Постанова

від 28.03.2019 по справі 1440/1624/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1624/18

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняте 22 жовтня 2018 року у складі суду судді: Лісовської Н.В. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" в особі директора ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просило суд про визнання протиправними дій при розгляді клопотання від 23.05.2018 р. та зобов'язання розглянути заяву від 23.05.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в оренду площею 21,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/615/18 відповідача зобов'язано розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. За результатами розгляду клопотання позивача від 23.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, листом від 23.06.2018 р. відповідач повідомив позивача, що відсутні правові підстави для розгляду клопотання. Апелянт вважає такі дії ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області протиправними, з огляду на порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Крім того, апелянт вказує на ті обставини, що рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою мають бути оформлені наказом, а не листом.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство "Добробут" зареєстроване як юридична особа в січні 2000 р. (а. с. 21-29). Одним із видів діяльності позивача є розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Як зазначає позивач, з 1975 р. так званий господарський двір площею 21,2 га був у користуванні радгоспу ім. Тельмана.

У 2007 р. ТОВ "Добробут" придбало у ТОВ "Берегиня" нежитловий об'єкт по вул. Кошового Олега, 4 с. Улянівка (перейменовано в с. Михайлівка, а с. 43) Миколаївського району Миколаївської області, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.03.2007 р. (а. с. 18-19). Право власності на нерухоме майно зареєстровано належним чином (а. с. 20, 30).

Оскільки всі споруди потребували капітального ремонту, а стадо корів - відновлення, позивачу достатньо було земельної ділянки площею 10,1349 га, якою він користувався на підставі договору оренди, укладеного 25.05.2012 р. з Миколаївською районною державною адміністрацією.

Відновивши стадо корів та завершивши ремонтні роботи, позивач виявив бажання отримати в оренду всю площу господарського двору колишнього радгоспу ім. Тельмана площею 21,2 га. Цьому передувало дострокове розірвання договору оренди землі від 25.05.2012 р. (угода від 23.06.2017 р., а. с. 40-42).

Неодноразові звернення до відповідача з заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не були задоволені відповідачем.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного від 21.05.2018 р. по справі № 814/615/18 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо розгляду заяви ТОВ "Добробут" та зобов'язано розглянути заяву ТОВ "Добробут" про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а. с. 14-15).

23.05.2018 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в оренду площею 21,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (а. с. 90-91).

Листом від 23.06.2018 р. № Т-5186/0-3397/0/20-18-СГ відповідач повідомив про відсутність підстав для розгляду клопотання (а. с. 11-12). В листі зазначено про відсутність документів, що підтверджують право ТОВ "Добробут" на отримання в оренду земельної ділянки площею 21,2 га, у тому числі, значної площі вільної від забудови, на безконкурентних засадах.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області при розгляді клопотання ТОВ "Добробут" від 23.05.2018 р., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ "Добробут", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діючи в межах своїх повноважень та керуючись приписами ЗК України, відповідач правомірно відмовив у розгляді клопотання позивача відповідно до вимог ст. 123 ЗК України та роз'яснив йому процедуру отримання в оренду земельної ділянки за правилами ст. 134 ЗК України. Позивач не позбавлений права, зібравши всі необхідні документи, повторно звернутися з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 21,2 га (з урахуванням внесених до Державного реєстру речових прав змін).

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року (справа №814/1961/17).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що шляхом надіслання листа від 23.06.2018 р. № Т-5186/0-3397/0/20-18-СГ, відповідач фактично утримується від прийняття будь-яких рішень щодо отриманого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки після отримання клопотання орган, якому надано право щодо надання такого дозволу зобов'язаний прийняти одне з двох рішень: або про задоволення клопотання; або мотивовану відмову у задоволенні клопотання.

Колегією суддів встановлено, що позивачем подано до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області клопотання, в якому заявником вказано орієнтовну площу земельної ділянки та її цільове призначення та додано зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Доказів того, що позивачем додані не всі документи, які необхідні для розгляду клопотання матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

В свою чергу, лист відповідача Т-5186/0-3397/0/20-18-СГ від 23.06.2018 року Про розгляд клопотання , та викладена в ньому позиція, не містить визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, підстав для задоволення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивованої відмови у його наданні. У вказаній відповіді відповідач посилається на ненадання ТОВ "Добробут" копії технічного паспорту на нерухоме майно з відображення об'єктів нерухомого майна та розміру земельної ділянки, а також документів, що підтверджують право ТОВ "Добробут" на отримання в оренду земельної ділянки орієнтовную площею 21,2 га, в тому числі значної площі вільної від забудови відсутні. З приводу зазначених аргументів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про відведення земельної ділянки в оренду. Таким чином, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року (справа №806/602/18), від 18 вересня 2018 року (справа №806/5106/15).

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (оренду) є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. Стаття 123 ЗК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тобто, поданий проект за змістом, формою має відповідати вимогам законів та інших нормативно-правових актів. При цьому саме на стадії затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у відповідності до вимог частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій повинні надаватись зокрема копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці. Таким чином, зазначення як підстави для не розгляду клопотання апелянта на стадії отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ненадання певних копій правовстановлюючих документів, копії технічного паспорту на нерухоме майно є неправомірними та не відповідають положенням ЗК України.

При цьому колегія суддів також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №806/2208/17), відповідно до яких рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при розгляді клопотання ТОВ "Добробут" було порушено норми ЗК України, оскільки такі дії відповідача спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою або отримати мотивовану відмову у наданні такого дозволу. Враховуючи викладене, дії ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області при розгляді клопотання директора ТОВ "Добробут" ОСОБА_2 від 23.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 21,2 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, є протиправними.

Разом з тим,щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути заяву від 23.05.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в оренду площею 21,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

На цій підставі суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача розглянути відповідне клопотання директора ТОВ "Добробут" ОСОБА_2 від 23.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1472,80 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.1079375045.1 та №0.0.1079376302.1. За подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2643,00 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.1193527505.1 та №25182761-1. Таким чином, з урахуванням встановленої наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Добробут", загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 4115,80 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" в особі директора ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" в особі директора ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" в особі директора ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області при розгляді клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" ОСОБА_2 від 23.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 21,2 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" ОСОБА_2 від 23.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 21,2 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даній постанові.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (57116, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Михайлівка, вул. Садова, буд. 55, код ЄДРПОУ 30757808) судові витрати у розмірі 4115,80 грн. (чотири тисячі сто п'ятнадцять гривень 80 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.І. Шляхтицький