Рішення

від 04.03.2019 по справі 465/7184/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7184/17

2/465/267/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого - cудді Ванівського Ю.М.

за участю секретаря Школьнікової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 936 032.96 грн.

Позов мотивує тим, що 17.08.2012 між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір про купівлю-продаж нерухомості - жиле приміщення, яке розташоване за адресою: м.Львів вул. Горської, 11, та земельної ділянки. В підтвердження дійсних намірів щодо укладення даного договору, позивач передав відповідачеві грошові кошти в сумі 80000,00 гривень, що на день укладення даного договору ставило 10000, 00 доларів США. В подальшому, 15.12.2013 року між сторонами укладений повторний попередній договір, предметом якого була нерухомість - жиле приміщення, яке розташоване за адресою: м.Львів вул. Горської, 11, та земельна ділянка, площа якої буде вказана у державному акті на землю.

В підтвердження дійсних намірів щодо укладення договору, позивач передав відповідачеві грошові кошти в сумі 70000,00 гривень, що на день укладення даного договору ставило 8 750.00 доларів США. Однак, умови вищевказаних договорів відповідачем не були виконані та нотаріально не засвідчені, а тому позивач вважає такі нікчемними. Крім того, 26.08.2014 року позивач власноручно написав розписку про те, що він позичив 3000 доларів США для викупу МАФ і зобов'язався їх повернути після укладання договору купівлі-продажу по вул. Горської, 11/3. 02 жовтня 2014 рішенням Франківського районного суду м. Львова виділено в натурі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з будинковолодіння №11 на вул. А. Горської, у м. Львові у власність будинку А-1 з відповідними житловими та нежитловими приміщеннями. 20.01.2015 р. ухвалою апеляційного суду Львівської області Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02.10.2014 р. залишено без змін. 15.09.2015 р. Розпорядженням №466 Франківської районної адміністрації Львівської міської ради будинку А-1 присвоєно окрему поштову адресу: м. Львів, вул. А. Горської 11 а . 05.04.2016 р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів в сумі 21750 доларів США. У зв'язку із несплатою боргу відповідачем та невиконання умов попередніх договорів, просить позов задоволити та стягнути з ОСОБА_2 борг на загальну суму 936 032.96 грн. в.т.ч. - 432 477.70 грн. основного боргу, 187 911.70 - інфляційних витрат; 21029.00 грн. - три відсотки річних за весь час прострочення; 294 614.56 - збитки (втрачена вигода).

21 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_2, який аргументований тим, що дійсно, 17.08.2012 р. підписано з позивачем попередній договір, згідно умов якого, купівля-продажу житлового приміщення має бути вчинена за суму, що на день підписання договору становитиме 51250 доларів США за офіційним курсом НБУ. 15.12.2013 р. між позивачем та відповідачем підписано попередній договір, за умовами якого переглянуто фінансову ціну продажу об'єкта - а саме, встановлено її на рівні еквіваленту 47500 доларів США за офіційним курсом НБУ. Усі інші умови договору залишилися як у попередньому від 15.12.2013 р. Обидві редакції попередніх договорів не були нотаріально посвідчені, однак, відповідач наголошує на тому, що не ухилявся від нотаріального посвідчення договорів, а твердження позивача є надумані.

Крім того, відповідач зазначає, що не отримував вимоги про повернення коштів в сумі 21750 доларів США. А токож позивачем не надано жодного доказу того, що позивачем було надано кошти відповідачу для придбання МАФ, та не доведено належними доказами упущену вигоду позивачем щодо позичених коштів. Відповідач також вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та некоректно розраховано суму боргу. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним у ньому та просять такий задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідноз місту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимогст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається яке на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомості - приміщення, яке розташоване за адресою: м.Львів вул. Горської, 11, та земельної ділянки.

Згідно п.2 попереднього договору від 17.08.2012 року передбачено, що купівля-продаж житлового приміщення має бути вчинена за суму, що на день підписання договору становитиме еквівалент 51250 доларів США за офіційним курсом НБУ.

Крім того, 15.12.2013 року між сторонами укладено ще один попередній договір із аналогічними умовами, лише зі зміною вартості нерухомого майна, а саме в сумі 8750, 00 доларів США.

Пунктом 3 попередніх договорів від 17.08.2012 року та 15.12.2013 року, на підтвердження дійсних намірів укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 80 тисяч грн., що на день підписання цього попереднього договору є еквівалентним сумі 10 000 доларів США за офіційним курсом НБУ, та 70 тисяч гривень, що на день підписання цього попереднього договору є еквівалентним сумі 87500 доларів США.

Зазначена вище сума у договорі розцінюється сторонами як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України , попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч.1ст. 657 ЦК України , договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В силу ст. 570 ЦК України , завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно ч.1 ст. 220 ЦК України , у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України , недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу ч. 1с т. 216 ЦК України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що попередні договори про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2012 року та 15.12.2013 року, не відповідають вимогам чинного законодавства України, так як сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору не виконано, а, отже, такі договір є нікчемними, а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, позивачем 05.04.2016 року скеровано відповідачу вимогу про повернення коштів в сумі 21750 доларів США, що стверджується фіскальним чеком №0055 від 05.04.2016 року.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем кошти для гарантій виконання основного договору в сумі 150000 грн. є авансом та підлягають стягненню з відповідача, оскільки дані кошти позивачем сплачувалися на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а так як спірні договори є нікчемними, то такі не можуть створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому вищевказана сума підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.

Разом з тим, згідно змісту ст. 22 ЦК України , збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи з наведених правових норм, у випадку порушення зобов'язання боржник має виплатити кредитору упущену вигоду, яка полягає у неотриманому доході (прибутку).

