником Управління Держпраці у Житомирській області видано наказ №2383 "Про проведення інспекційного відвідування ПП "Аммонн", яким наказано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Фещенку П.А. із залученням головного державного інспектора відділу з питань дотримання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Крупіч В.М. провести з 07 грудня 2017 року по 08 грудня 2017 року захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань укладення трудових договорів, робочого часу, відпочинку та оплати праці, у ПП "Аммонн" за юридичною адресою: 10014, м. Житомир, вул. М.Бердичівська, 4, за фактичною адресою: 10014, м. Житомир, вул. М.Лисенка, 13, код КВЕД 81.10 "Комплексне обслуговування об`єктів".

На підставі вказаного наказу 06.12.2017 виписано направлення на проведення інспекційного відвідування № 2173/04 у ПП "Аммонн" у період з 07.12.2017 по 08.12.2017.

08.12.2017 інспекторами здійснено вихід за фактичною адресою ПП "Аммонн", однак суб`єктом господарювання в особі директора ПП "Аммонн" ОСОБА_2 у допуску до здійснення інспекційного відвідування було відмовлено з підстав не відповідності направлення на проведення інспекційного відвідування вимогам, викладеним у ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У зв`язку з цим складено акт про недопуск відносно ПП " ОСОБА_3 " від 08.12.2017.

Факт не допуску працівників відповідача до проведення інспекційного відвідування також підтверджено листом директора ПП "Аммонн" від 08.12.2017 № 277.

22.12.2017 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ249, якою на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ПП "Аммонн" штраф у розмірі 320000 грн.

Вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, оскільки недопуск до проведення інспекційного відвідування був правомірним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню. Зокрема, на переконання суду, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили неправомірність оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області від 23.01.2019 № 22/38. Натомість суб`єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість своїх дій та застосування до позивача штрафу на підставі статті 265 КЗпП України.

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини четвертій статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною 5 вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

В даному випадку, дані про погодження такої перевірки позивача за зверненням особи, яка працювала у позивача, у справі відсутні.

Підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) було звернення фізичної особи до відповідача, яким повідомлено, що керівництвом ПП "Аммон" було порушено її права, як працівника, а саме не проведено розрахунок при звільненні.

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчать матеріали перевірки, 6 грудня 2017 року Начальником Управління Держпраці у Житомирській області видано наказ №2383 "Про проведення інспекційного відвідування ПП "Аммонн", яким наказано провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційне відвідування) щодо дотримання вимог законодавства про працю з питань укладення трудових договорів, робочого часу, відпочинку та оплати праці, у ПП "Аммонн". При цьому, як встановлено судом, у зверненні особи ставилось питання про не виплату розрахункових коштів.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не з`ясував чи підлягали перевірці відповідно до звернення працівника та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V, питання, які були предметом перевірки. Тобто, чи висловлювала особа у своєму зверненні (скарзі) про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки.

Крім того, як зазначив відповідач у своєму відзиві на позов, підставою для інспекційного відвідування стало саме звернення особи щодо не про ведення повного розрахунку при звільненні, тобто з питань додержання законодавства про працю. Зокрема, абзацом 6 ст.265 КЗпП України передбачена відповідаль ність за недопущення до проведенні перевірки з питань додержання законодавства про працю, яка визначена у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, і саме ця норма підлягала застосуванню у разі неправомірних дій підприємства у спірних правовідносинах. Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач безпідставно, застосував до позивача штраф у стократному розмірі, чим порушив вимоги ст.265 КЗпП України.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі Ляшко проти України (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п. 47.

Сув відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах Лобо Мачадо проти Португалії (Lobo Machado v. Portugal) і Фермьойлєн проти Бєльгії (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі Нідерост-Губер проти Швейцарії (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Крім цього, судова колегія при прийнятті постанови виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту другого Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відтак, пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), яка відповідно до пункту 4 цього Порядку № 509 розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

За приписами пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Слід зазначити, що постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем порушено зазначені норми законодавства з приводу процедури розгляду матеріалів щодо виявлених відповідачем порушень трудового законодавства позивачем, що є підставою для скасування постанов про накладення штрафів.

Пунктами 3-8 зазначеного вище Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову.

Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов`язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб`єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Колегія суддів враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення у спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.

В даному ж випадку встановлено, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства із застосуванням до нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження. В справі відсутні відомості про вручення позивачу повідомлення про дату та час розгляду справи. Саме по собі направлення повідомлення про дату та час розгляду справи не є доказом вручення такого повідомлення. Такі процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.

Згідно з п.7 Порядку справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.

При цьому за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховує і те, що держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанцій, в даній справі не дослідив і не врахував питання дотримання процедури розгляду матеріалів перевірки стосовно позивача.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевірка законності та обґрунтованості постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Приписами часини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 2 цього ж Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваного рішення відповідача щодо відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності розгляду справи відповідачем з дотриманням прав та інтересів особи, відповідно до якої прийнято рішення про накладення штрафу, оскільки таке рішення повинно бути вмотивованим та прийнятим із врахуванням доводів та доказів, поданих особою.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про накладення штрафу№ 249 від 22.12.2017, що винесена начальником Управління Держпраці у Житомирській області Сечіним С.М. прийнята відповідачем з порушення встановленої процедури та без дотримання порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, таким обставинам, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

За правилами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене на користь Приватного підприємства "Аммонн" підлягають відшкодуванню документально підтверджені понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4405,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аммонн" задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Держпраці у Житомирській області Сечіна С.М. № 249 від 22.12.2017.

Відшкодувати Приватному підприємству "Аммонн" документально підтверджені понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4405,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2019 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Іваненко Т.В.