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 30.03.95 р. № 02- 5/218, підприємство самостійно планує свою діяльність і основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності на всіх підприємствах незалежно від форм власності є прибуток (доход). Визначаючи ці показники, підприємства незалежно від форми власності повинні керуватися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , згідно з яким прибуток визначається як скоригований валовий дохід відповідного звітного періоду, зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму амортизаційних відрахувань, і включає зокрема загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг).

Отже вихідним при визначенні неодержаного доходу юридичних осіб є поняття доходів. Вони визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати .

Крім того, відповідно до частин другої, четвертої ст. 623 ЦК України , розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, згідно розрахунків, наданих позивачем , щодо завданих збитків (втрачена вигода), перед судом доведено розмір втраченої вигоди у розмірі 294 614.56 грн.

Крім того, щодо застосування строків давності, на які наполягає відповідач, слід зазначити наступне. Як вбачається зі змісту п.1 Попередніх договорів від 12.08.2012 року та від 15.12.2013 року, договір купівлі-продажу має бути укладено сторонами та нотаріально посвідчено не пізніше 60 днів після отримання окремої поштової адреси та державного акту на землю (прибудинкова територія).

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 466 від 15.09.2015 року будинку А-1 , присвоєно окрему поштову адресу: м. Львів, вул. А.Горської, № 11 А.

Відповідно до рішення Франківського районного суду м. Львова від 21.03.2017 р., визначено право власності ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на 10/100 ідеальних частин земельної ділянки, що становить 57,6 кв. м., шляхом виділу її частки із земельної ділянки площею 0.0576 га, розміщеної за адресою: м. Львів, вул. А. Горської 11-а.

Відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 27.06.2017 року Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.03.2017 р. та додаткове рішення Франківського районного суду м.Львова від 21.03.2017 року залишено без змін.

11.09.2017 р. зареєстровано право власності на ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на 10/100 ідеальних частин земельної ділянки, що становить 57,6 кв. м., шляхом виділу її частки із земельної ділянки площею 0.0576 га, розміщеної за адресою: м. Львів, вул. А. Горської 11-а.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, 11.09.2017 р. настала подія, передбачена п. 1 Попередніх договорів від 12.08.2012 року та від 15.12.2013 року, на протязі 60 днів з дня настання якої, не пізніше 12.11.2017 року, мав бути укладений договір купівлі-продажу, який сторонами оформлений не був.

Тому, перебіг строку звернення до суду за заявленими позовними вимогами починається з 12.11.2017 року.

Крім того, як встановлено судом, що 05.09.2012 року та 18.05.2015 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 150000 грн., що становить еквівалент 18750 доларів США та 3000 доларів США, що стверджується розпискою від 26.08.2014 р.

Як встановлено судом, дані договори (розписки) оформлені письмовим договором позики грошової суми, оригінали яких надані суду та досліджені в судовому засіданні.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується розписками на отримання позики від 05.09.2012 року та 18.05.2015 року.

Встановлено, що по закінченні термінів, визначених сторонами і обумовленими договорами позики від 05.09.2012 року та від 18.05.2015 року, жодних коштів у погашення боргу відповідачем не повернуто.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України , договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оскільки в ОСОБА_1 наявні боргові документи ОСОБА_2, такий в праві вимагати від останнього повернення боргу.

Згідно із вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно змісту ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, письмова розписка є належним доказом, що свідчить про укладення сторонами договору позики. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

За своєю юридичною природою договір позики є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Верховний Суд України в постанові від 18.09.2013р. по справі №6-63цс13 висловив правову позицію, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що належними доказами підтверджено передачу грошей відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено з пояснень сторін, їх представників в суді, такі не заперечують існування договорів позики між сторонами. Укладення договорів позики стверджується договорами позики грошової суми, власноручно підписаних позивачем та відповідачем.

Крім того, ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України , якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Також, у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2009 р . у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Відтак, згідно розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, станом на 01.12.2017 року заборгованість відповідача згідно розписки від 26.08.2014 р. становить 81 030.00 грн., заборгованість згідно Попередніх договорів від 12.08.2012 року та від 15.12.2013 року, становить 351 447,7 грн. (192 835.63 + 158 612.07).

З викладеного суд приходить до переконання, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості згідно розписки, попередніх договорів та стягнення втраченої вигоди є обґрунтованими, та що відповідають вимогам закону та підлягають до задоволення.

Відтак, суд приходить до переконання, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 432 477.70 грн. основного боргу та 294 614, 56 грн. втраченої вигоди на користь позивача

В решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того,у відповідностідо вимогст. 141ЦПК України з відповідача на користь позивача слідстягнути понесені позивачем судові витрати посправі. Керуючись ст. ст. 2 , 12 , 13 , 76 , 81 , 82 , 89 , 141 , 264 , 265 , 268 , 274 , 275 , 279 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КА359886, ІПН НОМЕР_1 адреса: м.Львів, вул.Горської,11-А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КВ036437, ІПН 220401049,адреса: м.Львів, вул.Скнилівська, 21 (особ.). заборгованість на загальну суму 727 092 грн. 26 коп. (сімсот двадцять сім тисяч дев'яносто дві гривні 26 коп)., що складається з 432 477,70 грн. основного боргу та 294 614, 56 грн. втраченої вигоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КА359886, ІПН НОМЕР_1 адреса: м.Львів, вул.Горської,11-А) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КВ036437, ІПН220401049,адреса: м.Львів, вул.Скнилівська, 21 (особ.). 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят гривень) грн. 00 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя Ванівський Ю.М.